Велика підтримка України з боку західної спільноти і формування демократичної проєвропейської коаліції всередині країни – шанс для здійснення реформ
Країни Вишеградської групи змогли свого часу здійснити потрібні реформи, щоб розблокувати шлях до європейського співтовариства, і зараз готові стати партнерами України в її євроінтеграційному поступі. Готова до реформ і сама Україна. Однак як їх зреалізувати і з чого почати – про це говорили експерти з Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини та України під час круглого столу «Європейська інтеграція вишеградських країн: досвід реформ і уроки для України».
Відкриваючи першу панель дискусії, директор фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна насамперед зазначила, що з 1 листопада євроінтеграція стала питанням внутрішньої, а не зовнішньої політики України. «Поставлено крапку у виборі зовнішньої орієнтації – це інтеграція до ЄС, і ми сподіваємось, з перспективою вступу до ЄС, – наголосила експерт. – Друге, сталася дуже важлива річ: якщо раніше в суспільстві співіснували два вектори зовнішньополітичної орієнтації – західний і проросійський – і вони були приблизно рівноправні, хоча до 2011-го альтернативою вважали вступ до Митного союзу, то нині проросійський вектор просто рухнув у свідомості українців».
Суспільство зробило свій вибір, зазначає соціолог і проілюструвала цифрами – з 50% орієнтації на Митний союз і Росію, він впав до 20%, тоді як європейський вектор розвитку нині підтримує майже 60% громадян.
Ірина Бекешкіна також нагадала, що впродовж багатьох років в ієрархії життєво важливих проблем для людей проблеми інтеграції в різні союзи ніколи не потрапляють навіть у першу десятку першочергових. Але стався парадокс. Коли наприкінці 2013 року влада Януковича призупинила поступ країни до Євросоюзу, на Євромайдан вийшли десятки тисяч громадян. Соціолог пояснила, що відмова від європейської інтеграції так болісно була сприйнята тому, що вона для людей означала перспективу, надію, сподівання на краще життя. І вирішення таких проблем, як економічний розвиток, боротьба з корупцією, можливість впливати на владу, медицина, освіта тощо, було пов’язане в уяві громадян саме з безпосереднім поступом країни до Євросоюзу.
«Для нас важливий досвід сусідів, які вийшли із соціалістичного табору і вступили в нове життя. У Польщі були такі самі, як і в нас, стартові позиції, у Словаччині — ще гірші. У цих країнах не було від самого початку дешевої нафти і газу. Україну посадили на голку дешевих енергоносіїв. Та хіба це їй допомогло?» — запитує експерт.
Саме тому Україна залучає до роботи іноземних експертів і дипломатів, каже політичний аналітик фонду Марія Золкіна, яка повідомила, що в рамках проекту «Шлях до ЄС країн Вишеградської четвірки: уроки для України», який провадиться Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» разом з його партнерами – Інститутом громадських справ (Словаччина), Інститутом європейської політики EUROPEUM (Чеська Республіка) та Центром соціальних і економічних досліджень (Польща), за фінансової підтримки Міжнародного вишеградського фонду, було проведено два опитування: одне – експертів Польщі, Чехії та Словаччини, а друг – українських фахівців, з тим щоб виявити, які реформи вони вважають першочерговими для України на її шляху до ЄС. За словами Марії Золкіної, найбільш корисним прикладом успішних реформ, які вже були проведені в Польщі, Чехії та Словаччині і можуть бути прикладом для України, експерти всіх трьох країн вважають загальні економічні реформи та розвиток ринкових механізмів. Реформа системи державного управління – на другому місці у випадку з Польщею і Словаччиною і на третьому – у випадку з Чехією. До того ж до першої трійки найбільш корисних для України реформ словацькі експерти віднесли власний досвід з податкової реформи, польські експерти – з реформи банківського та фінансового сектору, а чеські – з реформування судової та правоохоронної системи.
Українські експерти, за словами політичного аналітика, переконані, що країна потребує допомоги Євросоюзу у проведенні більшості ключових внутрішніх реформ. Найбільш нагальною є допомога ЄС для проведення реформи правоохоронної системи, державного управління, дерегуляції та стимулювання підприємництва, реформи судової системи та прокуратури, а також здійснення економічних перетворень і розвитку ринкової економіки.
У свою чергу, заступник глави місії посольства Угорщини в Україні Ласло Чаба Пап відзначив, що країни Вишеградської групи солідаризуються з Україною, і зокрема Угорщина виступала за надання допомоги Європейського Союзу Україні. «Всі чотири країни-члени Вишеградської групи, і не лише політики, але й суспільна думка, дуже глибоко солідарні з українським народом, з вашими прагненнями... ми добре розуміємо значення того, що відбувається в Україні», – сказав Пап. Зокрема, він наголосив, що перед їхніми країнами ніколи не поставало таких загроз, як нині стоять перед Україною через зовнішню агресію. Спирияв європейській інтеграції і той факт, що в країнах Вишеграду ніколи не було значних розбіжностей щодо зовнішньополітичного вектору розвитку країн. Тому нинішня підтримки громадянським суспільством проєвропейських політичних заяв керівництва України є важливим стимулом для влади. «В наших країнах існувала єдність суспільної думки на підтримку європейської інтеграції, і це забезпечувало політичну стабільність, думаю, це дуже важливо для України», – сказав заступник глави місії Посольства Угорщини в Україні Ласло Чаба Пап і додав, що прагнення України не повинні обмежуватися лише євроінтеграцією. «Не тільки євроінтеграція, а й євроатлантична співпраця. Слід говорити про національну безпеку, інтеграцію в НАТО. Це додаткова мета і наша, і ваша», — наголосив Ласло Чаба Пап.
Президент Інституту громадських справ (Словаччина) Григорій Месежніков вважає, що в Україні нині є шанс провести реформи. «Якщо будуть створені сприятливі умови, то можна подолати основні складнощі реформ і завершити цей процес набагато швидше. Зараз в Україні створюється поєднання таких благодійних факторів: велика концентрована підтримка України з боку західної спільноти, формування демократичної проєвропейської коаліції», – зазначив Григорій Месежніков.
Експерт зі Словаччини наголосив, що основною умовою надання фінансової допомоги Україні європейські структури висувають саме проведення реформ і пропонують свій досвід. Але щоб скористатися ним, Україна перш за все має вижити як незалежна держава, що має ключове значення не тільки для України, а й для Європи загалом.
«Вишеградські країни дотримуються тієї лінії, яку Євросоюз виробив щодо України та Росії, – каже Григорій Месежніков. – Громадянське суспільство в Словаччині однозначно підтримує Україну в її демократичних прагненнях. У нас створена платформа неурядових організацій, яка працюватиме в сфері підтримки громадянського суспільства України і українських реформ».
Словаччина для України — цікавий приклад для здійснення реформ, каже експерт, бо вона на першому етапі підключення до ЄС сама себе дискваліфікувала через внутрішні проблеми. До 1998 року в країні часто порушувались принципи правової держави, зокрема й права нацменшин. Завдяки мобілізації демократичних сил вдалося ситуацію переламати – Словаччина створила широку політичну та проєвропейську коаліцію, умови для подолання кризи. І вже в 2002 році почався прогрес.
Григорій Месежніков каже, що досвід Словаччини може слугувати спонукальним прикладом, щоб не виникало відчуттів, що Україна відстає на 10 років. Він радить Україні почати з реформи державного управління. Саме ця реформа була найуспішнішою в Словаччині. «Словаччина нині – унітарна держава, але це держава регіоналізована і децентралізована, – розповідає експерт із Словаччини. – Цей досвід державотворення може бути використаний в Україні. Ясна річ, в Україні ситуація складніша. Існують елементи зовнішньої агресії. Це специфічна особливість, яку потрібно буде долати, використовуючи внутрішній досвід. Тим не менше, принципами, на яких була здійснена реформа суспільного управління в Словаччині, можна скористатися. Це - деконцентрація, делегування і трансфер».
Експерт розповів, що суть реформи державного управління в Словаччині полягала в тому, що велика кількість повноважень була перенесена з центрального рівня на місцевий, загалом делегувалось близько 400 таких повноважень. У 2002–2004 роках було здійснено ядро громадського самоврядування, створено другий рівень самоврядування – 8 самоврядних областей, які обирають керівників своїх країв, у кожному краї свої збори. Далі була податкова децентралізація. «Для розуміння того, чому в Словаччині так швидко і безболісно пройшла реформа громадського управління, треба знати, що люди, які розробилистратегію цієї реформу і які майже всі були вихідцями із середовищі громадських аналітичних центрів, усвідомлювали, що саме зараз відкривається вікно можливостей для здійснення реформи і при цьому враховували, що всі авторитарні сили, які у 1998 році зазнали поразки, все ще діють на політичній сцені. А тому треба було створити ще політичні гарантії неможливості рецидиву авторитаризму. Якби такий рецидив стався, то на місцевому рівні могли б виникнути передумови, для того щоб цей авторитаризм знову розповзся по території Словаччини».
Завдяки реформі громадського самоврядування була знята і етно-політична напруженість, яка виникла в певних регіонах зі змішаним населенням, зауважив Григорій Месежніков. Він наголосив, що саме з утіленням реформи місцевого самоврядування місцева еліта зможе протистояти поверненню авторитаризму.
«У результаті здійснення реформи місцевого самоврядування Словаччина є на сьогодні стабілізованою і стабільною демократичною державою, завдяки реформі зміцнилося не тільки місцеве самоврядування, але й саме держава як така», – підсумував Григорій Месежніков.
Експерт Реанімаційного пакета реформ з питань децентралізації влади Юрій Ганущак наголосив, що досвід країн Східної Європи нам потрібен з огляду на те, що у них реформи вийшли. Крім того, міжнародні експерти можуть розповісти, що у них не пішло і яких помилок можна уникнути.
«Наш генералітет, еліта швидше довірятиме іноземцям, у яких щось вийшло, ніж розробкам вітчизняних експертів, в яких розробки, як на український ґрунт, набагато сильніші, враховують помилки, зроблені під час євроінтеграції країнами Вишеградської групи, але нам не будуть довіряти, бо це теоретичні думки, – пояснив свою думку Юрій Ганащук. – Хоча досвід усіх країн, в яких реформи були успішними, свідчить про те, що насправді їх робили саме експерти. Візьміть приклад Бальцеровича – це не представник класичної політичної еліти, це виходець з експертного середовища», – нагадав Юрій Ганущак .
Експерт також вважає, що реформи необхідно починати найближчим часом.
«Рецидиви авторитаризму потрібно знищувати. Наша країна хвора авторитаризмом, і вона не сьогодні-завтра повернеться до нього, і, як не дивно, суспільство буде готове до цього, тому, що йде війна і потрібен диктатор. Тому, якщо ми не зробимо протягом наступного місяця кроки щодо децентралізації влади, то з 1 січня ми не зможемо почати реформи, і далі – втрачений час, мінімум п'ять років», – заявив експерт. За його словами, для цього необхідно ухвалити вже підготовлений пакет з трьох законів – про зміни до податкового, бюджетного кодексів і закон про добровільні об'єднання.
Ганущак також зазначив, що необхідно приступити до реалізації Концепції реформи місцевого самоврядування, яка вже затверджена урядом у квітні нинішнього року. Децентралізація реально ставить хрест на авторитаризмі, тому що створюється адміністративна еліта на місцях, яка протистоїть центральній еліті за своїм інтелектуальним складом і вирішує питання на свій страх і ризик, переконаний експерт.
«Верховна Рада ніколи не скаже, що помилилася у своїх рішеннях, а якщо передати ці рішення на місця, то помилки дуже швидко там відпрацьовуються. Оце і є децентралізація. Право робити помилки. Еліта на горі, яка готова іти на це, має виходити із розуміння – децентралізація потрібна державі для того, щоб скинути із себе купу питань і зайнятися тим, чим має займатись держава», – констатував Юрій Ганущак.