Молодь Росії, України та Азербайджану в сфері праці
Олена Злобіна, доктор соціологічних наук, завідувач відділу соціальної психології Інституту соціології НАН України
Загалом структура зайнятості молоді в кожній з досліджуваних країн радикально не змінилася. Збереглися певні тенденції як у відмінностях, так і у подібностях між країнами. Водночас з’явилися нові тенденції у різних сферах зайнятості. Розглянемо їх детальніше.
Насамперед проаналізуємо ситуацію із непрацевлаштованою молоддю. Як і раніше, найбільше тих, хто відповів, що є безробітним, тимчасово не працевлаштованим в Азербайджані – 20,2%, в Росії таких виявилося 12,6%, в Україні – 10,8%. Проте порівняно з попередньою хвилею дослідження частка безробітних в Азербайджані зменшилася на 7%, в Україні на 5,2%, а в Росії, навпаки, збільшилася на 5,4%. Якщо у 2003 році ситуація із зайнятістю молоді в Росії вигідно відрізнялася у позитивний бік, наразі вона навіть дещо гірша, ніж в Україні.
Змінилася картина і серед специфічної групи жінок, зайнятих у сфері домашнього господарства. В Азербайджані кількість домогосподарок зросла на 7,2% і становить сьогодні майже п’яту частину молоді (19,8%). В Росії їх також стало дещо більше 10,1% проти 7,3% у попередньому опитуванні. В Україні, навпаки, кількість домогосподарок зменшилася майже на 5% (з 14,5% до 9,6%). Отже, можна констатувати, що відмінності щодо непрацевлаштованої молоді між Україною та Росією практично зникли, натомість ситуація в Азербайджані залишається несприятливою, хоча загалом поступово покращується.
Молодь Росії, України та Азербайджану в сфері праці
Загалом структура зайнятості молоді в кожній з досліджуваних країн радикально не змінилася. Збереглися певні тенденції як у відмінностях, так і у подібностях між країнами. Водночас з’явилися нові тенденції у різних сферах зайнятості. Розглянемо їх детальніше.
Насамперед проаналізуємо ситуацію із непрацюючою молоддю. Як і раніше, найбільше тих, хто відповів, що є безробітним, тимчасово не працевлаштованим в Азербайджані – 20,2%, в Росії таких виявилося 12,6%, в Україні – 10,8%. Проте порівняно з попередньою хвилею дослідження частка безробітних в Азербайджані зменшилася на 7%, в Україні на 5,2%, а в Росії, навпаки, збільшилася на 5,4%. Якщо у 2003 році ситуація із зайнятістю молоді в Росії вигідно відрізнялася у позитивний бік, наразі вона навіть дещо гірша, ніж в Україні.
Змінилася картина і серед специфічної групи жінок, зайнятих у сфері домашнього господарства. В Азербайджані кількість домогосподарок зросла на 7,2% і становить сьогодні майже п’яту частину молоді (19,8%). В Росії їх також стало дещо більше 10,1% проти 7,3% у попередньому опитуванні. В Україні, навпаки, кількість домогосподарок зменшилася майже на 5% (з 14,5% до 9,6%). Отже, можна констатувати, що відмінності щодо непрацевлаштованої молоді між Україною та Росією практично зникли, натомість ситуація в Азербайджані залишається несприятливою, хоча загалом поступово покращується.
Картина щодо учнівської та студентської молоді змінилася тільки в Росії, причому зміни ці мають негативне забарвлення. Кількість учнів та студентів зменшилася тут з 25% до 17,7%. В Україні учнів та студентів як і раніше трохи більше 14%, в Азербайджані – 9%.
У попередньому опитуванні ми констатували помітні відмінності між Україною та Росією, з одного боку, та Азербайджаном, з другого, щодо найбільшої групи працюючої молоді – робітників ( в тому числі і тих, хто працює у сільському господарстві). Таких було приблизно порівну в Україні та Росії (23% та 25%) і лише 14% в Азербайджані. Тепер цей розрив помітно зменшився. Робітників серед української молоді налічується 21,4%, серед російської – 21,8%, а серед азербайджанської – 16,6%.
Загальна кількість службовців поміж молоді також змінилася по-різному. В Україні їх стало більше майже на 8% (від 21,4% до 29,2%). Така сама ситуація і в Росії (від 21,5% до 28,1%). А от в Азербайджані їх стало навіть трохи менше (від 25% до 23%). При цьому службовців без фахової освіти найбільше сьогодні в Україні (їхня кількість зросла з 5,4% до 12,8%), в той час як кількість спеціалістів із спеціальною освітою серед молоді в Україні залишилася незмінною, а в Росії зросла майже на 5%. Така різниця в принципі очікувана, зважаючи на помітний розрив, який був зафіксований у попередньому опитуванні між Україною та Росією у кількості учнів та студентів. Зараз велика кількість тодішніх студентів і поповнює групу службовців із спеціальною освітою.
Хоча кількість підприємців серед молоді незначна, але на сьогодні їх в Україні удвічі більше, ніж у Росії (6% проти 2,7%). У попередньому опитуванні їх було майже порівну (3,9% проти 4,8%). В Азербайджані ця група кількісно не змінилася і становить 4,8% опитаних. Натомість в Росії кількість керівників серед молоді становить 4,4% (в Азербайджані 2,8%, в Україні 2,4%).
Зникли відмінності щодо залучення молоді до діяльності у силових структурах. Військових, працівників прокуратури, органів внутрішніх справ тепер серед росіян 2,7% (проти 5,7%), серед українців – 2,4%, серед азербайджанців – 1,4%.
Оцінка перспективи втрати роботи у попередньому дослідженні була найгіршою серед молоді України (припускали таку ймовірність у найближчі два роки 70% опитаних). В Азербайджані таких було 49%, в Росії 40%. На сьогодні ситуація помітно покращилася лише в Україні, де припускають можливість втрати роботи у найближчі два роки 43,8%. В Азербайджані спостерігається незначне погіршення, в Росії також незначне покращення. На сьогодні в Росії кількість тих, хто вважає, що не втратить роботу (41%), перевищує кількість тих, хто боїться її втратити (38,6%). В Україні позитивні очікування мають 41% (проти 43,8% негативних), в Азербайджані 44% (проти 51,6% негативних).
До речі, ця динаміка досить добре співвідноситься у свідомості молоді з цінністю права на працю, яка на сьогодні є найбільшим пріоритетом для молоді усіх країн. Якщо у 2003 році, важливість права на працю за шкалою від 1 (найважливіше) до 7 (найменш важливе) для молоді Азербайджана становила в середньому 2.58 бала, то у 2009 році практично наблизилася до найвищого значення шкали і становить 1.24 бала. Подібну динаміку спостерігаємо і в Росії (від 2.46 до 1.64) і в Україні (від 2.31 до 1.77).
Висока цінність права на працю вочевидь має поєднуватися і з тим, які доходи вона приносить. Оскільки дані про зміни доходів молоді в Азербайджані поки що відсутні, порівняймо те, як змінилися доходи молоді Росії та України. Можна констатувати, що хоча доходи молоді підвищилися в обох країнах, розрив залишається дуже помітним. У 2003 році більше половини (68,8%) молодих українців мали особистий дохід до 94$. На сьогодні це вже цифра середнього доходу молоді. Проте в російської молоді середній особистий дохід удвічі більший і становить близько 200$. Значно вищий і середньомісячний дохід сім’ї, який в Україні наразі становить близько 160$, а в Росії понад 390$.
Загальне зростання доходів сприяло підвищенню рівня автономності молоді, що проявилося у зменшенні числа тих, хто проживає разом із батьками. Зараз окремо від батьків проживають 47,4% молоді в Україні, що на 10% більше, ніж у 2003 році (37,4%). Такі ж зміни відбулися і серед російської молоді, тих, хто живе окремо від батьків побільшало майже на 10% (від 41,5% до 51%). Характерно, що в Азербайджані ситуація практично не змінилася. Переважна більшість молоді (69,2%), як і раніше, й надалі живе з батьками.
Зовсім по-різному виглядає в Азербайджані, Росії та Україні співставлення власних доходів молоді з доходами батьків. Серед тих, хто змогли чітко визначитися з відповіддю на запитання про те, заробляють вони більше, менше або приблизно однаково порівняно з тим із батьків, хто має вищий дохід, відповіді розподілилися так (табл.1).
Таблиця 1
Співставлення доходів молоді з доходами батьків (% до тих, хто відповіли)
| Азербайджан | Росія | Україна |
Заробляю більше | 54,9 | 47,7 | 34,5 |
Приблизно однаково | 27 | 9,2 | 34,2 |
Заробляю менше | 18,1 | 43,1 | 31,3 |
Як бачимо, в Азербайджані більшість працевлаштованої молоді заробляє або більше батьків, або принаймні стільки ж. Проте сама можливість працювати і заробляти доступна приблизно половині молоді, оскільки понад 45% опитаних азербайджанців відповіли, що взагалі нічого не заробляють/не отримують. В Росії маємо чіткий поділ на дві основні групи, тих, хто заробляє більше батьків, і тих, хто заробляє менше. Нічого не заробляють/не отримують 26,7% усіх опитаних. В Україні маємо приблизно рівні групи тих, в кого вищі, рівні або нижчі порівняно з батьками заробітки. Водночас в Україні найменше тих, хто нічого не заробляє/не одержує (20,7%). Слід зазначити, що найбільше змінилася картина в Азербайджані, де у 2003 році відповідали, що заробляють менше батьків 56,5%, а таких, що заробляли більше було 27,1%. Тенденції в Росії не змінилися, а от в Україні відбувся перерозподіл між групами тих, хто заробляє менше (ця група зменшилася від 50,7% до 31,3%) і тими, то заробляє приблизно так само, як і батьки (від 12,1% до 34,2%).
Показником реального стану добробуту молоді може слугувати наявність в особистому користуванні речей, придбання яких потребує значних матеріальних витрат. Типовим прикладом такого свідчення про добробут є власний автомобіль. Хоча в опитуванні йшлося не про власність як таку, а лише про автомобіль, який знаходиться у власному користуванні респондента, сам факт такого користування свідчить про вищий матеріальний добробут порівняно з загалом. Як і слід було очікувати, найбільше автомобілістів виявилось серед молодих росіян, яких порівняно з 2003 роком стало більше (від 18,2% до 24,2%). Серед азербайджанців та українців на сьогодні користуються автомобілем по 14%. Водночас, хоча у відсотковому значенні групи в Азербайджані та Україні однакові, динаміка у цих країнах різна. В Азербайджані тих, хто володіє автомобілем, ставало з роками більше (від 6,6% до 14%), в Україні – менше (від 19,5% до 13,9%).
Дещо інакша картина спостерігається стосовно іншого знакового на сьогодні предмету власності – персонального комп’ютеру. У 2003 році його мало у власному користуванні лише 5–10% опитаних. Зараз це, здавалося б, доволі звичний і необхідний атрибут молоді. Ми розглядаємо нині лише сам факт наявності його у користуванні, який хоча і меншою мірою ніж автомобіль, але все ж таки свідчить про певний рівень добробуту власника (рис.1).
Рисунок 1. Кількість тих, хто має в особистому користуванні персональний комп’ютер
Співставлення даних по країнах свідчить, що темпи комп’ютеризації найшвидші в Росії, де власників ПК серед молоді утричі більше, ніж в Азербайджані, і у півтора рази більше, ніж в Україні. Пояснення такої різниці з точки зору величини доходів в принципі добре узгоджується з суб’єктивною оцінкою респондентами власного матеріального становища.
Дослідження динаміки самооцінки матеріального добробуту показує, що в усіх країнах відбулося зменшення груп найбідніших і зростання груп з кращою самооцінкою свого матеріального становища. У 2003 році до групи найменш забезпечених, тих, хто ледь зводить кінці з кінцями, кому грошей не вистачає навіть на продукти, віднесло себе 6% росіян 15% українців і 18% азербайджанців. Тепер до цієї групи віднесли себе 4,6% росіян, 4,4% українців (відбулося падіння на 10%) та 10,4% азербайджанців. Зменшилася і наступна група, предстьавнпкам якої вистачає грошей на продукти, але не вистачає на одяг. Знову таки в Україні темпи зменшення відповідного соціального прошарку найвищі. Частка пердставників цієї групи зменшилася в Україні з 43,3% до 27,7%, в Росії відповідно з 27,2% до 16,4%, в Азербайджані з 47,2% до 32,6%. Частка тих, кому грошей вистачає на пробукти та одяг, але не на купівлю речей тривалого користування подібна в усіх країнах і коливається близько 40% (в Україні 44,8%, в Росії, 43,3% в Азербайджані 38,4%). Таких, хто без проблем може купувати речі тривалого користування в Україні та Азербайджані, по 16%, а в Росії удвічі більше – 32,3%. Отже, як і раніще, росіяни помітно відрізняються не лише рівнем доходу, а й вищою його самооцінкою.
Таблиця 2
Динаміка самооцінки молоддю рівня добробуту (%)
| Україна | Росія | Азербайджан | |||
| 2003 | 2009 | 2003 | 2010 | 2003 | 2010 |
Ми ледь зводимо кінці з кінцями. Грошей не вистачає навіть на продукти | 14,5 | 4,4 | 6,2 | 4,6 | 18,2 | 10,4 |
На продукти грошей вистачає, але купівля одягу викликає фінансові ускладнення | 43,0 | 27,7 | 27,2 | 16,4 | 47,2 | 32,6 |
Грошей вистачає на продукти і одяг. А от купівля речей тривалого користування (холодильника, телевізора) є для нас проблемою | 33,5 | 44,8 | 51,9 | 43,3 | 29,4 | 38,4 |
Ми можемо без проблем купувати речі тривалого користування. Проте для нас важко купувати справді дорогі речі | 7,0
| 16,3 | 14,2 | 32,3 | 4,4 | 16,2 |
Ми можемо дозволити собі достатньо дорогі речі – квартиру, дачу та багато чого іншого | 0 | 0,6 | 0,5 | 0,2 | 0 | 0,8 |
Суб’єктивна оцінка власного добробуту великою мірою визначає загальну задоволеність життям. Судячи з проаналізованих вище оцінок, рівень задоволеності мав би підвищуватися в усіх країнах і особливо в Росії. Проте насправді частка незадоволених власним життям помітно зменшилася лише в Азербайджані (з 58,8% до 44,8%). В Україні та Росії зниження рівня незадоволеності не зафіксовано. Проте якщо в Росії частка молоді, яка задоволена своїм життям, помітно перевищує частку тих, хто ним незадоволений (66,6% проти 31,9%), а Азербайджані задоволених, хоч і не набагато, але все ж такі більше порівняно із незадоволеними (53,2% проти 44,8%), то в Україні це співвідношення зараз негативне, частка задоволених своїм життям (47,5%) вища за частку незадоволених (48,9%), решта вагалася з відповіддю.