Олексій Гарань: Порушено згоду не публікувати електоральні рейтинги під час війни

Адже з початку повномасштабної війни існувала мовчазна згода не публікувати електоральні вподобання українців, щоб зайвий раз не розколювати суспільство. Зараз вперше поставили подібне питання, і воно звучало так: «Якби найближчою неділі відбувалися вибори президента Україні, за кого б ви проголосували?». Оце є вже вимірюванням безпосередніх виборчих рейтингів. Тому що раніше ставилися лише питання, які опосередковано дозволяли це розуміти. Наприклад, ставилися питання про довіру-недовіру конкретним політикам/громадським діячам або інституціям. Із цього, звісно, можна було зробити певні висновки. Але зараз поставили питання руба — якщо вибори зараз, за кого голосуєте?

І тут я хотів би зауважити наступне. По-перше, ми прекрасно розуміємо, що закриті опитування щодо виборів робляться. Зокрема, Офісом президента точно робляться. Партійними структурами теж. Але тепер це перенесено в публічну площину. І головне питання — для чого? Я дивуюсь. Поки що не можу зрозуміти, для чого.

Тому що, з одного боку, показується, що Залужний перемагає Зеленського. Але ж це як би не новина. Ми розуміємо, виходячи з рейтингів довіри, що він би перемагав. Чи це попереджають Зеленського, що знову ж таки, продовжуй якось давити на Залужного, а також заодно і на інших потенційних конкурентів, Буданова, наприклад. Бо ми знаємо, що Зеленський дуже негативно ставиться до тих, хто або має рейтинг вищий за нього, або підбирається за рівнем довіри до нього. Ми бачили долю Залужного. Ми бачили таку саму долю Дмитра Кулеби, ексміністра закордонних справ. Опублікували, що він за рівнем довіри наближається до Зеленського — і за певний час послідувала його відставка. Хоча ми знаємо, що суперечності між Кулебою і Андрієм Єрмаком були й раніше. Це іше одна можлива версія.

Наслідки опитувань можуть виявитися несподіваними для самих соціологів

Друга можлива версія. Це може бути пасом для тих, хто вимагає виборів зараз. Що — продовжуйте на цьому наполягати, і Зеленського усунуть від влади в мирний спосіб. Хоча знову ж таки ми знаємо, що зараз питання проведення виборів, президентських і парламентських, дуже сумнівне.

Оскільки наш Фонд теж проводить соціологічні дослідження, найперше я дивлюся на те, хто замовник. І от замовником тут є структура, яка називається American Political Services. Я зайшов на сайт і читаю про цю організацію. Вони самі пишуть: ми займаємося піаром, лобізмом, бізнес-консультаціями. Знаєте, коли такі опитування проводять піарні центри, у мене завжди виникає питання, для чого це потрібно.

А хто ж безпосередньо здійснював опитування? Центр «Соціальний моніторинг». Я не ставлю під сумнів результати, припускаю, що вони правильні. Але якщо опитування здійснюється на замовлення комерційної структури, то вона ж зазвичай і є власником результатів. І вона дає відмашку, коли і що друкувати. Розумієте? Тобто, наприклад, якщо Центр Разумкова або «Демократичні ініціативи» проводять опитування на якісь ґранти, то ми — власники цих результатів. А от якщо йде комерційне замовлення, то тоді власник — інша структура. І вона може регулювати і список питань і що, і коли публікувати.

Про Центр «Соціальний моніторинг». У нього не безплямна історія. Але коли був легендарний екзит-пол 2004 року, вони потрапили в скандал разом із центром SOCIS. Тому що після першого туру «Соціальний моніторинг» спочатку показав, що виграв Ющенко, потім, що виграв Янукович. Потім, через тиждень, знову сказали, що допустили помилку (с. 16−17). Заявили про тиск з боку міжнародних донорів. Абсолютне безглуздя.

У другому турі зайняли обережнішу позицію. Показали, зрештою, що Ющенко перемагає з невеликим відривом, а от центр SOCIS знову продовжував говорити, що переміг Янукович. Так що ситуація була дуже неприємна тоді, і це був скандал, публічний скандал, і скандал в середовищі соціологів.

Але тут відбулося те, про що ми знаємо, скажімо, на прикладі політологів (деякі з них в лапках), або журналістів. Це після подій 2004-го року, 2014-го року. Ми пам’ятаємо, що дехто виходить на трибуну Майдану, і кається, як зробила команда «Інтера» після Помаранчевої революції. Визнають, що — так, ми були не праві і це не повториться. Але проходить певний час, і ці канали починають займатися тим самим. А люди, які виправдовували підтасовку результатів на користь Януковича, стають потім легітимними на різних програмах. Це відбулося після Помаранчевої революції, це відбулося і після Євромайдану.

Я не знаю, чим керувалися замовники нинішнього опитування, оприлюднивши електоральні рейтинги, але «Соціальний моніторинг» міг переконати їх не включати це питання до опитування. Або принаймні не оприлюднювати результати.

Звісно, наслідки опитувань можуть виявитися несподіваними для самих соціологів. Знаєте, до речі, як Володимир Зеленський з’явився в перших соціологічних дослідженнях? Коли робляться такі опитування, ставлять перелік можливих кандидатів на посаду президента і є категорія «інший кандидат». Іноді просять розшифрувати. Тоді більшість населення, згідно з опитуваннями, вимагали кандидата молодого політика, який не пов’язаний зі скандалами в Верховній Раді. І тут випливає Зеленський (а на 2-му місці був Вакарчук). Коли Зеленський перший раз з’явився в цих опитуваннях, то він ще навіть не оголошував про свою кампанію. І не вийшов одразу на перше місце. Але тільки з’явився, і одразу ж мав певний відсоток голосів. Тобто, очевидно, це стало таким собі поштовхом до того, що можна далі зробити.

Тож опитування давно стали частиною політичної боротьби. А тому гадаю, що в умовах воєнного стану, коли «не до виборів», коли невідомо, коли вони взагалі можуть бути проведені, оприлюднювати виборчі рейтинги — означає працювати на розкол країни.