Зробити адміністративні послуги доступними вимагає у влади громадськість
Двома найбільшими проблемами в сфері адміністративних послуг на сьогодні є складність процедури отримання таких послуг і довготривалість строків їх виконання. Саме це змушує і громадян, і бізнес вдаватись до корупції і обходити закон, щоб задовольнити свої життєві потреби. Про те, чим і як недержавні організації можуть зарадити у реформуванні сфери надання адмінпослуг, йшлося під час конференції «Роль громадськості у покращенні якості надання адміністративних послуг». Діалог неурядовців з представниками органів державної влади організували Центр політико-правових реформ, Фонд «Демократичні ініціал ви імені Ілька Кучеріва», Центр підтримки громадських та культурних ініціатив «Тамариск», Центр дослідження місцевого самоврядування, Центр інформаційного консалтингу, Фонд місцевої демократії.
За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі в Україні сьогодні налічується близько 1550 адміністративних послуг, які може чи повинен в разі необхідності отримати громадянин. Такий обсяг зарегульованості життя пересічного українця свідчить лише про те, що в Україні легше нічого не робити, ніж почати щось робити. Таку думку висловив заступник голови правління Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук, презентуючи свою доповідь про основні проблеми у сфері адміністративних послуг.
Експерт навів елементарний приклад з реєстрації новонародженої дитини - реєстрація її в різних інстанціях може тривати до року, а іноді й більше. Адже вона передбачає і реєстрацію самого факту народження в органах РАГСу (Міністерство юстиції), і реєстрацію місця проживання (Державна міграційна служба), і звернення до органів соціального захисту (Міністерство соціальної політики), щоб отримати допомогу на дитину. Експерти підрахували, що тільки реєстрація місця проживання дитини змушує людину здійснити 8 візитів до відповідних органів, а щоб отримати матеріальну допомогу на дитину, перед цим треба звернутися по довідки до різноманітних інстанцій, як то ЖЕКу, місця роботи тощо.
Часто замість однієї повноцінної послуги органи державної влади намагаються її подрібнити на 5–6 мізерних послуг. Усе це робиться для того, щоб узяти більше грошей з кожної послуги, вважає фахівець. Серед найбільш значущих проблем сфери адміністративних послуг Віктор Тимощук відзначив й розпорошеність офісів з надання адміністративних послуг, обмеженість і незручність для громадян «прийомних годин», брак інформації про послуги, нечемність в обслуговуванні. «Споживачів дуже дратують черги до органів влади, перекладання на них обов’язків зі збирання довідок і погоджень, – зауважив експерт, – тобто громадяни у нас виконують роль кур’єрів органів влади, роблять те, що в нормальних державах чиновники виконують самостійно».
Щоб здійснити реформу у сфері адмінпослуг, спростити процедуру з отримання послуг, у 2012 році було ухвалено Закон «Про адміністративні послуги», яким передбачено підготувати перелік адміністративних послуг та плату за їх надання. Серед пріоритетів держава також визначила: ліквідацію суб’єктів господарювання, які надають адміністративні послуги; спрямування коштів за адміністративні послуги у бюджет; створення пілотних Центрів надання адмінпослуг. Щоб здійснити цю реформу, державі знадобиться 40 млрд грн, каже Віктор Тимощук, і навряд чи такі кошти знайдуться швидко. Але позитивним є той факт, вважає експерт, що влада помітила: цей шлях – правильний, така реформа дає багато можливостей і для споживачів, і насамперед для надавачів послуг.
Для споживачів уже з’явилися інтегровані офіси – Центри надання адміністративних послуг, – коли в одному місці громадянам надаватимуться різноманітні адміністративні послуги. Перші такі офіси запрацювали у Вінниці та Івано-Франківську. Сьогодні вже 12 міст України мають такі ЦНАПи.
«Реформа ця важлива, вона зрозуміла для громадян, не заполітизована, – констатує Віктор Тимощук. – Але є великий ризик її профанації. До 2014 року Законом передбачено створити близько 650 Центрів надання адміністративних послуг. Цифра нереально велика, тому не хотілося б, щоб органи державної влади просто чіпляли вивіски, не змінюючи систему, і звітували, що щось зроблено», – застеріг експерт.
Відтак він переконаний – контролювати втілення цього державного проекту має громадськість. «Представники громадських організації мають робити моніторинг , стежити за тим, як витрачаються кошти на створення ЦНАП, досліджувати, чи вони покращують якість і зручність надання послуг, допомагати владі реалізовувати спільні проекти, наприклад, з розробки тематики адміністративних послуг», – підсумував Віктор Тимощук.
Координатор Координаційного центру з упровадження економічних реформ в Україні Олександр Саєнко також переконаний у тому, що неефективна система надання адмінпослуг лише погіршує імідж держави. Достатньо великий бюрократичний апарат, який обслуговував видачу різноманітних довідок, витягів, виписок тощо псував життя не лише споживачеві, каже фахівець, а формував образ такого собі чиновницького монстра. Тож кому гірше було від такого «обслуговування» – населенню чи державі – питання неоднозначне, вважає Олександр Саєнко.
Презентуючи концепцію державної політики у сфері адміністративних послуг фахівець наголосив, що пріоритетом у реформі буде вдосконалення процедури надання адміністративних послуг. Це насамперед затвердження переліку найбільш поширених для населення адміністративних послуг, формування вичерпного переліку документів, які можуть вимагатися у суб’єкта, а найголовніше – створення ефективної системи інформування споживачів. Олександр Саєнко закликав громадські організації підтримувати ініціативи держави з реформування сфери адміністративних послуг – контактувати з органами влади, моніторити їхню діяльність й інформувати суспільство про те, що відбувається в цій сфері.
Його коголега, координатор Координаційного центру з упровадження економічних реформ в Україні Марія Горностай зробила наголос на тому, що розвиток адміністративних послуг триває нині паралельно з розвитком системи електронного врядування. Вона наголосила, що більшість європейських країн ішли саме таким шляхом – починаючи з Центрів надання адміністративних послух і переходячи поступово до обслуговування споживачів через інтернет.
«Досвід Заходу такий, що нині зміщується акцент до надання електронних послуг, – розповіла Марія Горностай. – Це швидше і набагато дешевше. Але цей процес – еволюційний і займе багато років. Адже відсоток людей, які користуються інтернетом, у нашій країні ще дуже малий. І доки організація системи електронного врядування триватиме, неможливо думати про цілісну систему електронних послуг».
Однак переведення низки послуг в електронний вигляд вже здійснюється, зазначила координатор. Задля цього сьогодні електронні послуги проходять оптимізацію. Саме в цій сфері, вважає Марія Горностай, вагому роль повинні відіграти громадські організації, відстежуючи проблеми, які наявні в царині надання електронних послу і доносячи цю інформацію в широкі кола населення та до влади.
Про те, яку оцінку якості надання адміністративних послуг дає населення розповіла директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна, презентуючи результати дослідження фонду .
Вона зазначила, що з кожним роком росте кількість людей, які звертаються до органів влади по певні адміністративні послуги. Якщо раніше це число становило 36%, то на сьогодні таких уже 47.5%. Ця тенденція лише породжує складнощі у спілкуванні між громадянами та чиновниками, адже при цьому кількість чиновників, які працюють з населенням, не зростає, зауважила соціолог.
«32% громадян вважають якість надання адміністративних послуг в Україні (одержання паспортів, довідок, виписок, справо, тощо) поганою, 33% – задовільною, і лише 12% - доброю, – розповіла Ірина Бекешкіна. – Ті ж, хто зверталися за різними документами до державних органів, оцінюють їхню роботу ще гірше. Переважно не задоволені – 27,7%, зовсім не задоволені – 21,4%, переважно задоволені -- 39,6%, а ось повністю задоволених лише 6,9%. Причому найбільше у процесі спілкування з державою людей не влаштовують черги (23%), відсутність чітких поясненьщодо усіх обставин справи та потрібних документів (17%), тяганина з розглядом справи (17%). Жодних негативних елементів в отриманні послуг не побачили 21% серед тих, хто по них звертався».
Крім того, соціолог засвідчила, що за останні 12 місяців 11% населення давали хабарі за надання адміністративних послуг. Причому, згідно з даними опитування, ініціатива «конверту» виходить здебільшого від громадян. 35% вважають, що «так простіше і вигідніше вирішити проблему», 26,3% вважають хабарництво нормою нашого життя, а 19,4% дають хабарі тому, що від них цього вимагають чиновники.
Ще 6,9% респондентів дають хабарі тому, що самі не можуть розібратися в українському законодавстві, а 4,2% – тому, що хочуть отримати те, що за законом їм не належить.
У своєму виступі експерт Центру інформаційного консалтингу та Центру досліджень місцевого самоврядування Ігор Бригілевич зупинився на кращих українських практиках організації надання адміністративних послуг. Про це, зокрема, йдеться на сайті Центру політко-правових реформ.
Він назвав п’ять умов для успіху при створенні хорошого центру надання адміністративних послуг. Це політична воля, бачення та реалістичний план заходів, належна підготовча робота, адекватне приміщення, а також технічне і програмне забезпечення.
За його словами, в суті реформи системи надання адміністративних послуг мають бути громадяни та їх потреби. «Громадянин – це клієнт і роботодавець, а не кур’єр, прохач чи джерело доходів», - додав експерт.
На думку Ігоря Бригілевича, роль громадськості у реформуванні системи надання амін послуг – «зрозуміти, чого ми хочемо від цієї системи, і вимагати це у влади».
Він навів приклад німецького Гейдельберга, в якому проживає 140 тисяч населення. При цьому у місті, окрім головного офісу надання адміністративних послуг, існує 10 пунктів доступу у різних районах. Таким чином громадянин може пішки добратися до такого ближчого офісу максимум за 15 хвилин, незважаючи на те, в якій точці міста він знаходиться.
«Ми цим шляхом теж підемо, але потрібно із чогось почати і базовий ЦНАП у кожному місці – це вже добрий прогрес», - підсумував Бригілевич.
Президент Фонду місцевої демократії Ольга Мірошник у своєму виступі зупинилася на прикладі Харкова і розповіла про вплив громадськості на сферу надання адміністративних послуг у цьому місті.
На її думку, хоча більшість мешканців громад переконані, що впливати на владу неможливо, втім, це не так: саме громадянське суспільство повинне нагадувати і вимагати.
Презентаціями досвіду Вінниці і Дніпропетровська щодо функціонування ЦНАП і впливу громадськості на створення зручних і доступних умов отримання адмінпослуг поділилися Євген Іщук, перший заступник директора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, та Тетяна Барашкова, президент Центру підтримки громадських та культурних ініціатив «Тамариск».
З програмою заходу та презентаціями можна ознайомитись за цим посиланням.
