Події
Перегляди: 3184
22 листопада 2013

Володимир Василенко: Наслідки Голодомору 32–33-х років для українців були катастрофічні, адже нація відчуває їх і нині

Як багато й глибоко українці знатимуть про трагедію Голодомору – це питання державної політики. Так вважає  Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор юридичних наук, професор НУ «Києво-Могилянська академія» Володимир Василенко, який взяв участь у круглому столі «80-ті роковини Голодомору – уроки минулого для майбутнього». Саме тому  громадськість має чинити тиск на владу, щоб вона щодо проблематики Голодомору зайняла  проукраїнську,  державницьку позицію. «Адже це питання  і національної  ідентичності, і нашої гідності та честі, і виховання в національному дусі нашого майбутнього покоління,  і формування громадянського суспільства патріотами нашої країни», – наголошує  правник.

Володимир Василенко акцентував, що наслідки Голодомору 32–33-х років для українців були катастрофічні, і нація  відчуває їх донині. «Переважна більшість селян в Україні  була українцями, а переважна більшість українців була селянами, тоді ж винищувались одночасно  і українці, і селяни, – пояснює професор. –  Питому частину української нації знищили  свідомо. Грабунків, переслідувань, вбивств зазнавали найпродуктивніші представники нації, так звані куркулі, здібні  люди, які нормально вели господарство.  Але поряд з цим було винищено значну частину української еліти, інтелігенції. Після голодомору й усіх супутніх репресій українська нація  була позбавлена нормальної структури».

Науковець вважає, що попри те,  що  Україна відновила свою незалежність у 1991 році, неструктурованість нації відчувається й сьогодні.  «Наприклад, кажуть, що немає нині еліти в Україні, –  доводить свою думку Володимир Василенко. – Ні, еліта – є, просто внаслідок радянського і комуністичного режиму  в українців  весь час виховувався комплекс страху і меншовартості. І це ще один страшенний результат  Голодомору».

Таким самим лихим наслідком Голодомору  науковець  вважає те, що після трагедії 30-х Україна на певний час перестала співати. «Цей жахливий  факт підтверджують дослідники, – каже  професор. – Справа в тому, що українці – унікальна нація,  яка за свою  тисячолітню історію  створила таку кількість, якої не народила жодна нація. Називають цифру у 200 тисяч пісень, а знаний народознавець Іван Гончар,  свого часу казав, що їх 700 тисяч. Але в ті лихоліття українська пісня завмерла. Тоді як пісня це все –  вона  зберігає історичну пам’ять, передає її  з покоління в покоління».

Володимир Василенко вважає, що власне те, що  українську пісню, як і українську мову, блокують  і сьогодні, це є  прямим відлунням тих часів, але вже сучасним «культурним  геноцидом».  «Це робиться навмисне, – каже  науковець. –  На українських радіостанціях присутні лише 2% українських пісень. В державі, де 78% населення – українці. Жахлива ситуація, і знову-таки вона є певним наслідком тієї політики, яка була спрямована на витіснення всього  українського з найважливіших сфер суспільного життя».

Володимир Василенка зазначає, що у юристів немає жодних сумнівів у тому,  що Голодомор це геноцид нації. Відповідно до Міжнародної конвенції ООН 1948 року, яка дає визначення геноциду, події останніх місяців 32-го року та першої половини 33-го року однозначно слід трактувати геноцидом.

«Голодомор  був  організований навмисно, – розповідає науковець. – Якщо проаналізувати  акти режиму 30-х років, то вони є прямим доказом того, що в українських селян силоміць вилучали збіжжя, виконуючи плани врожаю, встановлені державою. Документи містили  прямі вказівки вилучати всі їстівні запаси. Крім цих прямих доказів, існує ціла система непрямих. Наприклад, у  розпал голоду українським селянам заборонили виїздити за межі України, що позбавляло людей можливості шукати харчі для порятунку. До голів колгоспів,  які намагались уберегти людей, вживались каральні заходи. В державних запасах зберігалась значна частина збіжжя, яке можна було використати для порятунку селян, але цього не було зроблено. Величезні обсяги зерна відправлялись за кордон, тоді як в Україні вмирали мільйони. І насамкінець, комуністичний тоталітарний режим оголосив голод неіснуючим явищем і  на цій підставі відмовився від будь-якої допомоги, яку пропонували з-за кордону. Штучний характер голодомору підтверджує і той факт, що   він був контрольований –  як почався у чітко визначений період, так  і завершився у визначені строки  шляхом видання певних актів».

Говорячи про юридичні аспекти цієї трагедії,  Володимир Василенко  привернув  увагу до того, що в 2006 році Верховна Рада України ухвалила закон, який кваліфікує Голодомор як акт геноциду. СБУ, вивчивши численну кількість архівних матеріалів,  22 травня 2009 року порушила кримінальну справу за фактом  голодомору в Україні й, відповідно до національного кримінально-процесуального законодавства, передала її  в Київський  апеляційний суд. І хоч  суд у 2010 році ухвалив  постанову про припинення кримінальної справи за фактами  Голодомору і геноциду (тому що мертвих не судять – пояснив В. Василенко), проте цінність цього документа  – непересічна. «Адже він підтверджує  доведеність факту штучного голоду в Україні і відповідність цього злочину всім ознакам геноциду», – підсумував науковець.

Останні новини з категорії Події

Українській національній ідентичності загрожує російська імперіалістична асиміляція – експерти

Тези круглого столу "Як українці повертаються до своєї ідентичності"
17 листопада 2024

Що дає надію на ефективність повоєнного відновлення України

Аналітикиня "Демініціатив" презентувала дані досліджень, здійснених на замовлення «Вікна Відновлення»
14 листопада 2024

Ключову роль у відновленні України відіграватимуть пересічні громадяни – Владислава Зновяк представила дані опитування громадської думки на Форумі Re:Open Zakarpattia

На Закарпатті відбувся 5-й форум ідей та рішень Re:Open Zakarpattia, де Фонд "Демократичні ініціативи" представив дані опитування громадськ...
13 листопада 2024

Рівень обізнаності громадян України щодо історії країни – експертне обговорення результатів соцдослідження

У суспільстві зберігається значний інтерес до історії, а також зростає підтримка українців до державної політики у сфері відновлення та збер...
28 жовтня 2024