В Україні сформувався стійкий «кістяк» підтримки членства в НАТО
42% українців вважають НАТО найкращою гарантією національної безпеки. Це утричі більше, ніж у квітні 2012 року (13%), але менше, ніж у 2015–17 роках (46-47%). Найбільший рівень підтримки членства у НАТО – на Заході (71%) та в Центрі (52%). На Сході та Півдні ідею членства в Альянсі підтримують 32% та 20% відповідно. Такими виявилися результати загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та Київським міжнародним інститутом соціології. Дослідження проводили 16-28 серпня по всій території України, крім окупованих територій. Загалом опитали 2041 респондента. Теоретична похибка вибірки – 2,3%.
«Ми бачимо, що сформувався стійкий «кістяк» підтримки членства в НАТО. Ця підтримка у межах 40% вже стійка і найближчим часом навряд чи кудись подінеться. З іншого боку, можна бачити, як протягом останніх років динамічно зростає підтримка позаблоковості. Останні цифри, які ми зафіксували – 35%, у 2015 році було ще 23%. Але варто зазначити, що цей варіант підтримується із суттєвим відривом на півдні та сході країни», – зазначив Руслан Кермач, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, на презентації дослідження в Українському кризовому медіа-центрі.
Якби референдум щодо членства України в НАТО проходив у серпні 2018 року, у ньому взяли б участь 63% громадян. Із них, членство в Альянсі підтримали б 67%, «проти» проголосували б 28%, «не визначилися» – 5%. При цьому, на Заході та у Центрі «за» голосували б 69% і 49% відповідно; «не визначилися» 18% і 20%. На Півдні та Сході «за» членство голосували б 21% і 25% респондентів, «проти» – 65% і 64%.
Головним аргументом для тих, хто підтримує членство України в НАТО, є гарантія безпеки – так відповіли 76% прихильників членства.
«А ще в українців є переконная, що членство в Альянсі стане кроком на шляху України до ЄС, дозволить протистояти агресії Росії та дасть змогу зміцнити і модернізувати українську армію», – сказав Руслан Кермач.
Серед тих, хто проти членства, найбільш вагомим аргументом – для 47% – є те, що Україна може бути втягнена у військові дії НАТО.
«Негативне ставлення до НАТО обумовлено, і ми це бачимо в попередніх опитуваннях, тим, що це може втягнути Україну у військові дії НАТО… Також апелюють до традиційного радянського штампу про те, що НАТО – це «агресивний військовий блок». Так вважають сьогодні 38%. У 2007 році таких було 52%. Є падіння, майже вдвічі, але все одно це великий показник», – зауважив політаналітик. Приблизно стільки ж – 33% респондентів – підтримує позаблоковий статус держави.
Опитування продемонструвало, що більшість українців недостатньо або погано обізнані про функції Альянсу і механізм прийняття рішень.
«Добре обізнаними» вважають себе 11%, тоді як 55% відповіли, що знають недостатньо. Найбільша обізнаність про ці питання – на заході та в центрі. Про те, що в інформаційному просторі чимало інформації про НАТО, ствердно відповіли 14% (найбільше – у Центрі, 21%; найменше – на Сході, 1%). 21% вважають, що в Україні не проводиться жодна інформаційна кампанія про Альянс (на Сході – 42%). Найбільш цікавими для себе темами про НАТО називають переваги та недоліки для України у разі вступу до Альянсу – 45%, також – вплив на рівень життя звичайних громадян (32%) та вплив на економічну ситуацію (27%).
Подібні результати громадської думки допомагають спрямовувати роботу урядів, публічної дипломатії, відзначила Барбора Маронкова, директор Центру інформації та документації НАТО в Україні, коментуючи дані опитування Фонду.
Вона наголосила, що особисто задоволена такими цифрами, які фіксують поступове зростання підтримки євроатлантичного курсу України не тільки в Києві, а й у регіонах. Тим паче, як акцентувала Барбора Маронкова, питання ЄС і НАТО – це не ті злободенні питання, які кожного дня хвилюють людей.
«Зрозуміло, що НАТО – не та тема, яку обговорюватиме між собою звичайна українська родина, – зазначає Барбора Маронкова. – Із цих цифр ми бачимо, що розуміння основних фактів про Альянс вже покращилося, але все ще є дуже багато стереотипів і міфів, які збереглися з радянського минулого і потім «підгодовувалися» різними політичними силами. І, будьмо відвертими, діє дуже потужна російська пропаганда проти НАТО – не лише у самій Росії, але також Україні, Молдові, Білорусії, навіть самих країнах-членах».
А ще, зауважила Бараба Маронкова, досить дивним видається, як надовго закарбувався у свідомості людей міф про «імперіалістичний блок», адже саме слово «імперіалістичний» асоціюється з дуже старими часами.
«Сподіваюся, через декілька років замість «агресивний імперіалістичний блок» ключовими словами стануть «союзництво», «політична військова організація» і «колективна безпека», – констатувала директор Центру інформації та документації НАТО в Україні.
Тим часом у регіонах є значна зацікавленість темою НАТО, каже Сергій Джердж, заступник голови Громадської ради при Міністерстві закордонних справ України, голова Громадської ліги «Україна–НАТО», організації, яка провадить, зокрема, інформаційно-просвітницьку діяльність з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах України.
За його словами, російсько-українська війна, яка вже триває понад чотири роки, є тим ґрунтом, що сприяє більшій зацікавленості людей до тем безпеки. І тема НАТО – якраз така. Він переконаний, що на сприйняття НАТО в регіонах може вплинути й урядова концепція інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції. Але важливо інформувати, і тут мають допомагати журналісти, про сьогоднішні факти успіху не лише політичної, а й матеріально-технічної та військової співпраці з НАТО, що посилює насамперед безпеку України.
«В НАТО є на сьогодні 16 трастових фондів, які працюють для 8 країн, і 8 із них працюють з Україною. Серед країн, які отримують цю допомогу, – Вірменія, Азербайджан, Йорданія, Мавританія, Чорногорія, Сербія, Молдова і Україна. На всі ці країни НАТО розрахувало 74 млн євро, з яких 39 з половиною – саме на українські трастові фонди, що становить десь 62%. Це велика допомога нашій країні», – зазначив експерт.
Сергій Джердж нагадав, що на сьогодні Україна вже визначилася зі своїм зовнішньополітичним вектором, і відтак НАТО посилює її. А тому, на думку експерта, політичним партіям і різним рухам варто було б напередодні виборів сперечатися і конкурувати на теми, хто пообіцяє більшу зарплату чи пенсію в майбутньому, а не експлуатувати тему НАТО.
«Деякі політичні сили, як бачимо, наполягають на позаблоковості. Мені здається, це абсолютно деструктивно, тому що це може нас відірвати від будь-якої міжнародної допомоги. Для України важливо досягти тих критеріїв, які дадуть нам можливість членства, і чекати слушного моменту», – наголосив Сергій Джердж.
Полковник Сергій Вербицький, заступник начальника Управління співробітництва з НАТО, завідувач відділу оборонно-військового співробітництва з НАТО Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, коментуючи дані підтримки вступу України до НАТО, так само підтвердив – в Україні зафіксована стійка підтримка євроатлантичного курсу. Кількість прихильників НАТО в Україні зросла втричі за останні шість років, і ця цифра – 42–46% – з плином часу не дуже змінюється.
«Тобто ми можемо констатувати, що домоглися розуміння суті інтеграційних процесів у досить суттєвої частки населення України, – пояснює Сергій Вербицький. – І це є позитивним моментом дій як державних урядових структур, так і неурядових організацій, які тісно працюють для того, щоб просувати євроатлантичну інтеграцію України».
Сергій Вербицький розповів, що в Україні діє Річна національна програма під егідою Комісії Україна-НАТО – дорожня карта дій, які наближають Україну до членства і набуття її політичними, оборонними та безпековими структурами тих стандартів, цінностей та норм, які на сьогодні панують в Північно-Атлантичному альянсі.
У її рамках є низка галузевих проектів – наприклад, розбудова системи гарантування якості оборонної продукції за стандартами НАТО, розбудова прозорості […] та зниження корупційних ризиків у роботі оборонних та безпекових інституцій тощо. Оцінка виконання програми у 2018 році починається вже цього тижня. Порівняно з 2016 роком, кількість запланованих заходів зросла з 255 до 444.
Проте стратегічна ціль у реалізації програми – досягати не кількісних показників, а якісних, – пояснив Сергій Вербицький. Тому що зміст заходу і принципи побудови деяких ініціатив різняться.
«Є, наприклад, один напрямок, який можна теж назвати заходом, проте це складна ініціатива – розбудова системи гарантування якості оборонної продукції за стандартами НАТО. Україна як країна-партнер також має приєднатися до цього стандарту і констатувати, що вона виконала відповідні процедури, які регламентують тотожність систем з оцінки якості оборонної продукції країни з відповідними структурами НАТО. Це як приклад складності ініціатив», – зазначив полковник, наголосивши, що акцент робитиметься саме на результатах, а не на кількості заходів.
Ганна Гопко, народний депутат України (позафракційна), заступник співголови міжпарламентської ради України – НАТО, своєю чергою, відзначила – фіксація позитивної підтримки НАТО, яка набула певної стабільності, і різкий злам у суспільних настроях після початку російської агресія в 2014 році, не повинні розслабляти. Адже водночас зберігається низький рівень підтримки НАТО на півдні та сході країни.
«І це говорить якраз про те, що там найбільш ефективно діє московська пропаганда», – наголосила Ганна Гопко, закликавши партнерів вкладати більше ресурсів і здійснювати там інформаційно-просвітницьку кампанію.
Насторожують й тенденції зростання ідеї позаблоковості, каже народний депутат. «Це теж є певний наслідок діяльності «путінських», я їх називаю не медіа, а теж види російських танків і зброї, які просто їздять по мізках людей. Це ті медіа, які, я наприклад, дуже чекаю, що РНБО одного дня введе в санкційний список».
На її думку, спершу провадяться спеціальні маніпуляції, а потім деякі політики з ідеями позаблоковості починають нав’язувати це суспільству.
Тому одне із завдання для колег по парламенту, яке бачить Ганна Гопко, – працювати над консенсусом, щоб мати необхідну кількість голосів для закріплення євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень у Конституції та ухвалення законопроектів, важливих у контексті євроатлантичної інтеграції – про парламентський контроль над спецслужбами, реформу СБУ, про розвідку, про доступ до державної таємниці і прозорість у секторі оборонно-промислового комплексу.
«Хотілося б, що кандидати, які вже декларують пріоритетом членство в ЄС і НАТО, підтвердили свої наміри голосуванням за ці важливі законопроекти, які потім, коли буде черговий Саміт НАТО, підтвердять, що ми досягли певного прогресу», – зазначила Ганна Гопко, закликавши колег укріплювати ті позитивні тенденції щодо прийняття НАТО і ЄС, які є в суспільстві.
А ще, каже Ганна Гопко, слід не лише фіксувати зміни в Конституції, але й більш практично наповнювати кроки до членства в НАТО, адже останній саміт в Брюсселі, запросивши ще одну державу стати потенційним членом альянсу, засвідчив тим самим, що політика «відчинених дверей» працює.
«І тут Україна якраз, попри триваючи російську агресію, має всі шанси. Ми для НАТО були би дуже потужним партнером. Україна вже зараз витрачає понад 5% ВВП на сектор безпеки і оборони, має одну з найпотужніших армій з унікальним практичним досвідом, і тому ми можемо розглядатися як партнер, який може бути контриб’ютором», – підсумувала Ганна Гопко.
За матеріалами УКМЦ та «ДІ».
