Підготував:
Петро БУРКОВСЬКИЙ,
політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва
Згідно з опитуванням Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова, станом на кінець 2018 року близько 47% українців жили в умовах бідності (15% не вистачало на їжу, 33% вистачало лише на їжу та придбання недорогих речей), ще 43% вистачало коштів на щоденне життя, проте не могли дозволити собі речі тривалого користування (побутову техніку чи меблі), 6% вважали, що живуть забезпечено, проте й вони не були в змозі купити собі квартиру чи автомобіль. І лише 1,2% опитаних відповіли, що «можуть собі дозволити придбати практично все, що хочуть».
Соціальне становище громадян зумовлює поширення депресивних настроїв: переважна більшість респондентів оцінюють життя в нашій країні або як важке (36%), або як нестерпне (46%), і така перевага негативних оцінок є незмінною протягом кількох років. Причому лише 17% опитаних очікують якогось покращення протягом найближчого року, тоді як 52% переконані у відсутності поліпшення ситуації.
Серед населення зберігається зневіра в можливість впливати на дії влади. Зокрема 54% опитаних відзначили, що вони не змогли б нічого зробити у разі порушення їхніх прав з боку уряду Україні; ще близько 31% не змогли визначитися в цьому питанні і лише 15% сказали, що можливості відповідного впливу на уряд є. Проте можна зазначити, що після 2012 р. фіксується поступове зменшення частки негативних відповідей та невелике зростання позитивних.
Станом на травень 2018 р. підтримка реформ була невисокою: третина населення (33%) готові терпіти подальше зниження рівня власного життя заради кінцевого успіху реформ (із них 8% готові терпіти стільки, скільки потрібно, а 24% – не більше року). Натомість, 32% не можуть терпіти далі, бо їх матеріальне становище нестерпне вже зараз, а 30% – бо не вірять в успіх реформ.
Ієрархія найважливіших для українців реформ вже чотири роки поспіль залишається стабільною: найважливішою є антикорупційна реформа – так вважають майже 58% населення. Далі за рівнем значущості йдуть реформа сфери охорони здоров’я (46%), пенсійна реформа та реформа системи соціального захисту (44%, минулого року – 36%), реформа органів правопорядку (32%), люстрація чиновників (29%, минулого року – 22%), реформа армії, зміцнення обороноздатності (21,5%).
У ставленні до цих реформ переважає негатив: повністю та в основному підтримують освітню реформу 33%, повністю або в основному не підтримують – 44% (решта 23% або не знають про реформу, або не можуть дати відповіді), пенсійну реформу повністю та в основному підтримують 25%, повністю або в основному не підтримують – 57% (решта 17% або не знають про реформу, або не можуть дати відповіді), медичну реформу повністю та в основному підтримують 26%, повністю або в основному не підтримують – 61% (решта 13% або не знають про реформу, або не можуть дати відповіді).
Окрім того, критичне ставлення до реформ зумовлюється поширеною невпевненістю громадян у захисті своїх ключових соціально-економічних прав: у 2018 р. 36% вважали, що з 2014 року погіршилося їхнє право на достатній рівень життя (хоча особисто з порушенням цього права стикалися лише 28%), 24% відзначили погіршення права на соціальний захист (стикалися 16%), а також на працю і справедливі умови праці (стикалися 18%), 17% – право на справедливий суд (стикалися лише 10%).
Громадяни готові підтримати необхідні реформи, проте очікують вже зараз активної підтримки з боку держави. Так, більшість населення України (65%) вважає, що держава повинна надавати максимум безкоштовних послуг – освіта, медицина, пенсія, навіть якщо доведеться збільшити податки, не згодні з цим – 23%. І лише меншість (21%) підтримує протилежну позицію – що потрібно мінімізувати роль держави, зменшуючи податки для людей, які здатні самі платити за освіту, медицину, накопичувати пенсію.
77% населення вважає, що більшість людей в Україні не зможе прожити без постійної турботи та опіки з боку держави, протилежну точку зору поділяє лише 13%.
Водночас щодо ролі держави думки поділилися навпіл: 44% певні, що «держава повинна нести повну відповідальність за забезпечення кожної людини всім необхідним», а 45% вважають, що «держава повинна забезпечити людям однакові «правила гри» у житті, а далі сама людина несе відповідальність за те, як вона ці шанси використає.
Згодні поступитися державі часткою прав і свобод в обмін на власний добробут 26% громадян, проте дещо більше – 35% заради особистої свободи та дотримання всіх громадянських прав готові терпіти певні матеріальні труднощі. А 39% не змогли зробити вибір між цими альтернативами.
На думку громадян, найбільший опір проведенню реформ чинять бюрократія, чиновники (39%) та олігархи (39%). Значна частина українців також вважає гальмом у проведенні реформ уряд (31%) та Президента (24%). Щодо рушіїв реформ, українці найбільше покладаються на уряд (31%), Президента (24%), населення (25%), громадські організації, волонтерів (25%), країни Заходу (25%), Міжнародний валютний фонд та Світовий банк (24%).
Отже, у зв’язку з цим кандидатам варто дати відповіді на такі питання стосовно їхніх намірів та планів щодо захисту прав людини шляхом підтримання певної соціальної та економічної політики.
Соціальна політика
- Які рішення, прийняті протягом 2014–2018 рр., у сфері охорони здоров’я, пенсійного захисту та політики зайнятості кандидат вважає невдалими? Які кроки та рішення кандидат збирається пропонувати у цих сферах протягом наступних пʼяти років?
- Які категорії чи групи громадян кандидат вважає найбільш уразливим на даний момент і які рішення він пропонуватиме для захисту їхніх прав?
- Які проблеми, на думку кандидата, зараз існують із захистом прав жінок, громадян літнього віку та молоді? Яку політику стосовно цих категорій кандидат проводитиме протягом наступних пʼяти років?
- Який рівень зарплат та соціального захисту для працівників бюджетної сфери кандидат обстоюватиме, використовуючи свої повноваження та вплив на посаді президента?
- Яким чином кандидат збирається комунікувати з Верховною Радою та контролювати Кабінет міністрів щодо ефективного втілення соціальної політики?
Економічна політика
- Які рішення кандидат вважає необхідними для підтримання стабільності національної валюти?
- Що планує чинити кандидат для відновлення довіри громадян до банківської системи?
- Яку політику внутрішніх та зовнішніх запозичень підтримуватиме кандидат протягом наступних пʼяти років?
- Які податки кандидат пропонуватиме: збільшити, зменшити, скасувати/замінити, залишити як є?
- Які галузі, на думку кандидата, потребують уваги та реагування антимонопольного комітету?
- Розвиток яких галузей, регіонів чи підприємств кандидат активно підтримуватиме, використовуючи свої повноваження та вплив на посаді президента протягом наступних п’яти років?
- Які компроміси кандидат вважає неприпустимими в стосунках України з міжнародними фінансовими організаціями?
Ця «Пам'ятка для дебатів між кандидатами у президенти» підготовлена Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках проекту «Національний екзит-пол 2019», що здійснюється за фінансової підтримки Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні, Представництва Європейського Союзу в Україні, Міжнародного фонду «Відродження», Посольства Канади в Україні.