Найбільш сумнівні дипломатичні досягнення у Зеленського – на російському напрямку

Коментарі
Перегляди: 2749
19 травня 2020
Олексій Гарань

доктор історичних наук, професор кафедри політології НаУКМА, науковий радник Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва

Професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань оцінив для видання «Коментарі» дипломатичні перемоги і провали Володимира Зеленського у перший рік на посту президента:

– Якщо говорити про основні зовнішньополітичні вектори України – євроатлантична євроінтеграція, а також відносини з Росією, то тут, виходячи з передвиборних установок Зеленського, не повинно було статися радикальних переорієнтацій. Більшість електорату "Слуги народу", насправді, підтримувала євроатлантичну інтеграцію. І в цілому цей вектор не піддавався сумніву з боку Зеленського і правлячої партії. Хоча деякі зміни в риториці насторожували. Глава МЗС Пристайко та віце-прем'єр з євроінтеграції Кулеба, які через якийсь час помінялися місцями, закликали не акцентувати на членстві в НАТО, в ЄС, наданні Україні ПДЧ. Мовляв, це само собою зрозуміло. І не варто зараз говорити про те, чого ми найближчим часом не зможемо досягти. З одного боку, це так. З іншого – вносило в уми українців і наших західних партнерів певну дезорієнтацію. Виявилося, що тональність щодо геополітичної визначеності України може бути змінена.

Що стосується відносин з США, то на цьому напрямі Зеленський практично відразу зіткнувся зі справжнім викликом. Так чи інакше, він виявився втягнутий у внутрішньополітичний скандал Штатів (відома телефонна розмова з Трампом). Загалом із нього вдалося вийти без особливих втрат. Хоч заяви і тональність Зеленського під час розмови з Трампом викликали запитання щодо позиції президента України стосовно наших європейських союзників – Франції та Німеччини. Адже Зеленський підтримав критику Трампа щодо нібито малої допомоги Україні з боку лідерів ЄС. І все ж, ще раз зазначу, що Зеленському в підсумку вдалося вийти з цієї неприємної ситуації.

На російському напрямку, в контексті Донбасу і Криму, з боку нової української влади були різні сигнали – від сильних заяв, які викликали критику в Кремлі (наприклад, що СРСР несе відповідальність за розв'язання Другої світової війни), до заяв у стилі "яка різниця" (в рамах декомунізації), що дезорієнтувало українське суспільство. Зеленський зробив акцент на двосторонньому форматі переговорів з РФ. Тому самому форматі, в якому Україна при всіх президентах програвала. Так, йому вдалося звільнити частину українських заручників, моряків. Але, на думку низки експертів, Україна при цьому пішла на надто великі поступки. А крім того, погодилася на "розширену" формулу Штайнмайера: те, що має бути особливий спецзакон про вибори в ОРДЛО.

Ну, а підписання головою Офісу президента Андрієм Єрмаком 11 березня попередньої домовленості про створення в рамках переговорів у Мінську Консультативної ради, де поряд стояли підписи "повноважних представників" (!?) ОРДЛО – це і зовсім відхід від українських позицій.

Бачимо, що Зеленський намагається просунути вирішення проблеми врегулювання конфлікту на Донбасі. Чогось вдалося досягти (ті ж обміни, відкриття мосту в Станиці Луганській). Але в цілому наївні уявлення Зеленського в стилі "достатньо перестати стріляти", продемонструвати миролюбність – не спрацювали. Більше того – це погіршило українські переговорні позиції. Правда, останнім часом ми побачили, що українська делегація в ТКГ зробила низку сильних заяв. Хоч як це дивно, але цілком у дусі Порошенка. Зазначалося, що повинні повернутися в українську власність "націоналізовані" підприємства на території ОРДЛО, яким слід відновити сплату податків до українського бюджету. Наголошувалося, що Україна не вноситиме в Конституцію "особливий статус" ОРДЛО. Це – сильні заяви. І вони вселяють оптимізм, що попередні невиправдані поступки з боку України, з несхваленням зустрінуті українським суспільством і з нерозумінням – нашими західними союзниками, можна відіграти назад.

Але ситуації все ще залишається небезпечною. Пов'язано це з тим, що ключову роль у зовнішньополітичній діяльності відіграє нинішній "віце-президент" Андрій Єрмак. Він взяв на себе спочатку американський напрям, відтіснивши МЗС, що не привело ні до чого хорошого. Потім підхопив і російський напрям. Десь його дії зміцнюють рейтинг Зеленського (як ті ж обміни утримуваними особами). А десь, навпаки, є явною поразкою України (як де-факто легітимація "повноважних представників" з "ЛДНР").

Погано, що МЗС у нас виявилося відсунутим від ключової дипломатичної активності. Хоча позиція МЗС по Донбасу є спробою збалансувати негативний вплив Єрмака. Наскільки це буде успішним, залежить від самого Зеленського.

Останні новини з категорії Коментарі

Переговори про призупинення війни: бути чи не бути

Попри дедалі активніші розмови про можливість переговорів про призупинення війни, політичні рішення про мир залишаються недосяжними. Чому? П...
17 січня 2025

Трамп не зможе скасувати санкції проти РФ чи вийти з НАТО без згоди Конгресу – Тарас Жовтенко

Тарас Жовтенко нагадує, що президент США не може одноосібно ухвалювати ключові рішення у зовнішній політиці, такі кроки потребують згоди Кон...
15 січня 2025

Останній Рамштайн Байдена та чому Європа не хоче миротворців на війні в Україні коментар Тараса Жовтенка

Тарас Жовтенко про останню зустріч Рамштайн за каденції Джо Байдена, заяву Зеленського в Німеччині щодо розміщення іноземних миротворців в У...
13 січня 2025

Які уроки з досвіду Ліги Націй може засвоїти ООН? – Олексій Гарань про історичні паралелі

Про проахунки Ліги Націй і як ООН може уникнути тих самих помилок – в інтерв'ю Українському радіо розповів Олексій Гарань
13 січня 2025