Внутрішня ситуація
Попри зусилля Парламенту України, спрямовані на прискорене ухвалення законів, важливих для майбутніх переговорів з ЄС щодо членства України (закони про медіа, про призначення членів Конституційного суду та про національні меншини), офіційний Брюссель попередив, що саме лише голосування цих законів не гарантує офіційного початку переговорів.
Міжнародна ситуація
Візит Президента Зеленського до Вашингтона став вагомим політичним кроком, оскільки (1) дав змогу детальніше обговорити ініціативу Справедливого миру для України на найвищому рівні з Президентом Байденом; (2) посилив двопартійну підтримку України в Конгресі США; (3) надіслав чіткий сигнал решті Західних союзників щодо посилення підтримки України; (4) чітко продемонстрував зміну безпекової ситуації в Україні завдяки Західним озброєнням і успіхам ЗСУ на полі бою. Він також ознаменував нову фазу в наданні Україні військово-технічної допомоги – враховуючи рішення США про надання ЗРК “Петріот” як частини пакету допомоги на $1,8 млрд, а також масштабну допомогу Україні на $45 млрд, ухвалену Конгресом на 2023 рік.
Візит президента РФ Путіна до свого білоруського колеги Лукашенка окреслив чергову спробу змусити Мінськ надати свої наземні підрозділи для участі у війні проти України. Досі такі спроби були провальними, оскільки білоруський диктатор, схоже, ефективно використовує на свою користь кремлівську антинатівську пропаганду, щоб убезпечити свої сили від прямої участі у війні проти України. Однак т.зв «региональная группировка войск», створена на початку жовтня 2022 р., може потенційно бути використана проти України або як диверсійний засіб гібридного інструментарію Кремля, або як, власне, ударна сила в разі, якщо Москва буде впевнена в досягненні принаймні мінімальних тактичних результатів.
Росія продовжує використовувати продовольство як зброю, збільшивши в 17 разів кількість відвантаження із портів окупованого Криму українського зерна до Сирії, намагаючись таким способом фінансово посилити свого сирійського союзника Асада-мол., імовірно, готуючись спільно з Іраном до подальшої ескалації ситуації в регіоні.
Воєнна/безпекова ситуація
Російська армія продовжує застосовувати тактику терору, свідомо завдаючи удари по цивільній/критичній інфраструктурі України. Ймовірно, Москва досягла успіху в обговоренні з Іраном нових поставок зброї. Росія розглядає Тегеран як джерело дронів-камікадзе (виснаживши свої попередні запаси внаслідок активного використання їх російськими силами), а також балістичних ракет радіусом дії 300 та 700 км. Повернення до використання Росією іранських дронів «Шахед» (як, наприклад, під час нічних ударів по Києву та Південних регіонах України 19.12) свідчить, що домовленості вже досягнуті.
Росія у відчаї шукає джерела постачання боєприпасів, оскільки її власний потенціал за виробничими темпами значно відстає від воєнних потреб, цього разу звернувшись до Північної Кореї по ракети для російської ПВК «Вагнер».
Російські військові активно обстрілюють Херсон з артилерійських систем, невибірково б’ючи по цивільних цілях, з тим щоб свідомо завдати максимальної шкоди та людських втрат серед цивільних й виявити слабку спробу компенсувати втрату контролю над містом на користь ЗСУ трохи більше місяця тому.
Рекомендації
1. Західним союзникам варто прямувати курсом, визначеним візитом Президента України Зеленського до Вашингтона та його переговорами з Президентом Байденом у контексті посилення військової допомоги Україні. Рішення США про надання Україні ЗРК “Петріот” (водночас із вагомою заявою, що Росія не може диктувати США жодних рішень у тому, яку саме військову допомогу Вашингтон надсилає Україні) окреслює нову віху у наданні більш сучасних і технологічних систем озброєнь задля забезпечення остаточної перемоги України на полі бою як фундаменту майбутнього дипломатичного врегулювання війни.
2. Білорусь залишається вагомим фактором воєнних розрахунків Кремля, оскільки російський лідер продовжує тиснути на Лукашенка, змушуючи останнього до прямої участі у війні проти України. Незважаючи на досі марні зусилля, білоруська загроза цілком вкладається в гібридний інструментарій Кремля, оскільки (1) змушує українські сили утримувати боєготовні резерви вздовж Північних кордонів, і (2) посилює тиск і загрозу ширшої ескалації на сусідню Польщу та Балтійські держави, а через них – на НАТО загалом. Західні союзники повинні звернути більшу увагу на все більш гібридну загрозу з боку Мінська.
3. Західним державам слід не випускати з поля зору дедалі тісніше партнерство між Москвою та Тегераном і руйнувати будь-які спроби військового союзу між обома державами, оскільки останній може потенційно створити ризики та загрози для безпеки не лише євроатлантичного, а й близькосхідного регіону. До цих зусиль із руйнування ірано-російського альянсу варто активно залучати Ізраїль та інші зацікавлені сторони.
