асоційований аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва
Оригінал коментаря - на Новом времени
Ініціатива цікава, а також не позбавлена здорового глузду. І це без жодної іронії. Але є одне «але»
16 березня, під час сесійного засідання Львівської обласної ради, депутати звернулися до Кабміну з пропозицією присвоєння стадіону Арена Львів імені борця за незалежність України у XX сторіччі Степана Бандери. Звернення підтримали 68 депутатів.
Ініціатива цікава, а також не позбавлена здорового глузду. І це без жодної іронії. Степан Бандера любив спорт. Улюблені види спорту — лижі, кошиківка (так тоді називали баскетбол), шахи, легка атлетика. Загалом, сфера спортивних інтересів провідника ОУН дійсно вражає: окрім переліченого там і біг, і теніс, і автоперегони, і кулачні бої з джіу-джітсу, і стендова стрільба, і футбол. Особливо вражає те, що сам Бандера не був від природи спортивним — займався він для покращення здоров’я та загартування характеру.
Називати спортивні об'єкти іменами визначних історичних постатей — це нормальна практика. Так само нормальною практикою є присвячувати назви спортивних арен відомим бізнесменам, філантропам, навіть віддавати назву для розміщення реклами брендів коміксів, енергетичних напоїв чи кредитів.
Але чи дійсно є сенс перейменування Арени Львів на честь Степана Бандери? І з яких міркувань виходили львівські депутати у своєму зверненні до уряду. Давайте розбиратись.
По-перше, львівські депутати вирішили повторити досвід своїх колег з Тернополя. Так, нещодавно схоже рішення ухвалила Тернопільська міська рада, присвоївши міському стадіонові нову назву — Тернопільський міський стадіон імені Романа Шухевича. Але тут є відмінність. Якщо назву тернопільського стадіону місцеві депутати можуть обрати самостійно (стадіон у комунальній власності), то у Львові так не вийде. Арена Львів є об'єктом державної власності і знаходиться у підпорядкуванні Кабміну.
По-друге, такий хід дуже сильно схожий на спробу дешевого політичного піару. Ситуація для більшості у Львівській облраді безпрограшна: якщо уряд позитивно відреагує на ініціативу — то ЄС та Свобода отримають додаткові політичні аргументи про власну патріотичність і відстоювання історичної пам’яті. Якщо ж уряд не підтримає таке звернення, то для цих партій все тільки на краще — можна з новими силами показувати «несправжню» патріотичність «зеленої» влади. Особливо актуальним це питання є і тому, що після санкцій проти Медведчука і компанії, патріотичний виборець почав задумуватись: а чи дійсно монополію на патріотизм мають партія екс-президента та націоналісти?
Хід схожий на спробу дешевого політичного піару
І по-третє, Польща. Проти такого рішення очевидно будуть польські партнери. У нас є проблемні питання з Польщею у питанні оцінки діяльності ОУН-УПА та Армії Крайової. І таке рішення суттєво попсує відносини з поляками. Так само, як раніше посол Ізраїлю в Україні Йоель Ліон засудив рішення про перейменування стадіону в Тернополі, вимагаючи його скасувати. Так, дійсно, нам не потрібно звертати увагу на позицію Польщі чи Ізраїлю у питанні того, в честь кого називати стадіони і як розпоряджатися власною політикою національної пам’яті. Це виключно внутрішня справа. І ні Польща, ні Ізраїль не мають права вказувати Україні як інтерпретувати власну історію.
Але справа насправді в іншому. Мотивація львівських депутатів проголосувати за таке рішення — великою мірою зумовлена бажанням просто «насолити Польщі». І погодьтесь — питання дискусії стосовно інтерпретацій історичної пам’яті і просте бажання «піддіти» сусіда — не мають нічого спільного. Сучасна Польща не є нашим ворогом. Так, у нас непрості відносини та історія, але сьогодні ми партнери і сусіди. І не польські солдати зараз перебувають на українській території.
Якщо ж львівським депутатам так кортить перейменувати стадіон, то можна підказати їм ідею. Доречну, коректну та без жодної іронії.
У червні 2016 року на Донбасі загинув уродженець Львова, соліст Паризької національної опери, Василь Сліпак. Президент Порошенко посмертно присвоїв йому звання Героя України. Важко знайти персону більш доречну, щоб в честь її назвати великий мистецький чи спортивний об'єкт. А стадіон Арена Львів — це не тільки про спорт. Але і мистецтво та концерти.
Якщо ми хочемо будувати сучасну українську націю, то часом варто відходити тільки від тих осіб, які формували її у минулому. Варто звернути увагу і на сучасність.
