Ефективно впливати на владу можна з шилом і похвалою
Розвиток громадянського суспільства на сьогодні самі громадські активісти оцінюють між середнім і низьким балами, тобто вважають його неефективним, і на місцевому рівні більше неефективним, ніж на загальнодержавному. Таку думку, аналізуючи дані опитування лідерів громадських організацій, висловила директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна під час круглого столу «Громадянське суспільство в Україні: проблеми і перспективи».
«Завжди здавалось, що на місцевому рівні простіше впливати на владу, а виявляється, що ні – на саму гору легше вплинути, ніж на тих, хто живе і працює поруч», – наголосила соціолог. Ірина Бекешкіна зазначила, що майже одностайні були громадські лідери в думці, що за останній рік можливості громадських організацій впливати на ухвалення рішень влади або дещо зменшилася, або істотно зменшилися. Жоден з опитаних не вважав, що вони істотно зросли і лише один із 34 опитаних громадських діячів відповів, що вони хоч трохи зросли.
Заважає взаємовідносинам громадських організацій і влади, на думку лідерів громадськості, насамперед небажання влади іти на співпрацю, непрозорість влади і водночас байдужість і пасивність самого населення.
Тим часом керівник громадського об’єднання «Центр UA» Олег Рибачук вважає, що можливість впливати на владу останнім часом у громадськості, навпаки, суттєво зросте. Цьому, на думку експерта, сприятимуть найближчі події, які очікуватимуть Україну, такі як Саміт глав держав Центральної та Східної Європи, що відбудеться в Києві наступного року, спортивний саміт Євро-2012 та ін. Олег Рибачук вважає, що приймаючи глав Центральної і Східної Європи, Україна має демонструвати надзвичайний прогрес і спільність у цінностях, спільність у розумінні, що таке добро, що таке зло, що таке свобода громадян. А громадськість має взяти на себе обов’язок моніторингу і контролю за тим, наскільки Україна має моральне право і відповідає вимогам країн, які беруть на себе прийняття такого важливого форуму.
Олег Рибачук завважив і на тому, що українські депутати (представники різних фракцій) Верховної Ради та Європарламенту домовилися про співпрацю в сфері адаптації українського законодавства до європейських стандартів. Такої згоди вони досягли на установчому засіданні щойно створеної міжпарламентської групи дружби Україна-ЄС, яке відбулося 24 травня в Брюсселі. Українські депутати пообіцяли щомісяця інформувати своїх європейських колег про нові законодавчі ініціативи, підтримані Верховною Радою України в цій царині.
Олег Рибачук вважає, що тепер громадськості разом із журналістами слід активно сфокусуватися на пріоритетних темах законотворчості депутатів і постійно висвітлювати, інформувати, моніторити їхню законотворчу діяльність, надто у сфері ухвалення законів щодо громадських організацій, щодо благочинності, стежити і запобігати тим діям влади, що віддалятимуть Україну від Європейського союзу.
Експерт наголосив, що якщо буде поєднання зусиль багатьох громадських організацій, то практично будь-яке рішення, яке має підтримку широкого загалу, влада змушена буде приймати.
«Якщо це робиться щиро, організовано, з широкою інформаційною внутрішньо і зовнішньою кампанією, то практично всі такі кампанії закінчуються успішно залежно від того, яка стояла мета, – пояснив Олег Рибачук. – Прикладом тому може слугувати закон про доступ до інформації. На часі – закон про громадські організації, і ми таки доведемо його до того рівня, що він відповідатиме основним нашим вимогам».
Експерт також наголосив, що коли є можливість реально змушувати владу до певних кроків, які відповідають інтересам громадян, і коли влада робить ці кроки, то громадський сектор, на відміну від опозиції, має владу в цьому підтримувати. «Ми маємо мати в одній руці гостре шило, а в іншій – готовність завжди похвалити владу за те, що вона щось робить. І комбінація цього гострого шила і гострого язика є дуже ефективним інструментом», – підсумував Олег Рибачук.
Більш скептичною в оцінках спроможності громадянського суспільства впливати на владу була керівник програми проблем розвитку громадського суспільства УНЦПД Юлія Тищенко.
Експерт зауважила, що сьогодні проглядають нові тенденції, які характеризують громадянське суспільство порівняно з, скажімо, 2005 роком. І хоч нині перед громадським сектором так само стоять питання інституційної спроможності, певного фаху, ресурсів, проте, чимало з найрізноманітніших «громадських» ініціатив має доволі опосередковане відношення до громадянського суспільства. «Часто новоспечені громадські організації є плоть від плоті певних владних інституцій, і це не робить їх громадянським суспільством, вони не можуть ефективно впливати на владу. Громадянське суспільство це дещо інше. Це, те, що ЗМІ називають «сторожовими псами демократії», – наголосила експерт.
Сьогодні, як зазначила Юлія Тищенко, проходять певні зміні в самому складі громадянського суспільства. Відбувається зміна поколінь, зміна учасників цього дійства. І в цьому є величезний плюс, тому що, з’являється динаміка, певна якість нових ідей. Водночас, якщо громадськість прагне якісних змін, вона, на думку експерта, має насамперед вирішити проблему свого правового статусу, проблему, пов’язану з ухваленням законодавства про громадські організації.
Думку своєї колеги про те, що влада знаходить витончені технології захоплення впливу над громадським суспільством шляхом створення квазі-організацій, підтримав і голова правління Комітету виборців України Олександр Черненко. Він навів недавній приклад введення діячів таких організацій до громадської ради при Міністерстві закордонних справ України. «Формально, будь ласка, громадська рада створена із лідерів громадського сектору. І ніхто не доведе, чому ці організації, гірші за ті, що справді завжди стоять на сторожі дій влади, чинять вплив на громадську думку», – зауважив Олександр Черненко. По суті, ж до складу нової ГР увійшло багато представників непрофільних організацій, що аж ніяк не причетні до проблем зовнішньої політики та безпеки, не мають жодного досвіду діяльності у цій сфері. Відтак дискредитовано саму ідею контролю громадськості за діяльністю органів виконавчої влади.
Про те, що нині немає єдиного бачення взаємодії влади і громадянського суспільства, свідчать, на думку експерта, і заклики окремих, радикальних, представників влади ухвалити закон про заборону закордонного фінансування громадських організацій, заборону діяльності НДО під час надзвичайного стану тощо.
І все ж, як зауважив експерт, там, де громадськість виступає монолітно, де чинить тиск на владу через засоби масової інформації, через безпосередній контакт, там вона здобуває свої маленькі перемоги. «Закон про доступ до інформації – це як показовий приклад спільних дій громадськості, так само завдяки їй було протягнуто й певні прогресивні речі в закон про вибори», – зазначив Олександр Черненко. На думку експерта, суспільство вже має певні позитиви від Закону про доступ до інформації. Постають історії з деклараціями, певними запитами, відповіді на які стають сенсаціями. Втім, закон цей, вважає Черненко, потрібен не лише журналістам, а насамперед громадянам, яким багато чого треба запитати як у з центральної влади, так і у ЖЕКів, вузів та ін.
Підсумовуючи, експерти визнали, що громадянське суспільство нині розвивається, а там де є розвиток, там будуть результати.
