Яка ціна євроінтеграції?
Олексій Сидорчук, аналітик Фонду "Демократичні ініціатви імені Ілька Кучеріва"
5 вересня Верховна Рада подала до Конституційного Суду зміни до Конституції щодо посилення гарантій незалежності суддів. «За» проголосували 377 депутатів, у тому числі абсолютна більшість представників опозиції. Хоча закон позиціонували як частину «євроінтеграційного» пакету, тобто низки документів, які необхідно прийняти, аби Україна мала змогу підписати Угоду про асоціацію, він насправді віддаляє Україну від європейських стандартів. Так, згідно зі змінами, Верховна Рада втратить право призначати і звільняти суддів, яке тепер повністю перейде до повноважень президента, і не зможе більше призначати свою квоту Вищої ради юстиції. В українських умовах це означатиме встановлення повного контролю президента над кадровими питаннями судової влади, адже парламент лишається єдиним інституційним осередком можливого опору президентським ініціативам. Відповідно, судді не стануть більш незалежними, а, навпаки, їх підпорядкованість президенту узакониться.
Здивувала позиція опозиційних депутатів. У той час, як багато хто з них критикував законопроект, абсолютна більшість підтримала його подання до КС. Вочевидь, вони побоювалися того, що їх звинувачуватимуть у зриві євроінтеграційних домовленостей, але участь в остаточному руйнуванні суддівського самоврядування аж ніяк не узгоджується з декларованим курсом на євроінтеграцію. Крім того, зрозуміло, що Партія регіонів могла забезпечити підтримку цього законопроекту і власними силами. Тривогу викликає й те, що подібні законопроекти з’являтимуться під «євроінтеграційною» маскою протягом найближчих місяців: одним із них стане закон «Про прокуратуру». Відповідно, опозиції слід чітко вирішити, наскільки далеко вони готові зайти в підтримці поточних євроінтеграційних устремлінь влади.