Індекс згоди та фракційна єдність українського парламенту

Поліна Бондаренко,
Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва

Скорочений варіант статті друкується на Українській правді

За вересень-місяць у різних засобах масової інформації досить часто з’являлися матеріали, присвячені фракції більшості – «Слузі народу». Значна частина з них розповідала про те, як фракційна верхівка та навіть сам Президент намагаються контролювати голосування депутатів фракції у Верховній Раді. Крім того, законодавці з інших фракцій та самі «слуги народу» заявляли про ймовірний бунт всередині владної фракції, у разі якщо тиск на них посилиться.

«Найпроблемнішими» виявилися законопроекти № 1038 і 1045-1, які надавали право позбавити народного депутата мандату в разі його виключення із фракції. Їх розгляд був відкладений, проте це означає, що якщо партійна верхівка «Слуги народу» вирішить повернутися до цього питання, нас чекають нові матеріали та інтерв’ю у ЗМІ, присвячені партійній, чи то фракційній, дисципліні. Але чи справді за перший місяць роботи Верховної Ради у «Слузі Народу» були проблеми з одностайним голосуванням, або ж це гра на випередження? Чи є проблеми з «дисципліною» у інших фракціях, адже коли розглядалася можливість голосування вищезгаданих законопроектів, то лідери інших фракцій не надто схвально відгукувалися про змогу отримання важелів тиску на своїх колег по фракції. Тож чому вони дивляться на цю можливість інакше, ніж лідери «Слуги народу»? Спробуємо відповісти на ці запитання.

Методологія

У матеріалах, присвячених питанню єдності фракцій в українському парламенті, можна зустріти, окрім самого слова «єдність», такі терміни, як «дисципліна», «консолідованість голосування», «лінія фракції», «лояльність». Однак що вони означають? Коли політологи говорять про дисципліну всередині фракцій, здебільшого використовують визначення, яке надав Ергун Озбудун (Ergun Ozbudun): «сукупність шляхів та засобів, що наявні у лідера, щоб стимулювати непокірних членів приймати накази та діяти відповідно до них» та «регулярність, з якою послідовники приймають команди лідера/лідерів та діють відповідно до них».

Як бачимо, питання «дисципліни» це завжди питання «влади»: ми маємо суб’єкта, який нав’язує свою волю об’єктові, й об’єкта, який підкорюється волі суб’єкта. У цьому проблемність терміну «дисципліна». Ми можемо послуговуватися ним тільки, коли людина не бажає виконувати певні дії. На практиці, при дослідженні голосувань у законодавчих органах, не можна чітко виокремити, у яких випадках конкретний парламентар голосував певним чином через позитивний/негативний стимул з боку, припустімо, лідера фракції, а де голосування – наслідок згоди чи лояльності. Тож у політології при кількісних вимірюваннях замість «партійної/фракційної дисципліни» послуговуються терміном «партійна/фракційна єдність», який розглядає одностайність голосування, не розмежовуючи, як ця одностайність була досягнута. Так само часто, як про партійну дисципліну, на українських теренах говорять і про консолідоване голосування, яке визначається через голосування проти лінії партії, коли «депутат голосує не так, як більшість фракції чи групи, до якої входить». На відміну від партійної єдності, яка вимірює, наскільки великим є розмах між альтернативами і робить з цього висновки щодо одностайності голосування, консолідованість голосування демонструє, який відсоток депутатів не підтримує заздалегідь визначену лінію фракції. І хоч на початку може здатися, що це майже синонімічні визначення, на практиці результати досліджень демонструють відсутність кореляції між цими показниками.

Математичне вимірювання партійної єдності та консолідованості голосування різниться не менше за їх лінгвістичне наповнення. Для підрахунку консолідованості знаходять відсоток голосування депутата проти лінії фракції, який дорівнює альтернативі, за яку проголосували 50%+1 депутат зі складу цієї фракції. З методологічної точки зору це означає, що щоб вирахувати альтернативу, яка набрала би 50%+1 голос, розбіжність у голосуванні за різні альтернативи повинна бути значною, оскільки при рівномірному розподілі голосів між двома альтернативами вирахувати лінію фракції буде неможливо. Партійна єдність не має такої проблеми, позаяк всі альтернативи є від початку рівнозначними.

Для розрахунку партійної єдності існує багато методів, два найпопулярніших із них – це Індекс Райса та Індекс Згоди (Rice’s Index & Index of Agreement). Перший отримують шляхом розрахунку різниці між кількістю голосів «за» та «проти» до суми голосів «за» та «проти». Індекс має значення «1», коли всі депутати певної партії голосують однаково, що може означати як єдність щодо підтримки певного законопроекту, так і єдність в голосуванні «проти» нього. Чим ближче значення до «0», тим меншою є єдність партії. Індекс Райса уже використовували для підрахунку єдності фракцій в українському парламенті, однак, як і зазначили самі автори дослідження, він не є придатним для українського парламенту, оскільки враховує тільки голоси «за» та «проти», тоді як у Верховній Раді існує популярна опція «утримався».

Для розрахунку партійної єдності у цій статті пропонується використовувати Індекс згоди, який є менш чутливим до недоліків попередніх методів і найкращою альтернативою, яка наразі існує у політичній науці в контексті дослідження українського парламенту.  Він розраховується за наступною формулою: від суми голосів, поданих «за», «проти», «утримався» певною фракцією, береться різниця максимального показника серед трьох альтернатив, знаходиться половина від цього числа, віднімається від максимального показника серед трьох альтернатив. Встановлюємо частку між отриманим числом та сумою голосів, поданих за всі альтернативи.

(форм. 1)

Індекс згоди дорівнює 1, коли група законодавців голосує як єдиний блок, і дорівнює 0, коли група однаково розділена між усіма цими трьома варіантами голосування. Як зазначає Саймон Хікс (Simon Hix, автор Індексу згоди), «якщо партія розділилася між 10 голосами «за», 10 голосами «проти» та 100 голосами «утримаються», індекс Райс оцінюватиме партію як повністю роз’єднану (0,000), тоді як наш індекс показуватиме, що партія відносно одностайна у голосуванні (0,750)». Хоча, оскільки набори даних для голосувань у Верховній Раді включають альтернативу «не голосував», необхідність об’єднання альтернатив залишається, що може частково викривлювати показники.

Результати аналізу

За два місяці роботи нової Верховної Ради (серпень-вересень) парламентарі проголосували 548 питань на пленарних засіданнях. Значна частина з них носить суто формальний характер, як от: голосування про скорочення внесення альтернативних законопроектів, доручення профільному комітету розглянути проект і т.д. Ці питання важливі для роботи Верховної Ради, однак вони здебільшого не викликають певних дискусій всередині фракцій щодо їх підтримки, а отже, мають потенціал викривлювати показник єдності до вищих значень.

Для підрахунку за серпень-вересень була сформована вибірка з 160 голосувань, які стосуються: розгляду законопроектів, суб’єктом подання яких був Президент України, кадрові рішення (як от призначення на посаду Міністра), законопроекти, що стосуються змін до Конституції, а також інші законопроекти, проголосовані за основу/в цілому. Дані стосовно голосувань  були взяті з порталу Rada4You.

(табл. 1)

Дані демонструють, що у визначений період фракція «Слуга Народу» мала найвищий показник одностайності під час голосування. Найнижчий показник у депутатської групи «За майбутнє», але і він вищий за середній. Цікаво, що попри схильність Індексу дещо завищувати показники малих фракцій, саме найбільша фракція, у якій наразі 252 народних депутатів, має майже ідеальний показник фракційної єдності.

(граф. 1)

Окрім того, що середній показник Індексу згоди найвищий у «Слуги Народу», фракція також має найбільше мінімальне значення Індексу у порівнянні з «найгіршим» показником інших фракцій. З «box plot» діаграми стає зрозуміло, що показник міжквартильного розмаху найменший у фракції президента, тож, відповідно, показники єдності фракції у голосуваннях не так відмінні між собою, ніж у інших фракціях з більшим міжквартильним розмахом.

Водночас, саме фракція президента має найбільшу кількість так званих «викидів» –  даних, що значно відрізняються від загального набору даних. Зокрема, до таких «викидів» у «Слузі Народу» належить «Рейтингове голосування  про обрання народного депутата Джемілєва М. заступником Голови Верховної Ради України». Індекс єдності Слуги народу був 0,74 (6 – за, 203 – не голосували/утрималися, 36 – проти) та голосування «Про проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення охорони прав на компонування напівпровідникових виробів (№1062) – у другому читанні та в цілому» – 0,73 (191 – за, 42 – не голосували/утрималися, 0 – проти). Щодо останнього голосування  видання «Новое время» писало про створення окремої групи у фракції «Слуги Народу» під проводом депутата Іллі Павлюка, чиїх бізнес-інтересів міг стосуватися законопроект.

Інші «викиди» у фракції можна умовно поділити на «так vs не голосували/утрималися», «так vs не голосували/утрималися vs проти», «не голосували/утрималися vs проти». До першої категорії, окрім голосування №1062, належать також голосування №1055 (Індекс згоди 0,82), 1047 (Індекс 0,82), 2004 (Індекс 0,83). Друга категорія охоплює Рейтингове голосування  «Про обрання народного депутата Констанкевич І.М. заступником Голови Верховної Ради України» (9 – за, 208 – не голосували/утрималися, 32 – проти, Індекс згоди - 0,75). До останньої групи ввійшло Рейтингове голосування  про обрання народного депутата Шуфрича Н.І.  заступником Голови Верховної Ради України, де «слуги народу» віддали 0 голосів за, 82 – не голосували/утрималися, 167 – проти, і загальний Індекс згоди – 0,51.

Як бачимо, у разі низьких показників єдності варто звертати увагу на розподіл голосів між альтернативами та розглядати кожен випадок окремо, враховуючи контекст, у якому відбувалося голосування. Найнижчий Індекс згоди у «Слуги народу» за призначення Шуфрича може свідчити, що депутати були одностайні у небажанні бачити Шуфрича заступником Голови Верховної Ради, адже «утримався» тут означає «проти». Водночас постає питання, якщо позиція партії була голосувати «проти», чому деякі депутати вирішили натиснути кнопку «утримався»? Подібний випадок спостерігаємо і в «Європейській Солідарності» при голосуванні №1009 поданим Президентом, голоси розподілилися: 0 – за, 7 – не голосували/утрималися, 7 – проти, Індекс згоди – 0,25.

Відмінна ситуація у «Голосу». У цієї фракції є дві пари симетричних голосувань з однаковим Індексом згоди: 0,37 і 0,29. У першій парі мова йде про голосування «Про розгляд за скороченою процедурою проекту Закону про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент) (№1012)» (1 – за, 7 – не голосували/утрималися, 11 – проти) та «Поіменне голосування  про проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю (№1047) - в цілому» (11 – за, 7 – не голосували/утрималися, 1 – проти). У другій парі «Про включення до порядку денного проектів законів про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо запровадження електронного документообігу, пов'язаного із законодавчим процесом (№1044, №1044-1)» (10 – за, 9 – не голосували/утрималися, 0 – проти) та «Про включення до порядку денного проектів законів про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення відкритості та прозорості діяльності Верховної Ради України (№1036, №1036-1)» (9 – за, 10 – не голосували/утрималися, 0 – проти).

Гістограми частот виявляють ще одну цікаву закономірність, у фракції з найбільшим Індексом згоди – найменша кількість голосувань з ідеальною одностайністю (тобто там, де Індекс згоди дорівнює одиниці). Найбільша кількість голосувань з ідеальним показником єдності у «Голосу» – 54 та «Європейської Солідарності» – 52:

(граф. 2)

Наступна таблиця демонструє показники Індексу згоди фракцій у голосуваннях за законопроекти, суб’єктом подання яких був Президент України (у вибірці таких законопроектів 30).

 (табл. 2)

Серед законопроектів, поданих Володимиром Зеленським, рівень одностайності під час голосування у всіх фракцій вищий, ніж у загальній вибірці голосувань. Тут варто ще раз наголосити, що Індекс згоди, хоч як це дивно, не показує згоду парламентарів стосовно питання, яке розглядається. Тобто, якщо ми кажемо, що рівень згоди фракції «Європейська солідарність» під час голосувань за законопроекти, подані Президентом дорівнює 0,86, то це не означає, що вони підтримали ці законопроекти. Навпаки, у випадку «Європейської солідарності» це радше свідчить про те, що вони у більшості випадків одностайно голосували за одну з альтернатив: «проти» чи «утримався/не голосував», а не «за». Результати зображені у другій таблиці, показують, що питання, подані на розгляд Президентом, викликають менше розбіжностей у фракції, ніж голосування без прив’язки до суб’єкта подання.

(граф. 3)

Порівняно з першою вибіркою міжквартильний розмах та мінімум у всіх фракцій зменшився. Граничне мінімальне значення Індексу зменшилося у Європейської Солідарності та Голосу. Ті  самі фракції, що і на першому графіку, знову демонструють «викиди». Серед голосувань, які були ініційовані Президентом України, у фракції «Слуги Народу» найменша єдність була під час розгляду проекту «Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відтермінування застосування штрафних санкцій за порушення порядку ввезення транспортних засобів на митну територію України (№1030) – за основу» (Індекс згоди – 0,86, за – 218, не голосували/утрималися – 22, проти – 0).

У «Голосі» та «Європейській Солідарності» «викиди» по голосуваннях №1012 та 1009 з цієї вибірки дублюють «викид» з загальної вибірки, оскільки законопроекти, подані Президентом, входять в загальну сукупність голосувань. Інші два «викиди» у «Європейській Солідарності» стосуються двох голосувань по одному законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про оборону України», за основу у цій фракції проголосувало 21 депутат, 3 – не голосували/відсутні, 0 – проти, таким чином загальний Індекс згоди становить 0,81. У другому читанні та в цілому цей же законопроект підтримало вже 15 депутатів, 10 – не голосували/утрималися, 0 – проти, а отже Індекс згоди зменшився до 0,4.

Що стосується частоти, з якою фракції досягали максимальної єдності, то тенденція з загальної вибірки повністю зберігається: найменша кількість голосувань з ідеальною одностайністю у «Слуги народу», найбільша кількість голосувань з ідеальним показником єдності у «Голосу» та «Європейської Солідарності».

Результати за жовтень-місяць

Для порівняння, минулого місяця Верховна Рада розглянула 458 голосувань. Із них у загальну вибірку потрапило – 96.

 (табл. 3)

Для більшості фракцій, окрім «Голосу», Індекс єдності дещо впав, однак рейтингова позиція усіх фракцій залишилася незмінною. На «box plot» діаграмі у жовтні-місяці трохи зріс міжквартильний розмах, хоча вони не виглядають суттєвими. Як і у вересні у фракцій «Слуга Народу» та «Голос» наявні кілька «викидів». На голосуванні «Про проект Постанови про призначення Мірошниченка Ю.Р. на посаду члена Центральної виборчої комісії (№2223) - в цілому» Індекс згоди «Слуги Народу» дорівнював 0,76 (197 – за, 26 – не голосували/утрималися, 11 – проти). На голосуванні «Про проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України та визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» щодо прискорення дерегуляції у сфері господарської діяльності (№1067) – за основу» фракція Президента продемонструвала більшу єдність на рівні 0,81 (3 – за, 211 – не голосували/утрималися, 28 – проти).

Ще три критично низьких для цієї фракції показника єдності були виявлені на доволі резонансних голосуваннях «Про проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності народних депутатів України за неособисте голосування) (№1127) – за основу» (7 – за, 200 – не голосували/утрималися, 29 – проти, Індекс згоди – 0,77), «Про проект Постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів масових заворушень в місті Одесі, що відбулись 2 травня 2014 року та спричинили тяжкі наслідки, а також неналежного виконання правоохоронними органами своїх обов'язків в частині забезпечення охорони правопорядку (№2198) – за основу та в цілому» (32 – за, 167 – не голосували/утрималися, 36 – проти, Індекс згоди – 0,57), «Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Дубневича Ярослава Васильовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)» (208 – за, 35 – не голосували/утрималися, 0 – проти, Індекс згоди – 0,78). Голосування «Голосу» у двох «викидах» більшою мірою пов’язані зі значною кількістю депутатів, які не голосували. Що цікаво, у «Слуги Народу» знову не має голосувань з ідеальним Індексом згоди.

(граф. 4)

У вибірці за суб’єктом подання, голосувань, ініційованих Президентом України, у жовтні значно менше, ніж у вересні, лише 8. Окрім «Батьківщини» та «За майбутнє», показники єдності інших фракцій знизилися. Особливо це помітно на прикладі «Опозиційної платформи − За життя», чиї показники впали з 0,81 до 0,53, що, водночас, менше за показники фракції у загальній виборці за жовтень на 1,23. Інші фракції продовжують демонструвати вищий показник єдності, якщо порівняти з голосуваннями без поправки на суб’єктів подання.

(табл. 4)

Як висновок, за перші три місяці роботи Верховної Ради президентська фракція, попри свій розмір, демонструє дуже високі показники єдності під час голосування, особливо це стосується голосувань за законопроекти, подані Володимиром Зеленським. Зважаючи на те, що до початку роботи Парламенту, у ЗМІ почали з’являтися повідомлення про різні методи підтримки фракційної дисципліни у «Слузі Народу», можна припустити, що саме вони вплинули на одностайність голосування. Водночас більша кількість максимальних значень за Індексом, які набирають фракції, що мають нижчий середній показник єдності, може свідчити про те, що методи підтримки дисципліни інших парламентських фракцій, на відміну від «Слуги Народу», носять ситуативний, а не постійний, характер. На користь цього, також, свідчить те, що з часом єдність партій скоріше знижується, аніж росте.

Вищий Індекс згоди у фракцій під час голосування, суб’єктом подання якого був Президент, вірогідно, є результатом того, що такі законопроекти сприймаються лідерами фракцій як більш важливі чи принципові, а отже вони докладають більше зусиль для одностайного голосування своїх фракцій. На противагу цьому, падіння єдності при таких голосуваннях у жовтні проти результатів за вересень, може свідчити як про продовження загальної тенденції зменшення єдності голосування у загальній виборці без поправки на суб’єкта подання, так і, як у випадку «Опозиційної платформи − За життя», про утворення у фракції табору «симпатиків» та «антипатиків» Президента. Однак недосконалість кількісних методів вимірювання чи то фракційної єдності, чи то фракційної консолідованості, все ж потребує окремого розгляду конкретних кейсів, з урахуванням контексту проведення голосування.

______________________

Цю статтю представлено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва  в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст статті  є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.