Чернігівщина не сприймає ідею заміни органів місцевого самоврядування військовими адміністраціями: чому це важливо

Аналітика
Перегляди: 1151
4 березня 2024

Лариса Бєлич 
у співавторстві з Миколою Кірєєвим  (м. Чернігів)

У грудні 2022 року  Яворівський районний суд Львівської області позбавив  міського голову Чернігова Владислава Атрошенка права обіймати посаду строком на один рік. І попри те, що термін дії рішення суду минув, Атрошенко до своїх обов’язків досі не повернувся. Втім, про те, що йому не дадуть знову сісти у своє крісло, багато оглядачів говорили ще і тоді, коли Яворівський райсуд ухвалив таке дивне рішення, і тоді, коли Атрошенко програв апеляцію.

Наразі у Чернігові триває боротьба за управління містом   між секретарем міської ради Олександром Ломако, який, згідно з законом про місцеве самоврядування, замінив Владислава Атрошенка, і військово-цивільною адміністрацією на чолі з Дмитром Брижинським, який, посилаючись на воєнний стан і відсутність міського голови, намагається перебрати на себе функції як останнього, так  і Чернігівської міської ради. Поки що це протистояння ні до чого не призвело, але місто вже більше року балансує на межі управлінського колапсу – ВЦА регулярно оскаржує рішення міської ради в судах, а на депутатів більшості, яка підтримує Олександра Ломако, чиниться відвертий тиск. Вони змушені не стільки займатися своїми прямими обов’язками, скільки відбивати регулярні «наїзди» з боку президентської вертикалі. Це, що цілком очевидно, не найкращим чином позначається на життєдіяльності обласного центру.

Ще одне місто області – Прилуки, яке є промисловим центром Чернігівщини, також перманентно балансує на межі кризи. Щоправда, тут конфлікт триває суто всередині самої ради. Вона фактично розколота навпіл, і вже неодноразово її  роботу блокувала опозиційна частина ради, яка категорично не згодна ні з методами управління містом, які демонструє міська голова Ольга Попенко, ні з розподілом бюджетних коштів, який вона «продавлює» на сесіях. Внаслідок цього протистояння лише у 2023 році сесія ради не збиралася кілька місяців поспіль, тож  місцевий бюджет так і не був ухвалений. Заручниками ситуації стали працівники бюджетної сфери, які увесь цей час залишалися без заробітної плати.

Втім, така ситуація, як уже зазначалося, у Прилуках перманентна:  ще у 2020 році, одразу після виборів, депутатський корпус міста розколовся навпіл. Каменем спотикання тоді стала посада секретаря ради, після того, як міська голова Прилук Ольга Попенко не погодилася з рішенням про обрання на цю посаду опозиційного до неї депутата  Артема Рожка. Далі владі та опозиції  на деякий час вдавалося домовлятися, але потім вони знову «били горщики». Наразі рада працює, але її робото знову може зайти у глухий кут, оскільки  все залежить  буквально від одного голосу.

Попри те, що кризи у місцевому самоврядуванні Чернігова і Прилук різні, наслідок один – міста не можуть жити нормальним життям через те, що органи місцевого самоврядування не  функціонують  належним чином. До слова, Чернігівщина у цій ситуації не унікальна – у 2022 році кілька місяців поспіль не проводилися сесії у Львові, Чернівцях та Полтаві, не кажучи вже про менші міста та села, де такі ситуації досить поширені. Так само, як і Атрошенко (хай і з інших підстав), відсторонені від виконання своїх обов’язків міські голови Сум, Рівного, Полтави та ще низки менших  міст та сіл.  

У всіх цих випадках постає  питання – що робити? Адже хай би якою була причина кризи в управлінні містом, від неї  не повинні страждати його жителі. Крім того, в країні  триває війна, і ми живемо в умовах воєнного стану. І цілком зрозуміло, що органи влади – незалежно від того, чи йдеться про місцеве самоврядування, виконавчу чи законодавчу владу – мають функціонувати та виконувати покладені на них обов’язки. В умовах воєнного стану, на перший погляд, здається, що виходом було би запровадження військово-цивільних адміністрацій замість органів місцевого самоврядування, які з тих чи інших причин перебувають у кризовому стані. Зрештою, та сама  міська голова Прилук зверталася у січні 2023 року  до голови Чернігівської ВЦА В’ячеслава Чауса з проханням ввести у місті військову адміністрацію.

Фото: скриншот із вебсайту «Суспільне»

Однак відповідно до  закону «Правовий режим воєнного стану», військову адміністрацію створює президент, хоча сам механізм її запровадження прописаний не досить чітко. За словами юриста Олексія Кінебаса, «те, що зараз в Україні воєнний стан,  не означає, що президент може створювати військову адміністрацію на свій розсуд і в будь-якому населеному пункті».

Хоч би як там було, а в Прилуках до створення ВЦА не дійшло – депутати сяк-так порозумілися. А от у Чернігові створена президентом військово-цивільна адміністрація вже понад рік воює з міською радою. І на цьому тлі всі забувають про виборців, які, власне, й голосували за своїх депутатів та міських голів, і чию думку варто було б враховувати під час запровадження (часто досить спірного) військово-цивільних адміністрацій. А симпатії виборців у цьому питанні зовсім не на боці президента, який  і створює ВЦА. Принаймні – на Чернігівщині.

Про це свідчать результати опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова у вересні 2023 року. Попри те, що лише половина опитаних вважає, що місцева влада справляється зі своїми обов’язками, тільки чверть респондентів згодна на передачу повноважень міських голів головам військово-цивільних адміністрацій. Водночас  51,4% опитаних наполягають на тому, що повноваження міських та сільських голів мають бути збережені у повному обсязі.

Джерело: Фонд «Демократичні ініціативи»

Результати опитування яскраво підтверджують той факт, що підтримка військово-цивільних адміністрацій (і Чернігівської міської, зокрема) є значно нижчою,  ніж місцевих органів влади, попри очевидні претензії до останніх з боку жителів області та проблеми у їхній діяльності.

Така позиція може мати кілька пояснень. Найбільш очевидним є те, що жителі області обирали місцеву владу цілком свідомо, і головним аргументом у виборі була не партійна приналежність того чи іншого кандидата, а особисте ставлення виборця до нього.

За результатами місцевих виборів,  представники президентської «Слуги народу» і близько не мали тієї переваги, яку вони отримали на парламентських виборах: наприклад, місцева партія «Рідний дім» Владислава Атрошенка в обласній раді має 19 депутатів проти лише восьми «слуг», а в обласному центрі взагалі має більшість.

Водночас на місцях з’явилися військово-цивільні адміністрації у не зовсім зрозумілий для більшості жителів спосіб. Тому можна припустити, що довіра до військово-цивільних адміністрацій  така низька ще й тому, що місцеві жителі сприймають їх як щось нав’язане зверху. До того ж ніхто не може зрозуміти їхніх повноважень, які часто дублюють повноваження місцевих органів влади,  що викликає плутанину та конфлікти. І це не додає популярності військовим адміністраціям. Очевидно також, що «своїм» у регіонах довіряють набагато більше, ніж «чужим», наприклад,  представникам центральних органів влади.

Звідси випливає неприємний для центральної влади висновок – в умовах повномасштабної війни вона не змогла налагодити комунікацію з громадянами країни. Про це свідчить високий рівень недовіри до виконавчої влади в особі  військово-цивільних адміністрацій і Кабміну, яким довіряє лише третина опитаних.

Особливо це помітно в контексті того, як оцінюють роботу місцевих органів влади жителі Чернігівщини – 55,4 % вважає, що вони цілком справляються зі своїми обов’язками, хоча рівень незадоволених теж високий:

Джерело: Фонд «Демократичні ініціативи»

Очевидно, що чим далі, тим  нижчим буде рівень довіри до виконавчої влади. А намагання Києва перерозподілити повноваження на користь ВЦА наражатиметься на все більше нерозуміння та пасивний опір  з боку місцевих жителів.

Якщо говорити про Чернігівщину, то особливо гостро це відчувається в обласному центрі. Адже 77,49%  чернігівців проголосували за міського голову, відстороненого з посади у досить суперечливий спосіб.

Наразі місцева ВЦА намагається перерозподілити на свою користь повноваження Чернігівської міської ради, що викликає непотрібну напругу в місті. Якщо додати до цього рівень підтримки чернігівцями військово-цивільної адміністрації, який становить лише 33,4%, і лише 25,4% тих, хто  згоден передати повноваження місцевих голів керівникам  ВЦА, то картина видається досить тривожною. 

Підсумовуючи, можна сказати,  що центральній владі – насамперед йдеться про президента та його вертикаль – необхідно терміново перебудовувати комунікацію з суспільством і звертати більше уваги саме на регіони, налагоджуючи співпрацю з місцевими органами влади.

Рівень довіри до військово-цивільних адміністрацій, які, цілком логічним, насамперед асоціюються з президентською вертикаллю, просто катастрофічний. На цьому тлі  вперті намагання перерозподілити на свою користь повноваження місцевої  влади викликають однозначний спротив  місцевих жителів, які сприймають ці адміністрації як щось нав’язане зверху.

 

Останні новини з категорії Аналітика

Дворічна війна за владу в Чернігові: хто правий, хто винуватий і як це впливає на місто

Тривале владне протистояння в Чернігові і наслідки для міста - аналіз Лариси Бєлич у співавторстві з Миколою Кірєєвим
29 листопада 2024

TikTok проти гречки: несподівані результати першого туру виборів президента Румунії

Про непередбачуваний вибір Румунії та чи очікує країну політична криза — аналізує Маріанна Присяжнюк
26 листопада 2024

У списках не значиться. Як під час війни в Україні шукають зниклих безвісти

Станом на середину листопада 2024 року в Україні зниклими безвісти за особливих обставин вважалися 53 868 осіб. Сергій Ханін проаналізував,...
26 листопада 2024

Президентські вибори в Румунії. У пошуках ідеального президента

Про політичні тренди в Румунії, змагання «нових» і «старих» еліт, а також тему України в румунському передвиборчому дискурсі — у статті Марі...
22 листопада 2024