Харківський художній музей: важкий шлях відновлення
Будівля виставкових залів Харківського художнього музею (09.04.2024)
Сергій Бобок, журналіст.
Фото автора.
Будівлі Харківського художнього музею було пошкоджено в перші дні повномасштабної війни. Унікальну колекцію евакуювали. Нині невеликий колектив веде відчайдушну боротьбу за відновлення роботи музею.
2 березня 2022 року російські війська вдарили ракетами по адміністративних будівлях та одному з корпусів Харківського національного університету ім. Каразіна, поруч з якими розташовано Харківський художній музей. В обох будівлях музею – пам'ятках архітектури початку 20 сторіччя – вмить вилетіло майже 200 вікон. Зазнали пошкоджень покрівлі, радіатори опалення, на стінах з’явилися тріщини, подекуди відпала штукатурка. Залами, де десятиріччями ретельно підтримувався режим необхідної для збереження картин температури та вологості, гуляв зимовий вітер.
«Це було жахливо, бо картини як діти – бояться холоду, бояться вологи, бояться протягів. А всі вікна відсутні. І дощ, і сніг тоді був – і все це летіло в приміщення. На той момент в експозиції було близько 200 творів мистецтва. Навкруги лежали гори скла, розбиті вікна. Але жодна картина не впала! Це було диво якесь», – згадує директорка музею Валентина Мизгіна.
Працівниці музею заходилися переносити картини у цокольний поверх – там можна було принаймні сховати їх від подальших вибухових хвиль, якщо обстріли триватимуть.
Фрагмент порожньої рами картини Іллі Рєпіна «Запоріжці пишуть листа турецькому султану» в залі музею (23.04.2024).
Порожня рама картини Іллі Рєпіна «Запоріжці пишуть листа турецькому султану» в залі музею (23.04.2024).
«Ми ж не знали, коли очікувати наступного обстрілу. А в нас була ще на другому поверсі експозиція порцеляни. Ми її загортали просто в одяг, який змогли знайти в музеї», – каже завідувачка відділу зарубіжного мистецтва Марина Філатова.
Незважаючи на обстріли міста, працівниці музею продовжували ходити на роботу, намагаючись затягнути вікна плівкою, що була в музеї. Але невдовзі вона закінчилася. Керівництво музею через соцмережі звернулося до харків’ян, що залишалися у місті, з проханням допомогти.
«Плівки не було, купити її було неможливо ні за які гроші. І харків'яни приносили цю плівку. Найбільш хвилюючим моментом було, коли одна жіночка принесла два метри плівки і сказала: «Візьміть, будь ласка, в мене більше немає», – згадує Мизгіна.
Потім до роботи долучилися волонтери, які забивали вікна ДВП, ДСП, затягували плівкою – усім, що було. Картини з колекції перевезли у більш безпечне сховище. Втім, хоча зовні вони начебто не постраждали, але фахівці кажуть, що проблеми можуть проявитися з часом.
«Роботи митців пережили стрес. І тільки через кілька місяців, а може, й років буде зрозуміло, як вони постраждали», – каже Мизгіна.
Головний корпус Харківського художнього музею (09.04.2024
Головний корпус Харківського художнього музею (09.04.2024)
Початок відбудови
Завдяки допомозі громадського фонду «Толока» та «Спілки побратимства Харків – Нюрнберг» було відремонтовано пошкоджений дах на одній із будівель. Наприкінці 2022 року знайшовся київський підприємець, який профінансував встановлення вікон. Поступово замінили пошкоджені радіатори опалення. Нарешті в будівлях знов з’явилося тепло, світло та вода.
У квітні-травні 2023 року в кількох залах навіть пройшла виставка робіт народного художника України Віктора Ковтуна, присвячена воєнному Харкову, його мешканцям і захисникам.
Виставка робіт Віктора Ковтуна в залах Харківського художнього музею (22.08.2023).
Зрештою, музей у співпраці з громадською організацією «Арт Оборона» отримав грант на понад 91 тисячу євро на ремонт частини залів. Проєкт фінансується Європейським Союзом у межах програми House of Europe, а також німецьким культурним центром Goethe-Institut (Ґете-інститут) при Посольстві Федеративної Республіки Німеччина в Україні. Комунікаційна менеджерка проєкту з відновлення Наталя Вальтер-Буйнова каже, що співпраця громадських організацій із комунальними закладами в таких проєктах дуже важлива. Організація, що працює у сфері захисту та відновлення архітектурної та історичної спадщини, вже має досвід роботи з грантами та відповідних процедур, які незвичні та складні для бухгалтерії музею.
«Зазвичай, усі комунальні заклади, які стикалися з подібним, згадують про це з острахом. Або навіть просто бухгалтери можуть сказати, що ні, ми звільняємося, ми працювати не будемо, тому що це дуже-дуже багато роботи. Ми ж маємо досить досвідчену команду з великою грантовою історією. При цьому, звісно, бажано, щоб все-таки, комунальні заклади теж розуміли, як працювати з грантами», – каже вона.
Ремонтні роботи в залах музею (25.12.2023).
Вальтер-Буйнова наголошує, що дуже важливо, що співробітники музею оперативно зафіксували пошкодження, завдані музею:
«Дуже швидко спрацювала команда музею. Тому що, якщо вашим закладам завдано шкоди, у вас має обов'язково бути комісія, яка складає акт про пошкодження. І ви повинні дуже швидко порахувати, що саме закладати в бюджет. Я знаю такі випадки, коли у нас в Харкові зазнали пошкоджень будівлі закладів культури, але комісію вчасно не скликали й акт не склали. Тож тепер, коли минуло стільки часу, знайти кошти на їхнє відновлення досить складно».
Для тих, хто шукає гранти на відновлення, дуже важливо ретельно описати роль закладу в тій чи іншій громаді.
«Якщо говорити про наш художній музей, то це місце, де зберігають унікальні картини. Окрім того, що художній музей об'єднує різні художні товариства, сюди приходили школярі, студенти, художники. Це місце, де проводяться виставки нових картин. Це місце, де відбувається навчання, проходить багато лекцій. На всьому цьому треба наголошувати донору. Якщо роль цього закладу важлива, якщо він у центрі уваги, то його треба відновлювати», – зазначає Вальтер-Буйнова.
Другий обстріл і нові виклики
30 грудня 2023 року російська ракета влучила у двір житлового будинку неподалік музею. Вибухом сильно пошкодило житлові будинки та медзаклад, поранило більш як 20 мешканців. Вибухова хвиля докотилася й до будівлі музею. Цього разу пошкодження були не такими серйозними, але знову вилетіло майже 50 вікон. Благодійник, який допоміг розв’язати проблему першого разу, не відмовлявся допомогти знову – але тільки після того, як припиняться обстріли міста.
Крім того, від вибуху зсунулися конструкції вже відремонтованого даху. Втім, будівельники, які ремонтували його, усунули ці пошкодження безплатно.
Незважаючи на нові пошкодження, співробітники продовжили роботи з ремонту музею. В грант було закладено заміну ще 34 вікон, а також ремонт чотирьох виставкових залів на першому поверху будівлі. Ці роботи вже завершено.
У гранті також передбачено заміну охоронної сигналізації та відеонагляду – наявні системи експлуатуються вже понад 10 років і вичерпали свій ресурс.
«Ми маємо надію на те, що нам дозволять працювати на повну силу і проводити там виставки. Звичайно, про виставки з фондів не йдеться. Це будуть виставки сучасних митців. І на сьогодні вже є кілька запитів від художників з інших міст про експонування їхніх виставок. Поки що відновити роботу музею не вдається. Зараз Харків знову піддається інтенсивним обстрілам, ми не влаштовуємо виставок, не маємо на це права, бо у нас немає бомбосховища. Ми не можемо збирати велику кількість людей на наші заходи. Це дуже прикро. Ми вже дуже скучили за нашими вівідувачами. І нам часто телефонують люди і питають, коли ж ми відкриємося», – каже заступниця директорки з наукової роботи Лариса Абраменко.
Що далі?
«Зараз ми ведемо мову лише про часткове відновлення. Звичайно, коштів цього гранту недостатньо на всі аварійні роботи, які ще потрібно зробити», – наголошує Абраменко.
В аварійному стані перебуває дах закритої галереї, де експонувалися роботи українського живописця Сергія Васильківського. Цю галерею прибудували до основної будівлі у 50-х – на початку 60-х років. Вона з'єднала крила будівлі, аби забезпечити закільцьований перехід відвідувачів та екскурсантів. За оцінками фахівців, якість будівництва була не досить високою. З часом зовнішня стіна набула аварійного стану. Після вибухів тут досі немає вікон.
«Обвалилася несуча балка на стелі. І якщо ми не відремонтуємо дах, не замінимо цю балку, то не зможемо поставити там вікна», – зазначає Абраменко.
Аварійна галерея музею (23.04.2024)
Директорка музею Валентина Мизгіна каже, що для повноцінного функціонування музею потрібно ще орієнтовно 15 млн гривень у поточних цінах. Треба завершити ремонт будівель, встановити сучасне освітлення та обладнання. Сьогодні цих коштів у музею немає.
«Ми віримо в те, що зможемо відновити наш музей. Не відразу, далеко не відразу, але зможемо відновити всі ті форми роботи, які у нас були… Звичайно, війна змінила багато чого, і ми вже думаємо про нову експозицію. Звичайно, будемо розширювати нашу експозицію національного мистецтва. Треба посилити відділ сучасного мистецтва. Але музею взагалі замало місця в цій будівлі», – каже вона.
Відремонтований зал музею, наразі використовується як робоче приміщення (23.04.2024).
Проблема нестачі місця для експозиції виникла не сьогодні. У нинішню будівлю музей в'їхав у 1944 році з невеликою частиною колекції, яка була в евакуації у часи Другої світової війни. Потім музею передали сусідню двоповерхову будівлю, яку облаштували для проведення виставок. До повномасштабного вторгнення там проводили до 60 виставок на рік. Нині музей зберігає близько 26 тисяч творів. А наявних приміщень вистачає для експонування лише 8–9 відсотків колекції. У 70-х роках обговорювалася ідея передачі музею ще низки сусідніх будівель і створення музейного комплексу. Але ці плани так і не були втілені. Тож керівництво музею сподівається з часом повернутися до цієї ідеї та має намір після перемоги домагатися передачі музею кількох будівель, які наразі не використовують їхні власники – медичні заклади.
«Нам є що показати. І наукова робота з вивчення нашої колекції не переривалася. Всі ці дні, місяці, роки наукові співробітники працюють з колекцією, працюють з матеріалами. Але питання площ стояло, стоїть, і, я думаю, ще довго стоятиме. Звичайно, будемо працювати над цим. І поступово-поступово музей все-таки стане справді сучасним – з відповідним обладнанням, освітленням, з гарними рекреаційними зонами… Все це можливо, але потрібна перемога і потрібен мир», – каже Мизгіна.
Довідка. Колекція Харківського художнього музею є одним із найбільш давніх і цінних мистецьких зібрань України. Колекцію музею започатковано у 1805 році, коли Харківський університет придбав 2477 графічних аркушів видатних західноєвропейських художників. У подальшому його колекція поповнювалася, зокрема завдяки зібранням робіт, подарованих музею благодійниками, та з інших джерел. У період з 1920-х років до Другої світової війни музей пройшов кілька реорганізацій, його колекція збільшилась до 75 тис. експонатів і вважалася однією з найцінніших в СРСР. Однак до плану евакуації внесено її не було, через що вдалося евакуювати лише близько 4,7 тисяч найцінніших експонатів. Нацисти вивозили музейні експонати до Німеччини, а за кілька днів до звільнення Харкова спалили будинок музею разом із залишками колекції. Сьогодні фонди музею нараховують приблизно 26 тис. експонатів західноєвропейського, східного та вітчизняного живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва XV–XXІ сторіч.
Наразі музей розміщено у двох будинках, що є пам’ятками історії та архітектури та розташовані в історичному центрі міста. Головною будівлею музею є двоповерховий маєток на вулиці Жон Мироносиць, 11, побудований у 1912–1914 роках архітектором Олексієм Бекетовим у стилі класицизму з елементами бароко та модерну для місцевого промисловця. Частину інтер’єрів та зовнішнього оздоблення приміщення було втрачено до передачі будівлі музею після Другої світової війни. До музейного комплексу також входить розташований поруч двоповерховий будинок, споруджений Бекетовим у 1896 році для жіночої недільної школи (це був перший у Російській імперії будинок, спеціально зведений для жіночої школи). У ньому облаштовано виставкові зали для тимчасових експозицій та розміщено низку служб музею.
