Костянтин Гречаний,
журналіст, Одеса
До «великої» війни ледь не кожен впливовий одеський політик, чиновник високого рангу чи бізнесмен хотіли мати свій медіаресурс, щоб просувати власний позитивний імідж, а також боротися з опонентами. Геннадій Труханов, Володимир Галантерник, Аднан Ківан, Олексій Гончаренко, Сергій Ківалов, підконтрольна Вадиму Столару група в місцевій ОПЗЖ, Едуард Гурвіц, Сергій Гриневецький – ось далеко не повний перелік уособлення місцевих еліт, які впливали та формували медійний простір Одеси та Одещини загалом. Хтось володів телеканалом чи кількома, хтось інтернет-агентством, а хтось цілими медіахолдингами. Всі ці мас-медіа виконували роль як новинно-аналітичних структур на рівні міста чи області, так і «солдатів» у регіональних інформаційних війнах.
Детальніше про Одеське телебачення ви можете прочитати тут, у цій же статті зосередимося на тому, що змінилося в роботі місцевих новинних інтернет-ресурсів після 24 лютого 2022 року.
Всесвітнє павутиння залишається найоперативнішим джерелом інформації у сучасному світі. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну низка місцевих інформагентств припинила існування через фінансові труднощі інвесторів або ж незрозумілі перспективи подальшого політичного процесу в країні (насамперед – електорального), тому закцентуємося на тих, хто нині залишається на плаву. В нових умовах відбуваються зміни і в інформаційній політиці, у контенті, й в акцентах у висвітленні тих чи інших подій.
Варто почати з видання «Думська», яке вже багато років є лідером серед одеських інтернет-ресурсів. Видання пов'язують з одеським нардепом від «Євросолідарності», а також головою обласного осередку партії Олексієм Гончаренком. Еволюція поглядів фактичного власника ресурсу після виходу з Партії Регіонів чітко позначилася й на інформаційній політиці «Думської». Після 2014 року видання почало висвітлювати події винятково у патріотичному ключі.
З початком повномасштабного вторгнення російського агресора «Думська» запровадила україномовну версію, під кожною новиною з’явилося гасло «Смерть російським окупантам», а контент став більше охоплювати загальноукраїнські, а інколи – й міжнародні події, прямо чи опосередковано пов'язані з Україною. Завдяки тому, що однойменний медіа-холдинг вирішив напередодні війни закрити канал «Думська-ТВ», у видання з'явився додатковий ресурс для розвитку свого YouTube-каналу, якому зараз приділяється достатньо велика увага.
Петро Обухов, медіаексперт, розробник сайту https://dumskaya.net/ :
«Є декілька нюансів в роботі регіональних медіа. В місті відбувається набагато менше подій. Крім того, деякі події не можна висвітлювати через військові обмеження. Наприклад, нам забороняють фотографувати фактично будь-які об'єкти на морі без дозволу пресофіцера. Я розумію, чому так. Напевно, це правильно, але водночас це створює проблеми в роботі. Ще варто відзначити, що стало набагато більше новин, які стосуються війни. Перший місяць після вторгнення їхня кількість досягала 90%+, зараз, звісно, менше, але цій темі теж приділяється багато уваги через зрозумілі причини».
Почесне місце серед популярних інтернет-видань міста та регіону посідає «УСІ-онлайн». Українська служба інформації (саме так звучить повна назва) входить до єдиного медіа-холдингу найбільшого одеського забудовника Аднана Ківана (Kadorr group). Варто відзначити, що до повномасштабного вторгнення РФ на територію України, видання активно критикувало міську владу на чолі з мером Одеси Геннадієм Трухановим (інформаційна війна між Аднаном Ківаном та Геннадієм Трухановим має свою складну історію, проте це тема не цієї статті). Після початку «великої» війни «УСІ-онлайн» також перейшла на українську, але на відміну від «Думської» більше фокусується на новинах регіону, а також Півдня України загалом.
Тетяна Мілімко, головний редактор https://usionline.com/ :
«З початку “великої” війни ми змістили акценти з бізнесу, політики та економіки на військову тематику. Писали про наслідки російської агресії, писали історії військових, писали щось мотивуюче, про допомогу – соціальну, психологічну, юридичну, де її можна знайти. Щоб читачі не тільки читали новини, а й отримували корисну інформацію для себе. Тісно співпрацюємо з військовими.
Тепер ми охоплюємо не тільки Одещину, а й стали розповідати більше про Південь України. Є якісь світові події, наприклад, суд в Гаазі, про які ми розповідаємо. Є всеукраїнські події, але все-таки більше концентруємося на Півдні України. Ми також перейшли на українську мову. Це рішення було пов'язано не так із законом, як з бажанням більшості редакції. Можливо, ще є якісь помилки, але ми вдосконалюємося».
Видання «ІзбірКом» перейшло на українську ще у 2020 році. Його заснувала обласна організація Комітету виборців України, тож у своїй довоєнній роботі воно багато уваги приділяло моніторингу та висвітленню діяльності керівництва та депутатів органів місцевого самоврядування. Велика війна спонукала видання не лише до зміни акцентів у наповненні медіа-ресурсу та географії висвітлення подій, а й до повного ребрендингу, зокрема зміни старої назви, яку видання мало впродовж 12 років, на «Інтент».
Валерій Болган, головний редактор видання https://intent.press/ :
«Ми суттєво змінили підхід і до контенту: почали висвітлювати війну, чого до цього не робили. Збільшили також кількість матеріалів, які присвячені фактчекінгу, розслідуванням про війну та воєнні злочини. Крім того, ми розширили свою діяльність на ще два регіони Півдня України – Миколаївську та Херсонську області. Відповідно, у нас є повноцінні стрічки на всі три регіони.
Сам проєкт, який стосується оцінки діяльності депутатів, більше належить до компетенції обласної організації Комітету виборців України, ніж нашої. Але ми продовжуємо, наскільки це зараз можливо, висвітлювати діяльність органів місцевого самоврядування, і не тільки в Одесі. Однак ми стикнулися з тим, що дуже багато інформації, яка раніше була відкритою, зараз або прихована, або закрита, отримати доступ до неї непросто. Ми скоро матимемо колекцію відмов щодо доступу до публічної інформації з різних причин, які не завжди об'єктивні».
Серед інших популярних інтернет-ресурсів міста та регіону – «Odessa.online», «048», «Odessa-life». Всі вони мали україномовні версії ще до нових правових реалій. Ці інформагентства також стали приділяти більше уваги всеукраїнським подіям в контексті воєнного стану.
Окремо варто відзначити інтернет-видання «Таймер». Багато років поспіль цей ресурс працював на проросійську аудиторію Одещини. Його редактор Юрій Ткачов свого часу балотувався до Одеської міської ради від партії «Родина» (проєкт, створений одіозним політиком та бізнесменом Ігорем Марковим, який з 2014 року перебуває на території Росії та підтримує режим президента Путіна). Після повномасштабного вторгнення Ткачов дещо змінив свої погляди, але продовжив позиціонувати себе як представник російської спільноти в Україні. 19 березня минулого року Юрій Ткачов був затриманий та звинувачений за ст. 263 ККУ. Сайт припинив свою діяльність ще до «великої» війни, проте, на думку багатьох журналістів, відіграв свою роль у створенні інформаційного підґрунтя для вторгнення агресора в Україну. За наявною інформацією, Ткачов працює над відновленням роботи сайту.
Цікавим майданчиком для ЗМІ і не тільки став Медіацентр Україна-Одеса. Подібні платформи також створені у Києві, Львові й Харкові, а одеська філія відкрилася у жовтні минулого року. Структура була створена за ініціативи тричі народного депутата Андрія Шевченка, але після призначення на посаду заступника міністра оборони у лютому 2023 року політик відійшов від проєкту як посадовець.
Медіацентр існує за грантові кошти і позиціонує себе як комунікатор між урядом, бізнесом та громадським сектором, а також активно працює з іноземними журналістами. Медіацентр часто відвідують відомі європейські політики, після важливих зустрічей в Одесі гостем майданчика був міністр оборони України Олексій Резніков.
Михайло Штекель, головний редактор https://mediacenter.org.ua/ :
«Була потреба інформаційно закрити Південь України. Коли ми відкривалися, Херсон ще перебував в окупації. Нашій команді було поставлено завдання інформувати, що відбувається на Півдні. Разом з харківським медіацентром ми проводили тут престури. Фінансування грантове, різні донори з різних країн. Це дає змогу бути незалежними і на регіональному, і на національному рівні, щоб висвітлювати актуальні та справді важливі теми. Наше головне завдання зараз – запрошувати на брифінги цікавих спікерів: як тих, хто працює в Одесі, так і тих, хто приїжджає сюди у справах».
Складним і водночас цікавим, різноманітним регіоном Одещини є Українська Бессарабія. Південні райони області мають широку національну палітру: тут проживають болгари, молдовани, румуни, гагаузи, албанці тощо. Є села із компактним проживанням етнічних меншин, де місцеві мешканці не володіють жодною мовою, окрім своєї національної. Через погану комунікацію (насамперед транспортну) з рештою Одеської області, відсутність ефективної державної мовної та культурної політики, а також негативний вплив на регіон з боку Російської Федерації у 2014 році була загроза встановлення тут сепаратистської влади на кшталт «Л/ДНР». Однак завдяки ефективним діям СБУ терористичну організацію, яка називала себе «Бессарабська народна республіка», 2015 року було ліквідовано.
Із 2014 року держава стала більше уваги приділяти інтеграції Бессарабії в український культурно-правовий простір, однак проблеми залишаються й досі. Тому питання висвітлення подій у цьому регіоні вкрай важливе. Наразі існує кілька видань, які працюють переважно на Південь Одещини.
Видання «Бессарабія-INFORM» працює з 2012 року. Має україномовну та російськомовну версії. Спочатку сайт працював тільки з новинами Ізмаїлу, але поступово охопив й інформаційне поле інших південних районів області – Білгород-Дністровського, Кілійського, Татарбунарського, Ренійського, Болградського, Саратського, Тарутинського та Арцизького (після адміністративної реформи 2020 року їх об'єднали у три райони). Наразі видання фокусується на новинах громад цих територій, зрідка публікуючи лише найважливіші обласні та національні новини. Редакція активно працює у соцмережах Facebook та Telegram.
Доволі потужним інформаційним ресурсом є «БессарабіЯ.UA». Як і колеги, має українськомовну та російськомовну версії сайту, однак на відміну від «Бессарабія-INFORM» публікує більш різноманітний контент. Видання наголошує, що передовсім працює на аудиторію Придунав'я, однак, окрім новин із Бессарабії, тут є багато матеріалів про війну, загальнонаціональні та навіть світові новини, які виокремлені у відповідний розділ. Новини публікуються достатньо оперативно, з необхідним бекграундом там, де це потрібно. Серед негативу – одразу впадає в око величезна кількість реклами, через яку інколи важко дістатися до основного контенту.
Висновки
Підсумовуючи, варто зазначити, що в умовах воєнного стану робота ЗМІ має свої особливості, які багато в чому спільні для різних видань. Так, фактично всі редакції відзначають невелику кількість цікавих місцевих подій. Тому значний сегмент одеських інтернет-ЗМІ розширив географію охоплення щонайменше на Південь України, а дехто навіть на національний і міжнародний масштаб.
Крім того, майже всі видання зі зрозумілих причин стали приділяти велику увагу темі російсько-української війни, навіть ті, хто з 2014 року не висвітлював події на Сході країни. Нове правове поле також змусило всі редакції перейти на українську, хоча частина медіа зробила це значно раніше.
Серед основних проблем більшість журналістів відзначають відсутність доступу до публічної інформації: іноді обґрунтовану, іноді, на думку працівників медіа, безпідставну. І цей факт вказує на необхідність тіснішої комунікації між представниками органів державної та місцевої влади, воєнних структур та ЗМІ, адже тільки разом, у співпраці, ми можемо наблизити довгоочікувану перемогу над ворогом.
