Іспит війною складає ліцей
Олена Івашко, журналістка,
у співавторстві з Ігорем Даниловим
З початку повномасштабного вторгнення в Миколаївській області пошкоджено 263 та зруйновано 35 закладів освіти. Ворог вдарив по всій системі освіти масованими ударами. Постраждали заклади вищої освіти, коледжі, професійні ліцеї, заклади загальної середньої освіти, дитячі садочки. На їх відновлення залучають гроші місцевих і державного бюджетів, донорських організацій. Із грудня 2022 року на Миколаївщині активно діє ПРООН. Представники організації відібрали 65 закладів в області, зробили повне обстеження, щоб після цього інвестувати кошти у ремонт. Також допомагає ЮНІСЕФ: її пріоритет – будівництво та ремонт укриттів, без чого неможливе очне навчання. Через Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури виділено гроші державного бюджету на відбудову п’яти закладів освіти області, серед яких два національні університети. Один із закладів освіти, який зазнав значних руйнувань, – Миколаївський ліцей імені Миколи Аркаса, розташований у самому центрі Миколаєва.
Влучити в три цілі
Ліцей (колишня Перша українська гімназія імені Миколи Аркаса) – унікальний, єдиний в області подібний заклад. По-перше, це пам’ятка архітектури місцевого значення, історична будівля. З початку заснування і до сьогодні тут завжди розміщували заклади освіти. В спорудженій у 1892 році будівлі за проєктом архітектора Євгена Штукенберга спочатку розташовувалося Маріїнське жіноче училище. Згодом було відкрито Миколаївську першу Маріїнську гімназію, яка проіснувала до 1918 року. Будівля встояла під час першої та другої світових війн, зберегла свою автентичність, міць, внутрішню енергетику. Навчатися в цьому закладі завжди було престижно – у 19, 20, 21 століттях.
До 1993 року це була середня школа №5. А 16 серпня 1993 року на її базі створено українську педагогічну гімназію. Ініціатором зміни статусу став Сергій Васильович Бережний, який був обраний на посаду директора. Саме він доклав чимало зусиль, аби перетворити гімназію на сучасний заклад освіти країни, школу нової генерації. Тоді гімназія стала одним із кращих закладів освіти в Миколаївській області, бо чітко виконувала своє головне завдання: пошук обдарованих і здібних дітей, підготовка високоінтелектуальної освіченої молоді, плекання майбутньої національної еліти. За ці роки створено освітній простір для задоволення потреб дітей і батьків, у якому здійснюється особистісно зорієнтоване навчання і виховання; формується життєва компетентність учнів; розвиваються творчі обдарування гімназистів.
Заклад вирішив не просто називатися «українською гімназією», а реально стати нею: популяризувати українську мову та культуру; вивчати життя та діяльність видатних українців; бути справжньою українською гімназійною родиною. А на початку 90-х в тодішньому російськомовному Миколаєві (від ред. – сталий стереотип) таке було зовсім непросто. Це був громадянський виклик, з одного боку. З іншого – високий рівень викладання та наочний приклад: діти Незалежної країни мають навчатися та виховуватися в українському закладі освіти. Бо їм жити, здобувати вищу освіту та працювати саме задля рідної країни.
Тодішні гімназисти повністю погодилися з новаторською ідеєю директора та всього педагогічного колективу називатися іменем видатного українського культурно-освітнього діяча, письменника, композитора, історика, одного із засновників миколаївської «Просвіти», земляка Миколи Аркаса. У 2021-му році гімназія змінила свій статус на «ліцей» в межах реформи системи освіти в Україні. Але не змінила своєї сутності – бути винятково українським, передовим закладом освіти Миколаївщини.
Фактично, коли ворожі терористи двічі вдарили по ліцею імені Микола Аркаса у 2022 році, вони мали знешкодити три цілі. Знищити історичну будівлю 19 століття; унеможливити саме існування українського навчального закладу; спотворити пам’ять про видатного українця – Миколу Аркаса. Їм вдалося досягти лише «технічної мети» – просто вдарити по закладу, який би своїми руїнами нагадував про «доброго сусіда». Хоча ні – і це не вдалося.
До війни будівля була прикрасою центру міста. Фото авторки
Такий вигляд має історична споруда сьогодні. Фото авторки
Знищити все українське?
Уперше ворог поцілив у навчальний заклад 4 вересня 2022 року. Тоді старовинна будівля зазнала незначних пошкоджень. Хіба що повилітали вікна. Дружня ліцейська родина швидко впоралася із тим, аби відновити зовнішній вигляд закладу. Долучилися діти, батьки, волонтери. Перехрестилися, адже вважали, що на цьому обстріли завершаться, наші бійці вже були на підступах до Херсона.
«Ми дуже сподівалися, що загроза ворожих обстрілів дещо затихне. Адже щодня чекали переможних новин з Херсона. Наче наврочили. Трохи не дочекалися. В ніч на 1 листопада 2022 року в історичну будівлю Миколаївського ліцею імені Микола Аркаса агресори влучили ракетами С-300. Це була справжня трагедія для всіх нас – учнів, батьків, вчителів, миколаївців», – згадує ті події виконувачка обов’язків директора ліцею Любов Патлата.
Як все відбувалося, вона розповідає з точністю до хвилини:
«Після першого прильоту, ми позашивали всі пошкоджені вікна, двері, і все одно щодня ходили до ліцею. Працювали. В кожного вчителя свої обов’язки та завдання. В той час не у всіх був вдома нормальний інтернет, а з дітьми треба було працювати, тому зустрічалися в рідному закладі. І ось приблизно о 5 ранку 1 листопада телефонує директор Сергій Васильович Бережний мені, як завучу. Каже – терміново приїжджай. Узяла таксі і по завершенню комендантської години була на місці. Сказати, що була шокована – нічого не сказати. Одна справа – світлини, які батьки почали скидати в загальних чатах. Інша – опинитися на місці трагедії. На місці, де, як тоді здавалося, зруйноване моє життя, яке я присвятила ліцею».
Любов Патлата розповіла про ступінь руйнування закладу. Фото авторки
Уже зранку сюди прийшли та приїхали сотні людей. Учні, батьки, вчителі, знайомі та незнайомі миколаївці. Діти плакали, дорослі ледве стримували сльози. З їхнім улюбленим ліцеєм сталося таке! Його розстріляли російські агресори, знищили дорогу кожному будівлю, що уособлювала величну історію, гарне сьогодення, щасливе майбутнє. Відразу почали надходити листи від колишніх випускників, які пропонували допомогу.
Це справді був не просто будинок, а велич. Згадую, як прийшла сюди, до 5 школи як вчителька історії-практикантка. Навіть побоювалася ступати тими величними сходами. Тут завжди була особлива енергетика, яка накопичувалася століттями. Особлива міць. Тому, може, він і встояв. Бо, незважаючи на те, що ракета зруйнувала покрівлю, кабінети, виставкову залу, особлива сила протистояла тій руйнівній силі. Навіть стеля встояла, аби не допустити руйнування.
Ворожу ракету частково зупинили міцні стелі. Фото авторки
«Все українське в Миколаєві, що демонструє гідність, дух і звитягу – в епіцентрі ворожих обстрілів. Серед них, причому вдруге, – Перша українська гімназія імені Миколи Аркаса. Названа на честь будителя нащадків бузьких козаків, автора опери «Катерина», «Історії України-Руси» та засновника «Просвіти», вона завжди була під прицілом російських злодіїв. Ім’я Миколи Аркаса, як і всієї родини греків-адміралів, національно-свідомої когорти випускників, знищували системно і свідомо. Перша аркасівська родино, ми з тобою! Мій Миколаєве, ти – незламний. Переможемо!», – написав у своєму фейсбуці тоді Уповноважений із захисту української мови Тарас Кремінь.
Екскурсія руїнами і не лише
Виконувачка обов’язків директора ліцею Любов Патлата знає не лише обстріляну територію. Вона провела тими місцинами, які вціліли. Запевняє, тут вирує життя. Бібліотекарі складають книжки, вчителі готуються до прийому нових учнів. А вона вже бере на себе роль людини, що весь цей процес організує.
Сергій Бережний звільнився відразу після трагедії. Він не відсторонився, просто навіть дивитися на своє дітище не зміг. Всі сили, які він вкладав у цей заклад, зруйнував ворог. Його наступниця Любов Василівна, стримуючи емоції, розповіла. Найбільше постраждав фасад, який і справляє таке жахливе враження. Але насправді від ракети зазнали руйнувань кабінет 18 –української мови та літератури плюс картинна галерея та 19 – кабінет англійської мови. Хтозна, куди саме цілив ворог, але він влучив «в майбутнє».
У червні цього року на честь Дня пам’яті загиблих під час російської агресії вихованці ліцею розвісили на деревах янголят. Фото авторки
Любов Патлата провела «екскурсію», розповіла та показала, що вже зроблено. Поділилася припущенням, що якби не статус пам’ятки архітектури місцевого значення, то невідомо, в якому стані і як довго залишилася би пошкоджена споруда. Насправді відомо. Бо, якби не статус «історичної пам’ятки», то місцева влада запропонувала б взагалі нічого не робити з гімназією, а залишити її як «живого свідка війни», «замурувати» в «скляному акваріумі». Воно ж так легше, коли нічого не треба робити. Не дбати про учнів, вчителів, батьків…
Під опіку взяли данці
Запитую очільницю закладу, як часто до вас приїздили представники миколаївської міської влади, зокрема мер? Каже:
«Завжди на зв’язку департамент освіти, є повне розуміння».
Що обіцяють? Коли діти очно підуть до гімназії?
«Ми дуже сподіваємося на наших данських партнерів. У нас з ними взаєморозуміння. Особливо з пані Терезою. Прекрасна, чуйна, неймовірна. Каже – тримайтеся, ми вам допоможемо», – ділиться пані Любов.
Як зазначено на сайті НикВести, пані Тереза Молеро Родрігес є менеджеркою проєкту «Відновлення громад та соціальної інфраструктури: підхід на основі населених пунктів у Миколаєві». Вже цієї осені завдяки пані Терезі планується відремонтувати фасад, перекрити дах та зробити бомбосховище в старовинній будівлі. Любов Патлата навіть не приховує свого захоплення тим, як данці працюють над проєктом відновлення ліцею.
«Це справжні профі, душевні люди, я їм довіряю», – каже очільниця ліцею. Іноземні партнери не лише не підводять, вони конкретно заявляють про суми та обсяги своїх вкладень.
Перший етап відбудови Миколаївського ліцею імені Миколи Аркаса, згідно з проєктною документацією, коштуватиме близько 41 мільйона гривень. Ці кошти надасть уряд Данії. Другий етап передбачатиме облаштування у навчальному закладі укриття для проведення безпечного та повноцінного навчання дітей.
Коли запитала в керівниці закладу, до якої дати ви бажали б відновити повноцінне очне навчання, вона відповіла:
«Мрію, аби ту червону символічну стрічку перед ліцеєм перерізали вже 1 вересня 2025 року».
Це – мрії. Реальний строк відбудови – до кінця 2030 року. Тож ліцеїсти також мріють…
