Ясник 15. Чим більше громадяни знають про НАТО, тим більше вони хочуть туди вступати

Унаслідок політики ліквідації української ідентичності, яка тривала понад 300 років, частині населення України виявилося занадто складно й незвично розглядати Україну як унікальну та самодостатню країну. В Україні існує чисельний прошарок людей, які не мають вираженої української національної ідентичності й керуються у своєму ставленні до НАТО насамперед звичкою, культурною чи мовною дистанцією, бажанням досягти певного рівня добробуту тощо. Населення знає недостатньо про справжній зміст НАТО. Проста зміна термінології (наприклад, вживання „Організація Північноатлантичного договору” замість НАТО) може покращувати ставлення населення до НАТО. Найбільш позитивно до НАТО ставиться молодь, люди з вищою освітою та достатньо поінформовані про Альянс. Це може спричинити зрушення в симпатіях громадян, які поки що недостатньо знають свою власну вигоду і вигоду своєї країни у відносинах з НАТО.

Парадокс: НАТО стимулює розвиток демократії в Україні, однак за умов демократичного суспільного вибору щодо приєднання до Альянсу рішення українського суспільства може виявитися не на користь інтеграції.

В Україні існує чисельний прошарок людей, які не мають вираженої української національної ідентичності й керуються у своєму ставленні до НАТО насамперед звичкою, культурною чи мовною дистанцією, бажанням досягти певного рівня добробуту або ситуативним впливом – ”як карта ляже”.

Між тим, об’єднання Європи з одного боку, та спроби утримання впливу Росії на території низки пострадянських країн, з другого, поставило геополітичний вибір країни і суспільства перед двома альтернативами.

З початку 1990-х років у громадській думці України набула популярності ідея інтеграції України з Європою. Як відзначають соціологи, це зумовлено насамперед привабливою якістю життя в країнах Європи. Переоцінювати цей вибір не варто. Своїм масовим "європейським вибором" українське суспільство усього лише демонструє симпатію до європейського способу і рівня життя, європейської культури та окремих європейських країн. Водночас така палітра малозначущих для населення мотивацій не може створити стійкої проєвропейської більшості в Україні. Така більшість може бути сформована лише в разі усвідомлення населенням суті реалізації "європейського вибору" України й українських інтересів у цьому процесі.

У сприйнятті НАТО важливу роль відіграють російські засоби масової інформації, вплив яких на українське суспільство зберігся й після здобуття Україною незалежності. Крім того, в Україні скоординовано діяльність політиків, спрямованих проти НАТО, що продиктовано конкретними економічними зв’язками з російським капіталом.

За даними опитування, проведеного Фондом "Демократичні ініціативи", найбільше підтримує вступ до НАТО молодь віком до 30 років, найбільше противників вступу до НАТО серед людей, яким понад 55 років. У майбутньому така структура уподобань може зумовити зміну геополітичних орієнтацій населення.

Поширення антинатовських настроїв у суспільстві значно залежить від ситуативних чинників. Згідно з даними соціологічного опитування, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень і центром "Соціальний моніторинг", після конфлікту між Україною і Росією навколо о. Тузли восени 2003 р. 10% громадян змінили своє ставлення до вступу до НАТО, при цьому 60% із них – у позитивний бік. Водночас військова кампанія НАТО в Косові, операція США і Великої Британії в Іраку серйозно погіршили ставлення до НАТО в українському суспільстві.

Головна проблема полягає в елементарній непоінформованості. Так, скажімо, згідно з даними соціологічних опитувань, в Україні вступити до Організації Північноатлантичного договору бажає на 10% більше населення, ніж до НАТО. Хоча це – та сама організація. Слід відзначити, що більшість населення України негативно ставиться й до ідеї вступу України до Договору про колективну безпеку СНД (колишнього Ташкентського договору). Такий результат пояснюється тим, що частина суспільства усвідомлює військово-політичні наслідки можливого перебування України у межах об’єднання з Росією, яка веде війну на Кавказі; по-друге, назва організації не досить приваблива для українських громадян.

Назагал ставлення населення України до НАТО має такі властивості:

• існує брак превалюючої тенденції та, як наслідок, наявні значні можливості для стороннього впливу з боку держави чи інших центрів впливу на геополітичний вибір населення. Значна частина населення України байдуже ставиться до проблеми. Слід відзначити, що за соціологічними даними в Польщі у 1991 р. за вступ до НАТО висловлювалося менш як 25% населення, в 1992 – 35%, у 1993 р. – 57%, у 1995 – 73%. В Угорщині вдалося збільшити кількість прихильників членства в НАТО з 40 до 80%, у Чехії – з 30% у 1995 р. до 70% у 1999 р.;
• ставлення до НАТО надзвичайно залежить від ситуативних змін у політиці та дій ЗМІ;
• збережено значний вплив російських ЗМІ на пріоритети населення України в цьому питанні;
• в Україні поширено паралельне існування взаємовиключних геополітичних орієнтацій (тобто можливість існування суперечливих ідей одночасно в світогляді тих самих громадян);
• населення за принципом ставлення до НАТО розділене на три групи: дві групи консервативні у своїх протилежних геополітичних орієнтаціях, і третя байдуже ставиться до цієї проблеми; більша частина населення не жорстко дотримуються якоїсь однієї орієнтації;
• населення знає недостатньо про справжній зміст НАТО. Проста зміна термінології (наприклад, вживання „Організація Північноатлантичного договору” замість НАТО) може покращувати ставлення населення до НАТО;
• найбільш позитивно до НАТО ставляться ті, хто більше про нього знає.