Всі чинники, які перешкоджали створенню незалежної України, нині не діють – Олексій Гарань
Задовго до 1991 року за незалежність віддали життя мільйони українців. Російське керівництво завжди вважало та й вважає Україну загрозою для існування їхньої держави. Цьогоріч Україна вдруге відзначає День Незалежності, перебуваючи в горнилі повномасштабної війни з Росією. Десятий рік наші воїни відстоюють українську державність і цілісність. Цю боротьбу інтелектуали нерідко називають екзистенційною і переконують: вона була неминучою. Але чи справді це так?
Про те, чи могла історія піти за іншою траєкторією, видання «Експрес» розпитало українських науковців. З повним текстом їхніх відповідей можна ознайомитися тут. Ми друкуємо інтерв’ю з професором політології Національного університету «Києво-Могилянська Академія», науковим директором Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Олексієм Гаранем.
– Нерідко українці оперують тезою про те, що в 1991 році незалежність дісталася нам, загалом кажучи, без крові. Чи поділяєте ви таку думку?
– Таке твердження є спрощенням історичних подій. Справді, розпад Радянського Союзу пройшов безкровно, якщо не враховувати певних конфліктів у Литві, Придністров’ї та на Закавказзі. Але задовго до цього за незалежність віддали життя мільйони українців. Згадаймо Голодомор, репресії, Другу світову війну, спротив УПА... Крові пролилося чимало. І навіть коли відбувалося переосмислення національно-визвольної боротьби на користь ненасильницьких методів (йдеться, зокрема, про рух шістдесятників), жертви були. Тому така думка категорично неправильна.
Один із лідерів українського національно-визвольного руху Левко Лук’яненко закликав до ненасильницької боротьби за незалежність України, агітував за конституційне право республіки вийти зі складу СРСР, і за це був засуджений до страти. Він відбув у таборах 27 років, та повернувся з ув’язнення з неозлобленим серцем і казав: “Комуністи, які прагнутимуть незалежності України, будуть нашими союзниками”. І це одна з причин, чому нам таки вдалося домогтися незалежності.
Те, що в 1991 році незалежність таки відбулася, можна завдячувати союзу трьох сил: націонал-демократів, так званих націонал-комуністів і робітничого руху Сходу та Півдня. Мирна незалежність, без етнічних конфліктів, стала можливою завдяки згоді українців.
– Побутує також думка, що жодна країна не стала незалежною без пролитої крові. Чи справді це так?
Буває різне. Скажімо, в 1905 році Норвегія отримала незалежність від Швеції мирним шляхом — через референдум. Розпади британської та французької колоніальних імперій в Африці також відбувалися переважно без збройного спротиву (хоч є криваві винятки в Алжирі та Кенії). Однак правдою є і те, що зазвичай країни, які здобувають свою незалежність, мають героїв, які за неї боролися.
— Чи можна вважати, що ця російсько-українська війна була неминучою?
— Рано чи пізно Росія мала проявити свою агресивну натуру. Цього можна було б уникнути, якби утвердилася російська демократія, політика Заходу була іншою, а українці не пов’язнули б у з’ясовуванні стосунків одне з одним. Але шлях війни був обраний, коли Росія почала впадати в імперіалістичний авторитаризм. Факторів, які впливали на такий розвиток подій, було чимало. Але очевидно, що саме режим Путіна якнайрішучіше штовхав історію у бік війни. Про це свідчить його прагнення відновити Російську імперію і заперечення існування української нації.
— Як, на вашу думку, могла би розвиватися історія, якби котрась зі спроб українців у XX столітті утвердити свою державність стала успішною?
— Якби Гітлер визнав незалежність України, проголошену Бандерою, Україна стала б союзницею нацистської Німеччини. І у випадку програшу фашистського режиму, Україна б теж програла. Та ще й опинилася б не на тому боці історії — так, зокрема, сучасні Словаччина і Хорватія не вважають себе спадкоємцями тих фашистських держав. Чи вдалося б Україні встояти проти Радянського Союзу в умовах, коли Європа була поділена за Ялтинською угодою? Також питання дискусійне.
Однак, якби змогла встояти незалежність, проголошена в 1918 році, і Українська народна республіка зберегла самостійність (як Польща, балтійські країни та Фінляндія), історія значною мірою справді пішла б за іншою траєкторією, радянську імперію тоді точно не вдалося б встановити.
— Чому ж тоді українська державність не змогла встановитися?
— Всі чинники, які перешкоджали тоді створенню незалежної України, нині не діють. Тепер Україна в її кордонах визнана всім міжнародним співтовариством, українська нація - розвинена, тривають процеси українізації, дерусифікації, декомунізації, сформована політична нація, до якої входять етнічні меншини, Україна визначилася геополітично.
Автор: Ірина Батюк
