Державні гроші у партійних касах - чому українці проти?
Державне фінансування партій коштує кожному українцю, який має право голосу, близько 13 гривень на рік. Утім, українці не хочуть давати партіям навіть таку суму, бо не відчувають, що ті відстоюють їхні інтереси.
Поведінка депутатів у парламенті та поза ним збільшує недовіру до державного фінансування партій
Лише 10 відсотків українців підтримують державне фінансування політичних партій. Такі результати соцопитування, оприлюдненого наприкінці липня фондом "Демократичні ініціативи" та Центром Разумкова. Однак попри брак підтримки ідеї держфінансування партій його обсяг з наступного року може суттєво зрости.
Партійно-фінансова арифметика
Згідно з законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції", щоб визначити щорічний обсяг державного фінансування політичних партій, треба помножити 0,02 розміру мінімальної зарплати, встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів з державного бюджету, на загальну кількість виборців, які взяли участь у голосуванні. Розмір мінімальної зарплати станом на 1 січня 2016 року був 1378 гривень. Кількість виборців на останніх парламентських виборах 2014-го року - трохи більше 16 мільйонів осіб.
Таким чином, державне фінансування політичних партій цього року - це понад 440 мільйонів гривень. Зі збільшенням мінімальної зарплати до 3200 гривень більш ніж вдвічі має зрости наступного року і державне фінансування українських партій - до понад 1 мільярда гривень.
Нескладні підрахунки показують, що кожному українцю, який має право голосувати, держпідтримка партій цього року коштує близько 13 гривень. З наступного року, якщо норми фінансування не змінять, вийде до 30 гривень. Однак укрїнці не схвалюють виділення навіть таких, на перший погляд незначних, сум.
Криза довіри
Головна причина браку підтримки ідеї держфінансування - українці не довіряють владі загалом та політичним партіям зокрема, стверджують експерти. "Насправді люди не проти державного фінансування, а проти політиків, які себе дискредитували в усіх аспектах", - вважає співробітник Центру політичних студій та аналітики "Ейдос" Сергій Адаменко. "Тож люди не хочуть, щоб ці політики отримували гроші з бюджету, бо розуміють, що вони будуть вкрадені", - додає він.
45 відсотків опитаних вважають, що діяльність політичних партій в Україні не відповідає демократичним стандартам і вони обстоюють не інтереси людей, а інтереси їхніх лідерів та фінансово-промислових груп.
За словами заступника директора соціологічної служби Центру Разумкова Михайла Міщенка, люди дуже скептично ставляться до наявних політичних партій і переконані, що змінити ситуацію, аби ті відстоювали інтереси виборців, не вдасться. "Хто має фінансувати політичні партії? Найчастіше люди відповідають, що лідери партій. 49 відсотків опитаних. При цьому майже стільки ж, 48 відсотків, вважають, що партії мають фінансувати рядові члени цих партій, а 37 відсотків - що прихильники партій", - зазначає Міщенко.
Аналітик громадського руху "Чесно" Ігор Фещенко налаштований оптимістично. 10 відсотків підтримки ідеї державного фінансування партій він оцінює як хороший показник, особливо зважаючи на те, що довіра до влади, за різними соцопитуваннями, - в середньому 6 відсотків. "Люди не довіряють партіям, бо вважають, що партії не відстоюють їхні інтереси, а відстоюють інтереси олігархів, які є донорами цих партій. Вивести партії з-під впливу олігархів - це дати їм якийсь альтернативний ресурс. Цим ресурсом і стає державне фінансування партій", - зазначає експерт.
Брак роз'яснень
При цьому лише 29 відсотків українців знають, що з минулого року вже розпочалася практика надання державного фінансування політичним партіям в Україні. Тож інша проблема низької підтримки цієї ідеї полягає в тому, що людям просто не пояснили, навіщо запроваджувалося держфінансування партій, майже не було інформаційної кампанії.
"Люди не розуміють, чому ті партії, за які вони не голосували, мають отримувати державне фінансування. Виборець не розуміє, чому він голосує за одну партію, а своїми податками має підтримувати й інші", - каже політичний аналітик фонду "Демократичні ініціативи" Олексій Сидорчук.
Які ризики?
Однак через поки що низьку підтримку серед українців ідеї державного фінансування партій скасування цього нововведення - малоймовірне, переконані експерти. "За це має голосувати парламент, а ті, хто там є, - не зацікавлені, щоб цього фінансування не було. Крім того, в контексті бюджету це та стаття витрат, яка не є істотною. Бюджет втрачає значно більше в інших сферах через корупцію та неефективне використання бюджетних коштів", - стверджує Михайло Міщенко.
Тож головні ризики - не скасування цього закону, а внесення, на думку експертів, невиправданих змін. "Держфінансування нині отримують лише партії, які подолали 5-відсотковий бар'єр. На наступних виборах ця планка має знизитися до 2 відсотків. І треба стежити, щоб парламент не вніс напередодні наступних парламентських виборів змін, щоб залишити 5-відсотковий бар'єр. Це певним чином консервує партійну систему та йде врозріз з самою ідеєю реформи політичних фінансів і стимулювання політичної конкуренції в країні", - наполягає Олексій Сидорчук.
Шанс для малих партій
Нині державне фінансування отримують лише партії, які подолали
5-відсотковий бар'єр. З наступних виборів ця планка має знизитись до 2 відсотків.
З наступного виборчого циклу державне фінансування будуть мати до 10 партій, які нині не є в парламенті, прогнозують експерти. "З 6 партій, які зараз представлені у Верховній Раді, 5 є формально новими, але зі старими обличчями. Це олігархічні проекти, які суто під вибори отримують величезний ресурс. Вони розігрують карту і запускають у суспільство тезу: навіщо голосувати за малих, якщо вони не пройдуть. Із запровадженням державного фінансування цей сенс з'являється, бо якщо партія навіть не пройде до парламенту - в неї великі шанси для отримання держфінансування і подальшого розвитку. І тоді голосують не за того, хто "пройде", не за того, хто найбільше з'являється на ТБ, в газетах та бігбордах, а за того, кого вони реально підтримують і за того, хто, на їхню думку, реально гідний грошей з наших податків", - стверджує Ігор Фещенко. На його думку, справжні партії мають пройти інший шлях, можливо, довший і складніший, але тоді вони і будуть справжніми партіями.
Потрібні зміни
При цьому потрібні інші зміни до закону, передусім щодо штрафів за порушення з боку політичних партій. Нині, за спостереженнями експертів, 70-80 відсотків коштів, витрачених українськими партіями, не потрапляють до офіційних звітів. "Максимальний штраф, який був сплачений на сьогоднішній день, а штрафів було понад 150, це 5 100 гривень. Це - копійки для політичних партій. Більше того, якщо політична партія не подає звіту, вона може сплатити кілька тисяч гривень штраф і все. Їй за це більше нічого не буде", - дивується Сергій Адаменко.
Крім того, в українському законодавстві чітко не прописано поняття статутної діяльності політичних партій і, відповідно, незрозуміло, на що саме партії мають право витрачати отримані з бюджету гроші. Чимало нарікань і на роботу Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), яке, на думку експертів, неефективно реагує на порушення і політичні партії не несуть передбаченої законом відповідальності.
Оригінал: DW.COM
