Володимир Фесенко: Політика цікавить людей як елемент змагання, політичних сенсацій і скандалів, а не як інструмент реалізації своїх інтересів
Лише 16% населення вважає, що діяльність Верховної Ради насамперед залежить від виборців, які її обрали. Коментуючи ці результати дослідження «Демініціатив» і КМІС, проведеного з 5 по 13 березня цього року, голова правління Центру прикладних досліджень «Пента» Володимир Фесенко зазначив, що ці дані лише підтверджують – виборці не покладають особливих надій на Верховну Раду. «Вони за неї голосують, вибирають , але це – як участь у політичній рулетці: цікаво проголосувати, висловити свої симпатії, але нічого особливого від діяльності парламенту не чекати. Скоріше, навіть навпаки», – зазначив експерт.
Політолог наголосив, що неоднозначне ставлення громадян до Верховної Ради – позитивна оцінка «своїх», з одного боку, і критичне ставлення до Ради в цілому, з другого, – є однією з головних проблем і політичного світогляду пересічних українців, і подальшого політичного розвитку України. Виборці не сприймають сьогодні депутатів як політичних представників. «Політика цікавить людей як елемент змагання, політичних сенсацій і скандалів, а не як інструмент реалізації своїх інтересів , – пояснює експерт. – Тому в оцінці роботи Верховної Ради сьогодні переважають скептичні, критичні і неоднозначні оцінки». На думку Володимира Фесенка, це є свідченням кризи українського парламентаризму. Верховна Рада потребує відновлення авторитету, так само як потребує відновлення й саме ставлення людей до роботи депутатів. Адже громадяни розглядають депутата як «вирішувача» проблем. Водночас перед самими депутатами сьогодні також постає проблема – можливостей розв’язувати ці проблемні и зараз у них поменшало. «Від депутатів нового скликання чую сумну песимістичну оцінку своєї діяльності, – розповідає Володимир Фесенко, – кількість людей, які приходять до них вирішувати свої проблеми, в порівнянні з тим, як було раніше, збільшується, а можливості вирішити ці проблеми зменшуються – не працюють інструменти , які раніше допомагали розв’язувати проблеми громадян. Це – насамперед звернення депутатів до інших державних установ: прокуратури, виконавчої влади тощо. Зараз там до депутатів ставляться пасивно-байдуже, бо все вирішується в інших місцях, а не в парламенті», – наголосив політолог.
Таке погіршення ставлення до депутатів і парламенту з боку державних установ також є ознакою серйозної системної кризи як парламентаризму, так і всієї політичної системи держави, підсумував Володимир Фесенко. Тому депутати в першу чергу мають думати над тим, як змінити ставлення і громадян, й інших державних органів до важливого інституту народного представництва – парламенту, вважає політолог.