Справжня Росія майбутнього може бути лише за Уралом – Петро Бурковський
14 вересня Центр Разумкова провів міжнародний круглий стіл «Україна: від війни — до миру та відновлення». Учасники заходу обговорили ризики та виклики сучасного етапу війни, надали рекомендації для української влади та міжнародних партнерів України. Своїми думками щодо мотивів, які спонукали Росію розпочати повномасштабне вторгнення в Україну, загарбницьких намірів Путіна та основних вразливих точок ворога і засобів боротьби з ними, поділився Петро Бурковський, виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
Він зазначив, що для того, щоб зрозуміти причини і наміри путінської війни, необхідно мати уявлення про спосіб мислення російських політиків та еліти, які живуть у полоні своєї історії та безглуздих імперських ілюзій, що керують їхньою поведінкою. Путін постійно намагається прирівняти себе до Петра І та Катерини ІІ, тому розгадку слід шукати у його геополітичних мареннях, вважає аналітик.
«Минуло лише 39 років з моменту перемоги Петра I у Північній війні – і російські війська тимчасово окупували Берлін. А ще через 14 років стався перший поділ Польщі. Тому Путін і нинішню війну розглядає як шлях у Європу – відновлення контролю над Центральною, а краще над всію континентальною Європою, знищивши, звичайно, Британію. Тобто він хоче повторити те, що робили його російські попередники у XVIII столітті. Це – Північна війна, західний вектор», – пояснив Петро Бурковський.
Другий вектор, куди завжди рвалася Росія, це – Південь:
«Там було все складніше, бо там була Україна, Запорозька Січ. Ми знову їм заважали. Але, тим не менше, через 70 років після окупації Криму Російська імперія починає війну за контроль над турецькими протоками. У нинішній війні, контролюючи Крим і знищуючи Україну, вони хочуть вийти на Глобальний Південь, контролювати основні ресурсні центри та комунікації, і таким чином поширювати там свій вплив» .
Путін може також повернути й на Схід, де є ключові інтереси Сполучених Штатів, прогнозує Петро Бурковський. Тому на східному векторі занепокоєння мають викликати переговори Путіна з Кім Чен Ином, попереджає аналітик:
«В даному разі мова не йде про Тайвань, Росія туди не дістане, в неї немає на це засобів. Йдеться про Південну Корею. Це одна з точок сучасних технологій, оточена Китаєм, Північною Кореєю і Росією, яка є дуже зручною мішенню і може стати заручником. Можна буде блокувати морські шляхи, вчиняти гібридні диверсії і вимагати визнання своїх інтересів де-інде. Щось подібне вони хочуть зробити з Іраном у Перській затоці на Близькому Сході».
Петро Бурковський зазначає, що в сьогоднішній російській геополітиці та тактиці є певні «інновації». Росії не вдається завдати поразки Україні, а тому вона вдається до тактики заручників. В уяві росіян, Україна буде заручницею, українців повільно знищуватимуть, а війна затягуватиметься. Молдова також може стати заручницею, а Білорусь вже є проксі-заручницею та інструментом. І таким чином Росія торгуватиметься з Європою, мовляв, погодьтеся на наші сфери впливу, і ми залишимо когось в живих.
Пропонуючи ключові вразливі точки противника, по яких потрібно вдаряти і знищувати, одним із таки «центрів тяжіння» Росії Петро Бурковський називає особисту безпеку Путіна.
«Путін викрив це своїм ставленням до ордеру Міжнародного кримінального суду, він це сприйняв як проксі-замах на нього. Йому це не сподобалось, це те, що зачіпає його особисту безпеку. Заколот Пригожина теж показав, що це його слабкість. Тому лише загрожуючи особистій безпеці Путіна, його життю та свободі, життю і свободі його найближчого оточення, можна змусити їх припинити цю війну», – пояснив аналітик.
За його словами, Україна і Захід мають різні погляди на вищезгадане питання, але спільною точкою зору і вихідним пунктом може слугувати теза директора ЦРУ Вільяма Бернса та керівника Секретної розвідувальної служби Великобританії, сера Річарда Мура про вікно можливостей у Росії для агентурної роботи.
«На мою думку, зараз у Росії є набагато більше послідовників Олега Гордієвського та Олега Пеньковського, які можуть зупинити ядерну війну. Напевне, нам теж треба працювати в цьому напрямку», – впевнений Петро Бурковський.
Другий «центр тяжіння» – це ядерна зброя і її носії, завдяки чому Росія намагається шантажувати весь світ, зауважив він.
«Нещодавній удар по Севастополю за допомогою британо-французьких ракет – це перетин ще однієї "червоної лінії", – каже аналітик, – і реакція британського адмірала показує, що ми починаємо знаходити спільну мову, що можна бити і знищувати носії ядерної зброї».
Третє вразливе місце Росії – це флот. На думку виконавчого директора «Демініціатив», морські комунікації Росії треба блокувати не лише в Чорному морі, а й в інших морях, через які Росія має зв’язки із зовнішнім світом.
Четвертий «центр тяжіння» Росії розташований за Уралом, вважає аналітик. Тепер всі ці території є основними донорами рекрутів для російської армії. З часом до них також доходить розуміння, що вони воювали даремно.
«Навіть у рабській свідомості Росії це може призвести до вибуху. І я думаю, цьому треба посприяти. І якщо прихильники Навального говорять про «Росію майбутнього», то справжня Росія майбутнього, вільна від Московії, може бути тільки за Уралом. Напевно, треба допомагати цьому процесу та комунікації. А географічні умови сприяють цьому», – підсумував Петро Бурковський.