Звернення до керівників держави, уряду та опозиції щодо підтримки приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ)

Ми, українські експерти в галузі зовнішньої політики, безпеки та оборони, висловлюємо підтримку давно назрілому рішенню лідерів держави та уряду, які звернулись до керівництва Організації північноатлантичного договору з офіційним проханням щодо приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ).

Підписання спільної заяви Президентом, Прем’єр-міністром та Головою Верховної Ради України – це важливий позитивний крок, який відкриє нові можливості реформування держави. Це рішення відповідає національним інтересам України, спрямоване на досягнення європейських стандартів в усіх сферах життя країни.

План дій щодо членства – це план насамперед важливих перетворень всередині держави, в яких зацікавлений кожний громадянин України. Цей план охоплює політичні та економічні, оборонні та військові питання, питання ефективності використання бюджетних ресурсів, питання безпеки, а також правові питання.

Приєднавшись до ПДЧ, Україна здійснить низку конкретних кроків, серед яких: скласти звіт про відповідність політики держави принципам демократії і особистої свободи, включаючи верховенство права, захист прав людини, зокрема прав національних меншин, забезпечити ефективність демократичного громадського контролю над збройними силами, а також економічної свободи, соціальної справедливості та екологічної відповідальності.

Україна дістане максимальне сприяння для розвитку потенціалу її збройних сил, додаткову допомогу в проведенні військового планування, тренінгів та спільних навчань.

Українські фахівці здобудуть позитивний досвід держав-членів НАТО у формуванні та ефективному використанні оборонних бюджетів, з питань захисту інформації та безпеки особового складу.

Рішення про приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО надасть нашій державі значних практичних переваг у вигляді більш відповідальних, прозорих та ефективних дій уряду – і не тільки у сферах безпеки та оборони, а й у внутрішній, зовнішній, економічній та правовій політиці.

Приєднання України до ПДЧ змусить українську владу працювати ефективніше і більше дбати про людей.

Позитивна відповідь та схвалення Північноатлантичною радою – вищим органом Альянсу – приєднання України до ПДЧ надасть істотний поштовх системним реформам в Україні, спрямованим на побудову ефективної демократичної держави, конкурентоспроможної економіки, обороноздатної армії та відкритого суспільства європейського взірця.

При цьому всі ми свідомі того, що таке рішення стане важливим кроком до входження України в європейський цивілізаційний простір.

Представники українського громадянського суспільства лобіювали питання приєднання до ПДЧ вже кілька років, особливо активно відтоді, як з’явилася перспектива формування уряду демократичної коаліції-2006. Тоді ці сподівання не здійснилися. Керівництво уряду «антикризової коаліції» вирішило «взяти паузу» і змарнувати реальний шанс приєднатися до ПДЧ на Ризькому саміті НАТО в листопаді 2006 року, що значно погіршило клімат довіри між Україною та Північноатлантичним альянсом.

На початку січня нинішнього року понад 200 представників неурядових організацій звернулись до керівництва держави з вимогою інтенсифікувати політику євроатлантичної інтеграції і здійснити кроки, необхідні для отримання ПДЧ.

Нині ми отримали сигнал про те, що чимало зарубіжних неурядових організацій та громадських діячів готові підтримати прагнення України до членства в НАТО. Ми сприятимемо тому, аби мобілізувати зусилля, зокрема й наших зарубіжних партнерів, на переконання урядів країн-членів НАТО ухвалити позитивне рішення щодо приєднання України до ПДЧ на саміті НАТО в Бухаресті в квітні цього року.

В Україні існує консолідована думка експертного середовища, яке однозначно підтримує вступ України до НАТО і усвідомлює ту користь, яку отримає держава, реалізуючи свої зобов’язання щодо виконання ПДЧ.

Представники неурядових організацій та аналітичних центрів України висловлюють свою підтримку дій Президента, Прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради та засвідчують готовність до поглиблення співпраці з органами законодавчої та виконавчої влади, з тим аби посилити політику євроатлантичної інтеграції та реалізувати програму реформ, передбачену Планом дій щодо членства України в НАТО.

Напередодні візиту Глави Уряду до Брюсселя ми просимо зустрітися з пані Тимошенко й ґрунтовно викласти всі наші міркування щодо питань безпеки та реалізації національних інтересів держави.

Водночас ми хотіли би заспокоїти ту частину суспільства, яка залишаючись в полоні радянських стереотипів і маючи низьку поінформованість у питанні євроатлантичної інтеграції, не підтримує ідею приєднання України до НАТО, попри те, що до Альянсу вже вступили практично всі сусіди України. Приєднання до ПДЧ не означає вступу до НАТО, рівно як і виконання Плану не гарантує прийому до цієї системи колективної безпеки. Крім того, в листі до Альянсу Президент, Прем’єр та Голова Верховної Ради взяли на себе зобов’язання – ухвалити рішення про вступ до НАТО на загальнонаціональному референдумі.

Нарешті, ми звертаємося до лідера Партії Регіонів Віктора Януковича виявити послідовність та підтримати приєднання України до ПДЧ або принаймні не перешкоджати цьому процесові. Ми сподіваємось, що опозиція і її лідер приєднаються до роз’яснювальної роботи щодо переваг вступу до Організації Північно-Атлантичного договору та шляхів реалізації національних інтересів України.

Адже за активної участі Віктора Януковича як Прем’єр-міністра та фракції Партії Регіонів 2003 року був ухвалений ключовий закон про національну безпеку, який вимагає від теперішнього Уряду прямувати у бік НАТО. Скріпляючи своїм підписом в серпні 2006 року Універсал національної єдності, пан В.Янукович погодився саме з таким порядком дій, який здійснюється зараз: приєднання до ПДЧ, а потім – референдум. Крім того, очолюючи Уряд, Віктор Янукович неодноразово заявляв, що не має стратегічних розбіжностей з Президентом Ющенком щодо євроатлантичної інтеграції, метою якої, як відомо, є вступ до НАТО. Знаходження консенсусу серед українського суспільства та політичної еліти стане одним з вагомих етапів консолідації української держави і задоволення нею прав громадян.