Виконавчий директор Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва
Оригінал статті - на Новом времени
Від перших прямих атак на громадян до вибуху громадянського опору влада все ж має десь пів року
Арешти громадських активістів, зокрема Романа Ратушного, виявили наслідки дворічного правління Зеленського.
Рік тому, 4 березня 2020, представляючи новий уряд, Володимир Зеленський заявив: «Будь-яка влада робить крок у прірву, коли втрачає три головні речі — це пам’ять, слух і зір… коли влада забуває свої обіцянки, перестає чути людей і не бачить необхідності у змінах».
20 березня 2021 до стін його офісу прийшли люди під гаслом «Не чуєш — побачиш». У відповідь на спробу активістів повернути владі і «слух», і «зір», глава держави та міністр внутрішніх справ вирішили показати, що пам’яті в них теж уже немає.
Своїми заявами про «неонацистів» та «радикалів», а головне — безпідставним та сфабрикованим переслідуванням громадських активістів, Аваков та Зеленський повертають країну в 2013 рік.
Нагадаю, що 2 квітня 2013 року під стінами парламенту опозиційні партії протестували з вимогою провести позачергові вибори в Києві. Тогочасна монобільшість Партії регіонів, «почувши кожного», ці заклики зверхньо проігнорувала. За це протестувальники закидали низку депутатів сніжками.
У президента є час, щоб визнати хибне рішення про підтримку Арсена Авакова
Міліція одразу починає полювання на причетних до подій під Радою, тиском і погрозами змушуючи затриманих протестувальників давати свідчення на «сніжних терористів». Наступного дня Партія регіонів поширює заяву про «фашистські гасла, звірства і терор на вулицях». Наратив про «фашистську загрозу» миру в країні, згідно з аналізом Детектора Медіа, захоплює ефір усіх центральних телеканалів, чиї власники на той момент не ризикували ставити під сумнів владу Віктора Януковича та його «силовиків».
Команда Януковича вважала, що у такий спосіб їй вдасться залякати більшість громадян і дискредитувати будь-який протест проти влади. А виявилося, все це було прологом до нового Майдану. І у 2014 році всі нарешті переконалися, що усі меседжі про «неонацистів» та «фашистів» були заготовками Росії, яка виправдовувалася за «створення Новоросії», захоплення Криму і Донбасу.
Якщо цього недостатньо, щоб освіжити пам’ять Авакову та Зеленському, наведу більш серйозний аргумент.
У травні 2013 Фонд Демократичні ініціативи спільно з Центром Разумкова заміряли протестні настрої. Тоді лише 26% громадян очікували масових протестів і тільки 24% були готові взяти у них участь. У листопаді 2020, за даними нашого опитування, рівень очікування протестів становив 28%, і про готовність взяти у них участь заявили теж 28%.
Та насправді найцікавішим є інше спостереження. Протягом серпня 2020 та лютого 2021 Фонд досліджував чи впливає перебіг епідемії коронавірусу на протестну активність громадян. Як виявилося, увесь цей час очікування протестів та готовність взяти у них участь лишалися незмінними та доволі високими, сягаючи майже 30%, а в центральному макрорегіоні, до якого належить і Київ, навіть вище.
Безпорадність влади у боротьбі з коронавірусом на тлі показової «глухоти» до вимог поважати громадянські свободи лише підвищуватиме протестний градус у суспільстві. У цих умовах застосування владою репресій та маніпулювання вигадками про «неонацистів» зробить рух Володимира Зеленського «слизькою стежкою донизу» майже незворотнім.
Проте, як показує досвід того ж 2013 року, від перших прямих атак на громадян до вибуху громадянського опору влада все ж має десь пів року. Тобто у Володимира Зеленського ще є час і можливість переглянути своє ставлення до протестувальників, згадати, що він сам назвав заарештованого Романа Ратушного молодцем за те, що той бореться проти незаконної забудови, і пообіцяв йому допомогти. І виправити кадрову помилку із призначенням недоброчесного юриста заступником глави Офісу президента.
У президента є час, щоб визнати хибне рішення про підтримку Арсена Авакова. Зеленський не перший президент, якому очільник МВС хитрощами створює проблеми. У 2017 році Аваков теж не опирався «прориву» кордону Міхеілом Саакашвілі, а слова міністра мимоволі нагадували тези російської пропаганди. У 2021 вже після протесту на стінах Офісу президента з’являється свастика, і це дає підстави підлеглим Авакова говорити про «неонацистську» загрозу, про яку так наполегливо розповідає Росія. І засуджувати громадянський протест, що взагалі є однією з головних ознак російської впливу, починаючи з 2014 року.
Всі ці запозичення російських методів управління суспільними настроями викликають занепокоєння. У далекому 1999 році схожими методами торували дорогу до влади Володимиру Путіну, якого в цивілізованому світі вже не криючись називають убивцею. Уява наших силовиків поки що скромніша. Замість гексогену у підвалах житлових будинків маємо домальовану свастику на фасаді адмінбудівлі.
Володимиру Зеленському пора зрозуміти, що такі янголи-правоохоронці піклуються не про нього, і тим більше не про країну, яку він очолює вже два роки.