Христина Семерин,
дослідниця в Університеті Авґсбурґа (Німеччина) і журналістка, гостьова дослідниця в Університеті Індіани (США), Центрі східних студій (Польща), Північно-Західному університеті (США). Експертка Українського інституту книги (з 2020) й Українського культурного фонду (2021/22)
*Цей текст є частиною аналітичного дослідження Христини Семерин у співпраці з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва «Культура проти війни. Аналітична оцінка становища української культури за період повномасштабного вторгнення РФ із 24 лютого до 31 серпня 2022 року».
Культура є основою, на якій виростає і тримається ідея держави. Культурні цінності – важливий компонент самототожності, відчуття історичної тяглості й належності до спільноти, а також щоденного життя людей. Культура – це soft power, м’яка сила країни. «Бій виграє армія, війну – економіка, а безсмертя здобуває культура», – йдеться в маніфесті діячів та організацій культури «Культурна консолідація задля перемоги».
Російські атаки на українську культуру націлені знищити нашу національну пам’ять та ідентичність. Стаття «Що Росія повинна зробити з Україною», опублікована російським виданням «РИА Новости» 3 квітня, засвідчила відвертий намір Росії здійснити етноцид українців. Окупанти збиралися проводити «деукраїнізацію»: «перевиховувати» українців і українок репресивними методами в ідеологічній, політичній, культурній та освітній галузях. Розстріляний пам’ятник Тарасові Шевченку в Бородянці під час окупації вкотре підтвердив, що етноцид є не витвором уяви авторів статті, а намірами російського керівництва, які поділяє більшість російських громадян. Саме тому культурний опір загарбникам і російській культурній експансії такий же важливий, як і збройний.
У цьому огляді проаналізовано доступні дані про стан культурної спадщини і загальне становище культурних і креативних індустрій (далі ККІ) за шість місяців повномасштабної війни з 24 лютого до 31 серпня 2022 року. Це, передусім, секторальні дослідження Українського культурного фонду, дані Міністерства культури та інформаційної політики України, офіційні звіти Українського інституту книги, Музейного кризового центру, Штабу порятунку української спадщини та інших, аналітика і статистика ресурсів «Детектор медіа», «LB.ua», «Читомо», «Forbes» тощо, інші дані з відкритих джерел (соціальні сторінки, сайти персоналій, організацій і компаній, реєстри, статистика, публікації інших ЗМІ).
Масштаб російських воєнних злочинів проти культури
З 24 лютого до кінця серпня, за оцінкою Офісу генпрокурора, Російська Федерація скоїла в Україні понад 27 тисяч воєнних злочинів. Частина з них – злочини проти культури. Армія РФ активно воює з українськими музеями, театрами і монументами.
Станом на 3 вересня Міністерство культури зафіксувало пів тисячі випадків пошкодження та знищення об’єктів і закладів культури. За словами заступниці міністра культури Катерини Чуєвої, реальна цифра значно вища, але втрати на окупованій території поки неможливо відстежити. Крім того, з 2014 року бракує достовірних даних про стан культурної спадщини в захопленому Росією Криму й частинах Донеччини та Луганщини.
Завдані росіянами збитки українській культурі можна поділити на різні групи. Це часткове і цілковите руйнування місць/закладів/об’єктів культури та культурної спадщини (історичних будівель, закладів культури, кладовищ, релігійних споруд, археологічних місць та об’єктів), знищення інфраструктури й логістики, захоплення майна й пограбування місць культури, викрадення матеріальних культурних і мистецьких цінностей.
Це також злочини проти спільноти: вбивства й поранення людей, зупинка або гальмування культурної роботи на місцях, негативний вплив на мистецьку діяльність спільноти (незадовільний психологічний стан, руйнування середовища життя й роботи, брак можливостей і матеріалів, відсутність засобів до існування, неможливість продовжувати довоєнні справи і кризове переорієнтування на воєнні проєкти або не пов’язану з культурою діяльність) тощо.
Людські життя – найбільша непоправна втрата. У лавах української армії загинули соліст балету Національної опери Олександр Шаповал, поети Гліб Бабіч і Юрій Руф, полтавський скульптор і кераміст Святослав Пашинський, луцький художник Михайло Штик, житомирський митець В’ячеслав Міщенко та інші. Актор Павло Лі загинув під час евакуації людей з Ірпеня. Після місяця голоду в окупованій Бучі померла знаменита художниця-шістдесятниця Любов Панченко. Від російської ракети у власній квартирі загинула Оксана Швець, заслужена артистка України та актриса Молодого театру в Києві. За шість місяців росіяни вбили щонайменше тридцять діячів і діячок культури і мистецтва України.
Втрати української культурної спадщини внаслідок російської агресії
За пів року війни станом на кінець серпня по країні постраждав 361 об’єкт мистецтва і заклад культури, а також 142 об’єкти культурної спадщини. Серед пошкоджених є 23 пам’ятки національного і 112 – місцевого значення.
Часто атаки на об’єкти культури є цілеспрямованими. Росіяни свідомо зруйнували будівлю драматичного театру в Маріуполі, кінотеатр у Лисичанську, музей Григорія Сковороди на Харківщині, пам’ятник Шевченкові в Бородянці, ділянку цвинтаря з похованнями учасників АТО в Чернігові, Святогірську лавру (Московського патріархату) в Донецькій області й багато інших пам’ятних споруд.
Найбільшу кількість злочинів РФ проти культурної спадщини станом на кінець серпня зафіксовано на Донеччині (130 епізодів, левова частка – у зруйнованому Маріуполі), Харківщині (Харків та околиці), Київщині (найбільше в Бучанському районі), Луганщині, Чернігівщині (передусім Чернігові та околицях) і Сумщині (Охтирський район) – загалом у 15 областях.
25 лютого в Чернігові згорів архівний підрозділ Служби безпеки України. У цій пожежі Україна втратила близько 13 тисяч справ радянських репресованих і документів спецслужб. За півроку зазнали пошкоджень чи зруйновані 36 музеїв та заповідників. Окупанти знищили дотла Іванківський краєзнавчий музей, у якому зберігалися 25 картин всесвітньо відомої художниці Марії Приймаченко, Національний музей Григорія Сковороди в селі Сковородинівка на Харківщині, Художній музей імені Архипа Куїнджі, Міський краєзнавчий музей у Сумах, Музей історії та археології.
Росіяни руйнують монументальну скульптуру, навіть присвячену міфологізованій ними Другій світовій війні. Вже знищено 52 пам’ятники й меморіали. Зокрема, загарбники обстріляли Бабин Яр у Києві та меморіал у Дробицькому Яру в Харкові.
Великих руйнувань зазнали історичні будівлі: Музей українських старожитностей (будинок Тарнавського) у Чернігові, Державний дендрологічний заповідник «Тростянець» ХІХ ст. і Садиба Лизогубів на Чернігівщині, «Садиба Попова» на Запоріжжі, легендарний будинок «Слово» в Харкові, будівлі артилерійського училища та 120-літній Кадетський корпус у Сумах, історична садиба-манеж XVIII ст. «Круглий двір» у Тростянці на Сумщині й ін. Знищено Драмтеатр, Палац культури й більшість історико-культурних будівель у Маріуполі, історичну будівлю Охтирської залізничної станції, Садибу Л. Кенінга у Тростянці на Сумщині, Паркову альтанку в Чернігові та інші безцінні пам’ятки.
Зруйновано велику кількість університетів у Харкові, Миколаєві, Маріуполі й інших містах. Притому навчальні заклади релоковані з тимчасово окупованих (далі т.о.) територій. Це неодмінно позначиться на становищі української освіти та культури.
За пів року від російських атак постраждали 169 релігійних споруд. Серед них: Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1862) в селі В’язківка на Житомирщині, Свято-Успенський собор XVIII ст. у Харкові, Єлецький Успенський монастир ХІІ–ΧIX ст. у Чернігові, Георгіївська церква (1873) в Заворичах на Київщині, будівлі Харківської хоральної синагоги (1912–1913) і Сумської духовної семінарії та півтори сотні інших.
Російські солдати розстрілювали могили воїнів АТО на цвинтарі в Чернігові. На православний Великдень православні російські ракети пошкодили частину Таїровського кладовища в Одесі. Під загрозою опинилися унікальні ландшафти українського степу. Окупанти руйнують безцінні археологічні пам’ятки – кургани, розміщуючи на них вогневі точки. За даними «Мапи культурних втрат», вже втрачено кургани біля Давидового Броду та Дружбівки на Херсонщині.
Росіяни викрадають українські культурні й мистецькі цінності. Масштаби цих злочинів поки важко оцінити. Посадовці припускають, що частина державного музейного фонду з міст окупованого півдня опинилася в Донецьку. Зокрема, роботи Архипа Куїнджі, Івана Айвазовського та інші цінності вивезені з Музею краєзнавства і Художнього музею в Маріуполі в Донецький краєзнавчий музей. Повідомляли про пограбування історико-краєзнавчого музею в «Садибі Попова» на Запоріжжі.
Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко припустив, що росіяни викрали з Мелітопольського краєзнавчого музею колекцію скіфського золота, датовану IV ст. до н.е. За інформацією Кримськотатарського ресурсного центру, вкрадено 1841 одиницю музейних предметів (серед них старовинна зброя, золото, монети). Офіс генерального прокурора відкрив за цим фактом кримінальне провадження.
Окупаційні війська не лише фізично руйнують будівлі та просторові об’єкти, а й скоюють злочини над нематеріальною культурою і спадщиною. Зруйновано близько сотні та пошкоджено 221 українську бібліотеку, наприклад, публічну бібліотеку в Чернігові й Харківську державну наукову бібліотеку ім. В. Короленка. Третина з них розташована на Донеччині, 24% – на Київщині, а також по 9% – на Миколаївщині та Харківщині. У 21 книгозбірні не врятували жодного документа, а 101 заклад зазнав великих втрат своїх фондів. На т.о. територіях росіяни вивозять і знищують українські книжки з бібліотек і закладів культури. Окремого дослідження потребує насильство окупантів над українською мовою, яке є частиною геноциду проти українського народу.
Стратегії центральної влади у сфері культури
Велика війна поглибила кризу й оголила давно назрілі проблеми в українській культурі.
Відразу після вторгнення культура позбулася й без того не надто щедрого бюджетного фінансування. Український культурний фонд (далі УКФ) передав передбачені 637 281 грн на потреби оборонного сектору. Це 583 281 грн за постановою Кабінету міністрів і ще 44 021 грн шляхом наступного зменшення видатків. Таке рішення загалом підтримали 82% діячів і діячок культури, пов’язаних із Фондом (заявників, грантоодержувачів, експерток).
У травні в парламенті з’явилася пропозиція прибрати обмеження на видатки для роботи самого Фонду. Згідно з нормою про його роботу під час воєнного стану, видатки скоротили на 90%, до 16% від довоєнних прибутків за рік. Тож за браком коштів інституція ризикувала звільнити частину персоналу й зупинити роботу. У липні цей закон ухвалили.
Тим часом у незалежному середовищі лунала критика. Під час війни культура життєво потребує коштів для систематизації, оцифрування, охорони, укриття, евакуації об’єктів культурної спадщини і культурних цінностей, реконструкції й ремонту, здійснення протипожежної безпеки будівель і приміщень, відновлення комунікацій і технічного забезпечення, навчання персоналу, облаштування укриттів і захисних споруд, підтримки культурної діяльності спільноти, організацій і установ, реалізації проєктів воєнного часу, оплати витрат на логістику тощо.
Велику допомогу з порятунку культурної спадщини і підтримку спільноті в Україні пропонують іноземні країни. Держава зараз має об’єктивні труднощі з фінансуванням, бо оборона – це дуже дорого, а ще ж мають функціювати інші галузі життя й соціальні виплати. Тому підтримка іноземних друзів є особливо цінною. Наприклад, у березні 26 польських музеїв заснували Комітет допомоги музеям України. У квітні Німеччина створила Мережу охорони культурних цінностей в Україні. У той самий час УКФ організував фандрейзингову кампанію серед українських і закордонних аудиторій на підтримку працівників сфери культури і культурно-мистецьких проєктів.
У липні-серпні УКФ провів конкурс стипендій на відновлення культурної і мистецької діяльності з бюджетом у 4,5 мільйони гривень. Наприкінці серпня за підтримки УКФ Агенція регіонального розвитку Таврійського об’єднання територіальних громад спільно з благодійним фондом «Це Крафт» організували в Умані артрезиденцію «Херсонщина – це Україна».
На тлі втрачених і пошкоджених музейних та архівних колекцій постало питання про роль Міністерства культури та інформаційної політики України. Керівництво багатьох музеїв і культурних установ[1] стверджувало, що перед вторгненням Мінкульт ігнорував їхні звернення щодо інструкцій на випадок бойових дій. На початку року позицію міністерства в підготовці до можливого нападу обговорювали в музейній фейсбук-спільноті «Музеї. Дискусійний клуб». Її адмініструє заступниця міністра культури Катерина Чуєва. Зрештою, міністр культури Олександр Ткаченко заявив, що влада й музеї Маріуполя відмовилися від евакуації фондів. Водночас успішний приклад евакуації цінностей у співпраці з Мінкультом показав Харківський літературний музей.
Зайнятість у культурній і креативній сфері під час війни
Війна спричинила нестачу грошей і зростання безробіття в культурі. Прямі економічні втрати пов’язані з падінням виробітку та продажів, скороченням і неплатоспроможністю клієнтської бази, зруйнованою логістикою, нестачею матеріалів і робочого простору, відповідно фінансовими труднощами, простоєм тощо.
До війни частка креативних індустрій в економіці поступово зростала і становила 4% у 2020 році. Нині ж український бізнес очікує скорочення прибутків на 46% в зіставленні з показниками 2021 року. При цьому з 24 лютого 49% підприємств зупинилися повністю або майже повністю, згідно з даними дослідження Advanter Group за підтримки Мінцифри.
У згаданому опитуванні УКФ від початку квітня йдеться, що 80% представниць і представників культури продовжували працювати в Україні. 43% із них остерігалися втрати робочих місць через знищення культурної інфраструктури. 56% опитаних очікували нестачі коштів у культурі через переспрямування ресурсів на захист країни від окупантів. 49% припускали, що галузі культури втратять чимало фахівців і фахівчинь через воєнну стагнацію. Водночас 57% людей погодилися з думкою, що війна посприяє пошуку нових джерел фінансування культурної діяльності.
Дані другого опитування, проведеного УКФ у першій половині червня, показали, що мінімум 37% із 740 опитаних мають труднощі з зайнятістю. Зокрема, 15% втратили роботу, у 3% змінилися умови праці й оплата, а 22% зберегли місце праці лише формально. 5% культурних працівників долучилися до Збройних сил України. Водночас 35% опитаних відзначили пожвавлення роботи бізнесів, установ і підприємств, що збігається з географією звільнення окупованих територій. Кожна п’ята людина відзначила як наслідки війни втрату робочих кадрів, часткову виплату зарплатні та простій підприємств.
Висновки
Отже, з лютого по серпень 2022 року, за шість місяців повномасштабної війни, армія РФ скоїла щонайменше пів тисячі воєнних злочинів проти української культури. Зокрема, знищила і пошкодила пів тисячі об’єктів української культури і культурної спадщини, вбила не менше тридцяти українських митців та вивезла з окупованих територій багато культурних і мистецьких цінностей України.
У питанні евакуації й захисту цінностей і підтримки мистецької спільноти з перших днів війни головну роль відіграли низові ініціативи активістів/ок і громадських організацій, а далі й іноземна підтримка. Частина учасниць і учасників ККІ відзначають неефективність роботи центральних органів влади у сфері культури. За цей час культурні і креативні індустрії зіткнулися з нестачею фінансування, втратою платоспроможної клієнтури, знищенням та/або окупацією майна і приміщень, фінансовими збитками, скороченням штату і зарплатні, проблемами з логістикою і ресурсами.
Чимало малих бізнесів були змушені закритися, а великі не можуть відновити діяльність у повному обсязі. Щонайменше 37% зайнятих у ККІ людей втратили джерело доходу після 24 лютого (через реальне або «формальне» скорочення штату). Попри те, українська культура чинить опір окупантам і відновлюються.
[1] Про це заявляли фактична керівниця Довженко-центру Олена Гончарук, директорка музею в Мелітополі Лєйла Ібрагімова, директорка Дніпровського національного історичного музею ім. Дмитра Яворницького Юлія Піщанська, директор Лебединського художнього музею Андрій Гєльмінтінов, директор Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського Сергій Лаєвський, програмна директорка фестивалю Parade-fest у Харкові Вероніка Склярова та ін.
Фото: зі спільнот мережі Facebook