Якщо Лукашенку залишити хоча б одну ядерну боєголовку – для Путіна це великий ризик – Тарас Жовтенко
Путін вперше за кілька років дав велике інтерв'ю іноземним журналістам, де, зокрема, заявив, що Москва може почати постачати далекобійну зброю супротивникам західних країн. Диктатор вважає, що це буде асиметричною відповіддю на рішення західних країн визнати право України бити західною зброю по території Росії, тобто по тих місцях, звідки Україні надходить загроза. Кому Путін надіслав цей меседж, про що він свідчить і чи долучиться до гри «Разом нападем на НАТО» самопроголошений білоруський президент Олександр Лукашенко – в коментарі 5 каналу розповів безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко.
Цей меседж, який прозвучав перед редакторами іноземних агентств – абсолютно порожній і не новий, зазначив аналітик. У ньому були ті самі погрози, що їх диктатор озвучував і раніше.
«Якщо розглядати ідею Путіна, що Росія нібито може постачати зброю великої дальності в ті регіони світу, звідки вона долітатиме чутливих цілей, які має на меті Росія, то, за великим рахунком, Путін велосипеда не винайшов. Він просто згадав досвід Микити Хрущова, який розпочав Карибську кризу на початку 1960-х років за такою самою логікою. Адже Радянський Союз не мав стратегічних засобів доставки ядерної зброї, які могли б гарантувати знищення цілей на континентальній частині США з території Радянського Союзу. І для того, щоб зберегти свої геополітичні амбіції хоча б мінімально, він повинен був підсунути частину своєї більш-менш технологічної зброї географічно під Сполучені Штати, щоб вона могла хоча б кудись гарантовано долетіти. Так виникла ідея розмістити ці тактичні носії радянської ядерної зброї на Кубі», – нагадав Тарас Жовтенко.
За його словами, коли Путін анексував український Крим у 2014 році, він діяв за тією ж логікою. Те, що він почав першу фазу своєї гібридної війни проти України в 2014 році саме з Криму, і те, що Крим був приєднаний до території РФ у першу чергу, на відміну від «ЛНР» і «ДНР», а також те, що Крим відразу почав отримувати величезні кошти на модернізацію військової інфраструктури півострова – все вказувало на те, що Путін дивиться на Крим так само, як колись Хрущов дивився на Кубу.
«Для Путіна Крим був стартовим майданчиком для погроз європейським союзникам США, щоб потім, шантажуючи адміністрацію Обами, сказати: «Давай укладемо угоду: з Криму до ваших союзників у Європі нічого не летить, але ти віддаєш нам Україну і сфери впливу у Східній Європі, на колишньому так званому пострадянському просторі, і ми далі собі живемо». Тож, по суті, в цій логіці Путін діє вже 10 років. Він навіть не вигадав для себе нічого нового», – наголошує безпековий аналітик.
Але наразі історія з Кримом для Путіна обнулилася, надто після того, як Україна отримала ракети ATACMS і прострілює Крим наскрізь, каже Тарас Жовтенко. Тому в російського диктатора виникла чергова ідея – притягти свою ядерну зброю до Лукашенка в Білорусь. Проте і з цим теж є проблема, акцентує аналітик:
«Путін, очевидно, не дуже довіряє Бульбо-фюреру, і, відповідно, не погоджується на те, щоб ядерна російська зброя в Білорусі залишалася надовго. Її привозять і відвозять під час навчань, бо Путін розуміє, що якщо Лукашенку залишити хоча б одну боєголовку, то він сяде на неї і скаже: ‘’А тепер я тобі розкажу, як ми будемо далі дружити”. Тим більше, що Лукашенко переживає складний період – 2025-й рік – черговий рік виборів. Впродовж останніх кількох місяців він підписав кілька цікавих внутрішніх документів – указ про функціонування органів державної влади в умовах воєнного стану в Білорусі, підтягує нормативну базу до того, щоб вибори скасувати».
Щоб переобратися Лукашенку знову треба бігти до Путіна по допомогу, а це означає потрапити в ще більшу залежність від Кремля. Тому він і погоджується на гру під назвою «Разом нападемо на НАТО», й очевидно оголосить у країні воєнний стан, пояснює аналітик. На його думку, в Україну Лукашенко точно лізти не хоче, але маючи ядерну зброю, він може проявити свою потенційну амбіцію брязнути нею, щоб трохи скинути залежність від Кремля.
І це для Путіна дуже великий ризик, підсумував Тарас Жовтенко.
