Виконавчий директор Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва
Колонка — для NV
Китайці ніколи не вступають в переговори без додаткових передумов, якими сторона, що приймає, має забезпечити їхню прихильність
Щодо особливостей китайської дипломатії. Те, що я знаю з китайської історії, з китайських вчень дипломатичних і військових, то вже дуже багато століть китайська дипломатія є принципово дипломатією обману і введення в оману всіх своїх союзників і особливо своїх ворогів. Хоча, можливо, ще більше — своїх союзників. Отже те, що Китай зараз каже, що нібито зацікавлений у мирному розв’язанні — це, звісно, не так.
Китай короткостроково зацікавлений у тому, щоб війна тривала довше, щоб Росія ослаблювалася, але щоб Росія завершила війну з Україною на своїх умовах. І тут постає цікаве питання — якщо це китайський обман — чи сприймається він адекватно нашим керівництвом і чи немає тут ілюзій щодо того, що Китай може виступити як посередник між Росією і нашою державою? І я боюся такого повороту подій, що, можливо, обговорюється варіант відновлення певного чотиристороннього формату переговорів — така собі Нормандія 2:0. Про що йдеться?
Так, ми пам’ятаємо, була Нормандська четвірка, де з одного боку була Україна, з іншого — Росія, а посередниками або тими, хто намагається посприяти діалогу, були Франція і Німеччина. Так от, я побоюся того варіанту, що ми зараз стоїмо десь на порозі відновлення цього нормандського формату. Його можливо буде названо Бейцзінський (Пекінський) формат переговорів, де буде Україна, з іншого боку — Росія, а посередині буде Франція (президент Макрон, який відвідував Китай, який говорив про врегулювання) та, власне, Китай. І нібито інтереси України представлятиме в цьому посередництві Франція, а інтереси Росії представлятиме Китай.
Максима китайської дипломатії: ніколи не ставати на бік слабкої держави
Якщо ми можемо більш-менш бути впевненими в тому, що Франція, європейська держава і все-таки більш-менш стоїть на нашому боці, то той посередник з боку Росії — це буде не посередник, це буде сторона, яка вживатиме всіх можливих засобів і важелів тиску і на наших європейських союзників, використовуватиме якісь військові маневри, щоб тиснути на Захід і на нас, домагаючись, можливо, завершення війни, але на сприятливих для Росії умовах.
Щодо призначення Павла Рябікіна послом у КНР. Я думаю це та ситуація, коли внутрішня політика визначає зовнішню. Тобто якщо ми подивимося на кар'єрний шлях пана Рябікіна за нового президента, то ми зрозуміємо, що це людина, яка має довіру керівника Офісу президента і представляє його інтереси. Тому, я тут думаю, не президент ставитиме завдання перед новим послом. Посол виконуватиме роль прямого комунікатора між керівником Офісу президента і, напевно, представниками в Китаї. Але Китай уже визначив своїх гравців. Це Ван І. Це спецпредставник Китаю в Україні Лі Хуей.
Є така думка, що китайці ніколи не їдуть з порожніми руками і не вступають в переговори без якихось додаткових передумов, якими сторона, що приймає, має забезпечити чи гарантувати прихильність китайської сторони. Давайте згадаємо, що у нас з 2020 року тягнеться один конфлікт дуже серйозний з КНР. Це конфлікт навколо заводу «Мотор Січ». Це завод, який дуже цікавив росіян. Через нього вони так прагнули й прагнуть захопити Запоріжжя, як і Дніпро (там теж є цікаві об'єкти для росіян). Китай намагався приватизувати цей завод, і саме Офіс президента і уряд у 2020−2021 році поставили це питання на паузу. Китайська компанія висунула позов. Але оскільки цей завод виробляє двигуни, що можуть використовуватися і в авіаційній техніці, і в крилатих ракетах, і проти передачі цього заводу виступав уряд США, то одне з важливих питань для Китаю, яке, я думаю, і Лі Хуей порушить у конфіденційних розмовах з нашим керівництвом, буде доля «Мотор Січі».
Це цілком у китайських традиціях — спробувати натиснути на українську сторону — якщо ви дійсно хочете заручитися нашою підтримкою, ви маєте піти нам назустріч. Може йтися і про «Мотор Січ». І, звісно, китайці наполягатимуть на тому, що вони відіграють особливо ексклюзивну роль у забезпеченні продовження дії угоди про зерновий коридор. Вже є перші ознаки того, що Росія не хоче продовжувати зерновий коридор на другий рік дію, му китайці можуть виступити, мовляв, — ну давайте ми знову забезпечимо з допомогою наших зв’язків в Росії продовження угоди про зерновий коридор, а Україна тим часом має поступитися нам, можливо, у питанні «Мотор Січі», можливо деякі українські землі, де вирощується сільськогосподарська продукція мають бути певним чином зарезервовані за нами.
Тобто на нас чекають дуже важкі переговори з Китаєм. Але ще раз наголошую — не забуваймо, що стратегічною метою Китаю є — ослабити Європу, домогтися завершення війни на російських умовах, але водночас щоб ця війна ослабила й Росію достатнім чином, аби Росія дедалі більше залежала від китайських інвестицій, позик, воєнних технологій.
Китай буде більш уважним до наших інтересів лише тоді, коли наша дипломатія досягне серйозних успіхів у відносинах з Японією, Південної Кореєю, Тайванем і, можливо, з деякими іншими державами азійсько-тихоокеанського регіону. Китай дуже добре стежить за внутрішньою ситуацією в Україні. Вони знають про корупцію, про різні скандали і про те, що саме внутрішня українська корупція підриває довіру між Україною і США. Так от якщо буде зміцнена довіра між Україною і США, — це теж буде додатковим стимулом для Китаю трішки свої амбіції вкоротити і все-таки почати серйозно нас сприймати.
Бо підкреслюю — ще одна максима китайської дипломатії (їй багато століть) — ніколи не ставати на бік слабкої держави, завжди намагатися стати на бік сильної держави. Тобто якщо Україна ставатиме сильнішою, оточить себе сильними союзниками, які, в свою чергу, можуть створити проблеми для Китаю, тоді на нас дивитимуться як на серйозного гравця, з яким варто рахуватися.
До речі, щодо «Мотор Січі» ми можемо і не давати чіткої відповіді, поводитися як ті ж китайці, сказати, що ми розглянемо цю пропозицію, але давайте почекаємо, наприклад, до вересня-жовтня зі зрозумілими натяком, чого ж насправді ми чекаємо і коли ми продовжимо переговори. А після вересня-жовтня, можливо, і китайці передумають.
