На яку підтримку Катару може сподіватися Україна – Марія Золкіна
Близький Схід не стоїть осторонь допомоги Україні, принаймні в питаннях, які стосується повернення українських дітей, незаконно вивезених російською федерацією. Дуже часто цей процес відбувається за допомоги та посередництва Катару. Чи достатньо Україна приділяє уваги відносинам з цією країною і на яку підтримку Катару можна ще сподіватися – в інтерв’ю журналісту Вадиму Карп’яку в етері телемарафону «Єдині новини» розповіла Марія Золкіна, голова напряму «Регіональна безпека і дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук.
– Мені здається, що ми мало уваги в інформаційному просторі приділяємо Близькому Сходу і його впливу на ситуацію навколо українсько-російської війни?
– Це пов'язано, по-перше, з браком українських експертів, які готові не тільки працювати над цим, а й говорити про це публічно. По-друге, нам бракує дипломатичних спроможностей, адже в наших посольствах на Близькому Сході, як правило, працюють невеликі штати, і на них лежить величезна відповідальність і величезний обсяг роботи. Щодо неналежної оцінки важливості Близького Сходу, я згодна. На жаль, я думаю, що різниця в культурі відносин взагалі, в тому числі в культурі дипломатії на Близькому Сході, все ще дуже важлива, і вона принципово відрізняється від культури дипломатії західноєвропейської, європейської чи євроатлантичної моделі. І ми все ще робимо там певні помилки, які відгукуються нам місяцями.
– Але, тим не менше, Катар відіграє проактивну роль у посередництві в поверненні українських дітей, викрадених росією. Який інтерес Катару в цій справі – лише гуманітарний чи є ще якийсь вимір?
– З Катаром особлива ситуація. Це невелика держава. На жаль, у 2022 і 2023 роках Україна щодо країн Перської Затоки здебільшого покладалися на Саудівську Аравію або Об'єднані Арабські Емірати, враховуючи масштаби, бюджети і бізнесову активність цих країн. Але Катар – це особлива країна в Перській Затоці, тому що, по-перше, вона намагається налагодити більш відкриті відносини із західним світом, проводити політику співіснування із західними країнами, які мають певне міжнародне визнання. Для них це дуже важливо. Незважаючи на те, що це арабська країна, зі своїми релігійними, культурними та іншими правилами і нормами, вони активно намагаються налагоджувати зв'язки із західним світом. Це грає на руку Україні. Другий фактор, який сприяє спробам Катару долучитися, – це загальна лінія їхньої зовнішньої політики, яка полягає в тому, щоб бути одним із міжнародних майданчиків для врегулювання конфліктів і медіацій. Досі вони здебільшого зосереджувалися на конфліктах, характерних для Близького Сходу чи Азії, але у 2022 році (я тоді працювала в Катарі для "Аль-Джазіри") було дуже чітко видно, що вони бачать свою роль як переговорного майданчика для різних конфліктів та різних конфліктуючих сторін у майбутньому. І цю роль потенційного майданчика для переговорів і вирішення різних конфліктних питань в рамках тих чи інших збройних конфліктів вини активно просувають до сьогоднішнього дня. Але те, що вони зараз більш активно долучаються до гуманітарних питань, зокрема до депортації дітей, повернення українських дітей з Російської Федерації, – це те, де вони почуваються комфортно, не порушуючи принципу так званого політичного нейтралітету. Так званого тому, що Катар, з одного боку, категорично підтримує територіальну цілісність України і голосує за всі відповідні резолюції в ООН, починаючи з повномасштабного вторгнення Росії в Україну, але з іншого боку, намагається не ставати активно на бік України, як це роблять, наприклад, європейські держави.
– Тобто марно очікувати, що вони постачатимуть нам зброю, але можна сподіватися, що вони рятуватимуть наших громадян з полону?
– Так, очікувати поставок зброї від них не варто. До того ж, вони не мають таких великих можливостей. Ми могли б розраховувати на фінансову підтримку, але я думаю, що на це не теж не слід сподіватися. Але вони можуть активно долучатися, і вони хочуть долучатися в гуманітарних питаннях. Зокрема, питання дітей і возз'єднання сімей – це дуже принципове для них питання. Катар має партнерські відносини з низкою західних країн, ця країна представлена навіть там, де її не можна було б очікувати побачити, враховуючи певні стереотипи про регіон Перської затоки. Але вони приєднуються, наприклад, до Рамштайну і сподіваються, що якимось чином їхня участь як потенційного майданчика для переговорів з інших питань між росією та Україною може відбуватися за посередництва Катару.
– Чи може тоді українська дипломатія розглядати Катар як точку входу на Близький Схід?
– Я говорю про це з 2023 року. Проте у 2023 році зусилля були зосереджені переважно на Об'єднаних Арабських Еміратах, хоча останній рік практично показав, що нам дуже важко з ними працювати саме тому, що вони з різних причин більше зосереджені на підтримці більш тісних відносин з Російською Федерацією. Динамізм і активна позиція Катару можуть бути для нас фактично «точкою входу» в регіон Перської затоки і Близького Сходу в цілому, але Україні тут нелегко, тому що Катар, як і інші арабські країни, дуже чутливо ставиться до того, як Україна коментує все, що відбувається в секторі Газа.
