«Вільна економічна зона на Донбасі поки на стадії ідеї, але варто пам'ятати про політичні ризики» – Петро Бурковський

В результаті війни на сході країни, фактично була зруйнована екосистема Донбасу. Затяжний конфлікт вимагає пошуку нових механізмів для нормалізації життя людей на підконтрольній частині Донбасу.

Питання про можливість створення вільної економічної зони (ВЕЗ) на Донбасі буквально «підірвав» український медіа простір. Експерти та суспільно-політичні діячі активно обговорюють доцільність такої ініціативи

Такі організації як ООН і Світовий Банк застосовують стосовно до територій, які постраждали від конфлікту, модель оцінки потреб в постконфліктний період. Це необхідно для визначення якісного рівня життя населення на таких територіях. Результат використання такої моделі оцінки, а також аналіз економічної та соціальної ситуації на підконтрольній Україні частини Донбасу підтверджують, що якість життя людей в Донецькій і Луганській областях суттєво відрізняється від життя співгромадян в інших регіонах України.

Разом з тим 45% українців не підтримують надання статусу “вільної економічної зони” в Донецькій та Луганській областях, тоді як підтримують цю ініціативу 33,5%, як свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології 17-19 жовтня з приводу ініційованого президентом на 25 жовтень загальнонаціонального опитування.

При цьому на заході країни підтримують таку ініціативу 27,1% опитаних, не підтримує 53,1%, в центрі – 28,1% і 50,8% відповідно, на півдні – 37,1% і 32,7% відповідно, на сході, в тому числі й на Донбасі 45,8% – підтримують, 35,5% – ні.

Президент України Володимир Зеленський проявив ініціативу зробити аналог всеукраїнського референдуму під час проведення місцевих виборів, які відбудуться 25 жовтня. Одним з ключових питань президента буде тема створення окремої економічної зони на Донбасі.

Подробиці теми розповів аналітик фонду «Демократичні ініціативи» Петро Бурковський  в ефірі телеканалу “Перший Діловий“.

Чи можливо це, і які територіальні варіанти можна розглядати в такому випадку?

«Наскільки я знаю в цьому випадку мова поки що йде лише про підконтрольні території України. Віцепрем’єр Рєзніков заявив, що в липні будуть розглядатися саме ці території. Більш практичне питання полягає в тому, чи дійсно потрібно це робити й чи потрібен саме такий інструмент використовувати відносно згаданих підконтрольних територій. Чи дійсно спеціальна економічна зона є саме тим механізмом, який дозволить розв’язувати проблемні питання? Тут якоїсь точності поки що немає. Влада тільки в загальних рисах вказала, що наразі є ідея запропонувати такий механізм, але, де саме це буде – поки що незрозуміло. Це умовно може бути в Маріуполі або в інших містах Луганської області. Також це можуть бути прифронтові території. Поки що зрозуміло лише те, застосовувати подібні екстраординарні методи для стимулювання економічної активності можна лише тоді, коли буде встановлено повне й абсолютне припинення вогню на територіях. Інакше ця ідея може так і залишитися просто ідеєю», – вказав експерт.

Варто згадати, що в лютому 2005 року в Донецьку вже існував аналог спеціальної економічної зони.

«Тоді місцева влада захищала свої інтереси від тодішнього міністра фінансів. Якраз у 2005 році ці зони скасували через те, що були певні пільги по ПДВ – зони не платили за імпортним ПДВ. Тобто, ту ж курку можна було ввозити дешевше. Тому той продукт, який виробляли в Україні, був просто неконкурентним на цих територіях. Пізніше, коли вже були скасовані такі зони, українські виробники змогли підняти свої позиції та розширили власне виробництво не тільки в Україні. Так що завжди за будь-якої політичною ініціативою, в першу чергу ховаються політичні інтереси», – вважає фахівець.

Він каже, що якщо за цієї ідеї стоять ті ж люди, які у 2005 році захищали тільки свої бізнес-інтереси (мова йде про групу інтересів Ріната Ахметова), то тоді звичайно для України є очевидні політичні та економічні ризики.

«Якщо ж гіпотетично влада візьме собі в цьому питанні радників, які створювали подібні економічні зони в Китаї або в Тайвані й врахує у своїй практиці кращі світові приклади, то тоді можливо підсумок буде іншим», – уклав фахівець.

Нелегко буде залучити й інвестора, вважає Петро Бурковський. Найперше, на що зважатиме інвестор, так це на  інфраструктуру  та трудовий ресурс у цьому регіоні.  

«Для  інвестора важливо, які тут автошляхи, порти, залізниця, в якому все це стані і  як розвинуто сполучення,  – пояснює аналітик. – Якщо це Маріуполь - чудово, там є порт. Але в нас є Керченська протока.  І навіть якщо ми розв'яжемо питання із припиненням вогню, але у нас є окупований Крим і Керченська протока, де росіяни порушують міжнародне морське право. На Донбасі не все гаразд і з автошляхами. Важливий і трудовий ресурс та його освіченість».

Для   України ж важливо, щоб у підсумку тут  реально запрацювали об'єкти Четвертої промислової революції і щоб був повноцінний вихід на міжнародні ринки, акцентував Петро Бурковський.