Володимир Паніотто: Соціологія на екстремальних виборах
Володимир Паніотто, ZN,UA
Час від часу я пишу статті про передвиборні соціологічні дослідження, і багато сюжетів, на жаль, не втрачають актуальності. Підвищення інтересу до соціології в період виборів нагадує підвищення інтересу до індичок у День подяки. У передачі Савіка Шустера в день виборів деякі політики говорили про продажність соціологів, а паралельно вітали одне одного й обговорювали дані екзит-полів так, ніби це вже результати виборів, а не результати тих-таки "продажних" соціологічних досліджень.
Водночас, цього разу є деякі тенденції до позитивних зрушень у взаємодії соціологів із політиками та журналістами. Упродовж тривалого часу на кожних виборах з'являлися дані "центрів-привидів", неіснуючих соціологічних центрів, вигаданих журналістами передвиборних штабів тих або інших партій. Назви часто були схожі на назви відомих центрів, а результати відрізнялися тим, що рейтинг однієї з партій істотно перевищував аналогічний показник інших опитувань.
Другий період використання псевдосоціології як піар-технології — використання "балакаючих голів", реальних центрів, які займаються піаром або консалтингом, але до виборів нібито проводять соціологічні дослідження і розповідають про них на прес-конференціях. 2012 р. Н.Королевська судилася з Демініціативами та КМІСом, спираючись на опитування таких центрів, але відкликала свій позов, коли суд попросив надати анкети одного з таких опитувань. Діяльність таких центрів якраз і породжує обвинувачення соціологів у продажності. Хоча до чого тут соціологія? Як казала Бекешкіна, "якщо я візьму скальпель і проведу невдалу операцію, то в цьому буде винна медицина?" Борючись із такими центрами, нинішнього року Соціологічна асоціація України опублікувала список із десяти професійних центрів як такий собі орієнтир, — це не означає, що дані інших центрів треба ігнорувати, але якщо вони радикально відрізняються від даних цих центрів, то слід уважніше до них придивитися й навести довідки, чи існують вони взагалі, чи є в них сайт, чи мають досвід опитувань тощо.
Нинішнього року ми, можливо, ввійшли у третій період, коли акцент робиться не на центри-привиди і "балакаючі голови", а на маніпуляцію громадською думкою з використанням сумнівної інтерпретації даних реальних соціологічних досліджень. Наприклад, стаття під назвою "Тігіпко випередив Тимошенко", при тому що різниця в їхніх рейтингах незначна — всього лише 0,2%. Я вже не кажу про деякі російські ЗМІ, які дуже винахідливо інтерпретували на свою користь дані наших опитувань (на щастя, наші російські колеги-соціологи на своїх сайтах розміщували й коментували наші дані абсолютно адекватно). Хоча неправильна інтерпретація соціологічних даних і дратує, але, на мою думку, це вже крок уперед, порівняно з тим, що було раніше.
Хто б що не казав, на цих виборах робота соціологів виглядає цілком достойно. Найгірші побоювання (див. статтю Є.Большова "Ризики соціології воєнного часу", DT.UA, 19.05.2014 р.) не підтвердилися — проблеми досяжності респондентів не стали критичними, а щирість респондентів була достатньою для отримання точних результатів. Понад те, під час екзит-полу ми доклали стільки зусиль до опитування на Донбасі (запасні дільниці, паралельне телефонне опитування), що виникла небезпека опитати пропорційно більше людей, ніж візьмуть участь у виборах. Довелося корегувати.
Нинішнього року проводилося три екзит-поли: як завжди, Національний екзит-пол (Демініціативи, КМІС, Центр Разумкова, фінансується посольствами та фондами), Телевізійний екзит-пол (проводив TNS за замовленням "Інтера", 1+1, ICTV, ТРК "Україна") і екзит-пол "Савік Шустер
студії". Як видно з таблиці 1 (див. на сайті), всі екзит-поли досить точно збіглися з результатами виборів.
Максимальна відмінність щодо Петра Порошенка становить 1% (середнє 0,5) у студії Савіка Шустера, практично таке ж відхилення від результатів виборів у Національного екзит-полу (максимум 1,2%, середнє 0,6) і трохи гірші дані Телевізійного екзит-полу (максимальна відмінність 2,6%, середнє 0,9). Гадаю, це пов'язано з тим, що Національний екзит-пол і екзит-пол Савіка Шустера використали точнішу методологію "єдиного кроку", а Телевізійний екзит-пол — методологію фіксування кількості опитаних у кожен часовий інтервал за даними попередніх виборів (а ці вибори були дуже специфічними і відрізнялися від попередніх).
Загалом, усі екзит-поли точно спрогнозували перемогу Порошенка в першому турі й точно вказали послідовність місць кандидатів на виборах.
Результати передвиборних опитувань основних соціологічних компаній теж мають непоганий вигляд. Нинішнього року найактивніше публікували свої дані СОЦІС, КМІС, Центр Разумкова та Рейтинг (хто проводив найбільше опитувань — невідомо, оскільки переважна частина соціологічних даних не публікується). Інколи для надійності отримання даних Комітет виборців замовляв опитування відразу кільком центрам. У таблиці 2 (див. на сайті) представлено дані останніх опитувань цих центрів, а також GFK і Соціополіса, які багато обговорювалися у ЗМІ. Усі дані взято з публікацій і перелічено мною відносно тих, хто прийде й визначився з вибором (тобто сума рейтингів стосовно всіх кандидатів дорівнює 100%: це те, що інколи називають "імітацією виборів"). У таблиці наведено лише перших 10 кандидатів. Мабуть, точніше було б перелічити й результати виборів, адже тут сума відсотків 98,5%, оскільки є ще 1,5% зіпсованих бюлетенів, але я боюся заплутати читача, а такий перерахунок мало що змінить.
Як бачимо, опитування КМІСу, Центру Разумкова, СОЦІСу та Рейтингу правильно спрогнозували проходження виборів в один тур і друге місце Тимошенко. Правда, Тимошенко в результаті отримала на 2–3% більше, ніж в опитуваннях цих компаній (або вдала кампанія в останні тижні перед виборами, або все-таки працює так звана спіраль замовчування — небажання говорити про свій вибір, якщо більшість оточення іншої думки). Всі дані показували також на те, що третє місце займе Тігіпко, але під час опитувань, які відбувалися за 2–3 тижні до виборів, Луганська й Донецька області, що підтримують Тігіпко, брали участь у повному обсязі, а під час виборів ці області майже не голосували. Тому третє місце посів Ляшко, в якого, до того ж, була непогана динаміка зростання рейтингу.
Як видно з таблиці 3, максимальне відхилення від результатів виборів для зазначених центрів становить 3–4%, а середнє за модулем 1,6–1,8%. Це дуже непогано, беручи до уваги те, що опитування проводилися за кілька тижнів до виборів, а під час виборів склалася екстремальна ситуація, котра вплинула на їх результати.
Удвічі вище максимальне відхилення в опитуванні компанії GFK, що дуже недооцінив рейтинг Порошенка й переоцінив Тігіпка (опитування проводилося з допомогою мобільних телефонів: можливо, зазначена компанія, що займається переважно маркетинговими опитуваннями, не має достатнього досвіду використання цього методу для політичних опитувань).
І зовсім сумна ситуація у вуличному опитуванні "Соціополіса". Рейтинг Порошенка недооцінений майже на 19%, Тимошенко — переоцінений на 10%, різниця рейтингів не 42%, як у результатах виборів, а 13%! Коментарі директора "Соціополіса" Сергія Панченка, який стверджував за 9 днів до виборів, що питання про переможця ще не можна вважати остаточно вирішеним, украй дивні.
Загалом же, якщо не брати до уваги це прикре опитування, робота соціологів на таких екстремальних виборах, як нинішнього року, видається дуже переконливою. Хочеться сподіватися, що нинішня виборча кампанія підвищить довіру до соціологів.
Власне, ситуація з довірою до соціологів на загальному тлі взаємної недовіри в суспільстві й так не дуже погана. За даними наших опитувань, у 2013 р. тих, хто довіряє соціологам, було втричі більше, ніж тих, хто не довіряє (див. табл. 4). За рівнем довіри соціологи посідають почесне місце між церквою і ЗМІ, їм у 2013 р. довіряли більше, ніж громадським організаціям, армії, опозиції, не кажучи вже про міліцію, уряд, президента і парламент.
Засмучує, що за останні 10 років ситуація не змінилася, і рівень довіри до соціологів не зростає.
Завершу статтю ще однією особливістю нинішньої виборчої кампанії. Тепер як ніколи важливо враховувати громадську думку і громадську свідомість. Нехтування громадською думкою східних областей України у перші ж дні формування нової влади призвело до серйозних помилок, які досі не до кінця виправлені й погіршують ситуацію в країні. До речі, якби DT.UA не замовило КМІСу опитування, репрезентативне для кожної з восьми східних областей України (див. І.Ведернікова, Ю.Мостова, С.Рахманін. Південний Схід: гілка дерева нашого. DT.UA, 18.04.2014 р.), то ми б досі не знали, що більшість населення у східних областях проти сепаратизму, і навіть на Донбасі сепаратизм підтримує менше 30% населення.
На думку колишнього радника Путіна Андрія Ілларіонова, саме результати цього опитування зупинили Путіна від введення військ в Україну. Чи має рацію Ілларіонов, сказати важко, але, судячи з подій у Криму, Путін уважно стежить за громадською думкою і витрачає величезні ресурси на її формування.
Хочеться сподіватися, що тепер нова влада, яка формується, базуватиме свої рішення на даних соціологічних досліджень такою ж самою мірою, як вона це робила під час виборчої кампанії.
