Михайло Шабанов,
політолог,
доцент кафедри політології
ОНУ імені І. І. Мечникова
Одеса – місто, що історично увібрало в себе культури різних народів. Це завжди привертало увагу туристів та дослідників, формувало його неповторний колорит і відкривало величезні можливості для розвитку, водночас створюючи умови для міжнаціональної комунікації на різних рівнях. На території Одеської області проживають представники 133 національностей і народностей. Майже 100 з них мають національно-культурні товариства та роблять свій внесок у розвиток міста і держави. Однак після повномасштабного вторгнення життя представників етноспільнот Одещини зазнало докорінних змін: збільшилася кількість вимушено переселених осіб, чимало людей виїхало за кордон, наприклад, до Болгарії, Греції, Туреччини тощо.
Водночас культурна діяльність поступилася місцем гуманітарній та волонтерській. При цьому про паузу в роботі не йдеться. Навпаки – у місті активно діють громадські та волонтерські організації, культурні центри, фонди етнокультурних спільнот. Поглибленню зв’язків між людьми сприяють, зокрема, різноманітні доброчинні заходи. Однак пріоритети в роботі цих організацій змістилися. На перше місце вийшли питання допомоги фронту, переселенцям, а проблема збереження власної культури та традицій стала ще більш актуальною.
Одещина – багатоетнічний регіон
Одеса сьогодні є справжнім прикладом європейського погляду на міжетнічну комунікацію та збереження культур усіх національностей. Слід зауважити, що Одеса приєдналась до Програми «Інтеркультурні Міста» Ради Європи, взявши на себе зобов’язання розвивати та залучати до співпраці всі етноси, які представлені в місті. Глобальна Мережа Інтеркультурних Міст Програми РЄ «Інтеркультурні Міста» також надає експертну та двосторонню підтримку містам, що долучились. Ще 2021 року було створено «Одеське об’єднання національностей» як дорадчий орган з культурних питань при Одеській міськраді. Важливо, що розроблена та діє «Інтеркультурна стратегія м. Одеси на 2022 – 2024 роки».
Необхідно наголосити, що в основу розробки ІСС Стратегії лягли «громадські консультації, фокус-групи, вивчення політики міста, залучення місцевої інтеркультурної спільноти, співпраця та обмін з різними департаментами міста, органами державної влади, державними службовцями, міжнародними експертами та громадою міста з ціллю ретельного вивчення та відображення в Стратегії інтеркультурних потреб та прагнень м. Одеси».
Етнічні громади міста та Одеської області мають давні традиції. Вони впливають на різі сфери суспільного життя. Більшість фондів, громадських та культурних об’єднань продовжують роботу і у воєнний час. Зокрема, діють такі організації, як одеська іудейська спільнота «Хабад», гагаузьке національно-культурне товариство «Бірлік», Одеська філія Спілки поляків в Україні «Адам Міцкевич», ГО «Кримські татари Одещини», Асоціація болгар України, Єврейський молодіжний центр «Гіллель» та інші. В місті активно діють й інші організації етноспільнот. Поглиблення зв’язків між людьми відбувається, в тому числі, завдяки різноманітним волонтерським заходам. Наприклад, у великому інтерв’ю Головний рабин Одеси та півдня України, очільник одеської іудейської спільноти «Хабад» Авраам Вольф поділився своїм баченням сучасного стану розвитку єврейської громади і висловив своє захоплення Одесою.
Але війна внесла свої корективи в багатонаціональне життя регіону. Активність етноспільнот наразі зосереджена на волонтерській роботі, зокрема організації допомоги переселенцям.
Втрати в часи війни та намагання їх подолати
Вже третій рік Одещина зазнає постійних атак ворога. Внаслідок обстрілів пошкоджено культурні пам’ятки, зруйновано культові споруди, житлові будинки, соціальні та інфраструктурні об’єкти, порти, зокрема й дунайські. Це стало головним викликом для етноспільнот Одеської області, які компактно проживають у регіоні. Ворог часто завдає ударів по Ізмаїльському та Ренійському районах, де проживають молдовани, болгари, гагаузи, роми тощо.
У 2024 році можна констатувати, що довга та кривава війна порушила перед етноспільнотами регіону цілу низку питань. Зокрема, економічних, оскільки традиційні місця етнотуризму зазнають збитків і втрачають відвідувачів. Дається взнаки також нестача кваліфікованих кадрів у аграрній сфері в районах, де проживають представники болгарської, молдавської, гагаузької спільнот (південь та південний захід Одеської області). Громади Одещини стають все більш залежними від міжнародного фінансування та допомоги. Очікується, що залежність зростатиме. Нині спільнотам активно допомагають країни, що мають з ними історичні зв’язки.
Крім того, виїзд представників національних меншин за кордон уже змінив демографічну ситуацію в регіоні. Більшість із них планують повернутися на Батьківщину вже по завершенні війни. Але слід зауважити, що представники етноспільнот переважно виїхали на свої історичні батьківщини, наприклад, Болгарії, Румунії, Молдови. Перед ними не стоїть гостро мовне питання, відмінності в культурі, у декого в цих країнах є навіть родинні зв’язки. І що довше триває війна, то більша ймовірність того, що ці громадяни України вирішать пов’язати своє майбутнє з історичною батьківщиною. Однак хоч би де вони були, представники етноспільнот залишаються активними.
Болгарська спільнота регіону є однією з найбільших та найзгуртованіших. Виклики війни не заважають їй підримувати власні звичаї та традиції, проводити символічні заходи. Слід зауважити, що діаспора українських болгар, що проживають в Одеській області, є найбільшою у світі. Серед громадських організацій на рівні Одеської області можна виокремити Асоціацію болгар України. Цікавим фактом є те, що українські болгари зберегли звичаї пращурів, давні мовні особливості. Наприклад, мешканці мальовничого болгарського села Зоря на Одещині розмовляють староболгарською мовою. Однак саме це село після початку повномасштабного вторгнення покинуло багато людей. Як зазначає видання "Район.Білгород", «через близькі обстріли дехто з місцевих жінок із дітьми виїхали до Болгарії, наразі вони мешкають у Варні та Бургасі. Поки додому повертатись не планують». На жаль, це не поодинокі випадки. Люди активно мігрують з інших районів, де компактно проживають етнічні спільноти і де зберігається культурний код. Країна втрачає носіїв унікальних звичаїв.
Творчі колективи з села Зоря відтворили старовинний болгарський народний обряд «Еньовден». Фото: Бессарабія.Inform
Активні у підтримці України й ті болгари, що перебувають на своїй історичній батьківщині. Ця активність має прояв як на рівні окремих людей, так і в масштабних акціях, творчих проєктах тощо. Яскрава особистість, кінорежисерка та громадська діячка Тетяна Станєва з Болградського району Одеської області нині працює в Болгарії. Авторка документального фільму «Писма от войната» («Листи з війни»), фактично торує шлях українському патріотичному кіно в Болгарії та протидіє російській пропаганді й політичним впливам у цій країні.
У Болгарії відбулася прем'єра документального фільму про війну в Україні, режисером якого є уродженка Бессарабії. Бессарабія.Inform
Болгари провадять масштабні акції на підтримку українців у Варні. Так, ще у 2022 році було проведено мирну ходу «Марш матерів». За інформацією видання «Інтент», у цій акції взяло участь багато біженців з України. Важливу роль для одеських болгар відіграє діяльність Всеукраїнського болгарського культурного центру. Він надає можливість болгарській громаді міста збиратися, комунікувати тощо. У центрі проводять заходи від болгарської спільноти, кожен охочий може долучитись.
В Болгарії відбувся Марш Матерів на підтримку України. Фото: Інтент
В часи великих викликів етноспільноти стають ще більш об’єднаними
Єдиним центром виступають представники кримськотатарської спільноти Одеси та регіону загалом. Вони підтримують один одного і пов’язують свої надії з можливістю повернутись на територію деокупованого Кримського півострова й побачити родичів, що залишилися на окупованій території. У регіоні відбувається популяризація кримськотатарської мови та культури. Центром цього процесу є місто Одеса. Так, у травні 2023 року до Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу в Одеській бібліотеці ім. Грушевського відбувся круглий стіл «Наш спільний біль» . Це була широка дискусія, під час якої представники державних установ, громадських організацій та науковці обмінялися думками щодо бачення майбутнього України. Зокрема, йшлося про історичне значення трагедії.
Фото: Наталя Довбиш, Інтент
У серпні 2023 року до Дня корінних народів було проведено захід під гаслом «Разом де перемоги», під час якого всі охочі мали змогу ознайомитися з культурою та історією кримських татар. Люди виявили неабиякий інтерес до традицій та особливостей побуту кримськотатарського народу. Водночас відбулися надзвичайно актуальні майстер-класи. Йдеться, наприклад, про майстер-клас з тактичної медицини.
«Разом до перемоги»: захід до Дня корінних народів в Одесі. (Майстер-клас з тактичної медицини). Фото: Валерій Болган, Інтент
Пам’ятною для українського спротиву в Криму є дата 26 лютого. Так, згідно з Указом Президента України від 26 лютого 2020 року, цей день визнано днем вшанування громадян України, що проживають на тимчасово окупованій території АРК і Севастополя. Слід наголосити, що саме в цей день, 26 лютого 2014 року, тисячі жителів Кримського півострова вийшли на мітинги у Сімферополі на захист територіальної цілісності України. Традиційними є заходи з вшанування цієї події в Одесі, яка стала домівкою для багатьох кримських татар.
ГО «Кримські татари Одещини», організація, що об’єднала ініціативних патріотів України, зосередила свою увагу на волонтерській діяльності, допомозі фронту та переселенцям, військовим, лікарням тощо.
Февзі Мамутов, голова ГО «Кримські татари Одещини» /CT Odesa vilâyetniñ Qırımtatar,
Депутат VIII скликання Одеської облради
Февзі Мамутов, голова ГО «Кримські татари Одещини» вважає: «З початку повномасштабного вторгнення, кримськотатарська спільнота стала неодинока в своїй вірі в деокупований український Крим, бо за 10 років окупації у багатьох представників української спільноти віра в повернення Криму атрофувалася. На початку військової агресії більшість дітей і жінок були евакуйовані на захід країни. Велика частка чоловіків кримськотатарського суспільства, які не були військовими, вступили до лав Збройних Сил України, а інші стали на шлях волонтерства».
Після повномасштабного вторгнення багато кримських татар з Херсонської та Миколаївської областей переїхали до Одеси. «Це зробило спільноту ще більш різнобарвною та потужною в часи великих викликів. Чимало кримськотатарських жінок були в лавах ЗСУ ще до повномасштабного вторгнення. Зараз ми знаємо приклади жінок, у яких загинули чоловіки, і вони згодом теж вступили до Збройних Сил, – зазначає Февзі Мамутов.
Він зауважує, що «одним з найважливіших завдань для кримськотатарського та українського суспільства сьогодні, окрім протистояння спільному ворогу, є знайомство з культурою, автентичністю, та історією один одного. Впевнений, що в результаті такого знайомства обидва народи згадають і усвідомлять, що у них більше спільного, ніж здавалося під владою радянської та імперської пропаганди».
Євгенія Генова, журналістка, заступниця головного редактора видання «Інтент»
Авторка книги «Кримськотатарські родини» та відома журналістка Євгенія Генова вважає, що «кримськотатарська спільнота що на Одещині, що в інших регіонах України та й поза Україною перебуває в стані "тривожного очікування", оскільки всі свої надії покладає на деокупацію Криму та повернення додому. Звісно, що при цьому люди працездатного віку працюють, відкривають невеликі бізнеси тощо, багато допомагають ЗСУ». Євгенія Генова зауважує, що чимало її знайомих кримських татар служать в ЗСУ. Але є певне відчуття непевності й очікування, «життя на паузі».
Вона додає: «Просто більшість кримських татар однозначно планують повертатися після деокупації, тоді як чимало переселенців, скажімо, з того ж Донецька, не впевнені в тому, що повернуться. Тобто тут є різниця».
У своїй книзі Євгенія Генова розповіла про життя та трагедію кримськотатарського народу через російську агресію крізь десятиліття. 14 історій родин, які пережили часи від окупації Криму у 18 сторіччі – і до повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Фотоколаж: Інтент
Висновки
Війна змінила життя Одещини та етнокультурних спільнот. Та попри все люди з оптимізмом дивляться у майбутнє, допомагають армії, співгромадянам, збагачують свою культуру та культуру всієї України. Кожен відчуває відповідальність за країну. Одеса має колосальні можливості в економіці та туризмі, в тому числі завдяки зусиллям представників всіх національностей, які підтримують місто в трагічний час. Крім того, розвиток дипломатії, відвідування міста топ-чиновниками та політиками Греції, Болгарії свідчить про вияв поваги та захоплення українськими громадянами. Навіть у вкрай складний воєнний час в Одесі відносини між різними етнокультурними та релігійними спільнотами є дружніми та толерантними. Єдина мета – ПЕРЕМОГА! Більшість лідерів громади сконцентровані на цьому. Приклади і болгарської, і кримськотатарської спільноти демонструють цей факт.
Водночас настав час говорити про людські долі та культурні втрати. Нагальним стає питання збереження культурних надбань етноспільнот та їх популяризації. Сьогодні, на жаль, неможливо повністю заповнити цю прогалину. Порівняно з довоєнними роками, культурних заходів відбувається менше і вони не такі масштабні. Люди, які роками зберігали свою культурну ідентичність, змушені залишати свої домівки через російську агресію. Однак більшість із них нині мріють повернутися додому після Перемоги.
Панорамне фото: В Одесі українські болгари відзначили День незалежності Болгарії. Фото: Topor
