Вітер не полониш, сонце не погасиш
Фото Ольги Сірої.
Ольга СІРА,
Ольга ФІЛІППОВА
Світ ледве оговтувався від шоку, завданого людству і міжнародній економіці пандемією коронавірусу. До повномасштабного вторгнення росії в Україну залишалося сім місяців…
Тоді, 22 червня 2021 року, під залитою сонцем блакиттю неба над вистиглими пшеничними полями Буджаку, на які от-от мали заходити комбайни, залопотіли вітряки (не донкіхотівські, втім, про це – потім), здатні перетворити вільний вітер на синергію енергії та свободи. Якщо точніше, того дня відбулася урочиста подія – етно-гастрофестиваль «Пікнік під вітряками», організований з нагоди введення в дію першої черги Дністровської ВЕС (проєктна потужність – 100 МВт, перша черга – 40 МВт), яку дочірня компанія VR Capital Group «Елементум Енерджі» здала в експлуатацію у травні того саме 2021-го.
Вітрова генерація – перспектива Причорноморського краю
Виступаючи на тому «Пікніку під вітряками», засновник і президент компанії VR Capital Group Річард Дейтц, наголошував (як з’ясувалося – пророче), що війни ведуться за видобувні ресурси: там, де є вагомі поклади корисних копалин – нафта, газ, унікальні руди і мінерали, коштовне каміння, – завжди спалахує боротьба за можливість їх видобувати і торгувати ними. А от за сонце і вітер який сенс воювати? Їх не вкрадеш і не продаси.
Річард Дейтц, засновник і президент компанії VR Capital Group. Джерело: Бессарабія.UA
«Зелена енергія для України – це енергетична безпека, бо вона виробляється за допомогою вітру і сонця, а не за рахунок імпортного газу. Що більше зеленої енергетики буде в Україні, тим сильнішою й спроможнішою буде ваша держава», – казав тоді Річард Дейц.
І в своїх прогнозах він ішов значно далі: «Це лише початок майбутнього України. Зелена енергія у майбутньому використовуватиметься не просто для виробництва електроенергії, а й для отримання зеленого водню. Європейський Союз уже обрав Україну стратегічним партнером для постачання зеленого водню. Ми хочемо бути частиною цього майбутнього, хочемо інвестувати й будувати більше зеленої енергії. Ми віримо, що Україна постачатиме зелений водень трубопроводами до Західної Європи. І Європа залежатиме від українського водню замість російського газу».
На жаль, на той момент уряд України вже мав борги перед інвесторами за так званим «зеленим тарифом» (економічним механізмом, що передбачає винагороду за видобування електроенергії з відновлювальних джерел), і тому деякі з перспективних проєктів вітрової та сонячної генерації «зависли» до розв’язання суперечливих питань. Повномасштабне вторгнення росії в Україну відклало це питання, м’яко кажучи, у довгу шухляду. Як наслідок, розширення розпочатих проєктів, а тим паче впровадження нових ініціатив, стали на гальма.
Окрім уже згаданої Дністровської ВЕС, на Одещині розташовані ще дві з топ-п’ятірки українських вітроелектростанцій – ТОВ «Южне Енерджі» (сумарна потужність – 76,5 МВт) та ТОВ «Овід-Вінд» (32,67 МВт).
І саме використання енергії вітру пом’якшило проблему вимкнень електроенергії в Одеській області.
«Коли були пошкоджені автотрансформатори на підстанції в регіоні, вітропарки, розташовані на Одещині, змогли забезпечити електроенергією критичну інфраструктуру і близько 100 тисяч споживачів», – повідомляв у квітні 2023-го тоді ще заступник міністра енергетики Юрій Власенко.
Дмитро Григор’єв, гендиректор ДТЕК Одеські електромережі. Фото: Суспільне. Одеса
Цю інформацію в ефірі «Українського радіо Одеса» підтвердив і гендиректор ДТЕК Одеські електромережі Дмитро Григор’єв:
«Вітрова енергетика забезпечила додаткову потужність у наші мережі, і це була вагома частка. Коли до війни Одеса та Одеський район споживали 700 МВт, а ми мали під час останніх аварій подавати лише 400, то 50 МВт, які продукував вітропарк, – це був дуже великий внесок».
До речі, за оцінками міжнародного агентства IRENA, Україна має найбільший серед країн Південно-Східної Європи технічний потенціал використання відновлюваної енергетики.
Передусім це стосується саме вітрової генерації. Як стверджують експерти, запорукою цьому є невелика глибина Чорного та Азовського морів, де встановлювати відповідні системи не надто дорого. Плюс – технічне забезпечення такого будівництва з використанням потужностей наявних портів: і тих, що нині підконтрольні Україні, і тих, які в перспективі знову працюватимуть на економіку нашої держави.
Але це можливість віддалена – такі об’єкти необхідно спроєктувати, збудувати і ввести в експлуатацію. Та й на їх втілення знадобляться навіть не місяці, а роки, зокрема з огляду на загрозу ворожих обстрілів потенційних будівельних майданчиків у морі.
Реалістичнішою наразі видається ідея, яка обговорювалася наприкінці 2022 року і до якої повернулися на початку цього літа, з огляду на критичну ситуацію з енергозабезпеченням регіону – розміщення трьох плавучих станцій (суденв) поблизу Одеси, Южного та Ізмаїла. Кожна така станція здатна генерувати 250 МВт енергії, тобто сумарно – 750 МВт. Багато це чи мало? За даними «Укренерго», внаслідок ворожих атак Україна втратила понад 9000 МВт потужностей. То, як бачимо, 750 МВт – генерація досить вагома.
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко навів кілька цифр для порівняння:
«Один атомний блок – це 1000 МВт. Київ, найбільше місто України, споживає близько 1100 МВт. Тут маємо 750 МВт. Це не просто істотно, а суттєво покращить ситуацію на Одещині, якщо вдасться реалізувати задумане».
Щоправда, таке «задоволення», за словами експерта, не з дешевих.
«При виробництві електрики на нафтопродуктах вартість кіловат-години становить приблизно 20 гривень. На українському ринку електроенергії ціни нині на рівні 5–6 гривень, часом і нижче, а максимальна ціна обмежена адміністративно – близько 10 гривень. За таких умов мені доволі складно зрозуміти, як окупиться відпуск такої електроенергії», – каже директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
Слід зауважити, що Одеса має досвід застосування суден для забезпечення електроенергією. У 1975 році через різке погіршення погодних умов місто залишилося без світла. Генератори кількох суден, що стояли у порту, під’єднали до підстанцій на суші. Електроенергія, хоч і частково, таки з’явилася в мережі до того, як вдалося відновити пошкоджене обладнання.
Газ, мазут, пелети…
Хоча виробництво електроенергії з викопних ресурсів є дорогим як з точки зору ціни, так і впливу на довкілля, без нього Україна сьогодні не може обійтися.
Масово встановлюються генератори різної потужності (які працюють на бензині, дизелі чи газі), газопоршневі машини тощо.
Скажімо, муніципалітет Одеси спільно з урядом Японії та ПРООН реалізує проєкт будівництва об'єктів власної генерації на базі газопоршневих машин загальною потужністю майже 30 МВт. У межах цього проєкту комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» має належно оформити документацію на 3,3 га землі, де заплановано будівництво електростанцій, а міжнародні партнери –надати обладнання: когенераційні машини (їх очікуємо в листопаді). Загалом компанія плануєвстановити дев’ять газопоршневих станцій.
Окрім того, наприкінці липня стало відомо про фінансову угоду на суму дев’ять мільйонів євро, укладену між Програмою розвитку ООН (ПРООН) та урядом Бельгії, спрямовану на ремонт і відновлення критично важливих енергетичних об'єктів у Києві, Харкові та Одесі.
Та все ж, з метою енергозбереження регіон невпинно прямує до переходу з газу та вугілля на альтернативні джерела, на яких уже працює понад 15% котелень.
У громадах Одещини вже не перший рік з-поміж головних альтернатив – встановлення твердопаливних котлів. Десь, як на півночі області, виручає щепа із деревини, а на півдні – пелети із відходів рослинництва. На альтернативне паливо (пелети та брикети) переведено сотні котелень.
Сонце: можливості великі, але не в лідерах
За даними Національного агентства з питань енергетики, середня кількість сонячних днів у різних регіонах України варіюється від 200 до 240 на рік, що робить сонячні панелі ефективними не тільки на півдні, а й на сході та заході країни.
Може, ви здивуєтеся, але сьогодні лідером за кількістю встановлених сонячних електростанцій є Івано-Франківська область. Їх там аж 142, натомість на Одещині – лише 68. Загалом в Україні на кінець квітня налічувалося 1369 СЕС, що належать 931 ліцензіату.
Джерело: Екополітика
«У час війни найпривабливішими регіонами для побудови СЕС є Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська та Київська області. Нині майже 60% усіх ліцензій на виробництво електроенергії на СЕС отримано для об’єктів, побудованих на території саме цих областей», – каже фахівчиня DiXi Group Оксана Зуєва. У квітні 2024-го, за її словами, додалося ще три нові сонячні електростанції – у Кіровоградській, Одеській та Черкаській областях.
Щодо Одещини, то тут найбільші – Дунайська, Старокозача та Лиманська сонячні електростанції (генерація кожної понад 43 МВт), Теплодарська та у Яровому і Сергіївці (понад 4,2 МВт). Це про найпотужніші СЕС. А загалом, за словами гендиректора ДТЕК «Одеські електромережі» Дмитра Григор’єва, до систем розподілу в нашій області уже приєднано близько 400 МВт сонячної енергетики (плюс 150 МВт – вітрової). І в роботі, каже він, дуже багато перспективних контрактів щодо приєднання.
За словами тимчасово виконуючого обов’язки директора департаменту систем життєзабезпечення та енергоефективності Одеської облдержадміністрації Володимира Карпича, сьогодні наш край уже має понад 600 МВт генерації електроенергії з відновлювальних джерел.
З електрикою чи при свічках?
На запитання «До чого готуватися жителям Одещини в нинішньому осінньо-зимовому періоді – купувати свічки і дрова/пелети/пальне для генераторів чи сподіватися, що таки будемо зі світлом?» у ДТЕК «Одеські електромережі» відповіли: «Компанія не може спрогнозувати планів ворога. Енергетики роблять усе, що від нас залежить, аби у домівках людей було світло».
Спрогнозувати плани ворога й справді неможливо. Це, власне, і показала чергова масована атака на енергоструктуру України 26 серпня, коли цей матеріал уже був готовий до друку. Роботи енергетикам, на жаль, додалося багато.
Але подякуймо їм за те, що вже зроблено. За перше півріччя 2024 року ДТЕК «Одеські електромережі» відремонтувала 685 підстанцій і розподільчих пунктів, понад 760 кілометрів повітряних ліній та модернізувала три високовольтні енергооб’єкти. В поточний та аварійний ремонти енергообладнання вже вкладено майже 80 мільйонів гривень. Ще майже 600 мільйонів інвестовано у стійкість мереж та їхній розвиток.
Джерело: ДЕТЕК
І насамкінець повернімося до початку цього матеріалу. Так, над Україною сьогодні лопотять своїми руками-крилами тисячі вітряків. Здолати їх намагається не романтик Дон-Кіхот, а людиноненависник-кровожер «руzzкій мір». На жаль, ворогові вдалося знищити багато тепло- і гідростанцій, які живили нашу державу електроенергією і на відновлення яких підуть роки (якщо, звісно, таке відновлення буде доцільним). А от на що не здатен наш ворог, то це погасити сонце чи полонити вітер. А сонця й вітру в Україні достатньо, щоб забезпечити енергією і наші домівки, і наші серця.
