Закон про проведення Всеукраїнського референдуму – остаточний гвіздок у труну української демократії

Закон про проведення Всеукраїнського референдуму, який  був ухвалений  6 листопада 2010 року   (впродовж всього 10 хвилин,   без  урахування жодних пропозицій за змінами, внесеними після першого читання, в умовах, коли вже було ясно, що конституційної більшості в новому парламенті владі створити не вдасться),  – сприймається експертами і громадськістю як засіб маніпулювання з боку влади. Про це під час прес-конференції «Вся правда про референдум» заявив голова правління Центру політико-правових реформ,  член Конституційної асамблеї  Ігор Коліушко. Як зазначив правник, президент дуже швидко підписав цей закон 28 листопада, а вже в січні Кабінет міністрів ухвалив постанову про фінансування референдуму.

Водночас цей закон остаточно знищить залишки демократії, вважає експерт, адже завдяки ньому референдум можна  буде провести з  будь-якого питання: щодо довічного перебування існуючої команди при владі, щодо вирішення якихось геополітичних задач, або ж внести на референдум зміни до Конституції, скасувати їх чи взагалі скасувати саму Конституцію (при цьому жодних  механізмів, звідки буде взято цей проект Конституції, чи пройшла вона  якусь експертизу, не вказано).

Процедура, за якою  провадитиметься  референдум за чинним законом, також досить невиразна. Для початку треба  буде скликати збори не менш  ніж 2-х тисяч осіб. У зборах має взяти участь член ЦВК, щоб засвідчити їх відповідність закону. Після цього зібрання ініціативна група в кількості 500 осіб повинна зібрати 3 мільйони підписів на всій території України. Потім ЦВК за п’ять днів може перевірити, чи справжні всі  ці підписи і  чи засвідчує це відповідним поданням Президенту. Крім цього, ЦВК встановлює конституційність питання, що виноситься на референдум. Конституційний суд  і парламент у цій процедурі ніяк  не задіяний. Президент, отримавши таке подання, підписує указ про проведення референдуму, після чого починається агітаційна компанія і сама підготовка до референдуму. Дільничні комісії з проведення референдуму формуються за поданням органів місцевого самоврядування, окружні комісії – за поданням обласних рад.

Ігор Коліушко наголосив, що саме на цьому етапі відкривається широке поле для   фальсифікацій:  «Адже всі  ми знаємо, чия більшість  майже у всіх органах місцевого самоврядування.  Ні політичні партії, ні громадські організації ні до формування комісій, ні до спостереження за проведенням референдуму законом не допускаються».

Скористатися таким законом про референдум можуть насамперед представники чинної влади, або ті, хто з владою співпрацює,  вважає  юрист. І якщо маніпулювати питаннями, які виносять на референдум, це призведе до створення авторитарного режиму. Такими референдумами, нагадав  експерт, затверджував свою владу Лукашенка в Білорусі, таким референдумами приєднував Гітлер Австрію до Німеччини, в Сирії такі референдуми, проведені президентом Асадом, стали однією з причин сьогоднішньої громадянської війни.

Відтак Ігор Коліушко повідомив, що група правників підготувала два варіанти подання до Конституційного Суду з приводу вже чинного Закону «Про всеукраїнський референдум», які вони пропонуватимуть народним депутатам задля їхнього звернення до КС. «Наша рекомендація полягає в тому, що доцільно внести два подання. В одному просити КС визнати закон неконституційним у цілому – з огляду на процедуру його прийняття і великої кількості невідповідностей Конституції. Але практика показує, що такі рішення приймаються дуже рідко. Тому паралельно я б радив внести інше подання, в якому вимагати визнати неконституційними найбільш одіозні його положення», – сказав Ігор Коліушко.
При цьому він пояснив, про які «найбільш одіозні положення» йдеться: «Зокрема, про такі, як порядок зміни до Конституції на референдумі – всупереч 13-ому розділу Конституції України, обмеження свободи слова в ході процесу агітації за референдум, як позбавлення конституційної ролі політичних партій і ряд інших, можливо, спірних, але, на наш погляд, все-таки неконституційних речей». 
На його переконання, «таким двом конституційним поданням відмовити у розгляді Конституційним Судом було б украй складно». Окрім того, експерт повідомив, що проекти цих двох подань уже передані народним депутатам. «Все, що могли зробити, це те, що ми написали. А далі це питання до народних депутатів, вони є суб'єктами подання в КС. І для цього їм треба зібрати 45 підписів. По-друге, нами підготовлено пропозиції щодо внесення змін у цей закон. Ми готові передати їх депутатам, які готові вносити їх і за них боротися. На наш погляд, це питання вартує не меншої боротьби, аніж особисте голосування в парламенті», – наголосив він.
Підсумовуючи, Ігор Коліушко повідомив про ще одну громадську ініціативу –  утворення Коаліції  громадських організацій «За чесний референдум». Мета її – донести до українського загалу загрози, що випливають із цього закону, та пояснити, що це не форма народовладдя, а навпаки - спосіб позбавлення народу будь-якої влади.

В свою чергу, народний депутат від УДАРу  Валерій Карпунцов повідомив, що  народні депутати від опозиції готують подання до Конституційного суду щодо конституційності прийнятого в листопаді минулого року закону про референдум. За його словами, подання буде направлено до Конституційного суду наприкінці цього тижня.

Директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучерів Ірина Бекешкіна також переконана,  що введення цього механізму в такому вигляді, який він є нині,   буде остаточним гвіздком у труну української демократії.  Соціолог висловила стурбованість тим, що в бюлетенях для референдуму можуть використовуватися маніпулятивні або навідні запитання, які спотворять результати волевиявлення громадян.

Соціолог навела приклад з останнього дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» і КМІС  з    5  по 13  березня 2013 року, за даними якого  більшість українців на референдумі готові підтримати як вступ до Євросоюзу, так і інтеграцію у Митний союз. Експерт  наголосила, якщо проводити  референдум, скажімо, лише стосовно вступу України до  Митного союзу, це буде маніпуляція, тому що референдум щодо вступу України до ЄС також буде виграшним.

На підтвердження своїх слів вона навела дані дослідження: «Якби найближчої неділі відбувся референдум щодо вступу України до Митного Союзу, то більшість населення серед тих, хто вже визначився, проголосувала б «за» – 57,5%, а «проти» – 42,5%. Тобто референдум про Митний Союз був би виграний. А далі ми поставили запитання, а якби відбувся референдум щодо вступу України до ЄС, то 59% проголосували «за» і 41% – «проти». Тобто, і цей референдум був би виграний». На думку соціолога, абсолютно неправомірно проводити один референдум і казати, що більшість «за», і не проводити другий, бо там більшість теж «за». «Якщо вже проводити, то проводити по двох питаннях, або – альтернативно. Якби стояло питання альтернативно: або туди, або туди, то 52% – «за» ЄС, і 48% – «за» МС. У мене питання, а що буде, якщо люди так проголосують? Це повний розкол країни! Якщо ви хочете розколу України - робіть такі референдуми.

Цілком очевидно, що Україна ділиться у цьому питанні на дві частини. Комусь це треба? Я не певна. Тим більше, що Митний союз - це реальність, куди можна вступити хоч завтра, а ЄС - це перспектива врешті», - зауважила Бекешкіна.
За її словами, окрім того, що результати такого опитування ділять Україну на дві частини: Захід-Центр та Південь-Схід, вони ще й розділяють покоління. «Що також дуже важливо. В альтернативній постановці питання люди у віці 18-40 років голосують за Європейський союз, а після 60 - істотно підтримується Митний союз. Тобто, якщо ми зараз проголосуємо за Митний Союз, то це буде вибором старшого покоління, а не молодого, яке має більшою мірою визначати майбутнє, але, на жаль, меншою мірою ходить на вибори та референдуми», –  зазначила соціолог.

Учасниця руху  «Стоп Цензурі» Наталя  Соколенко застергла журналістів, що  право агітації в засобах масової інформації, за цим законом, матимуть лише ті, хто уклав  з  медіа відповідну угоду, а ЗМІ, в свою чергу, без підписання відповідної угоди не матимуть права розміщувати будь-яку інформацію, яка може спонукати громадян голосувати «за» або «проти» питання референдуму.

«Тож  якщо якийсь із засобів масової інформації порушить цю норму, то на цій підставі суд зможе позбавити, скажімо, телеканал  ліцензії на мовлення, – роз’яснила журналістка. –  Наприклад, побачить ініціативна група в гостях у  ТВі правника Ігоря Коліушка, який говоритиме про те, що закон не дуже демократичний,  і можна буде чекати, що суд  відкличе ліцензію у ТВі, тому що це спонукатиме громадян не голосувати під час референдуму».

Те саме стосуватиметься й друкованих видань, каже  Наталя Соколенко. Суд  на основі цього Закону цілком може ухвалити рішення про припинення виходу друкованого видання аж до припинення референдуму.

Тож потрібно бити тривогу, підсумували експерти. Бо ж якщо цей  закон про референдум буде введений у дію,  про демократію в Україні можна буде забути, переконані вони.