Кремль дуже хоче взяти реванш за MH-17, створити щось подібне, що дискредитуватиме Україну в очах партнерів
«Детектор медіа» підбив підсумки про головні загрози та проблеми в медіасфері 2021 року й зробив прогнози тенденцій року наступного, опитавши низку медійників, громадських діячів, які працюють у сфері медіа, та аналітиків (повний текст статті — за посиланням) .
Своїми підсумками року поділився Петро БУРКОВСЬКИЙ, аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва:
— Які головні тенденції ви побачили в контенті медіа, які досліджували у 2021 році?
— Медіа, за якими я спостерігаю, працюють не в режимі календарного року. Тому десь рік тому я помітив, як російські джерела та їхні філії в Україні, що тільки маскувалися як «незалежні ЗМІ», перейшли в режим ручного керування. Метою, на мою думку, було приховування та виправдання агресії проти нашої держави.
Для цього вигадувалися різноманітні нісенітниці (як про «тарифний геноцид», «тестування вакцин», «підготовка терористичних мереж») та використовувалися прорахунки нашої влади. Потім, під час тривоги у квітні, з'явилися ознаки того, що Кремль не виключає розв'язання війни. Тобто не просто активізації бойових дій на Донбасі, а нового вторгнення.
Влітку Росія почала активно працювати по авдиторії західних країн, по елітах і по простих громадянах, обґрунтовуючи своє «право» захопити Україну. Це були не натяки, а доволі відверті сигнали: так чи так ми (путінський режим) хочемо і будемо вирішувати долю України. І якщо Захід не хоче зазнати приниження і болю, має погодитися з Путіним.
А в Україні тим часом відпрацьовувалися дві теми: зовнішнього управління та приреченості держави. Звісно, це виводилося з «перевороту на Майдані», влаштованого США і неонацистами.
Підсумовуючи, можу сказати так: російський режим більше року тому перейшов у режим підготовки свого населення до війни. А в нас влада просто гасила скандали навколо себе, атакувала і захищалася від політичних суперників і, схоже, проспала момент, коли потрібно було чесно сказати, що наближається час серйозних випробувань. З іншого боку, цих випробувань і так вистачало: коронавірус зламав і охорону здоров'я, і освіту. А восени ми ще й дізналися про проблеми з підготовкою до зими. На всьому цьому Росія теж грала як могла. Інша справа, що її авдиторія в Україні набагато менша, ніж у 2014 році, тож і шкода теж незначна.
— Які головні загрози та проблеми бачите в медіа і чого слід чекати від 2022 року?
— Загрози такі: олігархічні медіа будуть завжди обслуговувати своїх господарів. Якщо раптом Коломойському, Пінчуку чи Ахметову Кремль зробить пропозицію, від якої неможливо відмовитися, ми потрапимо у скрутне становище. Медіахолдинг Ахметова вже з осені поширює тези російської пропаганди, насамперед на токшоу, а зараз уже й у своїх інтернет-виданнях. Це просто загравання з електоратом чи щось більше? Чи, може, ахметовські медіа хочуть піти стежкою медведчуківських?
Друге, реакція влади теж може бути надмірною: під прикриттям боротьби з російським впливом триватиме наступ на незалежних журналістів, блогерів, які встигли допекти владі своїми розслідуваннями чи статтями.
По-третє, ознакою наближення війни може стати виготовлення Росією вражаюче правдоподібної дезінформації. Вже заявлені теми «біологічної зброї», «хімічної зброї». На тлі необережних заяв українських політиків про ядерну зброю цю тему теж можуть використати для фейків чи прикриття диверсій. Тож нашим медіа треба бути в наступні місяці дуже пильними і перевіряти всю інформацію. Кремль дуже хоче взяти реванш за MH-17, створити щось подібне, що дискредитуватиме Україну в очах партнерів, підриватиме довіру до неї. Що може налаштувати одну частину суспільства проти іншої. Зробити це руками самих українців. Тож легко не буде, гострих сюжетів не бракуватиме.
