Як відвернути наступ партійної диктатури – рішення проблеми експерти шукали разом з політиками
Тенденції, які відбуваються у партійній системі України останнім часом, експерти називають «наступом партійної диктатури». Небезпечні запровадження – законопроект про імперативний мандат, закон №3700, вже названий законом «про партійну диктатуру», а також ухвалений у першому читання законопроект №3693, який дозволяє партіям припиняти повноваження своїх депутатів місцевих рад, – ведуть, на думку фахівців, до концентрації влади в руках партійних лідерів і нівелюють здатність громадян впливати на прийняття державних рішень через виборчі процеси. Як запобігти цим тенденціям і що необхідно для того, щоб українські партії ставали виразниками інтересів виборців, публічні дебати на тему «Внутрішньопартійна дисципліна: диктатура вождів чи демократична практика?» організував Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, запросивши до дискусії політиків, представників різних політичних партій.
Модератор дебатів, журналістка Тетяна Даниленко закликала учасників розібратися, в яких умовах існує нині партійна система, виходячи з нових запроваджень. «Депутат сьогодні є фактично заручником лідерів партій, а не своїх виборців. Виборці не мають прямої можливості відкликати депутата в разі незгоди з його політичною поведінкою, тоді як партійне керівництво зробити це може легко. Ситуацію треба виправляти, але чи можна це зробити нинішнім складом парламенту?», – звернулась вона до дискутантів.
Генеральний директор Комітету виборців України Олексій Кошель зауважив, що експерти попереджали про негативні наслідки закону про «партійну диктатуру», який містить спроби узурпації державної влади. «Цей закон стосується не лише партійних перебіжчиків, він зачепив десятки кандидатів у народні депутати, – пояснив Олексій Кошель. – Так партійне керівництво отримало можливість змінювати склад Верховної Ради України, коригуючи свої виборчі списки. Ще більш тривожна тенденція – прийняття законопроекту №3693 у першому читанні, коли партії можуть припиняти повноваження місцевих рад. Є великий ризик того, що цей законопроект може бути ухвалений вже на цій сесії парламенту».
Причини партійної диктатури Олексій Кошель вбачає у слабкості самих партій. Це і неактивність осередків, і нестача досвідчених кадрів. Альтернативою може стати використання технологій з організації внутрішньопартійних «праймеріз», вважає експерт. «Проведення «праймеріз» повинні стати політичною традицій, щоб партії використовували саме такі методи, а не законодавчі механізмів для того, щоб навести лад у своїх політичних силах», – переконаний він. Олексій Кошель наголосив, що державне фінансування партій варто спрямувати на проведення навчань для партійців та створення аналітичних центрів при політичних партіях. Тоді і з’являться змагальні ідеї, змагання програм, більше якісної законодавчої роботи.
Погоджується зі своїм колегою народний депутат фракції «Блок Петра Порошенка» Олександр Черненко, який свого часу теж очолював КВУ і є фахівцем з виборчих процесів. «Питання імперативного мандату ми взагалі не маємо дискутувати в демократичній країні, – каже народний обранець. – З іншого боку, має бути певна відповідальність і політиків, і партій, бо важко в демократичних країнах побачити варіант, коли депутати тих чи інших фракцій методично голосують проти рішення своїх фракцій».
Політична відповідальність приходить на наступних виборах, переконаний Олександр Черненко. Партії не включатимуть до свого списку тих, хто не відповідав партійній дисципліні, а виборці не обиратимуть тих, хто в парламенті голосував всупереч передвиборним обіцянкам. Рішення проблеми він бачить у відкритих списках. «Відкриті списки зменшать партійну диктатуру, тому що послідовність депутатів визначатимуть виборці», – пояснює Олександр Черненко. Водночас дивною назвав він поведінку тих депутатів з різних фракцій, які виступають за відкриті списки і проти партійної диктатури, але потім «з легкою душею і серцем голосують за закон 3700, який цю диктатуру встановлює».
Ще один із колишніх керівників КВУ, нині народний депутат фракції «Радикальна Партія Олега Ляшка» Ігор Попов закликав не допустити нової узурпації влади і захистити опозицію від тиску, який чинить нинішня влада. «У нас щодня є спроби залякати депутатів всіх рівнів, підкупити їх. І тому ми змушені приймати ті закони, щоб запобігти цьому», – пояснив депутат. На його думку, імперативний мандат в обмеженому вигляді може бути необхідним саме для того, щоб захистити опозицію від переманювань, а опозиційні фракції як в парламенті, так і місцевих радах – від «тушкування».
Ігор Попов вважає, що для української демократії на сьогодні більш оптимальним будуть закриті списки. «Злиденний рівень населення, яке продає свої голоси за 200 гривень, тотальна недовіра до всіх політиків і політичних партій, наростання адміністративного ресурсу призведуть до «скритої мажоритарки». Тому хоч і є ризик внутрішньопартійної корупції, але закриті списки більше відображатимуть в наступному парламенті представництво інтересів українських виборців», – наголосив народний депутат.
Політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, автор аналітичної записки «Назад від Європи: наступ партійної диктатури в Україні» Олексій Сидорчук нагадав учасникам дискусії, що законопроект, який встановлює імперативний мандат у місцевих радах, ще не ухвалено в другому читанні. Найкращим запобіжником, щоб цей закон не ухвалили, буде суворе дотримання регламенту. «Оскільки в першому читанні за нього голосували з порушенням регламенту, кілька разів поспіль, то це вказує на те, що немає стабільної підтримки цього закону в парламенті, хоча він і вигідний головам всіх парламентських фракцій, – роз’яснив експерт. – Але якщо дійде справа до голосування в другому читанні, то суворе дотримання регламенту може убезпечити від прийняття цього закону».
Олексій Сидорчук зауважив, що ці проблеми впливають на політичне життя країни в довгостроковому періоді. «Якщо ми не матимемо здорових політичних партій, в яких є дискусія, незгодні, які можуть висловлювати свою думку і не боятися, що їх позбавлять мандатів, то без таких партій про демократію в країні буде говорити важко», – констатував політичний аналітик.
Народний депутат фракції «Опозиційний блок» Юрій Мірошниченко наголосив, що відповідальність за ухвалення закону 3700 несуть і ті фракції, які стали ініціаторами відповідного закону, й опозиція, яка голосувала за нього, теж підтверджуючи свої інтереси та мотивації. «Багато хто в кожній із цих сил, в тому числі і депутати, які проголосували «за», були не згодні з цим законом. Цей фактор підтверджує, що є серйозне викривлення демократії як такої – внутрішньопартійної і загалом у суспільстві. Тому що рішення ухвалювалося не відповідно до сумління і переконання людини, а під тиском і явно не в інтересах України», – зауважив депутат.
Народний депутат фракції «Блок Петра Порошенка» Сергій Лещенко вважає, що причини цих небезпечних ініціатив, як висловився сам народний обранець, «бомби уповільненої дії», – цілком банальні: недостатня кількість депутатів у коаліції й продаж місць у виборчих списках. «Коли чисельність коаліції була на межі 226 і треба було терміново доповнити її двома депутатами, тоді й пішли вперше в історії України на застосування закону імперативного мандату, позбавивши двох депутатів своїх мандатів. Якби в коаліції був резерв у 20 голосів, я думаю і Томенко, і Фірсов були б зараз депутатами», – пояснив народний депутат. Сергій Лещенко каже, що саме законодавчі обмеження не дають можливості добровільно вийти з фракції, і політична позиція депутата відносно партійного керівництва виливається в різних формах санкцій. Санкція, яку заклали в законодавстві, це імперативний мандат.
Причиною прийняття закону 3700 він вважає «продаж місць у списках». Сергій Лещенко навів приклад колишнього депутата фракції БПП, адвоката Коломойського і Корбана Андрія Богдана. «Він спочатку непояснювально для нас опинився в списку БПП, а потім став захищати своїх побратимів, клієнтів з партії «УКРОП», тому стояла мета в будь-який спосіб позбавити його цього мандату», – пояснив Сергій Лещенко.
Ці небезпечні прецеденти ще багато років наздоганятимуть їхніх ініціаторів та виконавців, вважає народний депутат, й інші партії, користуючись цією практикою, зможуть виключати депутатів зі своїх фракцій, коли їм буде потрібно. Вирішити ці питання неможливо лише скасуванням однієї норми в законодавстві. Це має бути велика політична реформа, каже Сергій Лещенко. Зокрема – державне фінансування партій як інституту обмеження впливу олігархів на політику, запровадження змін до Закону про вибори, заборона телевізійної реклами на виборах, запровадження суспільного мовлення, боротьба з корупцією. «Боротися з небезпечними практиками треба лише системними змінами», – наголосив народний обранець.
Експерт громадської мережі «ОПОРА» Олена Рибій наголосила, що недемократичність прийняття закону 3700, себто порушення регламенту при його ухваленні, резонують з недемократичністю самої суті цього закону. «За цей закон депутати голосували 25 разів. Це точна цифра. І вже після того, як цей закон був відхилений депутатами, він був повторно внесений на розгляд з порушенням регламенту, – нагадала експерт. – Тому щодо правових підстав є багато питань, чи взагалі він має право на існування». Олена Рибій відзначила, що на спеціальній громадській платформі «Вони голосують для тебе», яка дає змогу громадянам стежити за волевиявленнями депутатів, можна подивитися, як вони голосували за політику посилення контролю партії над депутатами усіх рівнів.
Олена Рибій вважає, що низька партійна дисципліна випливає із низької якості самих партій. «В демократичних країнах депутати розділяють цінності своїх партій, і це утримує їх в рамках партійної дисципліни. В українських умовах ми можемо говорити про ідеологічну слабкість партій, про їх несправжність», – акцентувала експертка.
Виконавчий директор Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук відзначила, що закон про «партійну диктатуру» є викликом самим засадам демократичного устрою, тому треба переходити від критики його до конкретних дій. «Мене дуже дивує, чому від жодної партії не було чути ніякої заяви, не було внесено жодного законопроекту, який би започаткував дискусію щодо вилучення цієї норми Конституції. Можливо, це пов’язано із високим ступенем залежності депутатів, які побоюються тиску, про який ми говорили?», – поцікавилась експертка у депутатів й рекомендувала політичним партіям разом із громадськістю розпочати роботу для внесення змін до Конституції та вилучити недемократичних норми.
На думку народного депутата фракції «Народний фронт» Вікторії Сюмар, проблема полягає в тому, що в нас немає ідеологічних партій і немає запиту на ідеологію. «У нас є запит на лідерську політику, а звідси й на те, що називається «патерналізм». Є тато, який готовий на себе взяти відповідальність, то нехай її і бере», – образно пояснила народний депутат. Окрім того, є величезний запит на популізм, що суперечить ідеологічним партіям, бо ідеологія це не популізм, а логіка і вміння робити конкретний набір кроків для досягнення визначених цінностей. Суспільство з низьким рівнем політичної освіти не спроможне сприйняти ці кроки. Водночас не прагнуть підвищувати політичну освіту громадян й олігархічні ЗМІ, яким так само зручно грати з історією лідерської політики.
Вікторія Сюмар переконана, що диктат і впливовість політичного лідера можливі тому, що ці лідери насправді мають високий рейтинг у своїх партіях. «Закриті списки – це принцип особистої лояльності. «Обирають мене!», – скажуть вам і Олег Ляшко, і Юлія Тимошенко… «Я вас на своєму горбі притягнув»… Скільки разів ми всі чули цей вираз? Адже обирають саме перший номер. І тільки через виборчу модель з відкритими списками партії будуть зацікавлені, щоб в середині неї були люди, які є носіями суспільної довіри», – розмірковує народний депутат. Вона вважає, що необхідно зменшити число депутатів й укрупнити виборчі округи, що вплине на впізнаваність, імідж та репутацію депутата. І якщо депутатів буде менше, то політичні лідери муситимуть із ними домовлятися. Важливою залишається й тема децентралізації, яку проводити – треба, каже Вікторія Сюмар. Тому що політичні лідери мають народжуватися на місцях, а не продукуватися телевізором.
Змінити ці небезпечні норми в нинішньому парламенті навряд чи вистачить політичної волі. Такою була думка більшості учасників дебатів. Адже навіть нові обличчя в парламенті, такі як члени фракції «Самопоміч», голосували за закон 3700 і перші скористалися ним, почистивши свої списки. Ключовим питання, де можна знайти голоси за відхилення цих норм, є зміна виборчої моделі.
«На це треба спрямовувати і суспільний, і громадський, і політичний тиск серед тих нових облич, які не побояться нової виборчої моделі. Це більш реалістично зробити до дострокових виборів, ніж внести зміни до Конституції», – наголосила Вікторія Сюмар.
Водночас Олександр Черненко переконаний, що ламати систему треба не стільки законодавством про вибори, скільки самою логікою створення й існування політичних партій. «Завжди буде партійний лідер, і навіть найбільш демократичний партійний лідер захоче управляти своїми депутатами, що ми й побачили під час голосування усіх партій за закон 3700. Тому цю норму треба забрати з Конституції, хоча політичної можливості для цього сьогодні я не бачу», – вважає народний депутат.
Сергій Лещенко переконаний, що зламати систему можна лише комбінацією зусиль міжнародної спільноти, журналістів, політиків і громадянського суспільства. «Мажоритарку» Президент Петро Порошенко ніколи з доброї волі не скасує, тому що сам є королем «мажоритарки», – каже депутат фракції «БПП». – Ми можемо використовувати інститути МВФ та ЄС для того, щоб робити умовами надання фінансової допомоги ухвалення відповідних законів і в тому числі закону про вибори та відміну партійної диктатури. Під суспільним тиском, якщо ця тема постійно циркулюватиме, можна справді досягти успіху», – вважає народний обранець.
Олексій Сидорчук, насамкінець, зауважив – якщо ці закони діятимуть на наступних виборах, то вже неважливо, якою буде виборча система, оскільки будь-яка партія зможе перекроїти свій список після виборів. «На цьому етапі легше зупинити цей наступ, оскільки перший закон поки що обмежений у часі, і потрібно не допустити його продовження на наступні вибори, а другий законопроект ще не прийнятий. Це задача мінімум. Виконавши її, необхідно працювати над законом про вибори», – підсумував політичний аналітик Олексій Сидорчук.
Захід здійснювався в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA).