Донбас може потрапити під каток популізму

Четвертий місяць поспіль пропрезидентська сила програє інформаційну боротьбу на Донбасі «Опозиційному блоку».

Моніторинг державної комунікаційної політики щодо Донбасу у травні — червні 2018 року.

Громадська організація «Детектор медіа» здійснює моніторинг державної комунікаційної політики щодо Донбасу. Аналітичні звіти публікуються щодва місяці. Методологію моніторингу можна почитати за посиланням тут. Проект здійснюється за підтримки американського Національного фонду за демократію (NED). Моніторинговий звіт за березень — квітень 2017 року можна прочитати тут, за травень — червень — тут, за липень — серпень — тут, за вересень — жовтень — тут, за листопад — грудень — тут, за січень — лютий 2018 року — тут, за березень — квітень 2018-го — тут.

Моніторинг державної комунікаційної політики щодо Донбасу в травні — червні 2018 року зафіксував такі тенденції:

• Президент та його команда програють інформаційну боротьбу «Опозиційному блоку» щодо ризиків «прямих переговорів» із сепаратистами та недостатньо працюють над роз’ясненням переваг зміни Антитерористичної операції на Операцію Об’єднаних сил;
• потенційні кандидати у Президенти Юлія Тимошенко й Олег Ляшко використовують тему Донбасу для навіювання віри у свою харизму та піклування про інтереси простих людей.

Тема розміщення на Донбасі міжнародного миротворчого контингенту за рішенням ООН залишалася головною у комунікації Президента України (17 згадок). Практично на всіх зустрічах та під час переговорів із представниками західних держав Порошенко проводив думку про необхідність присутності миротворців як запоруки миру на Донбасі. До слова, про це він розмовляв і під час телефонної розмови з Путіним.

Водночас тема миротворців майже завжди обговорювалася в комплексі з питаннями звільнення заручників та в’язнів (16 згадок), нагадуванням про агресію Росії (14 згадок) та про необхідність збереження міжнародних санкцій (11 згадок). Таким чином, можна стверджувати, що з початку року введення миротворчих сил ООН на Донбас стало однією з головних зовнішньополітичних цілей Президента та його ключовим меседжем до мешканців регіону.

У травні відбулася зміна формату Антитерористичної операції на Операцію Об’єднаних сил. У часі це збіглося зі значним погіршенням безпекової ситуації та зростанням кількості обстрілів вільної території Донбасу. Це також позначилося на риториці Президента: кількість згадок про роль армії (12) зростає на 50 % порівняно з березнем — квітнем.

Проте ці меседжі більше розраховані на прихильників Президента, а не на громадян, що живуть у регіоні, де тривають бойові дії. Під час поїздки на Донбас для представлення нового голови Донецької ВЦА Президент Порошенко втратив нагоду чітко висловитися з цього приводу. На тлі зростання активності російської пропаганди, яка намагається покласти провину за порушення перемир’я та втрати серед мирного населення на Україну, реакція Президента виглядає повільною та недостатньою. Лише 31 травня під час поїздки до Івано-Франківської області Порошенко чітко вказав на те, що ніколи не підтримає «ура-патріотичну ідею авантюрного військового наступу, який буде потребувати життів мільйонів українських героїв». Проте його слова потонули в потоці сенсаційних новин навколо справи Аркадія Бабченка.

Владі слід більше говорити про найближчі військові та дипломатичні зусилля України, щоби припинити поширення на Донбасі російської пропаганди й чуток, які підривають довіру громадян до держави. Тепер це буде завданням нового голови ВЦА, екс-керівника обласного управління СБУ Олександра Куця. До слова, Куць одразу заявив, що не забуватиме про мешканців окупованих територій і буде активно займатися питаннями облаштування контрольних пунктів на лінії розмежування. У наступних оглядах ми покажемо, яким чином він виконує свої обіцянки, а також поставлені Президентом завдання.

Прем’єр-міністр робить заяви, які свідчать про прагнення грати самостійну політичну роль

Починаючи з січня, прем’єр-міністр Володимир Гройсман починає використовувати тему Донбасу, щоби позиціюватися самостійним політиком, який дає й виконує конкретні обіцянки. Йому це не завжди вдається, однак голова уряду не полишає спроб використовувати тему Донбасу у своїх політичних цілях.

Зокрема, 29 травня під час спілкування з іноземними журналістами Гройсман повторив тезу про те, що «Україна на східному кордоні захищає демократичні цінності». Щоби проілюструвати ціну, яку доводиться за це платити, він торкнувся загибелі дівчини в Торецьку внаслідок обстрілу з боку сепаратистів:

«Вчора поблизу Торецька через обстріли росіян загинула дівчина Дар’я. За три дні до смерті їй виповнилось 15 років, вона тільки встигла закінчити 9-й клас.

Дар’я була на подвір’ї будинку своєї бабусі, коли прилетів артилерійський снаряд. Він розірвався за три метри від неї, не залишаючи жодного шансу. Дівчинка отримала багато поранень та загинула на місці.

Скільки ще потрібно доказів, смертей дітей та їхніх батьків, щоб увесь світ зрозумів, що Росія — це дикий звір, який має сидіти у клітці? Ця країна-вбивця не шкодує людей, ні своїх, ні чужих, знищуючи їх тисячами.

Мої співчуття всім близьким. Страшнішого горя неможливо уявити».

Що саме хотів цими словами сказати Гройсман? Слова про загиблу дитину написані і промовлені бюрократичним стилем, а слова про Росію — з емоціями й метафорами, розрахованими на емпатію слухачів. У результаті виглядає так, що очільник уряду просто використав факт загибелі людини для дискредитації ворога. Саме в такий спосіб працює російська пропаганда, використовуючи жертви серед мирного населення на окупованих територіях, щоби показувати «київську владу» «карателями» і «нацистами». Як випливає з аналізу заяв голови уряду, Гройсман та люди, які готують йому матеріали до промов, не розуміють, чому так не варто робити.

Аваков продовжує просувати свій план деокупації Донбасу

У травні — червні міністр внутрішніх справ Арсен Аваков зосередився на демонстрації того, що його проект плану деокупації Донбасу відповідає інтересам простих людей. На цьому він наголосив 5 травня під час відвідин Станиці Луганської, підкресливши, що головне завдання його відомства — «забезпечити порядок і якість життя» на «території, яка настраждалася за останні роки».

10 травня Аваков продемонстрував, що над його планом деокупації працюють досвідчені фахівці МВС. Міністр пообіцяв, що влітку документ буде доступний для широкого загалу: «Ми повинні залучити громадськість до обговорення плану та інформувати населення на кожному етапі». І розповів, що «є вже подібний досвід на таких територіях… наші фахівці вирішують не лише питання безпеки, а навіть побутові проблеми місцевого населення».

25 травня міністр повідомив, що директор Атлантичної ради Джон Гербст (посол США в Україні в 2004–2007 роках) «схвально оцінив» його «стратегію поступової реінтеграції». Знов акцент було зроблено на тому, що «кожен крок має доводити нашим громадянам України, які живуть на Донбасі, що з Україною їм краще, ніж з окупаційним режимом».

У червні під час IX Національного експертного форуму та у своїй статті для «Української правди» Аваков продовжив просувати окремі тези мирного плану, роблячи особливий наголос на необхідності ухвалення законів про амністію та колаборантів. Проте нічого нового порівняно з меседжами березня — квітня мешканці Донбасу від глави МВС не почули.

МінТОТ працює у віртуальному просторі

У травні — червні ми не побачили суттєвих змін у комунікації Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та у справах внутрішньо переміщених осіб. П'ять із дев'яти повідомлень, що стосувалися Донбасу, були присвячені інтерв’ю міністра Вадима Черниша «Радіо НВ», «Цензору.Нет» і телеканалу «Прямий». При цьому в жодному з них міністр не сказав нічого нового для мешканців Донбасу з тих питань, які їх найбільше цікавлять.

Ще чотири повідомлення розділилися так:

• 4 червня повідомлено про презентацію оцінки еколого-техногенного стану Донецької та Луганської областей. Конкретних завдань для МінТОТу це дослідження не містить;
• 5 червня розміщено новину про робочу зустріч міністра із директором регіонального відділення Міжнародної організації міграції. За підсумками зустрічі жодних конкретних рішень оголошено не було;
• 16 червня прозвітовано про участь міністра у святкуванні «четвертої річниці визволення Маріуполя від незаконних збройних формувань», яка полягала в церемонії передачі обладнання для лікарні та ключів від квартир 63 родинам переселенців;
• 25 червня опубліковано дані нібито «дослідження» відкритих джерел щодо «дій, що підривають безпеку суспільства». Неясно, які саме джерела проаналізовано, за який період, яка була методологія дослідження. Незважаючи на це, міністр робить політичні заяви про «радикалізацію настроїв».

Знову констатуємо, що комунікація МінТОТу щодо Донбасу звелася до особистого піару міністра.

Донецька ВЦА: Жебрівський перед звільненням активно працював на імідж Президента

У травні — червні голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський не змінив стилю спілкування: одинадцять із двадцяти чотирьох повідомлень було присвячено відкриттю та перевіркам різноманітних об’єктів соціально-економічної інфраструктури, від церкви у Волновасі до Центру коворкінгу та економічних інновацій у Слов’янську. Водночас голова ДонОВЦА незвично часто звертав увагу своїх підлеглих на необхідність ретельного виконання наказів та ініціатив Президента, навіть коли це стосувалося побудови «справжнього громадянського суспільства»:

• під час колегії ВЦА з питань медичної реформи: «Ще раз наголошую — реформа, ініційована Президентом, має бути реалізована на Донеччині якомога швидше»;
• під час наради з освітянами: «До 1 вересня у кожній громаді Донеччини — місті, районі, ОТГ — має бути створений та відкритий інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ). Таке завдання поставив перед керівниками громад, відповідно до освітньої політики, яку впроваджує Президент України Петро Порошенко та виконуючи постанову уряду»;
• під час зустрічі з представниками громадських асоціацій: «Ми побудуємо Україну тільки тоді, коли насправді постане громадянське суспільство. А громадянське суспільство, це — «куркулі», молодіжні об'єднання та інші, які об'єднують заради України».

Зрештою, перед звільненням Жебрівський зумів першим дати оцінку своїй роботі на чолі області: «Ми ввели Донеччину в Єдиний український простір. Відкрили опорні школи, дитячі садки, де діти мають відчути, що жити класно. Збудовані дороги, якими є можливість дістатися до будь-якого району області. Ми зробили неможливе… Люди повинні повірити в те, що вони будують оновлену Україну».

Проте Жебрівський не обмежився піар-заходами: у травні з початком Операції Об’єднаних сил він відвідав прифронтові населені пункти біля Маріуполя та Донецька. За підсумками поїздок дав низку конкретних доручень, виконання яких доведеться контролювати його наступнику. Чи вдасться Олександру Куцю підтримувати комунікацію на тому ж рівні, побачимо.

Луганська ВЦА: Юрій Гарбуз підбиває підсумки, але уникає гострих запитань

10 травня голова Луганської військово-цивільної адміністрації прозвітував про підсумки роботи за два роки на посаді. Утім замість фактів, які показували б динаміку змін на краще чи на гірше, Юрій Гарбуз озвучив лише обсяги видатків на потреби державних органів: наприклад, замість інформації про розмінування територій оголошено, скільки мільйонів отримали рятувальники на проведення таких робіт, замість кількості вилікуваних пацієнтів — обсяг витрат на закупівлю медичного обладнання й так далі.

Так само під час наради щодо втілення рішення уряду про боротьбу з контрабандою — жодного слова про проблему незаконної торгівлі з окупованими територіями. А під час зустрічі із представниками різних православних церков — жодної згадки про утиски релігійних свобод на окупованих територіях та позицію Української православної церкви Московського Патріархату, якій належить більшість храмів області, щодо російської агресії. Те саме й під час спілкування із шахтарями: замість конкретних зобов’язань допомогти — обіцянки подати проекти рішень до Міненерго. Із позитиву — лише звітування про поліпшення умов роботи лікарів у Міловому та налагодження вуличного освітлення у 50 населених пунктах. Проте жодного слова про розслідування резонансних убивств, відновлення житла у Сватовому, облаштування пункту пропуску у Станиці Луганській, запуск стабільної роботи сєвєродонецького «Азоту» та стабільного енергопостачання в цілому регіоні. Усі ці невиконані обіцянки не лише свідчать про проблеми в роботі ВЦА, а й показують, якої шкоди для довіри до держави можуть завдати порожні обіцянки влади.

Перша заступниця Голови ВРУ Ірина Геращенко: звіти про «досягнення», що розкривають справжні невдачі

Більшість меседжів Геращенко у травні — червні була присвячена темі звільнення заручників та в’язнів (дев'ятнадцять із двадцяти семи). Ще два повідомлення стосувалися загибелі мирних мешканців унаслідок обстрілів сепаратистів. Інший свій допис Геращенко використала, щоби похвалити МінТОТ за програму сприяння в наданні житла переселенцям.

Згодом перша заступниця Голови Верховної Ради прозвітувала про свій внесок у боротьбу за український Донбас. Поза сумнівом, ті невеликі зміни, які Геращенко вдалося здійснити, щоби покращити життя мешканців Донбасу («усунути певні порушення прав власності ВПО при ввезені речей через КПВВ; усунути перешкоди у відновленні пенсійних та інших соціальних виплат мешканцям с. Травневе та Гладосове»), заслуговують на повагу. Утім, звіт містить також інформацію, яка радше свідчить про неефективність влади: «Разом з колежанками Марією Іоновою і Іриною Луценко цього року ми передали 72 ОБМр, “Чорним запорожцям”, 10 ОГШБр, іншим бригадам необхідну техніку, зокрема, ноутбуки, принтери та телевізори, пральні машини, електричні та масляні зігрівачі, бензокоси, мікрохвильові печі, індукційні плити, будівельні матеріали для бліндажів і укріплень, інше (цю гуманітарну допомогу ми збирали разом з колегами з БПП і друзями, які з 2014 року підтримують українську армію). В рамках благодійної акції, ініційованої Держкомтелерадіо, “Бібліотечка для Донбасу” шкільним і місцевим бібліотекам Донбасу, а також військовим частинам передано більше 500 книжок (дякую Олегу Наливайку). А всього за чотири роки найкращі українські видавництва передали військовим бригадам, лікарням, школам, вузам Донбасу більше 35 тисяч книжок!». Навряд чи забезпечення військ у зоні бойових дій необхідним обладнанням чи надання школам і бібліотекам всього вільного Донбасу 500 (!) книжок є досягненням. Це радше показує, що виконавча влада (Міноборони, Мінкультури й Міносвіти) не виконують елементарних завдань у зоні конфлікту й досі українські військові та службовці потребують «гуманітарної допомоги». Тож дивно, що Геращенко з її досвідом роботи в регіоні подає такі відомості без критики й заклику до влади виправляти допущені помилки.

Та важливіший меседж із точки зору майбутнього мирного врегулювання Геращенко поширила 30 травня, коментуючи у своєму дописі перебіг переговорів у Мінську: «Будь-які розсусолювання про прямі переговори з Донецьком і Луганськом — аж ніяк не про мир, а про капітуляцію за сценарієм Кремля. Цього не буде». Цю тезу вона повторила в інтерв’ю 5-му каналу.

Наступного дня Президент також чітко окреслив межі можливих дій України стосовно окупованих територій. Проте Геращенко, як і її політичний патрон, чомусь не надала важливого значення своїм словам і не повторювала цю тезу в червні, щоби протидіяти російській пропаганді.

«Опозиційний блок» просуває тезу «Мир за всяку ціну», а «Солідарність» переклала весь тягар роботи з Донбасом на свого лідера

Тим часом «Опозиційний блок» поширив не менше 16 повідомлень про необхідність «прямих переговорів» із Росією та заколотниками заради досягнення миру: Юрій Бойко — вісім, Вадим Новинський — три, Олександр Вілкул — дві, Сергій Льовочкін — дві, «Опозиційний блок» — одна заява.

Другою за важливістю темою став захист прав переселенців та постраждалих від збройного конфлікту (15): Наталія Королевська — десять повідомлень, Юрій Бойко — п'ять. При цьому Королевська зверталася насамперед до жіночої авдиторії, а Бойко — до найширшого кола, наголошуючи на законодавчій активності «Опоблоку».

Проте пропрезидентська «Солідарність» уже котрий місяць не вступає в інформаційну боротьбу з опонентами, що напряму атакують політику Президента і поширюють тезу про «мир за всяку ціну», яку підтримує не менше 30,5 % жителів півдня, 23 % жителів сходу, 25,5 % жителів Донбасу. Натомість найбільше повідомлень від депутатів «Солідарності» стосувалося звільнення заручників (десять повідомлень, першість знову в Геращенко) та введення миротворчого контингенту на Донбас (чотири повідомлення), прав переселенців, постраждалих від бойових дій, та мешканців окупованих територій (разом три повідомлення).

Четвертий місяць поспіль пропрезидентська сила програє інформаційну боротьбу на Донбасі «Опозиційному блоку».

Тимошенко, Яценюк і Ляшко використовують проблематику Донбасу у своїх цілях

Інші політичні сили теж продовжують піднімати у своїх політичних заявах питання Донбасу, щоб досягти власних цілей.

Наприклад, лідер «Народного фронту» Арсеній Яценюк прирівнює голосування мешканців окупованих територій до втручання Росії у внутрішні справи України та «збільшення її політичної присутності в найвищому законодавчому органі країни». Проте ця теза прямо суперечить твердженню Авакова про те, що «60 % людей на окупованих територіях хочуть повернутися в Україну». Отже, або всередині «Народного фронту» існують серйозні розбіжності, або політики в такий спосіб змагаються водночас за прихильність різних груп виборців.

Тим часом «Батьківщина» вкотре робить ставку на харизму та віру у свою лідерку як запоруку вирішення всіх проблем, у тому числі припинення війни. Так, народний депутат від «Батьківщини» Сергій Власенко в ефірі каналу NewsOne практично закликав виборців просто повірити в те, що «лише новий Президент може повернути мир в Україну». Цю тезу Юлія Тимошенко вже особисто розвинула під час форуму «Новий Курс України»: «Я твердо знаю, як і з ким вести переговори про мир. Мені не завадять чиїсь бізнес-проекти, які робляться на крові, не завадять жодні кулуарні домовленості, які сьогодні ведуться». Однак лідерка «Батьківщини» не спромоглася представити більше конкретики чи принаймні нарису свого плану, як це зробили Аваков чи Порошенко.

«Самопоміч» теж не намагається завоювати довіру мешканців краю: продовжуються лише розмови про відновлення контрабанди після зміни антитерористичної операції на ООС та про недоцільність запровадження миротворчих сил ООН на Донбасі. Альтернативних пропозицій «Самопоміч» не висуває.

На цьому тлі найбільш виграшно в очах місцевих мешканців виглядає лідер Радикальної партії Олег Ляшко. Йому вдається навіть дрібні справи супроводжувати пропагандистським позитивом, який так прагнуть відчути в охопленому війною регіоні. До слова, так само з наголосом на позитив працюють і благодійні команди Ріната Ахметова:

• Завдяки Ляшку в Маріуполі ремонтують центр художньо-естетичної творчості: «На реконструкцію… він вибив з держбюджету більше 10 мільйонів гривень... “Моє завдання — створити всі умови для розвитку дітей, витягнути їх з вулиці, щоб вони проводили час на стадіонах та в художніх школах, а не по генделиках тинялися. Україні потрібні нові таланти. Успішна нація та, яка дбає про здоров’я та освіту своїх дітей. Я хочу, щоб наша нація була найуспішніша. Щоб гроші вкладали не в тюрми, а в школи, дитсадки, стадіони”»;
• Ляшко: Маріупольці не мають відчувати себе відірваними від України: «Кожен з нас, хто їде від Запоріжжя до Маріуполя, знає, що дороги немає. Ми робимо все, щоб дорога до Маріуполя з'явилася… Маріуполь стане прикладом, як треба дбати про життя та здоров'я людей»;
• «Іллічівці» подякували Ляшку за «металургійний» закон: «Минулого року, коли я сюди приїжджав, ваш завод простоював без роботи 2-3 місяці, бо не було сировини і нормального залізничного сполучення. Завдяки нашому «металургійному» закону є сировина, а значить — робота і зарплата»;
• У селі на Луганщині за сприяння Олега Ляшка встановили купол у церкві: «Цей населений пункт, звідки родом мати Олега Валерійовича, де він провів свою юність, знаходиться під особливою опікою лідера РПЛ. Він…привіз безліч важливих подарунків… Залізна команда Радикальної партії Олега Ляшка добивається в парламенті, щоб на цей рік на потреби села Лизине було виділено майже 6 мільйонів гривень».

Фото: vestifinance