Енергетична криза та проросійські настрої в країні: виклики для другого терміну президентства Маї Санду – інтерв'ю Маріанни Присяжнюк
3 листопада в Молдові відбувся другий тур президентських виборів, в якому перемогла Мая Санду з результатом понад 55%. Про інавгурацію Маї Санду, політичну ситуацію та енергетичну кризу в Молдові в інтерв’ю телеканалу «Суспільне. Новини» розповіла Маріанна Присяжнюк, політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та координаторка проєкту «Дельта-24» про регіон Україна-Молдова-Румунія.
– Які головні заяви пролунали під час церемонії інавгурації Маї Санду?
– Мая Санду офіційно розпочала свій другий мандат як переобрана лідерка країни. І її другий мандат, як і перший, знову супроводжується енергетичною кризою. Незважаючи на оптимістичну атмосферу церемонії інавгурації та зосередженість промови президентки на майбутній роботі, зокрема боротьбі з корупцією, центральним викликом для Молдови залишається енергетична проблема. На відміну від ситуації 2021 року, нинішня криза спричинена тим, що Україна припиняє транзит російського газу. Це ставить під загрозу існування самопроголошеної маріонеткової республіки Придністров'я та створює серйозні проблеми для Молдови, яка отримувала з цього регіону дешеву електроенергію.
За останні 30 років це питання стало дуже політизованим. Для будь-якого політика, який взявся б розв'язати цей вузол, це був би вирок. Мая Санду не була винятком: за чотири роки її перебування при владі Молдова так і не змогла позбутися енергетичної залежності. Але якщо у 2021 році Росія ставила умови відкласти реформу енергоринку і не наближатися до європейських стандартів у цій галузі, то цього разу «Газпром» вимагав від Кишинева тиснути на Київ, щоб забезпечити продовження транзиту газу.
Уявити, як Кишинів міг би шантажувати Київ, складно, але, судячи з дво- і тристоронніх зустрічей, Кишинів все ж таки дрейфує у пояс нестабільності, що не відповідає українським інтересам. Тому що в 2021 році криза вирішувалася і за участі України, і за участі Польщі. Україна тоді надала свої газосховища для зберігання газу, який молдовський уряд закупив у сусідніх країнах. Польща та США також допомогли забезпечити певний об’єм газу, який зберігався в Україні. Натомість цього року Кишинів акцентував на бажанні отримувати російський газ через трансбалканський маршрут, і зустрічі вже проводилися не з Києвом, не з польськими, не з румунськими партнерами, а, наприклад, із прем’єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо. У жовтні прем’єр-міністр Молдови Дорін Речан відвідав Словаччину, де обговорювали, зокрема, питання енергоефективності та енергетичної безпеки. До Кишинева також приїжджав угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто, який звинуватив Україну у підриві енергетичної безпеки Європи, при цьому ставлячи Кишинів у приклад. Важливо зазначити, що його заяви були зроблені під час пресконференції разом із молдовським міністром, і очевидно, що такі заяви не могли бути неузгодженими завчасно.
Таким чином, ситуація залишається вкрай песимістичною. Надій, що ця енергетична залежність припиниться, в мене особисто мало. Але це – політичне питання, яке матиме значний вплив на майбутні парламентські вибори, які відбудуться цього року.
– Якими будуть перші кроки Маї Санду після вступу на посаду президента Молдови, які вона обіцяла під час виборчої кампанії?
Мая Санду, як і кожен лідер, який переобирається на другий термін, обіцяла врахувати свої помилки. Проте її помилки – це дуже абстрактна категорія, тому що в партії «Дія і солідарність» свої помилки оцінюють якимось своїм чином.
Позиція Маї Санду як лідерки країни, що перебуває в буферній зоні, з одного боку якої європейський сусід, а з іншого – сусід, який відбивається від російської агресії, незавидна. Росія продовжує впливати на ситуацію як в енергетичному секторі, так і через інформаційний вплив. Крім того, повноцінна реакція молдовської влади є досить обмеженою, оскільки функції президента також обмежені. Мая Санду перемогла завдяки голосам діаспори. І хоча цей наратив часто озвучується російською пропагандою, проте цифра є досить переконливою. Усередині країни переміг кандидат від соціалістів Александр Стояногло. Тому питання полягає в тому, наскільки уряд, залишаючись легітимним, зможе протистояти гібридній війні Росії, маючи сильні проросійські настрої в країні. І, відповідно, ці голоси будуть ще більше представлені в парламенті, в місцевих радах. Все це є викликом і зв'язує руки проєвропейській владі.
– Чи є у Молдови план «Б» на випадок загострення енергетичної кризи?
– В одному з інтерв'ю речник молдовського уряду Даніель Воде заявив, що молдовська влада має певні оперативні сценарії, як діяти під час розгортань цієї енергетичної кризи. Але деталі не розголошуються.
Дуже дивно спостерігати, наприклад, що Придністров'я поводиться досить спокійно. Адже їхня інформаційна архітектура побудована таким чином, що на будь-яке рішення Києва чи Кишинева лунають заяви зі звинуваченнями в геноциді. Це дуже схоже на те, що Росія розгортає в Україні, але з певним місцевим колоритом.
Так само Кишинів абсолютно спокійно заявляє, що у нього є певні сценарії. Тобто, або він встиг якимось чином накопичити енергоресурси, або підготувався до цієї кризи. Є заява, що Молдова втричі збільшить імпорт електроенергії з Румунії, і це буде атомна електроенергія. Велике питання полягає в тому, чи вистачить потужності тих ліній, які вони мають, тому що ще три лінії, які вони будують в рамках цієї реформи, не готові. Перша з цих трьох, яка з'єднає Молдову з Румунією, буде введена в експлуатацію лише наприкінці 2025 року. Тому наскільки їхніх нинішніх потужностей вистачить для збільшення цього імпорту з Румунії, адже вся архітектура прив'язана на придністровському регіоні, теж викликає питання. Це була ідея радянської промисловості, включно з енергетичним сектором – пов'язати все разом так, щоб розворот був неможливий.
Мої колеги в Молдові кажуть, що в Кишиневі також існують настрої, що Київ відновить транзит, але я думаю, що це дуже малоймовірно.
