Опитування впливають на уподобання українців перед виборами, - соціологи
Володимир Зеленський на початку року несподівано для багатьох вибився в лідери президентських рейтингів. Шоумен відібрав у Юлії Тимошенко першу сходинку в соціологічних опитуваннях і обігнав у них чинного президента Петра Порошенка. У середині лютого соціологи підтвердили першість Зеленського. Водночас, як показують результати більшості опитувань, Порошенко в лютому за рівнем електоральних симпатій обійшов Тимошенко, покращивши свої шанси на вихід у другий тур. Але розрив між двома політиками поки не настільки істотний, щоби говорити про очевидну перевагу одного з них. Наскільки реалістичні цифри у соцопитуваннях і чи не є передвиборчі рейтинги інструментом маніпуляції громадською думкою – у матеріалі РБК-Україна.
На початку року, після того, як шоумен і керівник "Студії Квартал 95" Володимир Зеленський заявив про свою участь у президентських виборах, його рейтинг почав стрімко зростати. З початку року помітно зросла підтримка й чинного глави держави Петра Порошенка, який офіційно одним із останніх включився в передвиборчі перегони.
Юлія Тимошенко, яка стабільно утримувала лідерство в соціальних опитуваннях протягом минулого року, опустилася на третє місце, показали соцопитування на початку року. Дослідження, оприлюднені наприкінці лютого, лише підтвердили цей тренд.
Перетасування лідерів президентського забігу дало привід для суперечок про те, наскільки соцопитування відображають реальні електоральні настрої й чи не є вони прийомами штабів кандидатів.
Соцопитування й респонденти: хто на кого більше впливає
Відсоток тих, хто вірить результатам соцопитувань, досить високий. З опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у жовтні минулого року, випливає, що 43% опитаних довіряють даними соціологічних організацій, які давно працюють. Водночас 20% не довіряють.
Чи впливають результати соцопитувань на електоральні вподобання українців? Якщо люди бачать в результатах соцопитувань, що у їхнього кандидата немає жодних шансів на вихід у другий тур, вони не хочуть віддавати за нього свій голос, говорить генеральний директор КМІС Володимир Паніотто. Причому під час парламентських виборів соціологічні рейтинги чинять такий же вплив на виборців, уточнив він.
"У 2012 році Наталія Королевська подала в суд на нас і на центр "Демократичні ініціативи", – згадує Паніотто. – За нашими даними, у її партії "Україна – Вперед!" повинно було бути два відсотки (за фактом партія набрала менше 2%, - ред.). Тому вона звернулася до якихось піар-агенцій, ті зробили вигляд, що вони нібито провели своє дослідження і надрукували дані, що в неї сім відсотків. І на цій підставі вона подала в суд. Пізніше вона забрала свою заяву, приїжджала до нас і пояснювала, що так їй порадили зробити її технологи, щоби якось нівелювати наші результати".
Щоби голос не пропав даром, виборці схильні голосувати за партію, яка як мінімум близька до виборчого бар'єру, підтверджує тенденцію директор Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.
"Приклад – результат "Самопомочі" на парламентських виборах 2014 року. Довгий час у неї були низькі рейтинги, а потім раптово вони просто злетіли. Тому що вона перейшла перший виборчий бар'єр у п'ять відсотків. І люди подивилися, що за неї можна голосувати. Таке у 2012 році було і з результатом "Свободи" – спочатку вони ледве підходили до бар'єра, а потім отримали понад десять відсотків", – пояснила РБК-Україна соціолог.
У той же час високі рейтинги в соцопитуваннях можуть змінити думку виборців як на користь того чи іншого кандидата або партії, так і зіграти проти. Думку про те, що чим вище рейтинг політика або політичної сили, тим для них краще, Володимир Паніотто називає "ілюзією". Інколи високий показник в опитуванні може демотивувати електорат, запевняє він.
"У 2004 році ми проводили дослідження, які показували, що у Януковича тривалий час був рейтинг вищий, ніж у Ющенка. Ці показники призвели до того, що на вибори прийшло менше прихильників Януковича, ніж очікувалося, і чим вони про це заявляли. Тоді як прихильники Ющенка, у якого була сумнівна ситуація, більш активно взяли участь у виборах", – нагадав Паніотто.
Схожа ситуація спостерігалася й під час парламентської кампанії 2014 року, коли частина прихильників "Блоку Петра Порошенко", зважаючи на його високий рейтинг, перейшла до "Народного фронту", зазначила Ірина Бекешкіна. Причому в цьому випадку дані досліджень показали найбільшу розбіжність з підсумками голосування за всю історію проведення в Україні передвиборчих соцопитувань.
Дослідження групи "Рейтинг", проведене в 2014 році майже за три тижні до виборів, демонструвало підтримку "Народного фронту" на рівні 8,9%, тоді як БПП набирав 33,5% серед тих, хто має намір брати участь у голосуванні і визначився зі своїм вибором. Соцопитування КМІС та інституту "Демократичні ініціативи" за два тижні до виборів показало, що НФ підтримувало 10,8% респондентів серед тих, хто визначився, а БПП - 30,4%. Але за підсумком голосування результати розподілилися інакше – НФ набрав 22,14%, БПП – 21,82%.
"Як показали соцопитування, люди хотіли, щоб Арсеній Яценюк залишався прем'єр-міністром. Тому вони вирішили, що раз уже є обраний ними президент – Петро Порошенко, тепер треба проголосувати за "Народний фронт", щоби Яценюк був прем'єр-міністром. Адже електорат БПП і НФ дуже близький. Ті, хто спочатку планував голосувати за БПП, подумали, що БПП вже й так своє отримує, тому вирішили голосувати за НФ і Яценюка", - пояснює Ірина Бекешкіна.
Директор соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович, навпаки, вважає, що вплив соціології на результати виборів дуже незначний і самі політики перебільшують її роль. Хоча соціологія може вплинути на вибір деяких виборців, котрі вагаються, впевнений Антипович.
"Це інструмент для аналізу ситуації і потенціалу кандидатів, якихось можливих моделювань з точки зору перетоку голосів, – говорить РБК-Україна соціолог. – Але немає прямого впливу соціології на підсумки виборів. Це інструмент, а не політтехнологічна зброя. Соціологія завжди показує тренди – хто зростає, а хто знижується, попередні показники, які вже уточнюються самими результатами виборів".
Коли відсотки дають збій
Соціологічні дослідження, ясна річ, не рівносильні самому голосуванню. Опитування можуть виміряти думки виборців у певний період часу, але не спрогнозувати їхню поведінку. До того ж завжди є частина тих, хто не визначився, яка вирішує за кого голосувати буквально в день виборів. Це також може перекроїти рейтингові розклади. Тому самі соціологи наполягають, що некоректно називати соцопитування прогнозом результату виборів.
"Соціологічні вимірювання – це моментальна фотографія в момент вимірювання. Це не прогноз. Так, соціологія важлива. Але ніхто не може ручатися за те, що так і буде потім. Не факт, що соціологія не зміниться. Може змінюватися у два, а то й у десять разів. Щоправда, радикально змінюється досить рідко", – стверджує Ірина Бекешкіна.
Треба визнати: останні соцопитування перед виборами й результати самих виборів у попередні роки особливих збоїв не давали. Принаймні, авторитетні соціологічні центри в більшості випадків давали точний розклад рейтингових позицій кандидатів і партій, хоч і з незначними похибками у відсотках. Але були і винятки.
Іноді у соціологів трапляються розбіжності між результатом останнього соцопитування і підсумками голосування, причому дуже суттєві, визнає Володимир Паніотто. Ці помилки, як правило, відбуваються з двох причин. Перша – події, які трапляються напередодні виборів, наприклад, поява якогось істотного компромату, пояснює Паніотто. Але найбільші проблеми в соціологів виникали саме через велику динаміку рейтингів – коли рейтинг того чи іншого політика або партії нестабільний і весь час зростає або падає, а також через заборону на оприлюднення даних соцопитувань пізніше ніж за два тижні до виборів, яка діяла раніше.
"Усі дослідження завершували за три тижні до виборів. А дослідження триває 10-15 днів, тобто дані починають збирати за місяць до виборів і закінчують за три тижні. А за ці три тижні відбуваються різні події", - пояснює Паніотто.
Іншими словами, між опитуванням і днем голосування залишався значний відрізок часу. Якщо врахувати інтенсивну динаміку рейтингу того чи іншого кандидата в президенти або ж політичної сили, то за ці кілька тижнів їхній рейтинг може суттєво зрости або обвалитися, а соціологи це не зафіксують. Саме цей часовий проміжок і активне зростання стали причиною, чому показники НФ на ділянках помітно відрізнялися від даних соціологів, вважає Олексій Антипович.
"Рейтинг НФ почав зростати за місяць до виборів, і закінчив свій ріст буквально в день виборів. Соціологія, яка була зроблена за місяць до виборів, за два тижні до виборів, звичайно ж, не могла відобразити весь рейтинг "Народного фронту". Хоча дослідження, проведені хоча б за сім-шість днів до виборів, це вже показували", - говорить Антипович.
Неточності соцопитувань соціологи пояснюють ще й тим, що люди не завжди хочуть чесно відповідати на питання. Це найчастіше виливається в так званий прихований електорат або ефект соціально схвалюваної відповіді.
"Буває так, що кандидата весь час критикують, і люди не хочуть говорити про те, що будуть голосувати за такого кандидата", - роз'яснює Володимир Паніотто. Прихований електорат може бути у всіх учасників нинішніх президентських перегонів, підкреслює він. "Частина людей не хоче сказати, що проголосує за владу, і тому в Порошенка також може бути прихований електорат. Коли про Зеленского говорять як про клоуна і таке інше, то частина може не зізнатися, що підтримає Зеленського. І критика Тимошенко - що вона здасть Україну Путіну тощо - також може стати причиною того, що в неї виявиться прихований електорат", - вважає соціолог.
Бажання респондентів приховати свій реальний вибір може стати причиною розривів між соціологією і фактом, а також супроводжуватися таким явищем як "спіраль мовчання" або "ефектом Елізабет Ноель" (відомий німецький соціолог і політолог, - ред.). За словами Паніотто, цей ефект проявляється наступним чином: коли є тиск громадської думки, а більшість виступає за якогось певного кандидата, то респонденти не хочуть говорити про те, що вони будуть голосувати за непопулярного кандидата. Приміром, під час соцдосліджень КМІС Віктор Янукович завжди отримував на Заході України менше, ніж у день голосування, зазначає Паніотто. А Юлія Тимошенко, навпаки, на Сході України отримала на виборах більше, ніж демонстрували дослідження.
"Частина людей, розуміючи, що більшість в їхній місцевості буде голосувати за іншого, не хотіли говорити про те, що будуть голосувати за непопулярного в їхній місцевості кандидата - Тимошенко чи Януковича. Тому іноді ми проводимо дослідження, так само як і під час екзит-полів, за допомогою скриньок, куди респонденти кидають свої відповіді. І тоді відповіді дещо відрізняються", - каже Паніотто.
Інертна молодь
Ще одна причина, чому передвиборча соціологія може дати збій – інертність молоді під час виборів. Саме фактор молоді вплинув на те, що на парламентських виборах 2012 року партія УДАР отримала на кілька відсотків менше, ніж їй вказували дослідження за місяць до виборів. Тоді КМІС фіксував підтримку УДАРу на рівні 19,1% серед тих, хто визначився, компанія Socis – 19,5%, а група "Рейтинг" – 17,9% серед тих, хто візьме участь у голосуванні, але поки не визначилися зі своїм вибором. У результаті УДАР набрав 13,97% і посів третє місце.
Вимірювання в ході кампанії показували, що в УДАРу і "Батьківщини", яка на виборах 2012 року випередила УДАР на 11,5%, приблизно однакові відсотки, зазначає Ірина Бекешкіна. "Ще тоді я говорила, що насправді це різні відсотки, тому що в УДАРу – це молодь, а в "Батьківщини" – це старше покоління. Думаю, і у Зеленського стільки не буде, скільки зараз демонструє соціологія. Тому що молодь набагато менше ходить на вибори. Саме тому УДАР отримав тоді менше на виборах. Молодь часто живе не за місцем реєстрації. А коли приходить інтерв'юер, він же не питає, чи прописаний респондент тут чи ні", - пояснює Бекешкіна.
Молодь пасивна й менш відповідальна в ході виборчого процесу, погоджується Володимир Паніотто: "Вони можуть сказати, що вони прийдуть на вибори, а потім у них виявляться свої справи, свою роль зіграє проживання не за місцем реєстрації. Адже для них набагато більше зусиль потрібно, щоби прийти на виборчу дільницю і проголосувати – їм треба їхати туди, де вони зареєстровані. І в підсумку вони не приходять".
Пасивність молоді під час цієї виборчої кампанії дійсно може позначитися на реальних показниках Володимира Зеленського в день виборів, підтверджує Паніотто. "Хоча, можливо, команда Зеленського – "медійники", люди, які розуміються в рекламі – зможе провести якусь спеціальну кампанію й забезпечити явку молоді", – зазначає соціолог.
Найбільш точний вимір рейтингів кандидатів соціологи зможуть опублікувати за три дні до виборів. Адже, згідно із законом про вибори президента, у країні забороняється оприлюднювати дані соцопитувань пізніже ніж за два дні до виборів, зазначає Олексій Антипович. За його оцінкою, для проведення останнього перед першим туром опитування буде потрібно мінімум сім днів.
"Якщо є дослідження, яке проводилося протягом десяти днів і завершилася за два дні до голосування, тоді вже можна сказати, що вони повинні бути досить близькі до результатів виборів. Грубо кажучи, вони не повинні відрізнятися більш ніж на п'ять відсотків", – підсумував Володимир Паніотто.
Оригінал: РБК-Украина
