Привернути увагу Байдена
ТСН.ua зібрав та проаналізував п'ять основних цілей Путіна, які він переслідує військовою агресією проти України.Одна із них - привернути увагу Байдена.
Найбільше, від 2014 року, стягування російських військ до українських кордонів вчергове оголило вразливість Євросоюзу. Брак лідерства, помножений на виборчі кампанії у Німеччині та Франції, продемонстрували неготовність Брюсселя дати рішучу відсіч Кремлю. Ба більше, на восьмий рік війни Росії проти України, міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас відкрито заявляє, що не в інтересах Європи посилювати санкції проти РФ і приєднуватися до конфронтаційного галасу, коли Чехія фактично зводить до нуля дипломатичні контакти з Росією на тлі скандалу про причетність російських спецслужб до вибуху на чеському складі зброї у 2014 році.
Можливо, саме тому Київ апелює до США, Канади та Великої Британії. З одного боку, Вашингтон і Лондон - гаранти суверенітету України за Будапештським меморандумом. З іншого, за словами політичної аналітикині Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва Марії Золкіної, глобальна причина нинішніх дій РФ - спроба певного перезавантаження зі США. І для неї тут все зійшлося.
Перший тригер - в переговорах з Україною певний дипломатичний глухий кут, коли політичних підстав домовлятися більше немає. На реальні поступи українська переговорна команда не пішла. Росії це не подобається і змушує діяти активніше - тиснути військовим чином, показати, що буде гірше.
Другий тригер - це зміна адміністрації в США. Росія вичікувала, якою буде політика Байдена, як президента.
"Після дзвінка Байдена Путіну, і озвучення планів про можливу зустріч, Росія має зайняти вичікувальну позицію, триматиме ескалацію на лінії розмежування, але не вчинятиме серйозних агресивних дій, бо тоді отримає не зустріч для перезавантаження, а максимально можливі з американського боку санкції. Тому нинішнє загострення я пов'язую більше з міжнародними мотивами Путіна добудувати "Північний потік-2". Шляхом залякування і шантажу він хоче попередити запровадження серйозних секторальних санкцій. І по реакції ЄС ми бачимо, що країни-члени не готові до цього. Тобто цією агресивною військовою політикою Путін досягає своєї мети. Але зі США трохи, м’яко кажучи, складніше", - вважає Марія Золкіна.
Читайте також:
Тому найбільш імовірний сценарій подальшої поведінки Росії - локальні військові операції, які не сприйматимуться НАТО, ЄС і багатьма столицями, як агресія проти всієї України. Найвірогідніше це виглядає на Донбасі, бо до війни там світ вже звик.
"Всі звикли, що там є загострення. Плюс логістично Росія найкраще підготовлена, щоб просунутися вперед. Не думаю, що їм треба повністю захопити Донецьку і Луганську обл. За цієї ситуації РФ отримує рівень дипломатичної, воєнної напруги такий, який, з одного боку, є достатнім, щоб з нею почали домовлятися про деескалацію, а з іншого - недостатнім, щоб запровадити жорстку санкційну політику, створюючи залізну завісу в економічному і фінансовому плані", - каже Марія Золкіна.
Докладніше про те, які ще цілі ставить перед собою Путін, вдаючись до ескалації конфлікту на Донбасі - читайте у статті П'ять цілей Путіна: зберегти "Північний потік-2" і "відрізати" Україну від моря
