Вирок Зеленському

Я не був прихильником уряду Гончарука, і експерти зазначали, що в роботі міністрів, та і взагалі підходах уряду було дуже багато непрофесійності, втім, основною причиною для відставки все ж став піар для президента. Рейтинг влади, в тому числі президента, почав падати, і Гончарук, а зараз і Рябошапка, будуть відбиватись за обіцянки, які свого часу понадавав кандидат у президенти Зеленський.

Бо ми ж пам’ятаємо, коли в нас мав настати «кінець епохи бідності» — аж 21 квітня 2019 року. А цього, як і «весни» Зеленського, коли «пора саджати», не сталося. Це були захмарні обіцянки, а відтак коли рейтинги пішли на спад, почали шукати винного. Тут важливо розуміти, що знань Гончарука в економіці, яким би «профаном» він себе не називав, було більше, ніж у всієї трійки (Зеленський, Єрмак і Шефір) разом узятих. І тим не менш відповідальним зробили його.

Треба додати, що відставки Гончарука дуже хотів Коломойський. І це зрозуміло: останньому потрібний хаос. Новому уряду (чи «новозеленому», як його вже зараз називають), я у плюс би поставив те, що там принаймні немає Тігіпка і Хорошковського. На мою думку, сам факт того, що ці прізвища обговорювались — це вирок самому Зеленському. Бо він пообіцяв нові обличчя, а це не просто старі політики, а плоть від плоті «Партії регіонів» — люди, які вибудовували з Януковичем авторитарний режим. І це демонструє дуже небезпечну тенденцію, за якою ми зараз спостерігаємо.

Президент елементарно каже неправду

Зеленський не може виконати свої обіцянки, нові обличчя не справляються, і президент так чи інакше починає шукати певного консенсусу з олігархами. Добре, що в уряді не з’явився Іван Плачков, який очолює «Київенерго», яка входить в імперію Ріната Ахметова. Та є певні питання і до нового прем'єр-міністра Дениса Шмигаля. Не можу сказати, що новий прем'єр-міністр є людиною Ахметова, але все ж таки він працював у його структурі. До зміни уряду і Рябошапки Зеленський формально дистанціювався від Коломойського — і це добре, та разом з тим він встановлює дуже добрі стосунки з Ахметовим і Пінчуком. Варіант підсилитися цими олігархами у протистоянні з Коломойським цілком можливий, але, знову ж таки, якою ціною?

Щодо Авакова, який зберіг свою посаду, то тут пояснень багато. Він контролює силову структуру і має вплив на праворадикалів, демонструючи свою незамінність, але цілком можливо, що в нього є і якийсь компромат на Зеленського. Адже це дивовижно: зі старого уряду залишився тільки він. Той самий Аваков, який провалив реформи. Той самий Аваков, який підставив президента, втягнувши його в справу Шеремета.

Вчора, коли я дивився виступ Зеленського, мене неабияк вразила його промова. Всі ці спроби перекласти на Гончарука власну некомпетентність, і той абсолютний популізм, який був на кожному кроці. Каже, ось наші шахтарі працюють за кордоном, а ми не можемо забезпечити їх роботою всередині країни, а нам же не вистачає вугілля. А що наше вугілля нерентабельне, що наші шахти нерентабельні - це, значить, нічого? З цим що робити? Так, це був виступ, розрахований на публіку, популістське сприйняття, але як би там не було — це поганий дискурс узагалі. Більше того, навіщо вся ця гарячка з призначенням нового уряду (терміново, у позачергову сесію!), коли в результаті ми не маємо міністрів економіки, АПК, енергетики, культури і освіти. До речі, один з кандидатів на міністра освіти — Василь Кремень, який був міністром у тому числі за Януковича. Його статті та роботи написані здебільшого в співавторстві, а науковий доробок вельми сумнівний.

Чесно кажучи, зараз я вже взагалі погано розумію, чого хоче Зеленський. Коли він прийшов до влади, ми всі давали йому кредит довіри. Навіть я, будучи його критиком, довіряв йому в сподіванні на те, що він зростатиме. Та зараз я цього не бачу. Навпаки — це продовження існуючого популізму, де єдиним бажанням є зберегти свої рейтинги (причому, будь-якою ціною), а кандидатури підбираються за принципом не професіоналізму, а особистої відданості чи «перевіреності» кадрів. Так, новий міністр охорони здоров’я Ілля Ємець чудовий хірург, але він уже обіймав міністерську посаду, і як до міністра в нього є великі питання. Він не є добрим адміністратором, то чому саме він? До того ж, Зеленський продовжує все валити на «папєрєдніков». Мені дуже важко спрогнозувати, як події розвиватимуться надалі, тому що більшість цих людей як менеджери маловідомі, й це стосується навіть прем'єр-міністра. Так, він добре працював менеджером на локальному рівні, але не на загальнонаціональному. Я, звісно ж, бажаю новому уряду та прем'єру успіхів, але вся та хаотичність, з якою приймається це укомплектування і самі рішення є особистою відповідальністю президента. Зеленський відповідальний і за попередній уряд, і за нинішній.

Насправді ми розуміємо, що країні треба робити зміни і які саме зміни. Та це палка з двох кінців. Наприклад, якщо ставити питання абстрактно, то українці негативно ставляться до відкриття ринку землі. Та коли його «розшифровувати», як ми це робили у Фонді «Демократичні ініціативи», то ситуація не така вже й погана. Назагал же створюється враження, що українці проти ринку землі. Тож питання, відкривати його чи ні? Очевидно, що відкривати. Питання лише в тому, на чому поставить акцент новий уряд під контролем Банкової: реформах, навіть за рахунок популярності, чи рейтингах і підготовці до місцевих виборів?

Це дуже погана модель, коли уряд керується з Банкової: це як обмежує його, так і робить залежним від забаганок згори. Я вже не згадую про розмови, що справжньою причиною відставки Гончарука стало його рішення замінити людей у «Центренерго». Можливо, хтось хоче так це представити, проте той факт, що обговорювалась кандидатура Плачкова, теж дуже показово. Так само як і те, що нині знімають Рябошапку: людина зробила невеличкий крок у бік дотримання процедур і її знімають. І при цьому президент говорить, що не втручається у правоохоронну діяльність? І при цьому приходить на брифінг, організований Аваковим і МВС? Це вже навіть не смішно. І свідчить про те, що президент елементарно каже неправду.