Опитування
Перегляди: 1572
27 квітня 2009

Відеоконференція Київ – Вашингтон

«Рекомендації новій адміністрації США стосовно України. Погляд провідних американських експертів». Обговорення доповіді Брукінгс Інституту «Залучаючи Україну у 2009-му».

 

27 квітня 2009 р.

Приміщення Посольства США в Україні за адресою:
вул. Глибочицька, 4 (Бізнес-центр “Артем”) .

Учасники:

Вашингтон:

Стівен Пайфер – колишній Надзвичайний та Повноважний Посол США в Україні,
Андерс Аслунд – експерт Брукінгс Інституту (США) (The Brookings Institution),
Джонатан Елкінд – експерт Брукінгс Інституту (США) (The Brookings Institution).

Київ:

Модератори:
Ілько Кучерів – директор Фонду «Демократичні ініціативи»,
Альона Гетьманчук – головнийредактор тижневика “Главред”,

Організатори заходу:
 - Фонд «Демократичні ініціативи»;
- Посольство США в Україні;
- Український Євроатлантичний клу;
- Брукінгс Інститут (США) (The Brookings Institution).

 Прес- реліз

  Фонд «Демократичні ініціативи» продовжує серію відео-конференцій, присвячених обговоренню питань національних інтересів України, їх більшого розуміння широкою громадськістю і шляхів втілення. Головною метою таких заходів є інформування широких кіл про зовнішньополітичну стратегію розвитку України, зокрема її європейську та євроатлантичну інтеграцію як важливого елемента державотворення і реалізації національних інтересів України.

 До участі у цих заходах, ми запрошуємо провідних урядовців, експертів та громадських діячів України, впливових представників закордонних урядів, дипломатичного корпусу, міжнародних та громадських організацій, представників ЗМІ.   Створюючи в такий спосіб аналітичне середовище, яке говорить насамперед про національні інтереси, про перспективи України, ми можемо також формулювати ці національні інтереси і говорити про їхні загрози. Такі заходи відіграють важливу роль й в інформуванні закордонних урядів, міжнародних організацій та світової спільноти про процеси, що відбуваються в Україні.

 Сьогодні до розмови з українською аудиторією запрошено провідних американських політиків та експертів Брукінгс Інституту (США) (The Brookings Institution).

Стівен Пайфер – кар'єрний дипломат, старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень Брукінгс Інституту, екс-посол США в Україні. Працював у посольстві США в Польщі, був спеціальним радником президента і держсекретаря США з питань контролю за озброєннями, брав участь у женевських переговорах між Сполученими Штатами і СРСР щодо скорочення ядерних ракет середнього радіусу дії. З 1986 по 1988-й — радник політичного відділу амбасади в Москві. По тому Стівен Пайфер працював у посольстві США у Великій Британії, а повернувшись до Вашингтона, став заступником координатора з питань нових незалежних держав (утворених на теренах СНД після розпаду Радянського Союзу), а в 1996-му — старшим директором відділу Росії, України та Євразії при Раді національної безпеки США.
Після роботи в Україні став радником з питань східноєвропейської політики у Держдепартаменті.

Андерс Аслунд – старший науковий співробітник   Інституту міжнародної економіки імені Петерсена. Закінчив Оксфордський університет, отримав ступінь доктора філософії. Працював у Фонді Карнегі, спочатку як провідний науковий співробітник, а пізніше обійняв посаду директора російської і євразійської програми. Аслунд співпрацював з керівництвом Росії, України, Киргизстану як економічний радник. Був професором у Стокгольмській школі економіки й директором Стокгольмського інституту економіки Східної Європи. Є членом Російської академії природничих наук та професором Киргизького Національного Університету, співголовою Опікунської ради Київської школи економіки та головою Консультативного Центру соціальних та економічних досліджень (Варшава).

Джонатан Елкінд - старший науковий спеціаліст з проблем енергетичної безпеки Брукінгс Інституту у Вашингтоні. В минулому – співробітник Ради з національної безпеки, співробітник апарату віце-президента США, експерт з енергетичної безпеки в США, Європі і Євразії.

Брукінгс Інститут (США) (The Brookings Institution) – за оцінками багатьох  експертів, найавторитетніший аналітичний центр у світі. Найбільший у Вашингтоні недержавний центр досліджень в галузі економіки, зовнішньої політики і держави. В рамках інституту працює Центр Політичних Досліджень Північно-Східної Азії. Сфера інтересів Центру – Росія, Японія, Китай, Корея та інші країни регіону.

                       Рекомендації   для Президента США Бараку Обамі
     

                                 Залучаючи Україну в 2009-му

                                                (скорочено)

 В інтересах Америки залишається, щоб Україна й надалі розвивалася як стабільна, незалежна, демократична держава з ринковою економікою й дедалі міцнішими зв’язками з Європою та євроатлантичною спільнотою. 

Формуючи свою політику стосовно України, Вашингтон повинен зосередитися на чотирьох моментах:

Розпочати двосторонній діалог для максимального впливу на лідерів України. Адміністрація Обами повинна проводити виважений, практичний діалог з Києвом. На найвищому рівні їй слід надіслати «месидж» - можливо, переданий держсекретарем Гілларі Клінтон – про підтримку та необхідність співпраці лідерів України одне з одним. Клінтон може відвідати Україну з Верховним представником ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки Хав'єром Соланою для того, щоб передати спільний американсько-європейський «месидж». Адміністрація повинна відновити роботу Двонаціональної комісії, яка діяла у 1996-2000 роках на чолі з віце-президентом з боку США і Ющенком та Тимошенко з боку України, якщо це можна реалізувати. Такий механізм може поглибити американсько-українські відносини, контролювати просування погоджених двосторонніх пріоритетів та дотримання Хартії Україна-США, ухваленої в грудні 2008 року, а також використовуватися для передачі неупереджених «месиджів» з делікатних питань. Представники влади США повинні бути відвертими: якщо Ющенко і Тимошенко не можуть разом працювати, спроби Америки допомогти Україні впоратися з економічною кризою, посилити її енергетичну безпеку чи розвивати тісніші зв’язки з Європою принесуть мінімальні результати.

Допомогти Україні в подоланні наслідків фінансової/економічної кризи. Україні необхідно діяти та залишатися в рамках програми Міжнародного валютного фонду (МВФ). Навіть із допомогою МВФ Україна, ймовірно, матиме в 2009 році брак коштів обсягом близько 5 млрд. дол. Уряд США повинен працювати з такими партнерами як Європейський Союз, МВФ, Світовий банк та іншими, звертаючи увагу на цю проблему як пріоритетну з метою скликання конференції донорів, на якій і буде забезпечено виділення додаткового фінансування цього року в 5 млрд. дол. Цю допомогу необхідно прив’язати до виділеної позики МВФ та виробити умови, які узалежнять додаткове фінансування від конкретних реформ в енергетичному секторі. Уряду США слід розглянути виділення коштів як частину цих реформ. Вашингтон повинен також вимагати від України повернутися до надзвичайно важливих економічних реформ для сприяння швидшому відновленню її економіки, а також розглянути питання про зменшення торгівельних бар’єрів для українських товарів.

Вжити серйозних заходів для зміцнення енергетичної безпеки України. Українські лідери знають, що повинні зробити для покращення ситуації в енергетичній безпеці країни, але вони незмінно відмовлялися діяти. Високопосадовці США тепер повинні дати їм зрозуміти, що немає альтернативи проведенню реформ, на перешкоді яким стояли укорінені інтереси окремих осіб. Серед цих реформ повинно бути підвищення цін на енергоресурси для населення, принаймні до рівня собівартості для сприяння енергозбереженню і внутрішньому виробництву. Вашингтон повинен продовжувати програми стимулювання енергозбереження та консультування уряду України з розвитку програми цільової матеріальної допомоги для тих, хто не в змозі платити вищі ціни за енергоносії. Враховуючи нестабільність, характерну для газових угод, укладених в січні 2009 року з Росією, уряд США та його європейські партнери повинні здійснити систематичну оцінку заходів, щоб допомогти стабілізувати, зміцнити та посилити прозорість операцій із постачання газу «Нафтогазом» - державною нафтогазовою корпорацією.

Допомогти Україні поглибити відносини з Європейським Союзом та НАТО, водночас уникаючи кризи з Росією. Адміністрації слід заохочувати Європейський Союз просувати завершення переговорів, що ведуться з Україною щодо Угоди про асоціацію, включно з договором про вільну торгівлю. Вашингтон повинен стати лідером у формуванні відносин НАТО-Україна. Враховуючи неможливість гарантувати одностайність в альянсі щодо надання Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), посадові особи США повинні допомогти Україні в розробці щорічної національної програми, яка міститиме більшу частину змісту (якщо не весь зміст) ПДЧ, та працювати всередині альянсу для сприяння ухваленню цієї програми. Вашингтон повинен бути відвертим із Києвом щодо того, на яку підтримку Україна може сподіватися в протистоянні з Росією, і водночас застерегти Москву, що зусилля росіян дестабілізувати Україну нестимуть ризик для відносин Росії із Заходом.

Висновок

Робота з Україною в її нинішньому стані не буде легкою для Вашингтону, але це дуже важливо. Відсутність уваги в даний час до України може вимагати набагато більше уваги в майбутньому, якщо країна зійде з правильного шляху або зануриться в кризу. Українські лідери, звичайно, повинні зробити свою частину роботи. Сильна позиція США, тим не менш, може виявитися вирішальною, щоб спонукати їх до дії. Тверді наміри США мають включати "важкі" месиджі, відправлені з повною відвертістю.

Для всіх розчарувань від спостереження подій в Києві, це не час для "Української втоми".  В США залишається  інтерес, що Україна продовжить демократичні й ринкові перетворення економіки, і уникне внутрішньої кризи - як політичної чи економічної, так і конфронтації з Росією. Встановлення політичного каналу на високому рівні; допомога Києву уникнути фінансового лиха; тиск на український уряд, щоб прийняти довгострокові заходи, необхідні в галузі енергетики реформи а також консультування українців про те, як поглибити відносини із Заходом, уникаючи кризи з Москвою має бути в центральній частині американської стратегії досягнення цих цілей в складних умовах 2009 року.

Переклад Андрія Зорика

Pifer, Steven, Anders Aslund, and Jonathan Elkind. “Engaging Ukraine in 2009.” © 2009, the Brookings Institution. Printed with permission. Neither Brookings nor the authors have reviewed or approved this translation

Розповсюджується з дозволу інтернет-видання „Главред”