Олександр Резнік,
д.соц.н., завідувач відділу соціально-політичних процесів
Інституту соціології НАН України,
керівник Центру політичної соціології
Внаслідок російсько-української війни велика кількість жертв, потерпілих та біженців серед українців потребувала невідкладної допомоги. Волонтерська допомога стала для українців одним із способів виявити свою підтримку та відданість Україні та народу під час війни. Ця діяльність була вже не тільки засобом виявити громадянську позицію, як це відбувається зазвичай у мирний час, а й способом зробити свій внесок у відстоювання незалежності держави. Адже смертельна небезпека окупації та подальшого поневолення спонукала людей діяти негайно.
Волонтерська діяльність під час повномасштабної війни в Україні набула різноманітних форм і по-різному сприяла національному опору російським окупантам. Зокрема, багато волонтерів приєдналися до допомоги українським військовим, надаючи важливу підтримку у вигляді зброї, спеціального спорядження, транспорту, засобів зв’язку, навчання тощо.
Волонтери як у середині країни, так і за кордоном також брали участь у зборі коштів і пожертв для підтримки як військового захисту, так і гуманітарних організацій, які надають допомогу постраждалим від конфлікту, зокрема, внутрішньо переміщеним особам. Ця допомога включала їжу, одяг, житло, медичне обслуговування та інші необхідні речі.
Волонтери відіграли важливу роль у поширенні інформації про війну в Україні, а також у інформаційних та лобістських зусиллях, спрямованих на підвищення обізнаності іноземців про російську агресію та хід визвольної війни. Крім цього, волонтери також беруть участь у низці культурних заходів, які сприяють зміцненню національної гордості та єдності. Це розвиває в українських громадян почуття спільноти, солідарності та національної ідентичності.
Соціологічні підходи до розуміння мотивації долучення громадян до волонтерства
Основними мотивами залученння у волонтерську діяльність під час війни є патріотизм, співчуття (альтруїзм) та відчуття власної гідності. Почуття патріотизму спонукає людей допомагати своїй країні та співгромадянам, що є похідним від сильної національної ідентичності, яка перебуває під загрозою через ворожі дії.
Спостереження за стражданнями та труднощами військових на фронті, поранених, біженців часто може викликати почуття співчуття та бажання допомогти. У людей через емпатію та вроджений альтруїзм виникає сильне бажання допомогти нужденним. Крім того, залучення до волонтерської діяльності може бути бажанням чи навіть мимовільним відчуттям особистісної самореалізації, коли поряд з людьми, які безпосередньо залучені у визвольну боротьбу на полі бою, почуття власної гідності підживлюється розумінням, що вони завдяки колективним зусиллям можуть справляти вплив на життя інших, сприяти спільному опору ворожій агресії. З соціологічної точки зору залученість у волонтерську діяльність під час війни можна розглядати у кількох ракурсах. Зокрема, функціоналістський підхід розглядає волонтерство під час війни як спосіб виконання важливих соціальних функцій, таких як сприяння національній єдності та підтримка військових зусиль [Hinkle, 1965; Fuchs, 2002]. Надання власних фінансових ресурсів чи безоплатних послуг тим, хто їх потребує під час війни, сприяє соціальній інтеграції.
З точки зору функціоналістів, волонтерство розглядається як позитивна діяльність, що приносить користь як окремим особам, так і суспільству загалом, оскільки часто це чи не єдиний спосіб для людей зробити внесок в оборону своєї країни та відчути почуття приналежності до національної спільноти. Власне, за умов слабких та неповоротких державних інститутів, волонтерська діяльність суттєво доповнює державні зусилля, демонструючи через свої гнучкі механізми високу ефективність. Конфліктний підхід зосереджується на тому, що залученість у волонтерську діяльність під час війни сприяє формуванню групових ідентичностей та солідарностей, які приводять до усвідомлення політичних можливостей впливати на уряд, особливо коли існують критичні розбіжності у змісті та оцінці урядових зусиль [Barbalet, 1991; Meyer, 2014].
Тому волонтерство під час війни може або ж сприяти збереженню наявних структур влади та соціальних ієрархій, або ж протистояти їм, створюючи конфліктний потенціал для боротьби із соціальною несправедливістю та впровадження соціальних змін. Особливо цей потенціал може розкритися після завершення війни, коли усвідомлення активістами свого волонтерського досвіду та його відмінностей із досвідом інших груп соціуму вимагатиме політичної суб’єктності у післявоєнному житті. Символічний інтеракціонізм, на відміну від решти соціологічних підходів, розглядає способи, якими люди інтерпретують і розуміють свій досвід волонтерства під час війни [Cnaan, Goldberg-Glen, 1991]. Тут важливим є те, як люди формують інтерпретації соціального життя та ідентичності через свою волонтерську діяльність під час війни і як ці інтерпретації та ідентичності формуються під впливом соціальної взаємодії та культурних норм. Адже під час війни люди часто спонтанно залучаються до волонтерської діяльності чи допомоги волонтерам, при цьому не маючи чіткої політичної ідентичності. Однак соціальна взаємодія та відповідні культурні норми національного опору сприяють формуванню цих ідентичностей. Накопичення критичної маси активних людей із спільними ідентичностями призводять до соціальних змін у соціумі.
Таким чином, соціологічні підходи до вивчення волонтерства під час війни допомагають кращому розумінню соціальних, культурних та політичних чинників, які формують можливості та досвід волонтерства, а також того, як волонтерство впливає на ширші суспільні процеси та результати під час і після війни.
Виклики кількісного вимірювання волонтерства в Україні
Важко визначити точну кількість українців, залучених до волонтерської діяльності під час повномасштабної війни в Україні, оскільки волонтерство за цей час набувало різних форм і охоплювало широке коло осіб та груп.
Різні соціологічні опитування, проведені з початку повномасштабного вторгнення, показують як схожі, так і відмінні частки населення, залучених у волонтерську діяльність. По-перше, проблема з підрахунком полягає у тому, що є люди, які постійно займаються волонтерством, а є люди, які побічно допомагають волонтерам частково фізично, частково фінансово. По-друге, різні методи опитування (онлайн, за допомогою телефонів, віч-на-віч тощо) та різні вибірки населення давали різні кількості залучених у волонтерську та благодійницьку діяльність під час війни. Зрештою, часто в запитаннях анкети не вказувалися часові рамки такої діяльності, що теж давало ефект накопиченості такої діяльності впродовж тривалого часу цієї війни. Однак у будь-якому разі йдеться про суттєву кількість залученості українських громадян у діяльність, пов’язану з волонтерством або фінансуванням волонтерства.
Так, опитування чоловіків та жінок віком від 18 до 60 років, що проживають у містах з населенням 50 тис. жителів та більше (N=1000), проведене у березні 2022 року дослідницькою компанією Gradus Research, виявило, що 26% були залучені до захисної чи волонтерської діяльності, допомоги фронту та суспільству. З них 51% опитаних перераховували кошти на допомогу українській армії; 33% – підтримували інформаційний спротив, розповсюджували інформацію про війну за кордоном; 27% – збирали необхідні для ЗСУ / Тероборони / вимушених переселенців речі або кошти на ці речі; 15% – допомагали виготовляти засоби захисту; 10% – вступили до складу Територіальної оборони і т.д. [Gradus Research, 2022].
З часом залученість у волонтерську діяльність почала лише зростати. Особливо про це свідчать регіональні дослідження. Зокрема, опитування 1000 респондентів, проведене методом face-to-face Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології протягом 7–15 травня 2022 року за вибіркою, що репрезентує доросле населення Заходу та Центру України, показало, що більше половини населення цих макрорегіонів (56,9%) були залученні до волонтерської діяльності, а саме: допомагали лише фізично (12,5%) чи лише фінансово (23,9%), або і фінансово, і фізично (20,5%) [Фонд «Демократичні ініціативи», 2022].
Натомість, згідно з опитуванням населення Львівщини, проведеним методом face-to-face соціологічною групою «Рейтинг» 13–23 травня 2022 року, 49% місцевих мешканців допомагали фінансово, а 38% – були залучені як волонтери, допомагаючи людям/військовим [Соціологічна група «Рейтинг», 2022].
Показово, що різні методи опитувань, проведені тією самою соціологічною службою, виявляли відмінні частки залучених у волонтерську діяльність і благодійництво. Так, загальнонаціональне опитування (N=2024) за допомогою телефонних інтерв’ю (CATI), яке проводилося соціологічною агенцією InfoSapiens у липні–серпні 2022 року в рамках Програми «Долучайся!», зафіксувало, що 72% громадян жертвували кошти на підтримку боротьби з російською агресією, а 59% долучалися до волонтерської діяльності на користь армії, ВПО та інших постраждалих від війни [USAID/ENGAGE, 2022]. Водночас, за даними репрезентативного загальнонаціонального онлайн-опитування (N=2113), проведеного тією ж соціологічною агенцією InfoSapiens впродовж 12–30 жовтня 2022 року на замовлення «Вокс Україна», частки залученості українців до волонтерства та доброчинності виявилися дещо меншими. Зокрема, якщо до 24 лютого 2022 року 38,6% громадян здійснювали благодійні внески, то після цієї дати частка зросла до 63,1%. Так само, якщо до повномасштабного вторгнення 17,3% українців брали участь у волонтерстві, то після 24 лютого цей показник становив 37,2% [Сологуб, Доронцева, 2022].
Загальнонаціональне репрезентативне телефонне опитування (N=2510), проведене 2–9 серпня 2022 року Національним демократичним інститутом спільно Київським міжнародним інститутом соціології, показало, що 81% громадян пожертвували гроші Збройним Силам, 63% пожертвували одяг чи інші речі ВПО; 60% жертвували гроші на гуманітарні потреби; 54% давали прихисток/допомогу ВПО; і 37% були волонтерами [Опитування НДІ, 2022].
І нарешті загальнонаціональне репрезентативне опитування (N=2018), проведене методом face-to-face Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром Разумкова протягом 13–21 грудня 2022 року, повторило показник вищезгаданого травневого опитування населення Заходу та Центру країни [Фонд «Демократичні ініціативи», 2023]. Це дало змогу порівняти динаміку залученості до фінансової та фізичної форм волонтерської допомоги у двох макрорегіонах (табл. 1).
Порівняно із травнем, грудневе опитування зафіксувало зростання у Західному та Центральному макрорегіонах залученості до суто фінансової допомоги армії/ТрО/тимчасово переміщеним особам. Водночас подвійна залученість (фінасова та фізична) зросла на Заході країни та знизилися у Центрі.
Так чи інакше зростання кількості тих, хто надавав волонтерську допомогу у цих макрорегіонах, відбулося за рахунок скорочення кількості тих, хто у травні ще не визначився, не був залучений чи не мав наміру долучитися. Існує, звичайно, певний потенціал для зростання серед тих, хто зазначив, що планує долучитися у майбутньому, однак з огляду на їхню невелику кількість (близько 15%), до таких прогнозів слід ставитися обережно.
Таблиця 1
Відповіді громадян України на запитання «Чи залучені Ви до волонтерської допомоги армії/ТрО/ тимчасово переміщеним особам?», травень і серпень 2022 р. (%)
Варіанти відповідей | Травень 2022 р. | Грудень 2022 р. | |||||
Захід | Центр | Захід | Центр | Південь | Схід | Україна | |
Так, допомагав/-ла фізично | 12,9 | 11,8 | 9,4 | 11,6 | 12,4 | 7,8 | 10,4 |
Так, допомагав/-ла фінансово | 24,1 | 23,7 | 36,0 | 30,7 | 30,6 | 24,2 | 30,8 |
Так, допомагав/-ла і фізично, і фінансово | 16,9 | 27,0 | 27,9 | 19,1 | 6,7 | 19,3 | 20,2 |
Ні, але планую ще долучитися до фізичної допомоги | 5,0 | 3,1 | 3,7 | 7,4 | 8,6 | 4,2 | 5,9 |
Ні, але планую ще долучитися до фінансової допомоги | 4,0 | 1,1 | 5,0 | 5,9 | 2,4 | 4,4 | 5,1 |
Ні, але планую ще долучитися до фізичної та фінансової допомоги | 3,3 | 4,2 | 3,0 | 5,5 | 5,7 | 2,0 | 4,1 |
Ні, і не планую долучатися | 20,8 | 26,2 | 10,4 | 14,1 | 25,4 | 30,3 | 17,5 |
Важко відповісти | 13,0 | 2,8 | 4,6 | 5,7 | 8,1 | 7,8 | 6,1 |
ВСЬОГО | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 |
Соціально-демографічні фактори, що впливають на долучення до волонтерства
Якщо взяти до уваги результати грудневого опитування щодо регіональних розподілів залученості, то загалом мешканці Заходу і Центру демонстрували таку поведінку більшою мірою, ніж жителі Півдня і Сходу. Власне, це й зрозуміло, оскільки із південно-східних регіонів було найбільше постраждалих та біженців. Однак слід зазначити що на Півдні та Сході зафіксовано доволі значні частки населення, які не долучалися до діяльності й не планують долучатися. Мешканці Півдня вирізняються меншою залученістю, ніж у решті регіонів, у подвійну форму (фізичну та фінансову) допомоги армії/ТрО/ тимчасово переміщеним особам.
Цілком зрозуміло, що найбільш постраждалі регіони мають більш критичну ситуацію з фінансовими та матеріальними ресурсами. Ті, хто має подібні труднощі, можуть мати менше часу для волонтерської діяльності через клопоти виживання. Люди з низьким матеріальним становищем часто не можуть дозволити собі бути волонтером через потенційну втрату доходу або ж через втрату роботи. Власне, ці люди самі потребують волонтерської допомоги. З іншого боку, навпаки, ті, хто відчуває фінансові труднощі, можуть бути більш мотивованими до волонтерства як способу допомоги своїй громаді чи країні, оскільки вони можуть відчувати більшу солідарність з іншими постраждалими, на яких воєнний час так само вплинув. Часто люди з фінансовими труднощами з більш схильні до волонтерства, якщо вони отримують фінансові стимули чи інші форми підтримки, такі як безкоштовне харчування чи транспорт, які можуть допомогти компенсувати витрати на волонтерство.
Однак результати двовимірного розподілу вказують на те, що ймовірність залученості у волонтерську діяльність збільшується із зростанням матеріального становища (табл. 2). Причому люди з вищими статками схильні допомагати більше фінансово, ніж фізично. А загалом між групою респондентів, яка у своїй самооцінці матеріального становища зазначила, що у цілому на життя вистачає, але придбання речей тривалого вжитку уже викликає труднощі, та групою більш заможних респондентів суттєвих відмінностей у залученості до волонтерської діяльності не простежується. Очевидно, що лише найбільш знедолені групи українців обмежені у своїх можливостях долучитися до волонтерства. Прикметно, що серед найнезаможніших громадян, частка тих, хто планує у майбутньому долучитися до волонтерської діяльності, найменша порівняно із іншими.
Таблиця 2
Залученість у волонтерську діяльність у групах за оцінкою матеріального становища (%), грудень 2022 р.
Чи залучені Ви до волонтерської допомоги армії/ТрО/ тимчасово переміщеним особам? | Як би Ви охарактеризували Ваше поточне матеріальне становище? | |||
Ледве зводимо кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на необхідні продукти | Вистачає на харчування та на придбання необхідних недорогих речей | У цілому на життя вистачає, але придбання речей тривалого вжитку уже викликає труднощі | Більш забезпечені | |
Так, допомагав/-ла фізично | 7,3 | 12,3 | 10,4 | 5,9 |
Так, допомагав/-ла фінансово | 24,9 | 29,3 | 32,4 | 37,8 |
Так, допомагав/-ла і фізично, і фінансово | 12,7 | 17,2 | 23,6 | 25,4 |
Ні, але планую ще долучитися до фізичної допомоги | 5,9 | 5,9 | 6,2 | 4,3 |
Ні, але планую ще долучитися до фінансової допомоги | 8,3 | 5,4 | 3,9 | 4,9 |
Ні, але планую ще долучитися до фізичної та фінансової допомоги | 3,4 | 3,9 | 5,1 | 1,6 |
Ні, і не планую долучатися | 32,7 | 18,9 | 13,7 | 14,6 |
Важко відповісти | 4,9 | 7,1 | 4,6 | 5,4 |
ВСЬОГО | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 |
Примітка. Категорія «Більш забезпечені» об’єднує респондентів, які описали свій матеріальний стан як «Живемо забезпечено, але зробити деякі покупки ми поки що не в змозі» та «Ми можемо собі дозволити придбати практично все, що хочемо» з огляду на низьку наповненість останньої категорії (N = 23).
Зазвичай за мирних умов люди з вищим рівнем освіти більше залучені до волонтерства, ніж ті, хто має нижчий рівень освіти. Це пояснюється тим, що вищий рівень освіти пов’язаний із більшим соціальним і культурним капіталом, що сприяє ефективніше взаємодіяти з іншими людьми та оптимально використовувати ресурси для допомоги нужденним. Однак, як свідчать результати дослідження, під час війни ця закономірність не така очевидна (табл. 3). Можна лише зазначити, що серед людей із загальною освітою, порівняно з іншими категоріями, дещо менше респондентів, які були залучені до волонтерської діяльності, і відповідно найбільше тих, хто не планує долучатися в майбутньому. Натомість між групою із середньою спеціальною освітою та групою з вищою та незакінченою вищою освітою суттєвих відмінностей не спостерігається.
Таблиця 3
Залученість у волонтерську діяльність у групах за рівнем освіти (%), грудень 2022 р.
Чи залучені Ви до волонтерської допомоги армії/ТрО/ тимчасово переміщеним особам? | Освіта* | ||
Загальна середня | Середня спеціальна | Вища або незакінчена вища | |
Так, допомагав/-ла фізично | 7,1 | 12,0 | 9,8 |
Так, допомагав/-ла фінансово | 31,7 | 28,7 | 33,4 |
Так, допомагав/-ла і фізично, і фінансово | 11,5 | 20,4 | 23,7 |
Ні, але планую ще долучитися до фізичної допомоги | 6,1 | 6,8 | 4,9 |
Ні, але планую ще долучитися до фінансової допомоги | 6,1 | 5,8 | 3,5 |
Ні, але планую ще долучитися до фізичної та фінансової допомоги | 4,5 | 3,8 | 4,5 |
Ні, і не планую долучатися | 26,0 | 16,9 | 14,4 |
Важко відповісти | 7,1 | 5,6 | 5,7 |
ВСЬОГО | 100,0 | 100,0 | 100,0 |
Соціальна ідентичність та політико-ідеологічні переконання як фактор долучення до волонтерської діяльності
Крім об’єктивних, соціально-демографічних чинників, значну роль у залученості людини до волонтерства може відігравати соціальна ідентичність, аспекти якої ґрунтуються на приналежності особи до різних соціальних груп або категорій, таких як раса, стать, релігія, національність або професія. Ці соціальні ідентичності можуть формувати цінності, переконання та ставлення людини до волонтерства.
Якщо люди відчувають, що волонтерство узгоджується з їхньою соціальною ідентичністю, вони швидше за все розглядатимуть волонтерство як довгострокове зобов’язання, а не як короткострокову діяльність.
Однією з таких ідентичностей є етнолінгвістична приналежність, яка під час війни може стати важливим чинником поведінки людей. В умовах конфлікту або війни мовна ідентичність може бути тісно пов’язана з етнічною, культурною чи загальнонаціональною (громадянською) ідентичністю, що може вплинути на рішення людини піти добровольцем на військову чи невійськову службу. Це може бути пов’язано з культурними нормами та цінностями мовної групи, яка під загрозою окупації відчуває екзистенційну небезпеку саме за мовною чи етнічною належністю, а тому часто більш мотивована бажанням захистити свою країну та просувати національні інтереси.
Якщо брати до уваги лтше фізичну форму волонтерської допомоги, то відмінностей між мовними групами не спостерігається (табл. 4). Натомість двовимірний розподіл суто фінансового та подвійного типів залученості до волонтерства показує суттєві відмінності: серед тих, хто зазначив українську мову рідною, та тих, хто вдома розмовляє переважно українською, виявилося суттєво більше долучених до волонтерства, ніж серед російськомовних груп за ідентичністю та поведінкою. Зрештою, якщо порівняти ці групи за варіантом відповіді, який відображає відсутність такого досвіду та небажання це робити у майбутньому, то відмінності виявляються ще більш очевидні.
Таблиця 4
Залученість у волонтерську діяльність у групах за мовною ідентичністю та мовними практиками (%), грудень 2022 р.
Чи залучені Ви до волонтерської допомоги армії/ТрО/ тимчасово переміщеним особам? | Яку мову Ви вважаєте рідною? | Якою мовою Ви переважно розмовляєте вдома? | ||
Українську | Російську | Українською | Російською | |
Так, допомагав/-ла фізично | 10,4 | 11,1 | 10,7 | 9,6 |
Так, допомагав/-ла фінансово | 32,5 | 18,6 | 34,4 | 23,7 |
Так, допомагав/-ла і фізично, і фінансово | 21,4 | 7,5 | 22,6 | 11,3 |
Ні, але планую ще долучитися до фізичної допомоги | 5,6 | 8,5 | 5,2 | 8,5 |
Ні, але планую ще долучитися до фінансової допомоги | 5,3 | 4,0 | 5,4 | 4,7 |
Ні, але планую ще долучитися до фізичної та фінансової допомоги | 4,0 | 4,5 | 3,6 | 5,3 |
Ні, і не планую долучатися | 15,6 | 35,2 | 12,6 | 29,7 |
Важко відповісти | 5,3 | 10,6 | 5,5 | 7,1 |
ВСЬОГО | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 |
Однак слід пам’ятати, як і у випадку з регіональними особливостями, що найбільш постраждалими виявилися ті території, де громадяни більшою мірою розмовляли російською мовою. Саме тому розподіл мовних груп за матеріальним становищем зафіксував дещо більшу знедоленість російськомовних громадян порівняно з україномовними на кінець 2022 року.
Окрім етнолінгвістичних ідентичностей, значний вплив на залученняь до волонтерської діяльності під час війни можуть мати політико-ідеологічні переконання людини. Політична ідентичність стосується не лише приналежності особи до певної політичної партії, ідеології чи переконань, які можуть формувати її цінності, ставлення та поведінку, пов’язані з волонтерством. Важливою ланкою у формуванні цілісного ототожнення себе з навколишніми групами та вибір сценаріїв власної поведінки є історична пам’ять. А особливо це є актуальним, коли йдеться про недавні події в історії країни, які зумовили напрямок політичного розвитку країни.
Зокрема, такою подією є Революція Гідності (Євромайдан) 2013-2014 років. Адже оцінка цих подій відображає не лише політичні погляди особистості, але й цінності, пов’язані з геополітичними орієнтаціями, зі світоглядом, з баченням світу та місця України у ньому. Під цінностями зазвичай розуміють переконання та принципи, якими людина керується у своїй поведінці та при ухваленні рішень. Ілюстрацією цього є двовимірний розподіл груп, які по різному оцінюють події на Майдані наприкінці 2013 – на початку 2014 року, що зафіксувало опитування Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова (табл. 5).
Таблиця 5
Залученість у волонтерську діяльність у групах за оцінкою подій Євромайдану (%), грудень 2022 р.
Чи залучені Ви до волонтерської допомоги армії/ТрО/ тимчасово переміщеним особам? | Оцінка подій Євромайдану | ||
Події на Майдані наприкінці 2013 – на початку 2014 року – це Революція Гідності, справедливе повстання народу проти авторитарної влади (67% від опитаних) | Події на Майдані наприкінці 2013 – на початку 2014 року – це незаконний державний переворот, захоплення влади групою озброєних людей (12% від опитаних) | Не згодний(а) з обома варіантами, важко відповісти (21% від опитаних) | |
Так, допомагав/-ла фізично | 11,1 | 9,7 | 8,6 |
Так, допомагав/-ла фінансово | 34,7 | 17,7 | 26,0 |
Так, допомагав/-ла і фізично, і фінансово | 23,4 | 10,1 | 15,7 |
Ні, але планую ще долучитися до фізичної допомоги | 6,1 | 3,6 | 6,7 |
Ні, але планую ще долучитися до фінансової допомоги | 5,4 | 5,6 | 3,6 |
Ні, але планую ще долучитися до фізичної та фінансової допомоги | 3,9 | 4,8 | 4,5 |
Ні, і не планую долучатися | 11,4 | 40,7 | 23,1 |
Важко відповісти | 4,0 | 7,7 | 11,9 |
ВСЬОГО | 100,0 | 100,0 | 100,0 |
Спостерігається очевидна відмінність між аналізованими групами за оцінкою подій Євромайдану. Так, серед тих, хто оцінює події на Майдані наприкінці 2013 – на початку 2014 року як Революцію Гідності, а саме як справедливе повстання народу проти авторитарної влади, виявилося загалом 68,2% залучених до волонтерської активності. Натомість серед тих, хто вважає ці події незаконним державним переворотом, захопленням влади групою озброєних людей, зафіксовано майже вдвічі менше залучених до різних видів волонтерства (38,1%). Характерно, що серед тих, хто не погодився з обома категоричними оцінками подій Євромайдану або ж не визначився з власною оцінкою, виявилося 50,3% залучених до волонтерської допомоги.
Очевидно, що у людей з оцінкою подій Євромайдану, яка перекликається з російською оцінкою (як з офіційною, так і частково суспільною), сформувалася певна ідентичність, яка не сприяє чинити опір російським загарбникам, принаймні шляхом волонтерської діяльності.
Висновки
Таким чином, підсумовуючи та беручи до уваги невелику частку тих, хто планує долучитися до волонтерської допомоги у майбутньому, 2022 рік, скоріш за все, став унікальним часом для максимального залучення громадян України до волонтерської діяльності. Це пов’язано з тим, що перші місяці визвольної боротьби населення відчуло смертельну небезпеку і, традиційно не довіряючи державним інститутам, стихійно залучалося до різних видів активності з огляду на свої можливості та ресурси.
Власне у той час відбувалася масова міграція населення, коли допомоги потребувала величезна кількість людей. Проте з часом ситуація стабілізувалася, коли держава продемонструвала стійкість, коли стала очевидною допомога Заходу та коли частина людей знайшла притулок у європейських країнах.
Двовимірний аналіз результатів загальнонаціонального опитування Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова показує, що соціальною базою для подальшого залучення до волонтерства будуть українці з відносно кращим матеріальним становищем, які мають чітку проукраїнську ідентичність як за культурними, так і політико-ідеологічними ознаками. Цілісне розуміння траєкторії розвитку України за останні десятиліття та вміння вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки між демократичним транзитом України та відповідною протидією Росії є важливими чинниками, що сприяють формуванню горизонтальних мереж громадянського суспільства.
Джерела
Barbalet, J. M. (1991). Social movements and the sociology of voluntarism. Voluntas: International Journal of Voluntary and Nonprofit Organizations, 2(1), 1–24.
Cnaan, R. A., & Goldberg-Glen, R. S. (1991). Volunteering in social context. Social Service Review, 65(1), 21–40.
Fuchs, E. (2002). Volunteering for war: Patriotism or self-interest? Social Science Quarterly, 83(1), 219–238.
Gradus Research (2022). Настрої українців та дії під час повномасштабної війни Росії з Україною. URL: https://gradus.app/documents/196/СitizensInWar_GradusKSE_31032022_ua_wu6mRyB.pdf
Hinkle, R. C. (1965). Volunteer work during wartime. Social Forces, 44(3), 307–312.
Meyer, K. (2014). Voluntary organizations and wartime mobilization: The case of the Red Cross during World War II. Nonprofit and Voluntary Sector Quarterly, 43(3), 445–462.
Фонд «Демократичні ініціативи» (2022). Самопочуття українців під час війни: емоції, очікування, особистий досвід – опитування у західних та центральних регіонах. 7 червня 2022 року. URL: https://dif.org.ua/article/samopochuttya-ukraintsiv-pid-chas-viyni-emotsii-ochikuvannya-osobistiy-dosvid-opituvannya-u-zakhidnikh-ta-tsentralnikh-regionakh___-
Соціологічна група «Рейтинг» (2022). Львівщина в умовах війни: погляди мешканців міст а переселенців (13–23 травня 2022). 31 травня 2022 року. URL: https://ratinggroup.ua/research/regions/lvovschina_v_usloviyah_voyny_vzglyady_zhiteley_gorodov_i_pereselencev_13-23_maya_2022.html
USAID/ENGAGE, (2022). CEP 2022: Зростання активізму, відсіч ворогу та зміна ставлення до корупції. 21 листопада 2022 року. URL: https://engage.org.ua/cep-2022-zrostannia-aktyvizmu-vidsich-vorohu-ta-zmina-stavlennia-do-koruptsii/
Сологуб, І., Доронцева, Є. (2022). Реформи, корупція та громадський активізм: думка українців у жовтні-2022. URL: https://voxukraine.org/reformy-koruptsiya-ta-gromadskyj-aktyvizm-dumka-ukrayintsiv-u-zhovtni-2022
Опитування НДІ (2022). Можливості та перешкоди на шляху демократичного переходу України. Загальнонаціональне телефонне опитування 2–9 серпня, 2022. URL: https://www.kiis.com.ua/materials/pr/20220920_o/August%202022_wartime%20survey%20Public%20fin%20UKR.pdf
Фонд «Демократичні ініціативи» (2023). Опір агресору, волонтерство, обстріли інфраструктури: як повномасштабна війна вплинула на життя українців. 24 лютого 2023 року. URL: https://dif.org.ua/article/opir-agresoru-volonterstvo-obstrili-infrastrukturi-yak-povnomasshtabna-viyna-vplinula-na-zhittya-ukraintsiv
