Перші 100 днів президента Зеленського: розбір міфів та сподівань
У великій політиці, де кожний день може перетворитися на сенсацію, більше, як три місяці видаються солідним терміном. Так, у далекому 1815 році Наполеонові Бонапарту вдалося на 100 днів відновити монархію у Франції, тим самим призупинивши, хай і не надовго, її республіканський поступ. Однак часи змінюються, і сьогодні для втілення політичних задумів, хай і найсвітліших, ресурсів потрібно значно більше.
Практику оцінювати перші 100 днів президентства пов’язують із каденцією американського президента Франкліна Рузвельта, який за досить скромний період часу, відколи очолив Білий дім, зміг домогтися від Конгресу ухвалення ряду законів, що приборкали Велику депресію. Таким чином, історія свідчить, що і за три з лишком місяці можна суттєво наблизитися до вирішення складних політичних проблем.
Спробуємо розібратися, наскільки це вдалося новообраному президенту Володимиру Зеленському. Думки експертів були записані журналістом “Рубрики” УНІАН на прес-конференції з презентації загальнонаціонального й експертного досліджень Фонду “Демократичні ініціативи” “Сто днів Президента Володимира Зеленського”.
БЕЗПРЕЦЕДЕНТНА ПІДТРИМКА НАСЕЛЕННЯ: “МЕДОВИЙ МІСЯЦЬ” ПРОДОВЖУЄТЬСЯ?Міф 1. Про стрімке падіння рейтингу одразу
Ситуація складається нетривіальна, адже вперше за історію незалежної України президент має такий рекордно високий рейтинг довіри населення – цілих 70%. Прагнення радикально змінити політичний ландшафт і привести до влади обличчя, нескомпроментовані корупційними скандалами чи зв’язками з кримінальним світом, стали основними мотивами обрання позасистемного кандидата в очільники держави. На сьогодні більше половини населення позитивно оцінює перші кроки Зеленського при владі та вірить в успішну реалізацію проголошених реформ. Таким чином новообраний президент розвінчав перший політичний міф щодо своєї каденції – мовляв, одразу після обрання його рейтинг стрімко впаде.
Однак, як зазначає директор Центру демократії та верховенства права Тарас Шевченко, “у даній ситуації навіть потенційне розчарування суспільства діями нової влади не буде настільки відчутним, як це сталося у випадку з попередниками Зеленського – Петром Порошенком та Віктором Ющенком”. Тоді, за його словами, революційні піднесення породили занадто високі очікування, відповідати яким влада не змогла. Як наслідок, обидва політики зазнали краху на наступних виборах. Нині ж революційний запал у суспільстві відчутно послабшав, очікування від нинішнього президента більш виважені, а отже, і реалізувати їх умовно легше.
СПРАВЖНІ ПРИЧИНИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯМіф 2. Про миттєву кризу при Зеленському
Крім того, за перші 100 днів Зеленського при владі спостерігається зростання вітчизняної економіки та зниження тарифів. І хоча дане явище фахівці пов’язують зовсім не з ефективністю роботи президента, а з об’єктивними закономірностями ринку (наприклад, притоком інвестицій за рахунок короткострокових державних облігацій), ніхто не відміняв ситуацію з накладенням макротрендів на персоналії. Тобто, як мінімум, зараз, але Зеленського дійсно асоціюють із поступовим покращенням економічної ситуації та зростанням добробуту населення. Таким чином, міф про те, що саме команда ЗЕ так швидко змогла стабілізувати гривню чи залучити інвестиції, грає і на руку новообраному гаранту, і проти нього. За, адже це, знову ж таки, кредит довіри, а проти тому, що за кредити потрібно розраховуватися.
Тут варто наголосити, що безпрецедентну впевненість суспільство демонструє тільки по відношенню до самого Зеленського. Як зазначає директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна, “у перспективі така тенденція може породити нову форму патерналізму, коли у громадян відсутня довіра до органів державної влади як інституцій, а тільки окремих осіб”.
За словами ж члена громадського об’єднання «Виборча Рада UA» Валерія Пекаря, за перші три місяці після обрання нової влади серед населення різко впав рівень довіри до громадських організацій. Цю тенденцію можна пояснити тим, що будучи структурами, де-факто сформованими під час і під впливом Майдану, вони були уповноважені суспільством здійснювати контроль над державними органами (до яких українське суспільство традиційно ставиться з підозрою). А зараз, коли населення з меншим скептицизмом ставиться до влади, запити на функціонування цих самих неурядових елементів знижуються. Безумовно, відсутність критики й організованої опозиції негативно відобразиться на функціонуванні нових парламенту й уряду. Тому про симптоматичність ситуації говорити хоч і досить рано, але й списувати її з рахунків не можна.
ЯКОЮ ПОЛІТИЧНОЮ ФІГУРОЮ Є ЗЕЛЕНСЬКИЙ?Міф 3. Про політичну слабкість президента
Подейкували, що без належного політичного досвіду та розуміння, як функціонує державна система із середини, гарант свою відповідальність усіляко обмежуватиме й тим самим, готуватиме ґрунт для парламентської республіки. Як бачимо, цього не сталося. Безпрецедентна парламентська монобільшість (як у нас її називають) дозволяє Зеленському концентрувати владу у своїх руках і, відповідно, реалізовувати її в обсязі, максимально можливому в рамках закону. Нині у Верховній Раді безроздільно панує пропрезидентська партія. І це дійсно шанс для того, щоб оперативно ухвалювати рішення в інтересах країни. Сподіватимемося, що нова влада це розуміє, і ним скористається.
В ЯКОМУ НАПРЯМКУ РУХАЄТЬСЯ УКРАЇНА?Міф 4. Про проросійську спрямованість нового гаранта
Президент продовжує активну євроатлантичну зовнішню політику, про що свідчать його візити до ключових країн ЄС, запланована зустріч із президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом, дії, спрямовані на відновлення Нормандського формату, активізація Мінського процесу.
Попри це, побоювання, що при дотриманні проєвропейського курсу на нас чекають труднощі, теж не безпідставні. Але пов’язані вони більше не із самим президентом, а із загальною тенденцією потепління, що намітилася у відносинах РФ, США та Євросоюзу. Із метою не допустити застосування політики умиротворення щодо Кремля Україні потрібно буде докласти максимум дипломатичних зусиль.
Нагода їх продемонструвати з’явиться вже цієї осені, якщо Франція, Німеччина, Україна та Росія знову зберуться для обговорення ситуації на Донбасі. Зеленський зробив відновлення миру на Сході однією з ключових тез своєї передвиборчої кампанії, однак розуміння миру для сторін конфлікту, а також учасників Нормандського формату, очевидно відрізняється.
Як зазначає науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань, у цій ситуації важливо зберегти чітке розуміння оптимального для нас результату переговорів і не зламатися під можливим тиском. Мова, зокрема, іде про теоретичні намагання схилити українську делегацію до визнання та закріплення особливого статусу за окупованими територіями. Зберігати спокій і не йти на фатальні компроміси – правило, яким потрібно керувати в даній ситуації.
За перші 100 днів президентства Зеленського чимало речей прояснилися, але багато ще чекають, аби їх розтлумачили. Експертне середовище досить скептично ставиться до кроків нового президента. Зокрема, їх оцінили в 3.7 за 10-бальною шкалою (опитування здійснювалося Фондом «Демократичні ініціативи»). Для порівняння, за перші три місяці каденції Порошенку поставили 6.3. Причиною називають невдалу кадрову політику (зокрема, скандальні призначення і звільнення), недостатньо рішучі кроки з протидії корупції, порушення парламентських процедур тощо.
У той же час, суспільство надії на швидкі та якісні зміни не втрачає, про що і свідчать високі показники довіри до президента. Але найцікавіше та найважливіше як для нього, так і для суспільства розпочнеться від завтра, коли збереться нова Верховна Рада. Зрозуміло одне: 100 днів – занадто мало, щоб робити висновки. Однак сподіватимемося, що ті, які ми зробимо через триваліший період часу, нас не розчарують.
