Ні політичних, ні дипломатичних можливостей для заморожування війни я не бачу – Марія Золкіна
Нещодавно президент України зробив досить таки складну для України заяву про те, що вона разом зі своїми партнерами має підготувати план дій за пунктами Формули миру і представити його на другому Саміті миру, щоб зупинити агресію РФ. «У нас не так багато часу, тому що у нас багато поранених та вбитих на полі бою і серед цивільного населення. ... Ми не хочемо, щоб ця війна тривала роками. Тому ми хочемо покласти цей спільний план на стіл до другого Саміту миру», – сказав Зеленський. Про що може свідчити така заява і чи можливе заморожування війни, Марія Золкіна, голова напрямку «Регіональна безпека і дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки, пояснила в інтерв'ю «UKRLIFE з Людмилою Немирею».
За її словами, ситуація у 2024 році відчутно змінилася, і якщо ще пів року тому і офіційно, і неформально українська сторона заперечувала можливість перемовин, то сьогодні реалії дещо ускладнилися з двох причин.
Перша – пов’язана з позицією партнерів України, зокрема майже семимісячна затримка з постачанням озброєння показала Україні, наскільки вона сильно залежить від західних вливань. Друга причина, що значною мірою вплинула на зміну риторики, викристалізувалося із підсумків Глобального саміті миру. Завдання саміту – максимально консолідувати підтримку пропозицій українського мирного плану президента Зеленського – не було реалізоване і показало серйозні проблеми України. З одного боку, не вдалося досягти широкого фронту підтримки української позиції в країнах поза межами західного демократичного світу. Але найголовніше, що показав Саміт миру, – партнери України мають чітку позицію щодо того, що Україна повинна перейти до «намацування» якихось переговорних позицій.
«За логікою наших американських партнерів, та й за логікою німецьких партнерів, до повернення України до міжнародно визнаних кордонів у військовий спосіб вони не готові. Адже для цього їм потрібно постачати Україні достатньо зброї, навчати наших військових і, можливо, в якийсь момент навіть долучитися до цієї війни на рівні своїх контингентів. Тому якби зараз відбулося якесь умовне заморожування, і при цьому українська держава продовжила функціонувати, для них було б точно не найгіршим варіантом», – каже Марія Золкіна.
На її думку, і для Вашингтона, і для того ж таки Берліна, ситуація, коли вони вважають, що можуть контролювати й передбачати дії кожної зі сторін, є безпечнішою, ніж ставка на неконтрольовану війну. І це головна причина, чому досі позиція Сполучених Штатів не змінилася.
В результаті Україна потрапила у той стан, коли через невчасні дії партнерів, з одного боку, й неправильні дії української сторони, зокрема щодо мобілізації, з другого боку, а також через безпосередню залежність від подальших поставок озброєння, вона не може сподіватися на серйозний перелом на полі бою, і відповідно за допомогою хоча б локальних, але суттєвих поразок російської армії, змусити Росію до перемовин.
«Ось ці надії зараз з порядку денного пішли. Тому Україна після вже Глобального саміту світу готується до наступного фактично саміту з розумінням, що там, найімовірніше, буде Росія», – розмірковує Марія Золкіна.
Водночас, на її переконання, підстав для заморожування конфлікту немає.
Ідея союзників про те, що конфлікт можна заморозити і що це буде більш контрольованою ситуацією, натикається на неможливість заморозити її лише тому, що сама Росія не зацікавлена в такому вирішенні.
«Стратегічний інтерес Росії якраз не в тому, щоб окупувати частину або навіть повністю чотири області України. Її стратегічний інтерес абсолютно не змінився з 2022 року, а насправді ще з 2014 року… А це – зробити українську державу, по-перше, недієздатною, по-друге, максимально політично залежною від Росії, і по-третє, обрубати можливості Україні або отримувати оборонну підтримку, або самій бути такою державою-фортецею, яка має серйозну оборонну промисловість, сильну армію, здатну саму себе захищати, навіть якщо не буде поставок озброєння, наприклад, із-за кордону», – пояснює Марія Золкіна.
Вона наголошує, що якщо умовно завтра буде досягнута домовленість про «режим тиші» і замороження лінії розмежування, це не дає Росії просування за жодним із вищеназваних пунктів. Тому що навіть якщо українська держава буде біднішою, менш захищеною, зі зруйнованою інфраструктурою і низьким рівнем комфорту для цивільного населення, вона все одно буде існувати, її економіка все одно отримуватиме притоки доходів, а армія – підтримку Заходу. Тобто Україна не перетвориться на нефункціонуючу державу і маріонетковий, політично залежний від Росії, апендикс, як Росія собі це бачить. І такий сценарій Росію не влаштує, впевнена Марія Золкіна.
«Набагато ймовірнішим є те, що Росія використає цю домовленість і цей час для того, щоб ідея про умовне перемир'я і “режим тиші” зміцнилася у середовищі політичних еліт на Заході. В такий спосіб підтримка України з усіх боків стане набагато спокійнішою й лімітованішою, тоді як для Росії відкриється інше вікно можливостей, і вона зможе організувати чергові атаки, спробувати знову прорвати лінію фронту», – запевняє аналітикиня.
На її думку, не в інтересах Росії заморозити конфлікт у тому сенсі, щоб бойові дії припинилися і сторони розійшлися. Зниження активності бойових дій може бути більше в інтересах України, оскільки вона має проблеми як з ротацією людей, та і з кожним новим пакетом військової допомоги.
Однак це не означає, що Україна отримає вирішення цього конфлікту, навіть якщо погодиться на якесь умовне перемир'я. Найбільше, чого може досягти Україна, – це тактичної згоди про припинення активних бойових дій. Політична угода зараз неможлива, наполягає Марія Золкіна. Адже Україна не може погодитися з окупацією українських територій, а Росія не погодиться обговорювати повернення Україні територій, які вже анексовані і включені в російську Конституцію.
«Росія зацементувала свої переговорні позиції на майбутнє, і відмова від цього пункту для неї неможлива в принципі. Для України неможливо підписати жодну угоду, якщо там не буде посилання на те, що хоча б у перспективі Україна поверне собі ці території. Зараз таких умов немає. Тому у велику політичну угоду я не те, що не вірю, я не бачу для неї можливостей ні політичних, ні дипломатичних», – наголошує дослідниця.
Однак на Заході, зокрема в Сполучених Штатах, дуже активно останніми місяцями в експертному середовищі поширюється ідея про те, що має бути проголошено «режим тиші» на тій лінії фронту, де нині стоять війська. З погляду прихильників цієї ідеї, всі майбутні поставки озброєння Україні повинні служити сигналом для Росії, що Україна все одно матиме озброєння, але не для наступу, а для оборони країни. Така ідея, на думку Марії Золкіної, доволі помилкова.
«Так само, як Україні дуже дозовано постачали озброєння у 2022-2023 роках, щоб поразка Росії хоча б на одній стратегічній ділянці не призвела до неконтрольованих наслідків у самій Росії – зміни влади, якоїсь смути чи дестабілізації, за тією ж логікою Україні зараз нав'язують ідею, що постачання озброєння буде утримувати Росію від можливих нових атак. Чи є підстави вважати, що якщо ця логіка не спрацювала одного разу, то вона спрацює зараз?», – висловлює сумнів аналітикиня.
У формулу розмов зі своїми партнерами Україна повинна більш активно вводити тему і наполягати саме на майбутній архітектурі безпеки для себе, наголошує вона.
«Просто домовитися про умовний “режим тиші” – це абсолютно ні про що. Тому що “режим тиші” працює тоді, коли дві сторони в ньому зацікавлені. А коли такого інтересу обопільного немає, тоді для чого ця угода і ця ідея “режиму тиші”?», – акцентує Марія Золкіна.