Польща і Україна: тенденцію добросусідства потрібно плекати

 Двадцять років тому  Республіка Польща й тоді ще Українська Радянська Соціалістична Республіка країни починали співпрацювати у складній ситуації й зі складною історію взаємин польського й українського народів. За це двадцятиріччя українсько-польські відносини трансформувалися у бік дружніх відносини, шанобливого ставлення двох сусідніх держав. Безумовно, такий успішний результат є заслугою співпраці дипломатів і громадськості обох країн.

Те, що українці позитивно оцінюють Польщу, а поляків вважають дружніми, дуже схожими на себе й не відчувають небезпеки з їх сторони, засвідчило й загальнонаціональне опитування населення України «Сприйняття Польщі і поляків в Україні», яке презентували в Києві. На цю ж тему в Києво-Моглиянській академії відбулась наукова дискусія за участі представників дипломатичних та владних інституцій України і Польщі, експертів, представників громадських організацій, академічних кіл та студентської молоді.

Експерт Інституту справ публічних (Польща) Йоана Конєчна-Саламатін насампочатку відзначила, що хоч відстань між столицею України Києвом та столицею Польщі Варшавою становить 795 км., проте за останні десять років вона значно скоротилася. І ясна річ, не в географічному вимірі - тут все залишилося без змін, а в плані добросусідських відносин, які за цей період набули нового якісного змісту і форми. В очах більшості українців сучасна Польща сьогодні виглядає європейською країною, гарною і доглянутою, там живуть приємні люди, які симпатизують Україні. Поляки й українці чудово розуміють одне одного без перекладача. При цьому у Польщі значно вищий рівень життя, і українці мають змогу непогано там заробляти.

За словами Йоани Конєчної-Саламатін, найбільше позитивному іміджу Польщі в уявленні українців сприяли їхні поїздки до сусідньої країни та регіон проживання респондентів - на Заході України цей відсоток набагато вищий, ніж на Сході. Як з’ясувало дослідження, після 1991 року кожен десятий українець був у Польщі та кожен четвертий українець певною мірою володіє польською мовою. Опитування також засвідчило, що 40% опитаних українців вважають Польщу країною, яка допомагає Україні налагоджувати тіснішу співпрацю з ЄС.

Щоправда, дещо іншою сьогодні виглядає думка представників ЗМІ у ставленні до Польщі. Українські журналісти дедалі частіше твердять, що Польща перестала бути провідником України до Європи. На цьому зосередила свій виступ експерт школи соціальних наук імені Йозефа Майки Наталя Рябінська, яка вивчає погляд українських журналістів на Польщу. Свою образу на Польщу, яку частіше виявляли представники західноукраїнських ЗМІ, вони пояснюють тим, що Польща змінила курс у своїй зовнішній політиці щодо України і не захищає її інтереси в Євросоюзі, як то було раніше. Такий факт, пояснила Наталя Рябінська, сприймається журналістами як зрада. Медійники вказали й на те, що їм і донині важко перетинати кордон із Польщею, постають проблеми віз, а відтак виникають всілякі перепони, щоб висвітлювати події західного сусіда.
Щоправда, як наголосила Наталя Рябінська, українські медіа характеризуються сьогодні тим, що теми міжнародної політики й обміну досвідом між країнами дедалі рідше з’являються у медіа-просторі, і це не стосується лише Польщі. А самі журналісти пов’язують цю тенденцію з низькою зацікавленістю глядачів, а відтак і низьким рейтингом таких передач.

Той факт, що журналісти більш не вважають Польщу адвокатом України в Євросоюзі – не може не непокоїти. Таку думку висловила голова відділу наукової співпраці посольства Польщі в Україні Анна Кузьма. Але в цьому, як вважає вона, є певна вина і самих засобів масової інформації, які останнім часом дуже мало розповідають про польсько-українські відносини і взагалі про те, що відбувається в Польщі. Сьогодні навіть ті журналісти, які виїздять до Польщі, мало пишуть про те, що побачили і що їм сподобалось у Польщі, вважає Анна Кузьма. Її також здивував той факт, що дуже мало українців у відповіді на запитання «Що Вам спадає на думку, коли Ви чуєте слово «Польща», відповіли про спільний проект Євро-2012. Хоч на сьогодні, переконана працівник Посольства, це найбільш розкручений піаром проект, який пов’язує дві країни.

«Українські медіа не запримітили й місцевих виборів у Польщі, – зазначила Анна Кузьма. – Хоча ці вибори були для Польщі цікаві тим, що місцева влада вийшла одним із найсильніших конкурентів політичних партій. Реформа місцевих органів влади в Польщі виявилась найбільш успішною, і про неї українські журналісти могли би розповісти в своїх ЗМІ», – констатувала Анна Кузьма.
 
Директор фонду «Демократичні ініціатив» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна також вважає, що Україні радше став би в нагоді польський досвід реформ, аніж тих країн, з яких сьогодні прагне брати приклад нинішня влада.
«Зараз наші можновладці дивляться, з кого взяти приклад у проведенні економічних і соціальних реформ, – зазначила експерт. – У розмові з одним із посадовців чула захоплення від того, як успішно провадяться реформи в Китаї – пенсій взагалі немає, відпустка триває 4 дні, а зарплатня за кілька років зросла в середньому в 4 рази (із 50 дол. до 200 дол.). Нинішня влада з великою заздрістю дивиться і на Росію, де панує концепція «керованої демократії», коли проводити непопулярні реформи легше при «закручуванні» гайок. Але чому б їй не подивитись на досвід західних наших сусідів, які запровадили реформи, зокрема й непопулярні, не згортаючи демократію?».


 

Ірина Бекешкіна вважає, що в цьому сенсі досвід Польщі і Словаччини надзвичайно важливий. На думку соціолога, не можуть бути непопулярними телесюжети з міжнародного життя, якщо в них розкриватиметься досвід успішного запровадження реформ, порушуватимуться теми пенсійної реформи, реформи оподаткування, боротьби з корупцією. Такі теми, переконана Ірина Бекешкіна, навпаки, можуть стати в центрі загальнонародного дискурсу.

Заступник виконавчого директора Польсько-української фундації співпраці (ПАУСІ) Святослав Павлюк також вважає, що переймання європейського досвіду реформ важливе, але в разі, якби влада справді мала б бажання інтегруватися в Євросоюз.
«Польський досвід реформ багато в чому можна було скопіювати і не треба нічого вигадувати, – пояснює експерт. – Але, на превеликий жаль, досвід це така річ, яка з’являється тоді, коли щось робиш. Україна в цьому сенсі має унікальний підхід – ми постійно вивчаємо досвід – чи Америки, чи то Німеччини,чи то Польщі, тепер от Китаю – але насправді нічого не робимо».
Святослав Павлюк переконаний, держава повинна почати щось робити. І ще одна умова ефективних реформ – в керівництві держави мають бути освічені люди. Взяти хоча б той факт, каже керівник ПАУСІ, що декларуючи курс України на євроінтеграцію, ніхто із вищого керівництва держави – ані президент, ані прем’єр, ані донедавна всі віце-прем’єри, ані спікер, ані віце-спікери – не володіє англійською мовою. «Наші керівники ментально перебувають в іншому просторі і не здатні вишукувати приклади реформ там, де їх треба шукати», – наголосив експерт.
І ще одна проблема, яку слід вирішити, аби в українських ЗМІ й громадськості зростав інтерес до Польщі, – розв’язати питання з візами. «В українців є почуття гідності і воно дуже вразливе – коли поляки приїздять до нас безкоштовно, а українці мусять вистояти черги в посольстві, до того ж перелік документів для отримання візи стає щоразу товстіший, це людей не може не дратувати», – констатував Святослав Павлюк. Експерт звернув увагу на те, що й українцям, і полякам не потрібно заспокоюватися на досягнутому, бо довіра між народами і урядами не є явищем стабільним. Щоб ця тенденція збереглася, треба докладати зусиль з обох сторін.