Олег Поліщук,
журналіст
За час повномасштабної агресії проти нашої країни російські загарбники скоїли безліч воєнних злочинів. Починаючи від зґвалтувань рядовими маніяками та вбивств ними невинних людей й закінчуючи масовою загибеллю цивільних українців внаслідок ракетних ударів агресора за безпосередніми наказами кремлівської верхівки. Немає сумнівів, що воєнні злочинці, включно з самим Путіним, будуть покарані міжнародним трибуналом. Але це станеться після нашої перемоги над ворогом.
На цьому тлі слід виокремити численні випадки суто воєнного екоциду, вчиненого росіянами на території України. Адже таке свідоме знищення всього живого в біосфері та отруєння водних ресурсів, літосфери й атмосфери винятково з військово-політичними цілями має дуже тяжкі, а подекуди й взагалі катастрофічні наслідки планетарного масштабу. Сьогодні на прикладі підриву російськими воєнними злочинцями греблі Каховської ГЕС та жахливих процесів, які ця руйнація спричинила, бачить увесь світ.
Водночас важко спостерігати за тим, як Росія здійснює екоцид Донбасу, який фактично тотально знищується. У колись славетному шахтарському краї росіяни фактично заклали кілька екологічних бомб сповільненої дії. І не сьогодні, і навіть не вчора, а позавчора, тому що російська окупація окремих районів Донецької та Луганської областей України почалася понад дев’ять років тому – задовго до 24 лютого 2022 року. Хоча найбільш кричущі факти стали очевидними саме під час повномасштабної російсько-української війни.
Катастрофа випаленої землі
Ще в листопаді минулого року Рахункова палата України повідомила (з посиланням на дані Оперативного штабу з фіксації екологічних злочинів Росії), що війна, розв’язана країною-агресором, вже завдала збитків довкіллю України на понад 1,35 трлн гривень. Тоді наголошувалося, що ця гігантська сума зовсім не відображає реальної картини. Адже ані в зоні бойових дій, ані на окупованій території отримати більш-менш об’єктивні дані практично неможливо. Але навіть такі попередні дані вражають. Наприклад, з кінця лютого по листопад 2022-го в українське повітря через лісові пожежі, горіння нафтопродуктів чи загоряння промислових об’єктів потрапило аж 67 млн тонн небезпечних речовин (для порівняння: у 2020–2021-му аналогічні викиди становили лише 2,2 млн тонн на рік).
У річницю повномасштабного російського вторгнення більш свіжими даними поділився з громадськістю міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець. За його словами, фахівці Держекоінспекції вже задокументували понад 2300 злочинів проти довкілля (Крим. кодекс. Розділ VIII, ст. 236-264), а розмір збитків від них сягнув приблизно 1,9 трлн грн. Тоді ж він зазначив, що у зоні бойових дій перебуває найбільш промислово розвинена частина України.
Природоохоронці з міжнародних організацій вважають Донбас епіцентром екологічних катастроф на промислових об’єктах під час війни. Світлина: jmu.edu
Тобто йшлося саме про Донбас, бо окуповані на той час лівобережна Херсонщина та приазовська частина Запорізької області до індустріалізованих регіонів ніколи не належали. Натомість, ще до того, як російські окупанти остаточно перетворили Бахмут на вщент зруйноване та небезпечне місто-привид, така сама доля спіткала, зокрема, Попасну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ на Луганщині. У Донецькій області – Авдіївку, Вугледар, Мар’їнку і, звісно, багатостраждальний Маріуполь. На теренах цих, ще недавно густонаселених і процвітаючих міст, селищ і сіл, нині бовваніють величезні остови небезпечних для екології решток металургійних і хімічних заводів. Міська інфраструктура та просто руїни місцевої забудови приховують у собі смертельну небезпеку від вибухонебезпечних залишків різноманітної зброї.
Російська військова тактика випаленої землі перетворила багато колись квітучих населених пунктів Донбасу на вщент зруйновані та небезпечні міста-привиди. Світлина: Укрінформ
За екологічними інцидентами на високоіндустріалізованому Донбасі вже давно і уважно стежать екологи з міжнародної організації Conflict and Environment Observatory. Їхній дистанційно зроблений висновок невтішний: у міських умовах є багато потенційних джерел забруднення та пропорційно більше людей, уразливих до впливу забруднювальних речовин на їхнє здоров’я. Оскільки комерційні та промислові об’єкти, комунальна інфраструктура, заправні станції, майстерні, паливні склади та гаражі розташовані в межах міських районів, застосування там вибухової зброї призводить до викиду безлічі високотоксичних речовин із пошкоджених будівель та інфраструктури. Це негативно впливає на здоров’я людей через прямий контакт, вдихання або потрапляння в організм хімічних елементів чи забрудненого ґрунту.
На думку експертів, кожен вибух призводить до зараження ґрунтів, водойм і повітря. Плюс самі міни, які засмітили не лише міста Донбасу, а і його сільськогосподарські угіддя. Щоб розмінувати лише поля, знадобиться щонайменше десятиліття. До того ж родючі чорноземи Донеччини та Луганщини через нескінченні обстріли вражені воронками, де на поверхню вирвалися глина та пісок. Натомість лише один сантиметр чорнозему утворюється майже 100 років. При цьому багато лісосмуг було або спалено, або вирубано, або дуже пошкоджено, а це вже спричиняє посилення посушливого клімату. Одне слово, лише на відновлення довоєнного аграрного потенціалу Донбасу знадобиться кілька десятиліть. І це за умови відсутності бойових дій та наявності достатніх фінансових, матеріальних, людських ресурсів для цього.
Отруєння сповільненої дії
Ще більшу бомбу сповільненої дії Росія заклала у функціонування нормального водопостачання на Донбасі. Журналісти наголошують: чим ближче до лінії фронту, тим важче людям добути воду. Вони гинуть навіть у чергах до криниць… А якість води часто-густо не відповідає елементарним санітарним нормам.
Звичайно, проблеми з водопостачанням почалися вже в перший рік російської окупації частини Донбасу (2014 р.) внаслідок масового закриття шахт та потрапляння забруднених шахтних вод у питні шари регіону. Надалі процеси лише посилювались, оскільки ні Кремль, ні його місцеві гауляйтери не переймалися підтриманням сухої консервації закритих донбаських копалень – тобто постійним відкачуванням шахтних вод за допомогою насосів, які потребують електроенергії та обслуговування відповідним персоналом.
У 2018 році це спричинило затоплення поблизу окупованого Єнакієвого шахти «Юний комунар». Тоді ОБСЄ і Держдеп США навіть висловили «глибоку занепокоєність» щодо регіонального екологічного лиха... А насправді проблема глобальна: ще в 1979 році на цьому вугільному підприємстві було проведено підземний ядерний вибух на глибині 900 метрів. Після закриття «Юнкому» на початку 2000-х років українська влада вирішила від гріха подалі тримати радіоактивну капсулу в сухому стані й відкачувати воду з шахти, щоб запобігти потраплянню радіації в ґрунтові води та на поверхню. Сьогодні про «юнкомівське» питання призабули – на часі злободенні події війни. Але висока ймовірність потрапляння радіації у річки Донбасу, а потім через Дон у Азовське та Чорне моря анітрохи не зменшилась!
Підпис до ілюстрації: Річки і ставки окупованої частини Донеччини та Луганщини ще декілька років тому стали рудими через вміст у воді багатьох небезпечних хімічних сполук. Світлина:
DW
Загалом же, ситуація із водою на Донбасі близька до проходження точки неповернення. Річки і ставки окупованої частини Донеччини та Луганщини вже майже десятиліття жахають рудим кольором через перенасиченість химерної суміші із заліза, марганцю, всіляких рідкісноземельних елементів, нафтопродуктів. А подекуди – й із домішок чогось «ексклюзивного», як то спостерігається навколо ртутного рудника поблизу окупованої Горлівки та інших небезпечних хвостосховищ, яких по всьому Донбасу – сотні. І весь той бруд уже вихлюпується на поверхню, а не лише наближається до країв криниць, із яких пити воду – значить, ризикувати здоров’ям чи й життям…
Незважаючи на це, більшості жителів Донбасу (і не тільки на окупованій території) психологічно легше… взагалі не звертати увагу на екологічні наслідки розв’язаною Росією війни. Так, за даними соціологічного опитування, що проводилося Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 21 по 27 жовтня 2022 року, 93% опитаних вважають, що військові дії впливають на стан довкілля. А не погоджуються з цим 3% респондентів. Проте, якщо розглядати це дослідження у регіональних вимірах, то саме на Сході країни найменше людей вважають, що війна впливає на екологію (84%, тобто майже на 10% менше середнього показника по Україні) та найбільше (8%) впевнені, нібито військові дії зовсім не впливають на погіршення стану довкілля.
В умовах найгіршої для всієї країни поточної екологічної ситуації на Донбасі найбільша в Україні кількість людей не погоджується, що війна впливає на екологію. Джерело: Фонд «Демократичні ініціативи»
Що й далі «висітиме в повітрі»?
Чи стало повітря Донбасу чистішим? Справді, питання зменшення викидів в атмосферу промислових відходів виглядає логічним на тлі знищення російською армією великих промислових об’єктів. Наприклад, двох металургійних гігантів – імені Ілліча та «Азовсталі» – в Маріуполі, хімічного підприємства «Азот» у Сєвєродонецьку або найбільшого в Європі коксохімічного заводу в Авдіївці. Скажімо, ті ж екологи з міжнародної організації Conflict and Environment Observatory дослідили супутникові вимірювання якості повітря у Маріуполі, яке у 2022-му насправді покращилося.
Підпис до ілюстрації: Екологи з міжнародної організації Conflict and Environment Observatory дослідили супутникові вимірювання якості повітря в Маріуполі, яке у 2022-му насправді покращилося. Світлина: ceobs.org
Водночас у цьому дослідженні наголошувалося на більш нагальних екологічних проблемах для Маріуполя: «Спадщина «Азовсталі» у вигляді забруднення, ймовірно, визначить її подальшу долю, але в найближчій перспективі є негайні екологічні проблеми, які необхідно вирішити. Зокрема, чи існує безпосередній ризик великого викиду небезпечних матеріалів у довкілля, зокрема з хвостосховища, і якщо так, чи потрібно вжити термінових заходів із його локалізації. Об’єкт необхідно зробити доступним для подальшого екологічного дослідження, що також зменшить ризики від вибухів боєприпасів».
Іншими словами, реальний початок розв’язання екологічних проблем і Донбасу, і всіх захоплених Росією українських територій загалом впирається в одне-єдине питання – деокупацію. Лише після звільнення всієї нашої землі Україна і весь цивілізований світ зможуть нарешті оцінити реальний стан екології. Зокрема, відповісти, як покращити водопостачання і як реанімувати понівечені війною ліси, поля, ріки та скільки це зрештою коштуватиме. І загалом, зрозуміти масштаби втрат, яких зазнали наша флора і фауна через російську агресію, зокрема скільки червонокнижних видів тварин і рослин назавжди зникло на окупованих теренах, а скільки все ж удалося врятувати.
Панорамна світлина: На прикладі руїн «Азовсталі» в Маріуполі видно, як звичний промисловий краєвид Донбасу російські окупанти перетворили на апокаліптичний «місячний пейзаж».