Результати парламентських виборів у Румунії: слон у кімнаті
Оригінал — LB.ua
У неділю в Румунії відбулися парламентські вибори, які можуть суттєво змінити політичний ландшафт країни. За попередніми результатами, на тлі зростання впливу ультраправих проєктів і втрати довіри до мейнстримних політичних гравців до парламенту проходять сім партій.
Серед них умовно проєвропейські Соціал-демократична партія (PSD) — 22 %, Націонал-ліберальна партія (PNL) — 13,24 %, Союз порятунку Румунії (USR) — 12,36 % і Демократичний союз угорців Румунії (UDMR) — 6,43 %. А також значний успіх здобули ультраправі партії, які привітні до російського режиму й беруться будувати «сувереністський» проєкт. Це: Союз об’єднання румунів (AUR) — 17,98 %, праворадикальна партія сенаторки, а нині євродепутатки Діани Шошоаке SOS — 7,33 % і створена у 2023 році Партія молодих людей (POT) — 6,35 %. Остання підтримала контроверсійного переможця першого туру президентських виборів Келіна Джорджеску, який товаришує з фашистом Дугіним і захоплюється Путіним й Орбаном.
Одночасно з результатами парламентських виборів Конституційний суд Румунії визнав чинними результати першого туру президентських перегонів, де перемогу здобув Келін Джорджеску.
Такі результати не лише змінюють політичну карту Румунії й матимуть вплив на сусідів, як-от Україну та Республіку Молдову, а й ставлять під сумнів здатність Румунії впоратися зі зростанням російського втручання.
Тривожний посмак
Під час одного безпекового заходу, що проходив у ці дні в Бухаресті, експерти підсумували, що Румунія проґавила загрозу, не помітивши слона в кімнаті — потужного втручання Росії у вибори.
Ультраправий кандидат Келін Джорджеску виступає із заявою для ЗМІ після несподіваної перемоги в першому турі президентських виборів перед своїм будинком в с. Ізворань, Румунія, 26 листопада 2024 р.Фото: EPA/UPGЦей тривожний висновок стосується і раптового фаворита президентських перегонів Келіна Джорджеску, який, за «дивним» збігом обставин, виявився прихильником Володимира Путіна, і результатів парламентських виборів, після яких у румунському законодавчому органі опиняться аж три ультраправі партії.
У виборах до парламенту взяли участь 31 політична партія та 19 організацій національних меншин. Хоча проєвропейські сили сумарно здобули більшість, ситуація залишається тривожною. Традиційні політичні сили, як-от Партія соціал-демократів (PSD) і Націонал-ліберальна партія (PNL), суттєво втратили позиції. Порівняно з 2020 роком — удвічі.
Улітку на виборах до Європейського парламенту PSD і PNL єдиним списком здобули майже 50 % підтримки. Однак до парламентських виборів їхній спільний результат склав 35–36 %.
Інші проєвропейські партії, зокрема Союз порятунку Румунії (USR), чия кандидатка Елена Ласконі посіла друге місце на президентських виборах, у попередньому складі парламенту залишалися осторонь старої «злочинної влади», утім нові ризики, ймовірно, вимагатимуть нових стратегій взаємодії. Єдиним способом стримати ультраправі партії буде лише здатність проєвропейських сил домовлятися.
Лідер партії USR і кандидат у президенти Елена Ласконі виступає перед прихильниками після оголошення результатів першого туру президентських виборів, Бухарест, 25 листопада 2024 р. Фото: EPA/UPGДіти кукурудзи
Новачком на ультраправому фланзі, набравши понад 6 % цього парламентського сезону, стала Партія молодих людей (POT), абревіатура якої перекладається з румунської як «можу». Ця партія висловила підтримку раптовому фавориту Келіну Джорджеску та «змогла», як і Джорджеску, мобілізувати молодих виборців.
Засновану 2023 року партію очолює представниця Палати депутатів Анамарія Гавріла, яка у 2020 році пройшла до парламенту за списками AUR. Основною цільовою аудиторією POT є молодь, як і у Джорджеску, який здобув популярність завдяки активній кампанії в соціальній мережі TikTok.
Директор соціологічної компанії INSCOP Ремус Штефуряк опублікував профіль виборців Келіна Джорджеску, якого підтримала POT, згідно з яким 31 % його прихильників становлять люди віком 18–24 роки, тоді як лише 8 % — виборці старші за 65 років. Крім того, 20 % прихильників Джорджеску мають початкову освіту, 23 % — середню й лише 13 % — вищу.
Перехожі розглядають й обговорюють передвиборчу агітацію кандидатів у Бухаресті, 28 листопада 2024 р. Фото: EPA/UPGОтже, більшість виборців Джорджеску, а відповідно й партії POT — це молоді люди з неповною або незавершеною середньою освітою. І саме категорія виборців, яка ще не встигла відрефлексувати національні наративи й моральні орієнтири, зокрема, через освіту, не бачить нічого загрозливого в тому, що їхній фаворит й ультраправі проєкти заграють зі скелетами минулого, вихваляючи то союзника Гітлера Йона Антонеску, то диктатора Ніколає Чаушеску.
Спадщина антикомуністичної революції досі залишається в Румунії джерелом політичних ідеалів, тоді як наслідки терору Чаушеску тривожать свідків тих часів. Водночас для молодого прихильника ультраправого кандидата ці речі — абстрактні історичні факти, без емоційного або ідейного зв’язку. І таке підґрунтя є тим самим специфічним місцевим контекстом, який використовують у своїх маніпуляціях ультраправі партії та їхні куратори.
І тут доречно згадати оповідання короля жахів Стівена Кінга «Діти кукурудзи». У ньому діти, відчуваючи себе забутими й знехтуваними, убили всіх дорослих за те, що ті ухвалювали рішення, як-от зачистка кукурудзяних полів, не дослухаючись до їхньої думки. Поки дорослі займалися «дорослими справами», маленькі вбивці знайшли собі в кукурудзі нового друга — моторошне єство, яке «обходить ряди».
Румуни вийшли на протест у центрі Бухареста після несподіваної перемоги Келіна Джорджеску в першому турі президентських виборів, 26 листопада 2024 р. Фото: EPA/UPGІ хто в румунському контексті виявився тим моторошним єством, неважко здогадатися.
Росія «віддає» борг
Центральним ультраправим проєктом Румунії, який став трампліном для інших двох рухів, є партія AUR під керівництвом харизматичного лідера Георге Сіміона. Його відкрито звинувачували у зв'язках з російськими спецслужбами, йому також заборонили в'їзд в Україну та Республіку Молдова.
Абревіатура AUR перекладається з румунської як «золото». Така назва є досить символічною через історичний контекст: під час Першої світової війни Румунія передала свій золотий запас на зберігання Російській імперії, але так і не отримала його назад. Тож назва партії є більш ніж прозорим натяком на те, як Кремль «віддає» свої борги.
Зірковим часом партії AUR і її лідера Георге Сіміона був 2020 рік, коли його партія вперше з’явилася на румунському політичному ландшафті. Тоді AUR набрав 9 %, і всі подальші передвиборчі кампанії лише посилювали його позиції.
Лідер AUR Георге Сіміон виступає в передвиборчому штабі у Бухаресті, 1 грудня 2024 року. Фото: EPA/UPGПартія AUR позиціонує себе як уніоністську: відстоює ідеї уніонізму, що є націоналістичною ідеологією про об’єднання румунського простору. Й у виконанні різних політичних гравців, які відкололися від AUR, уніонізм набуває різного втілення: від об’єднання культурного простору в межах ЄС, що на практиці є активною адвокацією вступу в Євросоюз Республіки Молдова, й аж до реваншистської ідеї збору «історичних румунських земель», яку просувають ультраправі проєкти, що часто мають зв’язки російським посольством і друзів у Росії.
Тож якщо AUR нарощує підтримку й поступово переповзає в помірний дискурс, то SOS фокусується на провокаціях, антиєвропейській націоналістичній риториці, а неофіти з POT поділяють крайню риторику Джорджеску, якого, до речі, виключили з AUR начебто в результаті внутрішньопартійного непорозуміння. SOS Діани Шошоаке також є породженням AUR. Сама ж Шошоаке неодноразово дивувала (якщо не шокувала) аудиторію і в Румунії, і за її межами, зокрема, законотворчою ініціативою про окупацію земель України й Молдови, які в різні часи входили до складу Румунії. У 2020 році Шошоаке, як і Гавріла, увійшла до парламенту за списками AUR. Урешті начебто через внутрішньопартійні суперечності покинула його лави й заснувала свій проєкт.
Шошоаке виступає з радикальнішою риторикою, ніж AUR, не цурається славити Росію з трибуни румунського парламенту, відкрито відвідує посольство Росії, коли те влаштовує урочистості, й організовує протести біля українського посольства.
Діана Шошоаке під час акції протесту перед Генеральною прокуратурою Румунії, Бухарест, 31 жовтня 2024 р. Фото: EPA/UPGПередбачувана, але недооцінена дестабілізація
Ситуація в Румунії не була непередбачуваною, скоріше її недооцінили. Румунія як країна, де проросійські настрої ніколи не були популярними (принаймні так, як ми це розуміємо в Україні чи Молдові), не турбувала як потенційне джерело дестабілізації — ні Україну, ні Молдову, ні ЄС. Але хто сказав, що Росія дестабілізуватиме регіон через проросійські настрої?
Головними інструментами Росії стали поляризація та реваншизм, підсилені місцевими травматичними контекстами. У Молдові під час виборів Росія нацьковувала російськомовне населення на румуномовне й тему європейської інтеграції. У Румунії спрацювала та сама механіка, але в іншому контексті: зіткнення поколінь через ставлення до історичного минулого.
Тож основою для маніпуляцій стають чутливі для суспільства теми — не TikTok як такий. Молодь, яка не має емоційного зв’язку з антикомуністичною революцією або жахами диктатури Чаушеску, сприймає історію лише як абстрактний факт. Це робить її легкою здобиччю радикальних партій, які відпрацьовують російські рублі.
Білборд з передвиборчою агітацією кандидатів у центрі Бухареста. Фото: EPA/UPGУкраїнське суспільство, яке рано чи пізно також підійде до передвиборчого періоду, має зробити висновки з румунського прикладу. Найважливіший урок стосується внутрішньої злагодженості, адже її відсутність може стати причиною дестабілізації зсередини й нових соціальних груп, чого з початком повномасштабної агресії тільки побільшало.
Наслідки виборів у Румунії, можливо, й не стали перемогою Кремля, але точно не його провалом. Традиційні проєвропейські партії ослабли удвічі, ультраправі посилилися, а рівень недовіри в суспільстві суттєво зріс. Хоча соціальні мережі відіграли значну роль у маніпуляціях, корінь проблеми не в технологіях. Відсутність суспільного зв’язку, неготовність брати відповідальність і награна інклюзивність залишають цілі верстви населення вразливими до російських проксівійн. У новому парламент доведеться шукати спільну мову задля того, щоб стримати вплив ультраправих, тож ризик, що Румунія лише на порозі затяжної кризи — значний.
Вибори в Румунії матимуть і значний вплив на парламентські вибори в Молдові, які відбудуться 2025 року. Представництва ультраправих партій у Молдові отримають імпульс від посилення материнських організацій у Румунії. Хоч у Молдові проросійську нішу займають свої фаворити з когорти олігарха-втікача Ілана Шора, підтримка Румунії — це те, чого проросійським силам у Молдові завжди дуже бракувало.
Націонал-ліберали, які здебільшого були на боці чинної влади в Молдові, демонструють критично низькі результати. Соціал-демократи хоч і залишаються умовно проєвропейськими, підтримуватимуть давніх молдовських партнерів, колишніх демократів, які зараз намагаються реанімувати свій вплив під новою політичною вивіскою.
