Створення автокефалії: чого більше – загроз чи здобутків, дискутували експерти

Із актуалізацією у суспільстві теми  створення  в Україні автокефальної помісної православної церкви, церковне питання потрапило й на пік вивчення  у громадській думці. Соціологи виявили – єдності  у ставленні до ідеї створення автокефалії  в суспільстві немає,  хоча розуміння є. Люди усвідомлюють, що  своя церква – потрібна й важлива  в часи незгод і випробувань,  але не вважають створення її нагальною потребою. Чому –  вчергове  спробували розібратися експерти, серед яких також панує полярність думок.

Представляючи результати опитування,  здійсненого спільно Фондом «Демократичні ініціативи» та Центром Разумкова, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України,  експерт «Демініціатив»  Максим Паращевін  зауважив, що створення в Україні автокефальної помісної православної церкви підтримує кожен тертій українець (31%),  а  не підтримує   –  кожен п'ятий (20%). Решті  ж населення або байдуже –35%, або вони не мають певної відповіді на це питання –  14%.  

Цифри свідчать, що  запит у суспільстві на створення автокефалії  сьогодні обмежений, каже експерт. Тому в цьому питанні треба бути пильним, – застерігає він, – і зважати, чого більше – загрози чи користі  – несуть ці ініціативи для суспільства.

 «Питання створення такої церкви  доволі контроверсійне, – доводить свою думку Максим Паращевін, –  адже це не просто –  створимо таку церкву чи ні. А є частина населення, яка узагалі  цього не приймає. І з точку зору державної політики, на цю частину населення, на невдоволених,  треба звернути навіть більшу увагу».

Серед невдоволених у ставленні до автокефалії вирізняється група вірян Московського патріархату. Велика частина їх  розглядає нинішню ситуацію як  дискримінаційну. І хоч насправді вона такою не є,  але це внесе додаткову лінію напруги, пояснює експерт, і може становити  одну із загроз для єдності суспільства.  А що в основу створення  єдиної помісної церкви закладено ідею єднання держави,  то  й формувати таку політику  на  питанні,  яке на разі є роз’єднувальним,  експерт  не радить.

Не додасть ця ініціатива й додаткових  електоральних преференцій українців у разі її втілення, вважає Максим Паращевін. По-перше,  невисокий рівень запиту в суспільстві на цю ініціативу,  а по-друге, наявний низький рівень довіри до політичних інститутів. Відповідно, дії влади не викликатимуть  думок у людей, що вона робить щось  корисне.

«До того ж держава переважно не вважається населенням тим гравцем, який має цим займатися.  Активну участь держави у цьому процесі бажали б  лише 15%»,  – підсумував експерт,  додавши, що  коли держава починає здійснювати певну активність, спрямовану на зміни в релігійному полі, то це  суперечить  моделі  про невтручання держави у церковні справи.

Не погоджується  із ним   Людмила Филиппович,  доктор філософських наук, завідувач відділу історії релігій та практичного релігієзнавства Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України, на думку якої, саме такі рішення мають бути обовʼязково обговорені всіма учасниками процесу створення єдиної  помісної православної церкви.

«Коли нам кажуть, що влада не має втручатися в ці питання,  то   жодна автокефальна церква не поставала без ініціативи і прямого втручання світських властей. Тому ми тут  без цього не обійдемося», – переконана науковець.

Коментуючи дані опитування, вона  зауважила,  що  така  підтримка в суспільстві створення автокефалії є свідченням власної ідентичності  –  з  чим себе повʼязує українець у релігійному і духовному плані, чи потрібна йому своя церква.

«Як не болісно про це говорити, але ми не використали ці 25 років незалежності для того, щоб переконати суспільство в необхідності незалежної помісної православної автокефальної церкви для  України», – каже Людмила Филиппович, яка  особисто виступає  за отримання  Томоса, який стане документом, що легітимізує тих православних українців, які на сьогодні  не визнаються в межах Вселенського  православʼя.

І хоч процес отримання автокефалії   повʼязаний з певними ризиками, але її, на  думку науковця,  необхідно досягати.   «Це природній процес,  будь-яка церква досягала цього статусу. І мені  дивно, чому досі  відсутня Українська православна автокефальна церква… Є  Албанська, Елладська , низка інших автокефальних православних церков,  які нараховують  лише тисячі своїх прихильників.  Українська  ж  на сьогодні, за даними опитування,  це близько 67% вірян, які вважають  себе православними… І не бачити себе серед інших православних народів – історична  помилка», – констатувала релігієзнавець.

Тим часом Максим Паращевін зробив ремарку, що не став би повʼязувати неготовність до створення автокефалії  з низьким рівнем ідентичності громадян. Соціолог вважає, що у цих цифрах радше відображається низьке значення релігії  у  суспільстві та житті людей загалом, адже переважна кількість тих, хто заявляє про,  те що вони віруючі, ставляться до релігії суто ритуально.

Олена Богдан,   доцент кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія» підтвердила –  українське  суспільство не можна  позиціонувати  як високорелігійне  і високозалучене в релігійні справи.

За її словами, є низка даних, яка показує, що  релігійність українського суспільство перебуває приблизно на середньому рівні  по Європі. «Але водночас  в нас є певна частина населення, яка не байдужа до цього питання, – акцентує соціолог. –    І якщо  поглянути на частку тих людей, які задекларували,  що вони підтримують створення Української автокефальної помісної православної  церкви,  то їх  у півтора раза більше, ніж тих, хто не підтримує. Це серйозний результат, який  свідчить на користь підтримки таких ініціатив у суспільстві», – переконана  Олена Богдан.

Вона також підтримала  тезу, що процес автокефалії неможливий без активної участі представників влади,  адже в даному разі, каже експерт,  Україна не є  інноватором залученості у цей процес. «Політики України мусять  працювати і брати на себе відповідальність, яку вже  брали лідери низки інших суспільств.  В даному разі вони мають працюють в інтересах тієї третини населення, яка висловилася на підтримку автокефалії,  яка  в півтора раза переважила кількість тих, які не підтримують її», – констатувала Олена Богдан.

Тим часом  настороженість щодо цього процесу поділяє Олег Кисельов, докторант кафедри культурології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.  І передусім – щодо залученості держави. «В цьому питанні треба поставити запитання – що держава хоче від цього отримати і що церква хоче отримати  з боку держави», – наголосив науковець.

Ідея автокефалії була підтримана з часів правління  Кравчука усіма президентами, окрім  Януковича,  нагадав експерт.  Але щоразу на цьому полі політики програвали.  «Кажуть, що цим питанням  пройнявся  і Кучма, коли  побачив якось, що поруч з керівниками держав стояли голови їхніх православних церков, а він тримався один, бо  предстоятель Української православної церкви перебував у  делегації російської,  поруч з Путіним», – розповів Олег Кисельов, наголосивши, що таких аргументів  замало, щоб починати вливання коштів  і сил дипломатії у цей процес.

На його думку,  одна із загроз, коли держава втручається  у церковну конкуренцію, це зміна вагомості одного з гравців і,  відповідно, порушення рівноваги.

«Давайте  згадаймо, що в Росії церква активно використовується державною владою. Чи цього хочемо в нашій державі. Чи хоче цього церква?», – закликав до зваженості, перш ніж ухвалювати рішення,  Олег Кисельов.

На тему автокефалії сьогодні дискутують не лише експерти. Відчутного протистояння вона набула й у медійному просторі. Про те,  як провідні телеканали  України висвітлюють  процес надання автокефалії Українській православній церкві, які тези при цьому використовують, розповів Георгій Бушуєв,  стажер-аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

Дослідження "Створення Української автокефальної помісної церкви: дискурс на телевізійних каналах"  провела команда стажерів-аналітків Фонду «Демократичні ініціативи» (Георгій Бушуєв, Тетяна Нагірняк, Сергій Шаповалов), яка в період із 17 квітня по 16 червня 2018 року здійснила моніторинг вечірніх випусків  новин на восьми українських телеканалах.  

Як відзначив Георгій Бушуєв, поширюючи позицію прихильників автокефалії, телеканали найчастіше оперували тезами, що «автокефалія є не тільки релігійним питанням, але й геополітичним, запорукою незалежність від Росії», «це – повернення до витоків християнства на Русі, а відтак відновлення історичної  справедливості», а також «запорука об’єднання українського народу та церкви».

Висвітлюючи автокефалію негативно, телеканали поширювали твердження, що «автокефалія – це втручання політиків у церковні справи», «є елементом передвиборчої гри Президента Порошенка» й  «поглибить розкол у суспільстві».

 «Дослідивши частоту  згадуваних  тез,  найбільш популярним  на захист автокефалії, який у новинних сюжетах наводився 43 рази,  став меседж про отримання автокефалії як запоруки незалежності, – зауважив Георгій Бушуєв. – Найбільш поширеною антитезою – 18 згадок – стало те, що звернення політиків про надання українській церкві Томосу про автокефалію є втручанням держави у церковні справи».  

Загалом, лідером у процесі висвітлення автокефалії з позитивного боку став телеканал ICTV,  а найбільш активний у негативному висвітленні цього процесу – ТК Інтер. Найменший інтерес до висвітлення процесу надання автокефалії у випусках новин приділили СТБ  та UA:Перший.

 «Те, що відбувається навколо цього процесу – це гра піарів,  насправді ж важко зрозуміти, що коїться в реальній ситуації, як тривають переговори»,  – долучився до розмови отець Георгій Коваленко, ректор Відкритого православного університету,  колишній спікер УПЦ.

Він вважає, що  хоч у цій темі і є державна та політична складові, повʼязані з процесом  державотворення,  проте лише політичної аргументації  для віруючих недостатньо.

«Політична необхідність  – це не те, за чим люди приходять до церкви, – каже отець Георгій.  –  Перш ніж ініціювати процес надання автокефалії,  треба  зрозуміти, що потрібно людям.  Не тільки те, як вони ставляться, а що вони від релігії хочуть, якою вони бачать її  у власному житті та житті суспільства.  Чи може  церква бути учасником соціальних  процесів, а не тільки обрядових, і чи  є потреба в цьому суспільства та чи готова церква до цього».

Унікальність  цього процесу, на його думку,  полягала саме в закладенні  нових соціально-політичних сенсів.   «Були певні відчуття, що є бажання створення чогось нового – Церкви, Собору, в тому числі в православній церкві. Але нове – це якраз соціально-політичні  сенси,   про  які ніхто не говорить»,  – зауважив отець Георгій.

До продовження обговорення  й публічної дискусія закликала й Людмила Филиппович:   «Я закликаю до зваженості,  до продумування наслідків, які можуть бути, до продовження діалогу і  втягування у цей діалог всіх акторів процесу – не лише церкви, а й представників влади, громадськості та медівників».

Опитування здійснене в рамках проекту  «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.  Зміст дослідження є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.