Україна-ЄС: саміт без декларації
ХІХ щорічний саміт Україна-ЄС, що відбувся у Києві 12-13 липня, не завершився ухваленням традиційної для цієї події декларації. Але ми не повинні драматизувати цього факту. Спільна декларація не прийнята з однієї причини: Київ наполягав, щоб у декларації була повторена фраза з Угоди про асоціацію — про підтримку «європейських прагнень» України.
Саме ж значення саміту полягає в тому, що він відкрив новий етап співробітництва між нашою країною та ЄС. Адже повністю і остаточно ратифікована Угода про асоціацію, тобто вона починає діяти не тільки де-факто, а відтепер повністю юридично закріплена. Це означає, що ми отримали «дорожню карту» наших перетворень, які будемо здійснювати спільно з ЄС. Почав діяти безвізовий режим для короткотермінових поїздок українців до ЄС. Все це дійсно переводить наші стосунки з ЄС на новий етап.
За тими закритими повідомленнями, які лунали, у ході саміту передбачалося підписання дуже розгорнутої декларації — на сім сторінок, де імплементація всіх цих питань мала бути детально прописана, відповідно до положень, закладених в Угоді про асоціацію.
Чому ж декларація не підписана, і чому до неї не увійшло положення про підтримку європейських прагнень України? На мою думку, це більше пов’язано з внутрішньополітичними міркуваннями. Відомо, що це була позиція Нідерландів — не повторювати це формулювання. Ми пам’ятаємо, що у Нідерландах раніше відбувся консультативний референдум, який ускладнив нам процес остаточної ратифікації Угоди про асоціацію (зараз вже відомо і про російське втручання в підготовку референдуму, про що ми здогадувалися і раніше). Але ми вийшли з цієї ситуації за допомогою ЄС, голландців та української дипломатії.
Тим не менше, у Нідерландів залишилося застереження — вони не хочуть обіцяти Україні перспективу членства в ЄС. Зрештою, позицію Нідерландів підтримали, за закритими повідомленнями, Німеччина і Франція. Але все це, скоріше, апеляція до виборців цих країн і до тієї частини суспільства цих країн, які побоюються розширення Європейського Союзу.
Але ж «європейські прагнення» України не означають, що Україна автоматично просувається до членства в ЄС. Це просто фіксація нинішнього етапу.
Так, у ЄС, як і у нас самих, є претензії до української влади. Скажімо, щодо того, чому уповільнюється боротьба з корупцією. Ці претензії є, вони обговорюються і лунають на вищому рівні. І, я вважаю, що це непогано, що ЄС тисне на нас, аби Україна здійснювала необхідні зміни.
Але українська сторона в даній ситуації була поставлена перед дилемою — або підписати велику декларацію за підсумками саміту без цієї фрази, або не підписувати нічого. Зваживши «за» і «проти», Україна вирішила, що для неї вкрай принципово записати це положення. І якщо європейці, а точніше — три країни, не хочуть цього робити, нехай вони подумають над тим, чому саме. Таким чином, Київ, певною мірою, загострив ситуацію, поставив питання руба, сказавши ЄС: «Європейський Союзе, а де ж ваша принциповість? Якщо це записано в Угоді про асоціацію, чому ви боїтеся це повторити?».
Так ми показали європейцям, що не будемо підписувати все, тільки виходячи з міркувань ЄС. У нас є своя власна внутрішньополітична консолідована позиція, у нас є підтримка суспільства, зрештою, українці помирали і помирають на фронті за європейську ідею. Тому ми перекинули м’яч на поле ЄС і сказали: «Європейський Союзе, думайте про ваші цінності. Адже ваша позиція має бути принциповою і послідовною».
Наголошую, що в плані імплементації Угоди про асоціацію це не змінює нічого. Ми будемо продовжувати рухатися далі, ми будемо і далі отримувати допомогу від ЄС, ми будемо виконувати наше «домашнє завдання», бо це, насамперед, у наших інтересах.
Оригінал: УНІАН
Ми не повинні драматизувати того факту, що за підсумками саміту Україна — ЄС не була прийнята спільна декларація, як це робиться зазвичай. Вона, власне, не прийнята з однієї причини: Київ наполягав, щоб у декларації була повторена фраза з Угоди про асоціацію — про підтримку європейських прагнень України. Саме ж значення саміту полягає в тому, що він відкрив новий етап співробітництва між нашою країною та ЄС, пов’язаний із тим, що вже повністю і остаточно ратифікована Угода про асоціацію, тобто вона починає діяти не тільки де-факто, а відтепер повністю легально оформлена, і все юридично закріплено. Це означає, що ми отримали «дорожню карту» наших перетворень, які будемо здійснювати спільно з Європейським Союзом. Це дійсно переводить наші стосунки з ЄС на новий етап. Читайте також В ЄС не дійшли згоди щодо формулювання про європейські прагнення України, заявивши про важливість результатів, а не слів За тими закритими повідомленнями, які лунали, після саміту передбачалося підписання дуже розгорнутої декларації — на сім сторінок, де всі ці питання мали бути виписані і повторені, як в Угоді про асоціацію. Чому декларація не підписана, і чому в неї не увійшло положення про підтримку європейських прагнень України? На мою думку, це більше пов’язано з внутрішньополітичними міркуваннями. Відомо, що це була позиція Нідерландів — не повторювати це формулювання. Ми пам’ятаємо, що у Нідерландах раніше відбувся консультативний референдум, який ускладнив нам процес остаточної ратифікації Угоди про асоціацію. Але ми вийшли з цієї ситуації за допомогою ЄС, голландців та української дипломатії. Тим не менше, у Нідерландів залишилося застереження — вони не хочуть обіцяти Україні перспективу членства в ЄС. Зрештою, позицію Нідерландів підтримали, за закритими повідомленнями, Німеччина і Франція. Але все це, скоріше, апеляція до виборців цих країн і до тієї частини суспільства цих країн, які побоюються розширення Європейського Союзу. Насправді це речення не означає, що Україна автоматично рухається до членства в ЄС. Це просто фіксація нинішнього етапу. Так, у ЄС, як і у нас, є претензії до української влади. Скажімо, щодо того, чому уповільнюється боротьба з корупцією. Ці претензії є, вони обговорюються і лунають на вищому рівні. І, я вважаю, що це непогано, що ЄС тисне на нас, аби Україна здійснювала необхідні зміни. Це нормально. Але в даному випадку все пов’язано з принциповістю української сторони. Українська сторона в даній ситуації була поставлена перед дилемою — або підписати велику декларацію за підсумками саміту без цієї фрази, або не підписувати нічого. Зваживши «за» і «проти», вона вирішила, що варто поставити питання принципово. Тому що все, що прописано в декларації, реально є в Угоді про асоціацію та робитиметься і так. Очевидно, Україна вирішила, що для неї вкрай принципово записати це положення. І якщо європейці, а точніше — три країни, не хочуть цього робити, нехай вони подумають над тим, чому саме. Таким чином, Київ, певною мірою, загострив ситуацію, поставив питання руба, сказавши ЄС: «Європейський Союзе, а де ж ваша принциповість? Якщо це записано в Угоді про асоціацію, чому ви боїтеся це повторити?». Читайте також Порошенко обговорив з керівництвом ЄС "план Маршалла" для України Так ми показали європейцям, що не будемо підписувати все, тільки виходячи з міркувань ЄС. У нас є своя власна внутрішньополітична консолідована позиція, у нас є підтримка суспільства, зрештою, українці помирали і помирають на фронті за європейську ідею. Тому ми перекинули м’яч на поле ЄС і сказали: «Європейський Союзе, думайте про ваші цінності. Адже ваша позиція має бути принциповою і послідовною». Наголошую, що в плані імплементації Угоди про асоціацію це не змінює нічого. Ми будемо продовжувати рухатися далі, ми будемо і далі отримувати допомогу від ЄС, ми будемо виконувати наше «домашнє завдання», бо це, насамперед, у наших інтересах. Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи», професор політології НаУКМА
Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/2030079-ukrajina-es-samit-bez-deklaratsiji.html
Ми не повинні драматизувати того факту, що за підсумками саміту Україна — ЄС не була прийнята спільна декларація, як це робиться зазвичай. Вона, власне, не прийнята з однієї причини: Київ наполягав, щоб у декларації була повторена фраза з Угоди про асоціацію — про підтримку європейських прагнень України. Саме ж значення саміту полягає в тому, що він відкрив новий етап співробітництва між нашою країною та ЄС, пов’язаний із тим, що вже повністю і остаточно ратифікована Угода про асоціацію, тобто вона починає діяти не тільки де-факто, а відтепер повністю легально оформлена, і все юридично закріплено. Це означає, що ми отримали «дорожню карту» наших перетворень, які будемо здійснювати спільно з Європейським Союзом. Це дійсно переводить наші стосунки з ЄС на новий етап. Читайте також В ЄС не дійшли згоди щодо формулювання про європейські прагнення України, заявивши про важливість результатів, а не слів За тими закритими повідомленнями, які лунали, після саміту передбачалося підписання дуже розгорнутої декларації — на сім сторінок, де всі ці питання мали бути виписані і повторені, як в Угоді про асоціацію. Чому декларація не підписана, і чому в неї не увійшло положення про підтримку європейських прагнень України? На мою думку, це більше пов’язано з внутрішньополітичними міркуваннями. Відомо, що це була позиція Нідерландів — не повторювати це формулювання. Ми пам’ятаємо, що у Нідерландах раніше відбувся консультативний референдум, який ускладнив нам процес остаточної ратифікації Угоди про асоціацію. Але ми вийшли з цієї ситуації за допомогою ЄС, голландців та української дипломатії. Тим не менше, у Нідерландів залишилося застереження — вони не хочуть обіцяти Україні перспективу членства в ЄС. Зрештою, позицію Нідерландів підтримали, за закритими повідомленнями, Німеччина і Франція. Але все це, скоріше, апеляція до виборців цих країн і до тієї частини суспільства цих країн, які побоюються розширення Європейського Союзу. Насправді це речення не означає, що Україна автоматично рухається до членства в ЄС. Це просто фіксація нинішнього етапу. Так, у ЄС, як і у нас, є претензії до української влади. Скажімо, щодо того, чому уповільнюється боротьба з корупцією. Ці претензії є, вони обговорюються і лунають на вищому рівні. І, я вважаю, що це непогано, що ЄС тисне на нас, аби Україна здійснювала необхідні зміни. Це нормально. Але в даному випадку все пов’язано з принциповістю української сторони. Українська сторона в даній ситуації була поставлена перед дилемою — або підписати велику декларацію за підсумками саміту без цієї фрази, або не підписувати нічого. Зваживши «за» і «проти», вона вирішила, що варто поставити питання принципово. Тому що все, що прописано в декларації, реально є в Угоді про асоціацію та робитиметься і так. Очевидно, Україна вирішила, що для неї вкрай принципово записати це положення. І якщо європейці, а точніше — три країни, не хочуть цього робити, нехай вони подумають над тим, чому саме. Таким чином, Київ, певною мірою, загострив ситуацію, поставив питання руба, сказавши ЄС: «Європейський Союзе, а де ж ваша принциповість? Якщо це записано в Угоді про асоціацію, чому ви боїтеся це повторити?». Читайте також Порошенко обговорив з керівництвом ЄС "план Маршалла" для України Так ми показали європейцям, що не будемо підписувати все, тільки виходячи з міркувань ЄС. У нас є своя власна внутрішньополітична консолідована позиція, у нас є підтримка суспільства, зрештою, українці помирали і помирають на фронті за європейську ідею. Тому ми перекинули м’яч на поле ЄС і сказали: «Європейський Союзе, думайте про ваші цінності. Адже ваша позиція має бути принциповою і послідовною». Наголошую, що в плані імплементації Угоди про асоціацію це не змінює нічого. Ми будемо продовжувати рухатися далі, ми будемо і далі отримувати допомогу від ЄС, ми будемо виконувати наше «домашнє завдання», бо це, насамперед, у наших інтересах. Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи», професор політології НаУКМА
Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/2030079-ukrajina-es-samit-bez-deklaratsiji.html
