Українці переосмислюють ставлення до декомунізації, УПЦ МП і навіть до націоналізму
«Як трансформується ставлення українців до декомунізації, УПЦ МП та націоналізму під час війни з росією» – тема онлайн-прес-конференції, що відбулася за результатами загальнонаціонального опитування, яке провів Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова з 5 по 12 серпня 2022 року в умовно безпечних регіонах України.
Результати дослідження демонструють, що ставлення українців до радянського союзу у серпні 2022 року стало значно гірше, порівняно з 2020. На питання: «На Вашу думку, розпад Радянського Союзу – це було добре чи погано?» 67% респондентів відповіли позитивно, а негативна оцінка впала вдвічі, з 32% до 16%.
Щодо політики засудження СРСР як комуністичного тоталітарного режиму позитивно відповіли 59% опитаних. Найбільший спротив цьому засудженню демонструє група громадян віком від 60 років, проте й у ній це усього 20%, а більшість (≥50%) – ставиться позитивно.
«Можна зробити такий обережний висновок, що розпад радянського союзу для людей означав кінець тоталітарного режиму», – вважає виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Петро Бурковський.
Питання перейменування пов’язаних з Росією топонімів (вулиць, площ, тощо) позитивно підтримали 56.9% респондентів. Політика перейменування найбільше підтримується на заході (79%) і в центрі України (56%), трохи менше на сході (44%) і ще менше на півдні (27%).
Поцікавилися соціологи й ставленням респондентів до «здорового націоналізму», що, як пояснює Петро Бурковський, «є націоналізм без негативного ставлення до будь-кого, а лише захист національної домівки, країни, у «позитивно-творчому» шляху».
Необхідність у «здоровому й творчому» націоналізмі висловили 67% респондентів, а 56% не згодні з тезою відсутності відповідальності росіян у цій війні. А от до постаті Степана Бандери скоріше позитивно поставилися 49,6%, а скоріше негативно лише 11,1%. Петро Бурковський коментує, що історична особистість Степана Бандери сприймається як символ супротиву, боротьби за незалежність, від чого його схвалення у суспільстві збільшилась. Це також напряму пов’язано з широкомасштабним вторгненням Росії.
Доповнюючи, Петро Бурковський зазначає, що «саме дії російської сторони продемонстрували українцям необхідність у захисті держави, зміцненні обороноздатності, й у тому числі, у «творчо-позитивному» націоналізмі без утиснень й ненависті».
На тлі війни загострилось питання Української Православної Церкви Московського Патріархату. У досліджені зазначається, що УПЦ МП вважається вагомим фактором, що сприяє російській агресії. Натомість, всього 11% респондентів вважають що діяльність УПЦ МП допомагає Україні. Не згодними з обома тезами висловились 37% опитаних. До цього ж, важливим є розподіл відповідей територіально. По регіонах найбільший відсоток незгодних у Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській, Миколаївській та Одеській областях. Саме в цих регіонах незгодними з обома твердженнями є від 57% до 60% респондентів.
«Поясню як ставилось питання. Респонденти могли спокійно вибирати між двома твердженнями, а також третій варіант – «не згоден з обома тезами, або мені важко сказати». Як ми бачимо, що в південних та східних регіонах України більшість, фактично, обрали цей третій варіант, ухилилися від відповіді. На мою думку це говорить про те, що реальність сильно впливає на думку громадян. Вони вже починають переосмислювати ставлення до церкви, але ще не готові прийняти свого рішення, зайняти однозначну позицію. Мені це нагадує 2014-ий, 2015-ий рік, коли ми ставили питання про ставлення до Євромайдану та Революції Гідності, й те, що ви бачите про ставлення до церкви, це було таке ставлення до Євромайдану», - зазначив Петро Бурковський.
«На Сході і Півдні відбувається злам в свідомості у ставленні до церкви», - висновок Петра Бурковського.
Заступник голови ВО "Свобода" Андрій Мохник нагадав, що 31 рік його організація займається питаннями позитивного націоналізму й захисту від можливої російської агресії.
«Цифри й оцей злам втішає, але дуже дорогою ціною. Якби суспільство більше прислухалось у попередні роки, то зараз ми мали б набагато кращу ситуацію, й уникли б багатьох жертв які нація приносить на вівтар нашої перемоги, - переконаний Андрій Мохник. - Бо це процес не політичний, а історичний. Тобто українська нація все більше здобуває силу, щоб бути суб’єктною у світі та позбавлятися тягаря «руського міра». І в найближчий час ми побачимо, що цифри соцопитувань будуть надалі зростати. Люди бачать наочно, що це не просто гасла, а екзистенційна боротьба двох світів і один з них має впасти. Українці повірили в свою силу. Крім нас в цю силу не вірив ніхто. І цей процес є незворотнім, тому що є віра в свою націю, віра в свою силу, віра в те, що ми зможемо збудувати собі таке життя, яке ми уявляємо», - заявив Андрій Мохник.
Він розповідає, що бажання створити більш безпечну країну, в тому числі, й методами «здорового націоналізму» невід’ємні при ситуації, коли агресивна сусідня держава має ядерну зброю й не цурається військовими злочинами, й масштабними терористичними атаками населених міст.
«Це «ІГІЛ» з ядерною бомбою. Абсолютно непередбачувана держава, що готова заради власних амбіцій на ядерне полум’я», - доповнює Андрій Мохник про росію.
Член Проводу Руху "Правий сектор" Василь Лабайчук не підтримує позицію, що потрібно прийняти закон про заборону московського патріархату.
«Держава може підійти до цього питання м’якше. Ми пропонуємо використати закон, який зобов’язує в назві релігійної організації вказувати керівний центр, який знаходиться в країні агресора. Міністерство культури та інформаційної політики вже провело експертизу по структурі московського патріархату і визначено, що ця структура підпадає під дію цього закону. Власне, через це вони проводили так званий собор в травні, нібито, прийняли новий статут, який до сьогоднішнього дня ніхто ніде не бачив. Зрозуміло, що це є агентурна мережа російської православної церкви. І якщо буде розблокований цей закон, то кожна релігійна громада повинна буде провести свої збори і визначитися: чи вона буде російська православна церква в Україні, чи приєднається до інших релігійних громад», - зауважив Лабайчук. Він також зазначив, що нині заборонена партія ОПЗЖ заблокувала використання закону щодо керівних центрів у назвах релігійних організацій. На його думку, це питання можна вирішити швидко та безболісно, особливо враховуючи ту частину суспільства, яка ще не обрала для себе однозначного ставлення до УПЦ МП.
«Російська Православна Церква в Україні» - саме така назва може бути обрана УПЦ МП при активації заблокованого закону», вважає Василь Лабайчук.
Тим часом, Іван Гомза, голова Департаменту державної політики та управління Київської школи економіки, коментуючи високі цифри сприйняття українцями здорового націоналізму, відзначив, що не має такого переконання, що цей процес незворотний.
«Тобто прийняття національного, націоналістичного фрейму у суспільстві, яке зараз спостерігається – не є незворотним, тому що тоді усе людство до цього прийшло б. Люди не завжди жили у націоналізмі й не завжди будуть жити», – каже Іван Гомза.
Він вважає, що окрім фактору збройної агресії росії на піднесення українського націоналізму впливають й загальносвітові процеси. В першу чергу це криза глобалізації. Глобалізація, як "кінець історії", або ж нова форма "однополярного" світу не змогла повністю підкорити геополітичні процеси.
"Ми вбачаємо не тільки появу "багатополярного" світу, ми бачимо як більш впевненішим стає Китай, просуваючи свій націоналістичний дискурс, так само й Індія та Бразилія. Криза глобалізації призводить до посилення націоналізму як такого", - пояснює науковець.
Другим фактором він називає те, що Європа, частиною якої є Україна, переживає "травму другої світової війни".
"Коли нова велика війна прийшла у Європу, європейці по-новому переосмислюють травми, до яких призвела Друга світова війна, – стверджує Іван Гомза. – Пропрацьовуючи досвід двох великих війн з усіма жахами шовіністичного, кривавого націоналізму, європейці почали знову дивитись на націоналізм позитивний – націоналізм не обов'язково має бути пов'язаний з шовінізмом. Те, що на фоні нової війни травма Другої світової відходить на другий план, дозволяє гучніше й частіше європейцям говорити про творчий націоналізм. Здоровий націоналізм українців є реакцією на нездоровий націоналізм росії".
Щодо перейменування вулиць, Іван Гомза вважає, що відмінність даних опитування за регіонами також є часткою історичної дійсності тих регіонів. У тих містах, що були засновані в епоху окупації українських земель російською імперією, є проблема відсутності оригінальних українських назв. Проте, зазначає він, в українців є запит на підсилення своєї ідентичності за рахунок зміни топонімів, особливо в обставинах зовнішньої загрози.
Щодо оцінки постаті Степана Бандери, то тут, на думку Івана Гомзи, постає проблема "багатозначності" в інтерпретації історичних постатей. Як приклад, він навів діяльність таких знаних діячів, як Шарль Де Голь чи Ніксон,які отримують як позитивні, так й негативні оцінки своїх суспільств.
«Суспільство саме собі обирає, який саме бік діяльності діяча висвітлювати – добрий чи поганий», – констатував науковець.
Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Олена Богдан підкреслила, що при збройному нападі росії слова «московський» та «російський», можуть дуже сильно впливати на результати опитувань. «Потрібно не змінювати назви церкви, а лише доповнювати її іменами предстоятелів. Жорстока спроба росії захопити Україну, слова «російський», «московський» є дуже сильними маркерами і вони впливають на результати опитувань», - вважає Олена Богдан.
«Я думаю, що сьогодні багато вірян Української Православної церкви мають сантименти до московського патріархату. У той же час ми бачимо справді багато вірян і духовенства, які хочуть відмежуватися від московського патріархату. На превеликий жаль, складність у цьому процесі є з боку самої київської митрополії УПЦ. Дуже прикро, що коли ми почали 5 липня діалог у Софії між двох православних церков, в підсумку цей діалог був заблокований саме з боку УПЦ», - відповіла Богдан.
Також вона згадала, що представники цієї церкви були 30 вересня у Кремлі, але церква не відмежувалася від цього. Митрополія прокоментувала, що то не є позиція церкви, а УПЦ є з українським народом і підтримує суверенітет і територіальну цілісність України.
Тож, напевно, такі дії зрештою відображаються на ставленні суспільства, що й показують соцопитування.
Відео заходу:
